За економічним змістом та юридичними ознаками

1. договори на реалізацію майна

2. на передачу майна у користування

3. підрядні

4. транспортні

5. на надання банківських послуг

6. на надання інших послуг

7. про спільну діяльність

8. засновницькі

69. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.

Розрізняють конкурентні і неконкурентніспособи укладення господарських договорів.

Конкурентними способами є:

- торги, аукціони, тендери – важлива ціна;

- конкурси – важливі умови виконання;

- процедура двоступеневих торгів (вибір сторони здійснюється у два етапи: 1 етап – без ціни, за умовами; 2 етап – пропозиції про вартість);

- запит цінових пропозицій;

- процедура попередньої кваліфікації.

Неконкурентні способи:

- загальний порядок укладення господарських договорів. Оферент і акцептант. Стадії:

· розробка проекту договору і надіслання контрагенту;

· розгляд одержаного проекту (20 днів) та його підписання, а у разі виникнення розбіжностей, то й одночасне складання протоколу розбіжностей та відправлення разом з підписаним договором авторові проекту;

· 20 днів – розгляд і узгодження розбіжностей, і передача переддоговірного спору на розгляд господарського суду.

- шляхом проведення прямих переговорів, які можуть завершитися:

· підписанням попереднього договору (протоколу про наміри) з фіксацією у ньому обов’язків сторін щодо укладення основного договору в майбутньому після виконання сторонами підготовчих дій;

· підписанням основного договору, якщо його укладення не потребує попередньої підготовки і сторони дійшли згоди щодо всіх умов договору.

Зміна та розірвання договору здійснюється за згодою сторін, якщо інше не передбачене законом або договором.

Зміна або розірвання договору здійснюється у такому порядку:

- ініціатор надсилає контрагенту бажання про зміну або розірвання договору;

- контрагент протягом 20 днів розглядає дану пропозицію, або погоджується або відмовляється;

- якщо у зміні чи розірванні відмовлено – заява до господарського суду.

Договір змінюється або розривається у такій формі як і приймався попередній та основний договір.

70. Зміст господарського договору.

Якщо виходити із правової природидоговору як юридичного факту (різновиду правочину), то його зміст повинні становитиумови договору. Якщо ж підтримувати позицію про договір як зобов’язальне правовідношення, то його зміст становитимутьправа та обов’язки сторін.

Разом з тим, у літературі з господарського права став усталеним погляд про те, що зміст договору становлять його умови.

Ця ж позиція відображена у ст. 180 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміст господарського договору становлять умови, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

З урахуванням цієї законодавчої норми усі умови господарського договору за їх значенням поділяються на:

1) істотні(без досягнення згоди щодо яких, господарський договір вважається неукладеним);

2) неістотні(недосягнення згоди щодо яких, не впливає на укладення господарського договору).

Істотними, в свою чергу, вважаються умови:

- щодо предмету;

- включені до тексту договору за вимогою хоча б однієї із сторін;

- в якості істотних передбачені у законі;

- не включені до договору, або не передбачені законом в якості істотних, однак є необхідними для договорів даного виду (умова щодо ціни; щодо строку у попередньому договорі тощо).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну та/ або припинення господарських зобов'язань. Умови господарського договору можуть належати до різних типів (видів). За критерієм обов'язковості (необов'язковості) розрізняють обов'язкові (мають включатися до договору відповідно до вимог законодавства) й необов'язкові (включаються до договору за погодженням сторін). За ознакою впливу на юридичну силу договору та відповідності умов певному виду договору виділяють: істотні умови, звичайні умови й випадкові умови.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін має бути досягнута згода. Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України істотними (тобто такими, які сторони зобов'язані погодити у будь-якому разі й включити у договір) є предмет, ціна та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів (державних стандартів, норм та правил, технічних умов та ін.).

Відповідно до ст. 189-191 Господарського кодексу України в госпо­дарських зобов'язаннях можуть застосовуватися такі види цін:

1) вільні ціни (встановлюються за погодженням сторін);

2) державні ціни, в тому числі фіксовані (встановлені в твердій сумі) та регульовані (із встановленням граничного рівня цін або граничного відхилення від державних фіксованих цін);

3) комунальні ціни, в тому числі фіксовані (встановлені в твердій сумі) й регульовані (із встановленням граничного р івня цін або граничного відхиленнявід державних фіксованих цін), застосовуються у відносинах між комунальними підприємствами.

Строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше). Крім строку дії договору (як загального строку) розрізняють проміжні договірні строки (строки виконання окремих етапів робіт, поставки продукції тощо).

Звичайними є такі умови господарського договору, які є характерними для певного його виду, але відсутність яких у договорі не впливає на його юридичну силу.

Універсальна модель господарського договору, що забезпечує належний захист інтересів його сторін, передбачає необхідність включення до нього умов щодо:

1) предмета договору, його кількісних та якісних характеристик;

2) строку дії договору і строків його виконання;

3) суми договору та ціни одиниці виміру (тонни, літра, метра, штуки тощо);

4) порядку виконання та порядку передачі-приймання виконання;

5) порядку та форм платежів;

6) відповідальності за невиконання (неналежне виконання) сторонами договірних зобов'язань;

7) обставин, що виключають відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) сторонами договірних зобов'язань (форс-мажор);

8) способів забезпечення належного виконання договірних зобов'язань (застава, гарантія тощо);

9) порядку розгляду спорів, що випливають з господарського договору, в тому числі визначення юрис дикційного органу, а щодо зовнішньо­економічних контрактів - країни, законодавство якої застосовувати­меться під час розгляду спору.

  1. Форма господарського договору.

Господарський договір укладається, як правило, в письмовій формі (ч. 1 ст. 181 ГК України, а. 208 ЦК України),.

Усна форма застосовується як виключення щодо договорів (двосторонніх і багатосторонніх правочинів), що повністю виконуються під час їх укладання (ч. 1 ст. 206 ЦК України), за винятком правочинів, що підлягають державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню, а також правочинів, для яких недотримання письмової форми має наслідком їх недійсність. Проте у такому випадку (вчинення правочину в усній формі) організації — юридичній особі, яка сплатила товари чи послуги, обов’язково іншою стороною має бути виданий документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК України).
Розрізняють кілька модифікацій письмової форми, що застосовуються при укладанні господарських договорів:

- повна письмова форма господарського договору — єдиний документ, підписаний сторонами (ч. 1 ст. 181 ГК, ч. 2 ст. 207 ЦК), до якого додаються супроводжуючі процес його укладання документи: підписаний сторонами текст договору з усіма додатками, протокол розбіжностей (якщо він мав місце), протокол узгодження розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися і між сторонами було досягнуто компромісу щодо спірних умов договору), судове рішення (якщо спір передавався на розгляд суду);

- скорочена письмова форма у вигляді комплекту листів, телеграм, факсограм та інших документів, якими сторони обмінювалися в процесі встановлення договірного зв’язку (ч. 1 ст. 181 ГК, ч. 1 ст. 207 ЦК),якщо зміст цих документів свідчить про наміри сторін встановити договірний зв’язок та істотні умови договору; застосування такої форми забороняється при укладенні організаційно господарських договорів (ст. 186 ГК);

- типова форма — сторони договору не можуть відступати від типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України чи іншим уповноваженим органом держави, але мають право конкретизувати його умови (абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 630 ЦК України);

- стандартний договір, що являє собою бланк, зміст і порядок заповнення якого визначені правилами, встановленими актами законодавства чи на їх підставі суб’єктом господарських відносин; форма застосовується у договорах приєднання (абз. 5 ч. 4 ст. 179 ГК, ст. 634 ЦК), якщо умови договору є заздалегідь визначеними і не підлягають коригуванню (наприклад, договори перевезення вантажу, придбання акцій новостворюваного або діючого акціонерного товариства шляхом підписки);

- нотаріальна форма: застосовується у передбачених законом випадках (наприклад, у разі продажу в процесі приватизації цілісних майнових комплексів підприємств або їх структурних підрозділів (ч. 4 ст. 27 ЗУ «Про приватизацію державного майна») або за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК України). Використання сучасних технологій (мереж електрозв’язку,
в тому числі Інтернету) при встановленні договірних відносин зумовило появу господарських договорів у формі електронного документа, особливості використання яких регулюються двома законами, прийнятими 22.05. 2003 р.: «Про електронні документи та електронний документообіг»та «Про електронний цифровий підпис». Відсутність між сторонами домовленості про використання електронних документів і відповідного виду електронного підпису при укладенні договору через мережу електронного зв’язку може призвести до визнання такого договору неукладеним.
Для деяких видів господарських договорів запроваджена державна реєстрація, з якою пов’язується або момент дійсності договору (договори концесії, наприклад, ст. 14 ЗУ «Про концесії»), або набуття особливого (зазвичай пільгового) режиму для його сторін чи однієї з них (договори про спільну підприємницьку діяльність за участю іноземного інвестора — ст. 24 ЗУ «Про режим іноземного інвестування»).

