Мета заняття: ознайомлення з принципами визначення плати за природні ресурси

Питання для обговорення та вивчення

1. Плата за землі сільськогосподарського призначення, населених пунктів, промисловості та іншого призначення.

2. Методика обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Порядок проведення заняття

В ході проведення заняття обговорюються запропоновані питання, розв’язуються типові практичні завдання з визначення плати за природні ресурси. Студенти коротко записують відповіді на питання та послідовність механізму розв’язування завдань, та виконують індивідуальні завдання.

В процесі самостійної роботи студенти вивчають заплановані теоретичні питання, конспектують та готуються до відповіді на наступному практичному занятті.

Теоретичні передумови

Формування механізму плати за використанні природних ресурсів розглядається як складова єдиної цінової та податкової політики держави. Об'єктами плати є джерела природних ресурсів - родовища корисних копалин, водосховища, лісові ділянки тощо, а суб'єктами підприємства, організації та установи, їх філії та об'єднання, окремі громадяни, які використовую природні ресурси.

Підставою для введення плати за природні ресурси с надання підприємствам або іншим суб'єктам господарювання дозволу на природокористування, що документально оформлюється у вигляді відповідного акта, ліцензії, договору або іншого юридичного документа. У них для кожного природокористувача визначаються умови і правила використання природних ресурсів, а також встановлюються відповідні ліміти (обсяги, режими, норми, квоти та інші параметри). Ліміти формуються, виходячи з оцінки безпечного або гранично можливого вилучення тобто такого обсягу, який не призводить до стійких порушень рівноваги в екосистемах.

Плата за природні ресурси може вноситися у вигляді спеціальних зборів, податку (земельного, лісового тощо), орендної плати або в інших формах, передбачених законодавством. Згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ці платежі визначаються як «збори за використання...».

Розрахунок платежів за використання природних повинен виходити з базових нормативів плати, що згідно з законодавством мають встановлюватися Кабінетом Міністрів України. Базові нормативи плати визначаються на основі даних державного обліку ресурсів, кадастрових та інших економічних оцінок. При відсутності таких показників ставки встановлюються з урахуванням якісних і кількісних відмінностей природних ресурсів, їх поширеності, можливостей відтворення, місцезнаходження, умов використання тощо. Крім того, ставки можуть визначатися на договірній основі, шляхом проведення аукціонів, торгів.

При використанні природних ресурсів у межах встановлених лімітів (квот) платежі за них відносяться на витрати виробництва і стягуються з доходу (балансового прибутку) підприємств, об'єднань, організацій тощо. Платежі за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів у вигляді штрафів стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні природо користувача, і з його приватних коштів.

Одним з найважливіших є питання розподілу платежів між бюджетами різного рівня, оскільки з цим пов’язане узгодження інтересів держави з інтересами регіонів. В ході розробки природноресурсного законодавства, а саме Кодексу про надра, Лісового і Водного кодексу тощо норматив розподілу платежів було встановлено окремо для кожного виду природних ресурсів з урахуванням їх специфіки. До державного бюджету спрямовується: 80% платежів за використання водних ресурсів загальнодержавного значення; 40% платежів за користування надрами при видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення; 30% платежів за землю; 80% зборів за використання лісових ресурсів державного значення; 100% плати за використання рибних та інших водних живих ресурсів. У місцеві бюджети надходить: 20% платежів за використання водних ресурсів загальнодержавного значення і 100% платежів за використання водних ресурсів місцевого значення; 60% платежів за користування надрами при видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення і 100% платежів за користування надрами при видобуванні корисних копалин місцевого значення; 70% платежів за землю; 20% зборів за використання лісових ресурсів державного значення.

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ, ПРОМИСЛОВОСТІ

ТА ІНШОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Плата за землю проводиться згідно з Законом України "Про плату за землю" від 19 вересня 1996 р., Земельним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15 «Положення про порядок ведення державного земельного кадастру». Визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землевідповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і оправлення земельного підкомплексу.

Ставки земельного податку з 1 га сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03.

Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1% від грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених вище.

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються у таких розмірах:

· на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3,0;

· на Південно-Східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

· на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

· на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2,0;

· у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" віднесені до категорії гірських;

· на узбережжі Азовського моря та інших курортних місцевостях - 1,5.

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку застосовуються коефіцієнти:

Групи населених пунктів з чисельністю населення (тис. чол.)	Середня ставка податку (коп./м2)	Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сім­ферополі, Севасто­полі, та містах обласного підпорядку­вання
до 0,2	1,5
від 0,2 до 1	2,1
від 1 до 3	2,7
від 3 до 10	3,0
від 10 до 20	4,8
від 20 до 50	7,5	1,2
від 50 до 100	9,0	1,4
від 100 до 250	10,5	1,6
від 250 до 500	12,0	2,0
від 500 до 1000	15,0	2,5
від 1000 і більше	21,0	3,0

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених вище.

Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, видані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3% від суми земельного податку.

Податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки на територіях та об’єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, справляється у п'ятикратному розмірі земельного податку.

При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об’єктах історико-культурного призначення, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку: міжнародного значення - 7,5; ; загальнодержавного значення - 3,75; місцевого значення -1,5.

Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у п'ятикратному розмірі.

Податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25% суми земельного податку.

Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, справляється з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

МЕТОДИКА ОБЧИСЛЕННЯ І СПРАВЛЯННЯ ПЛАТИ ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ДЛЯ ВИДОБУВАННЯ

КОРИСНИХ КОПАЛИН

Дана методика обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин розроблена на основі Законів України: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», Указу Президента України від 17 червня 1996 р. № 433/96 «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами», Кодексу України про надра, постанов Кабінету Міністрів України: від 12 грудня 1994 р. № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», від 14 лютого 1995 р. № 114 «Про порядок передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння», від 2 серпня 1996 р. № 899 «Про платежі за користування надрами», від 11 грудня 1996 р. № 1499 «Про затвердження переліку водних об’єктів, що відносяться до категорії лікувальних», від 5 травня 1997 р. № 432 «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр», від 12 вересня 1997 р. № 1014 «Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин» (із змінами і доповненнями і доповненнями), від 7 березня 2000 р. № 456 «Про затвердження диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод», Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється за обсяги погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин. Обсяги фактично погашених балансових запасів корисних копалин визначаються як сума обсягів видобутих корисних копалин га фактичних їх втрат у надрах під час видобування.