Склад і особливості функціонування фінансової системи Франції

Сучасна фінансова система Франції, що відрізняється багатоланковістю, включає: загальний бюджет, спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, соціальні фонди, місцеві фінанси, фінанси державних підприємств.

Уряд використовує ланки фінансової системи для стимулювання суспільного відтворення, рівномірного розміщення продуктивних сил у країні, соціального маневрування. Державний бюджет у цілому не затверджується законодавчою владою. Щорічно він складається як допоміжний документ, що механічно об’єднує загальний бюджет, численні спеціальні рахунки казначейства і приєднані бюджети. Доходи і витрати бюджету поділяються на дві частини:

- операції остаточного характеру, тобто звичайні поточні витрати,

- операції тимчасового характеру. Переважна частина витрат і доходів проходить по першому розділу державного бюджету.

Витрати бюджету підрозділяються по відомчій класифікації, а також по функціональній ознаці на поточні і капітальні.

Військові витрати включають прямі військові витрати. По сумі прямих військових витрат Франція займає четверте місце серед імперіалістичних держав. Крім військових витрат по міністерству оборони, значна частина військових витрат проходить по бюджетах прем'єр-міністра, комісаріату по атомній енергії, приєднаним бюджетам і спеціальним рахункам казначейства, по статтях витрат на економіку і іноземні справи.

Витрати на економіку включають державні капіталовкладення на поточне фінансування державних підприємств і ряду галузей приватного сектора, витрати на науку. Їх частка в державному бюджетні досягає 25-35% усіх витрат. Втручання в економіку здійснюється з метою підвищення конкурентоспрямованості національного господарства, посилення концентрації виробництва, пом’якшення кризових явищ і гостроти протиріч. Основна форма втручання держави в економіку - інвестиційна діяльність. За рахунок державних ресурсів створюється ряд капіталоємних і малорентабельних галузей виробництва, а також економічна і соціальна інфраструктура.

Значну фінансову допомогу одержують приватнокапіталістичні підприємства у формі державних замовлень, субсидій, дотацій, а також пільгових кредитів. В останні роки прийнято кілька цільових програм в області НІОКР, пов'язаних із загальними задачами національного розвитку. Витрати на соціальні потреби (освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення) відносно знижуються. Витрати на управління охоплюють витрати, пов’язані з утриманням парламенту, а також всіх органів виконавчої влади. У цілому ці витрати складають близько 12 % усіх витрат державного бюджету.

Доходи державного бюджету формуються за рахунок податків, коштів державних підприємств, позик і інших надходжень.

Головним доходом 6юджету є податки. Вони складають у бюджеті 95% і більше. Для податкових надходжень характерне швидке зростання, що випереджає по своїх темпах національний доход і приріст населення. В даний час через державні податки і податки інших ланок фінансової системи перерозподіляється близько 50 % національного доходу. Співвідношення непрямих і прямих податків у державному бюджеті складає 60:40, у місцевому – 55:45.

У країні діють 3 види непрямих податків - акцизи, мита, фіскальні монопольні податки. Прямі податки по темпах зростання випереджають непрямі. Основним прямим податком є прогресивний прибутковий податок з фізичних осіб, що з 1969 р. замінений прибутковим податком. Його ставки побудовані по складній прогресії. Шкала обкладання коректується з урахуванням зростання інфляції. По цьому податку діє позаобкладений мінімум, сімейні й особисті знижки. Загальна кількість платників прибуткового податку складає близько 50% зайнятих у країні.

Іншим прямим податком є податок із прибутку корпорацій, стягнутий по пропорційній ставці 50%. Уряд постійно збільшує пільги, особливо для великих промислових груп.

Важливою ланкою фінансової системи Франції є спеціальні фонди. До них належать: спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, фонди фінансово-кредитних установ, соціальні фонди.

Спеціальні рахунки казначейства відкриваються державним організаціям, що не користуються правами юридичних осіб, функціонують відповідно до державного закону на основі комерційного розрахунку. До них можна віднести фонди Банку Франції, державних страхових товариств, комерційних банків, депозитно-ощадні каси. Особливе місце займає кон'юнктурний фонд, створений для регулювання економіки. Він використовується в залежності від економічного становища країни.

Соціальні фонди охоплюють фонд страхування через хворобу, інвалідність і материнство, пенсійний фонд, фонд допомоги сім’ям, Національний фонд допомоги безробітним і деякі інші. Ці фонди автономні і не включаються в державний бюджет. Джерелом їх коштів є внески підприємців - близько 60 %, застрахованих - близько 18 %, надходження держави - 20 %, а також інші доходи. Центральне місце в соціальних фондах займає пенсійний фонд призначений для виплати пенсій за віком. На його частку припадає близько 40 % усіх витрат.

Для покриття дефіциту Національного фонду допомоги безробітним, що виникли в зв'язку з різким зростанням безробіття, була введена надбавка до прибуткового податку.

Головна роль у місцевих фінансах Франції належить місцевим бюджетам, що служать інтересам панівного класу. Вони перебувають у підпорядкуванні місцевих органів управління. Їх діяльність регламентується конституцією і чинним законодавством. Кожна адміністративна одиниця має свій бюджет.

Недостача (або дефіцит) фінансових ресурсів викликає необхідність залучення додаткових джерел. Держава надає місцевій владі субсидії, забезпечуючи в такий спосіб фінансовий контроль за ними. Є два види субсидій;

- на поточні потреби, в основному на соціальні цілі - близько 60 % усіх субсидій,

- на будівництво.

Крім того, місцеві органи використовують позикові кошти, одержувані на грошовому ринку й у держави на пільгових умовах.