72. Забезпечення належного виконання господарських договорів.

Господарський договір є обов’язковим до виконання його сторонами. Сторони повинні виконувати договірні зобов’язання:

- належним чином;

- реально;

- з дотриманням інтересів іншої сторони та загальногосподарського інтересу.

На забезпечення виконання договірних зобов’язань спрямовані спеціальні правові механізми, якими:

- встановлюються вимоги щодо порядку укладення договору;

- встановлення вимог щодо змісту господарського договору;

- встановлення вимог щодо форми господарського договору;

- встановлення у договорі умов щодо способів забезпечення належного виконання господарських договорів.

Для забезпечення належного виконання господарських договорів можуть використовуватись такі господарські способи як:

- правова, у тому числі претензійно-позовна та договірна робота;

- позитивне стимулювання, полягає у наданні стороні, яка належним або поліпшеним способом виконала покладені на неї зобов’язання, певних пільг чи матеріальних благ;

- негативне стимулювання – це заходи відповідальності, що застосовуються до порушника договірних зобов’язань згідно із законом або договором.

73. Договір купівлі-продажу у сфері господарювання.

Договір купівлі-продажу – це договір, відповідно до якого одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно чи товар у власність, господарське відання або оперативне управління іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно чи товар та оплатити за нього певну грошову суму.

Ознаки:

1. Предметом можуть бути різні види майна не виключеного з обороту.

2. Сторонами можуть бути будь-які особи за наявності у них необхідного обсягу правосуб’єктності.

3. Сфера застосування договору будь-яка незаборонена законом

4. Укладення здійснюється шляхом пропозиції (оферти) з одної сторони та прийняття пропозиції ( акцепту) іншою стороною.

5. Форма може бути будь-якою якщо закон або одна із сторін не вимагає певної форми.

Обов’язки продавця:

- Попередити покупця про всі права третіх осіб на товар;

- Вступити у справу на стороні покупця у разі пред’явлення до нього позову про витребування товару на підставах, що виникли до його продажу;

- Передати покупцеві обумовлений договором товар та документи що стосуються товару;

- Зберігати проданий товар, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару;

- Забрати вивезти товар неприйнятий покупцем;

- Нести ризик негативних наслідків передання товару неналежної якості, комплектності тощо.

Обов’язки покупця:

- Прийняти товар;

- Зберігати товар, від прийняття якого він відмовився;

- Оплатити товар за встановленою ціною, а також вчинити необхідні для платежу дії за свій рахунок;

- Повідомити продавця по подання позову про витребування товару третьою особою на підставах що виникли до продажу товару та подати клопотання про залучення продавця до справи;

- Повідомити продавця про порушення умов договору у строк передбачений законодавством або договором, а якщо невизначений то в розумний термін після встановлення факту порушення;

74. Договір поставки.

За договором поставки одна сторона (постачальник) зобов’язується передати (поставити) в обумовленні строки другій стороні (покупцеві) товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки є консесуальним, оплатним та двостороннім.
Ознаки:

1. Особливий суб’єктний склад (тільки суб’єкти господарювання).

2. Цільова спрямованість договору поставки на забезпечення господарських потреб учасників господарських відносин, непов’язаних із особистим, домашнім чи іншим подібним споживанням.

3. Об’єктом є продукція виробничого призначення (сировина, матеріали тощо) або товари для продажу на ринку.

4. Момент укладення та виконання договору не збігаються у часі.

Підставами договору поставки можуть бути:

- Державне замовлення;

- Вільне волевиявлення сторін.

Форма договору поставки письмова.

Зміст договору поставки становлять такі умови:

- Про предмет договору, в якій зазначаються показники щодо кількості та асортименту;

- Строки та порядок поставки (встановлюються договором або законом, тобто 1 рік);

- Якість товару що поставляється повинна відповідати стандартам, технічним умовам або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів;

- Вимоги щодо комплектності товарів;

- Порядок виконання договору;

- Про порядок приймання поставленої продукції (інструкція про порядок приймання товарів за кількістю, інструкція про порядок приймання товарів за якістю);

- Умова про відповідальність за неналежне виконання договору поставки.

