Колективний договір та угоди

1. Соціальний діалог: поняття і сторони. Основні принципи соціального діалогу. Система і форми соціального діалогу.

2. Колективний договір: поняття, сторони і зміст. Порядок укладення колективного договору, сфера його дії і значення.

3. Колективні угоди: поняття, види, їх сторони і зміст.

4. Відповідальність за порушення законодавства при укладанні та виконанні колективних договорів і угод..

Методичні вказівки по вивченню теми

Приступаючи до вивчення даної теми, слід з'ясувати, що, згідно ст.1 Закону України “Про соціальний діалог” від 23.12.2010р., соціальний діалог – це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домоввленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових соціальних, економічних відносин.

Соціальний діалог здійснюється на принципах:

- законності та верховенства права;

- репрезентативності і правоспроможності сторін та їх працівників;

- незалежності та рівноправності сторін;

- конструктивності та взаємодії;

- добровільності та прийняття реальних зобов’язань;

- взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;

- обов’язковості розгляду пропозицій сторін;

- пріоритету узгоджувальних процедур;

- відкритості та гласності;

- обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей;

- відповідальності за виконання прийнятих зобов’язань.

У конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці (МОП) закріплено принцип багаторівневого співробітництва, виходячи з якого соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

Однією із форм соціального діалогу є колективні переговори з укладанням колективних договорів і год.

Важливо пам'ятати, що суть колективно-договірного регулювання полягає в законодавчому встановленні рівноправної участі працівників і працедавців (їх представників) в розробці і обговоренні нормативно-правових актів, регулюючих соціально-трудові відносини в даному трудовому колективі. Причому участь в процесі колективно-договірного регулювання повноважних представників як від працівників, так і від роботодавців - одна з найважливіших умов законності актів про працю.

Після вивчення загальних положень про колективно-договірне регулювання умов роботи і виробничого побуту студентам необхідно докладно вивчити його форми - угоди і колективні договори. При цьому студентам важливо врахувати, що угоди і колективні договори, не дивлячись на загальні принципи їх укладання, є різними правовими документами, які юридично оформлюють завершення колективних переговорів. Їх відмінності в основному полягають:

- у сторонах, що беруть участь в переговорах і укладенні угод і колективних договорів;

- у сфері дії цих нормативно-правових актів;

- у колі осіб, на які вони розповсюджуються;

- у порядку їх укладання і змісту.

В теорії трудового права колективний договір - це правовий акт, регулюючий соціально-трудові відносини на підприємстві і що укладається працівниками і роботодавцем в особі їх представників; угода - правовий акт, що встановлює загальні принципи регулювання соціально-трудових відносин і пов'язаних з ними економічних відносин, що укладається між повноважними представникам працівників і роботодавців на державному (Генеральна угода), галузевому (галузева угода) і регіональному (регіональна угода) рівнях. Таким чином, колективний договір на відміну від угоди є правовим актом, регулюючим трудові відносини усередині підприємства.

Основна увага студентів повинна бути зосереджена на аналізу і засвоєнні найбільш важливих питань чинного законодавства про колективні договори і угоди, зокрема, таких як: порядок укладання колективного договору, угоди, термін і сфера їх дії. Важливо пам'ятати, що сучасна концепція колективного договору виходить з необхідності широкого розвитку партнерської форми регулювання соціально-трудових відносин, встановленої на договірному рівні, тобто без участі законодавця. Проте таке регулювання допускається тільки в тому випадку, якщо воно не йде врозріз з інтересам держави і суспільства.

Для більш глибокого засвоєння питань даної теми необхідне ознайомитись з якими-небудь галузевими угодами і колективними договорами підприємств.

На самостійне опрацювання виносяться питання:

1. Історія виникнення соціального діалогу

2. Законодавство про соціальний діалог в Україні.

3. Зарубіжний досвід соціального діалогу.

Практичні завдання – розв’яжіть задачі:

Завдання № 1.

На приватному підприємстві «Озон» немає колектив­ного договору. На вимогу працівників укласти такий до­говір, директор підприємства заявив, що колективний договір не може бути укладений із-за відсутності на підприємстві профспілкової організації.

Чи правомірна заява директора підприємства?

Хто може бути сторонами колективного договору?

Чи перед­бачена відповідальність за ухилення від укладення трудового договору?

Завдання № 2.

Директор авторемонтного підприємства і голова профспілкового комітету склали і підписали колектив­ний договір, після чого наказом по підприємству було оголошено про набрання його чинності.

Чи правомірні дії директора і голови профкому автопідприємства?

Який порядок укладення колективного договору?

Завдання № 3.

Члени виробничого кооперативу «Родон», зібравши загальні збори трудового колективу та обравши пред­ставницький орган, вимагали від правління кооперативу укладення колективного договору. Голова правління ко­оперативу відмовився від укладення такого договору, по­силаючись на те, що трудові відносини членів коопера­тиву регулюються статутом кооператву, а не нормами трудового права і укладення колективного договору ста­тутом кооперативу не передбачено.

Чи може бути притягнутий до відповідальності голо­ва правління кооперативу за ухилення від ведення пере­говорів та укладення колективного договору?