75. Договір контрактації сільськогосподарської продукції.

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті що передбачені договором, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти та оплатити її.

Істотними умовами є:

- Види продукції;

- Номер державного стандарту або технічних умов;

- Гранично допустимий вміст у продукції похідних речовин;

- Кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

- Ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок та умови доставки, строки здавання приймання продукції;

- Обов’язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

- Відповідальність сторін;

- Інші умови передбачені типовим договором, затвердженим КМУ.

Факультативними умовами можуть бути:

- Визначення обсягів продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника. Решта продукції приймається контрактантом на визначених у договорі приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцем знаходження у виробника.

76. Договір міни (бартеру).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність, господарське відання чи оперативне управління товар в обмін на інший товар. Такий договір є оплатним, двостороннім та консесуальним. Кожна із сторін вважається і продавцем (щодо товару, який вона передає в обмін) і покупцем (щодо товару, який вона одержує взамін).

Предметом як правило є майно, однак згідно із ч.5ст.715 ЦКУ договором може бути передбачений обмін майна на роботи чи послуги.

Предметом договору міни (бартеру) не може бути майно, яке згідно із законодавством належить до основних фондів, що перебувають у державній або комунальній власності, коли іншою стороною за договором не є відповідно державне чи комунальне підприємство.

До договору міни (бартеру) застосовується положення ГК та ЦК щодо купівлі-продажу, поставки, контрактації або інших договорів, елементи яких містяться в договорах міни, якщо це не суперечить законодавству і суті зобов’язань.

Особливості укладення таких договорів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності регулюються ЗУ «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності».

77. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати іншій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відносини пов’язані з укладенням таких договорів регулюються ГК, ЦК, ЗУ «Про електроенергетику», «Про природні монополії», «Правила користування електричною енергією» та іншими НПА.

Предметом договору є окремі види енергії та інші ресурси, що відповідають державним стандартам або технічним умовам.

За даним договором постачальником як правило є суб’єкт природних монополій, який здійснює постачання ресурсів через приєднану мережу.

Виділяють такі особливості визначання умов договору:

1. Загальна кількість енергії та ресурсів що постачаються, визначається за погодженням сторін або в межах ліміту якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби.

2. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів, технічних умов шляхом погодження переліку величини показників, підтримання яких обов’язковим для сторін договору.

3. Строки постачання, що погоджуються сторонами повинні забезпечувати ритмічність та безперебійність надходження енергії інших ресурсів споживачеві. При цьому основним періодом є декада з корегуванням обсягів протягом доби.

4. Розрахунки здійснюються на підставі цін тарифів, встановлених відповідно до законодавства, а оплата як правило у формі попередньої оплати.

5. Користування енергією здійснюється відповідно до встановлених правил.

6. Абонент (основний абонент) має право відпускати енергію, інші ресурси приєднаним до його мереж вторинним абонентам (субабонентам) на підставі укладених з ними договорів. Основний абонент має повідомляти перелік субабонентів постачальнику, за яким зберігається право контролю енергомереж і приладів абонентів та додержання субабонентами правил користування енергією та ресурсами.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, поставки, якщо інше не випливає із суті відносин сторін.

78. Поняття та класифікація договорів підряду на капітальне будівництво.

За договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов’язується своїми силами та засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати та здати замовникові у встановлений строк визначений договором об’єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов’язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об’єкти та оплатити їх.

Залежно від предмета договору розрізняють:

1. Договору підряду на капітальне будівництво;

2. Договори на виконання будівельних і пов’язаних з ними робіт;

3. Договори на шефмонтаж

Залежно від сторін виконавців та обсягу виконуваних ними робіт:

1. Договір підряду на будівництво об’єкту.

2. Договори генерального підряду на будівництво об’єкта.

3. Договір субпідряду.

Залежно від розподілу між сторонами обов’язків та їх обсягом:

1. Генпідрядний (підрядний договір на капітальне будівництво).

2. Проектно-будівельний договір.

3. Договір на управління будівництвом.

79. Сторони договору підряду на капітальне будівництво.