Завдання № 4.

Громадянин Юхимченко, зареєстрований як приватний підприємець без створення юридичної особи, найняв для виконання робіт 25 працівників і запропонував їм укла­сти з ним колективний договір.

Чи буде мати юридичне значення такий колективний договір?

Завдання № 5.

При перевірці колективного договору, поданого ВАТ «Меркурій» для повідомної реєстрації, районною дер­жавною адміністрацією була виявлена невідповідність окремих положень цього договору чинному законодавст­ву і в зв'язку з цим райдержадміністрацією було відмов­лено в повідомній реєстрації договору.

Чи правомірно відмовлено в повідомній реєстрації колективного договору?

Який порядок повідомної реєстрації колективних договорів?

Завдання № 6.

На приватному підприємстві «Октава» відбулася зміна власника. Новий власник заявив працівникам, що він не погоджується з умовами діючого колективного договору підприємства, укладеного з попереднім власни­ком і в зв'язку з цим скасовує його, водночас запропону­вав терміново укласти новий колективний договір.

Чи правомірні дії нового власника?

Який передбаче­ний законом строк чинності колективного договору?

Нормативно-правові акти та додаткова література до теми 6:

Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141;

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко). – К,: Юрінком Інтер, 2006. – 1200 с.

Господарський кодекс України;

Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.93р.// Відомості Верховної Ради Украіни. – 1993. - №36. – Ст.361;

Про професійні спілки, їх правах та гарантіях діяльності: Закон України від 15.09.99р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №45. – Ст.397;

Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності: Закон України від 22.05.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2013. - № 22. – Ст.216;

Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.1998р.// Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №34. – Ст.227;

Про соціальний діалог в Україні: Закон України від 23.12.2010р.// Офіційний вісник України. – 2011. - №3. – Ст.168;

Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів: Конвенція МОП №98(1949р.)// Людина і праця. – 1994. - №9-10;

Про сприяння колективним переговорам: Конвенція МОП №154(1981р.)// Людина і праця. - 1994. - №6.

Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних, колективних договорів: Затв. Постановою Кабміну України від 05.04.94р.// ЗП України. – 1994. - №8. – Ст.193;

Базилюк А. Соціальне партнерство як засіб вирішен­ня соціально-економічних проблем //Україна: аспекти праці. — 1997. — № 1. — С.22-25.

Балюк М., Гончарові Г. Зміни в організації виробництва і праці та соціальне партнерство// Право україни. – 1996. - №11;

Богуцька Л. Соціальне партнерство в Бельгії // Профспілки України. — 2003. — № 6;

Головко М.Л., Дубровський М.Л., Жуков В.І. Соціа­льне партнерство (сучасний міжнародний досвід). — К., 1994. – 173 с.;

Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладання колективного договору// Право України. – 2000. - №8;

Грунова Г. Уповноважені трудовим колективом органи як суб’єкти соціального партнерства// Право України. – 2007. - №9;

Гуляєв В. Інформація в системі соціального парт­нерства //Україна: аспекти праці. — 2000. — № 7;

Заржицький О. Соціальне партнерство у соціально-трудових відносинах// Право України. - 2000. - №11;

Жарков Б.М. Современные коллективные договоры: опыт Запада и его возможности применения в СССР// Полис. – 1991. - №3;

Клименчук Н. До питання про зміст галузевих угод.// Право України. – 2009. - № 12;

Лосиця І. Колективний договір в сучасних умовах господарювання// Право України. – 1997. - №5;

Мельничук Н. Сторони колективного договору.// Право України. – 2010. - № 7;

Муцинова Н.А. Коллективный договор и соглашение как формы социального партнерства в сфере труда // Правоведение. — 2000. — № 1;

Новиков В. М. Соціальне партнерство за принци­пом трипартизму //Політика і час. — 1997. — № 12;

Осипцова Ж.П. Роль отраслевых(тарифных) соглашений РФ и тарифных договоров ФРГ в регулировании трудовых отношений// Вестник МГУ. – Серия 11 – Право. – 1995. - №6;

Осовий Г. Система соціального партнерства і меха­нізми регулювання трудових відносин в Ірландії //Украї­на: аспекти праці. — 1999. — № 2;

Павлишин В. Генеральна угода: інструмент соціального діалогу і партнерства// Довідник кадровика. - 2004 - №6;

Павлишин В. Розвиток соціального партнерства в Україні// Довідник кадровика. - 2004 - №9;

Парчевська Л. Генеральна угода – основа регіональних і галузевих угод(у запитаннях та відповідях)// Довідник кадровика. - 2004 - №9;

Парчевська Л. Проведення переговорів з укладання колективних договорів// Довідник кадровика. - 2004 - №1;

Стадник М.П. Проблеми розвитку законодавства про колективні договори та угоди. – Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку. – К.: Ін Юре, 1999;

Українець С. Соціальне партнерство в Україні: пе­рспективи законодавчого регулювання //Україна: аспек­ти праці.— 1998. — № 2;

Шебанова А.И. Соглашения и коллективные договоры в условиях формирования рыночных отношений// Гос-во и право. – 1993. - №5.