Сторонами є замовник і підрядник. У багатосторонньому можуть брати участь гаранти або поручителі, проектні організації, постачальники устаткування, кредитні установи, інжинірингові страхові та інші організації.

Замовником може бути сам інвестор або уповноважена ним особа.

На замовника покладаються такі обов’язки:

1. Передати підряднику будівельний майданчик і затверджену належним чином проектно-кошторисну документацію.

2. Забезпечити безперервність фінансування будівництва.

3. Прийняти закінчений будівництвом об’єкт в експлуатацію, а також окремі види і комплекси робіт (оформляється відповідним актом).

4. Здійснювати проміжні та остаточні розрахунки за виконанні підрядником роботи.

Підрядником можуть бути юридичні та фізичні особи, зареєстровані як СПД, за наявності у них ліцензій, необхідних для виконання передбачених законом видів будівельних і пов’язаних з ними робіт.

Обов’язки підрядника:

1. Виконати або забезпечити виконання обумовлених договором будівельних або пов’язаних з цим робіт відповідно до державних будівельних норм і правил, проектно-кошторисної документації та вимог договору щодо якості робіт.

2. Забезпечити виконання зазначених робіт і передачу ї замовникові своєчасно, тобто у передбачені договором строки.

3. Якщо підрядник забезпечує організацію обумовлених договором робіт, підбираючи їх безпосередніх виконавців, то він має здійснити підбір виконавців та координувати їх діяльність, а також забезпечити приймання виконаних робіт замовником.

80. Зміст договору підряду на капітальне будівництво.

Змістом є права та обов’язки сторін, а також інші умови, що регулюють пов’язанні з виконанням договірних зобов’язань питання.

Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення має відповідати цьому замовленню.

Істотними умовами договору підряду на капітальне будівництво є:

1. Визначення предмету договору (види та обсяги будівельних та пов’язаних з ними робіт та об’єкта, на якому або щодо якого виконуватимуться ці роботи.

2. Строки початку та завершення будівництва (виконання робіт).

3. Вартість і порядок фінансування будівництва об’єкта (робіт).

4. Права та обов’язки сторін.

5. Порядок матеріального, технічного та іншого забезпечення будівництва.

6. Режим контролю якості робіт і контролю замовника.

7. Порядок прийняття об’єкта робіт.

8. Порядок розрахунків за виконані роботи.

9. Умови про дефекти і гарантії.

10. Страхування ризиків.

11. Фінансові гарантії.

12. Відповідальність сторін.

13. Порядок врегулювання спорів пов’язаних з виконанням договору.

14. Підстави а умови зміни і розірвання договору.

81. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт.

За договором підряду на проведення проектних та досліджувальних робіт підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором роботи (проектні досліджувальні), а замовник зобов’язується надати необхідні для виконання таких робіт відомості або документацію (дозволи), прийняти та оплатити їх.

Порядок укладення та виконання таких договорів регулюється нормами ГК, ЗУ «Про архітектурну діяльність», «Про планування та забудову території», «Про основи містобудування», «Про наукову і технічну діяльність» та іншими НПА.

На підрядника за цим договором покладається обов’язок відповідальності за недоліки проекту.

Виявлені в процесі реалізації проекту та експлуатації побудованого за ним об’єкту недоліки, які не були зафіксовані в процесі проведення комплексної державної експертизи підлягають усуненню підрядником за власний рахунок.

Переробка проекту з метою усунення виявлених недоліків, що здійснюється підрядником за власний рахунок не звільняє його від відповідальності по відшкодуванню збитків, спричинених недоліками проекту.

Строк позовної давності за позовами про відшкодування збитків становить 10 років. Якщо збитки завдано протиправними діями підрядника, що призвели до руйнувань, аварій, порушень – строк позовної давності становить 30 років. Перебіг строку позовної давності починається з дня прийняття побудованого об’єкта в експлуатацію.

  1. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції.

За договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов’язується виконати обумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи (продукцію) та оплатити їх.

Предметом цього договору є науково-технічна продукція в тому числі її модифікація.

Науково-технічною продукцією визнаються завершені роботи або послуги науково-технічного характеру, створення дослідних зразків, партій виробів, необхідних для проведення науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт.

Предметом даного договору може бути весь комплекс науково-технічних (дослідних) робіт, його частина або вся сукупність робіт, що забезпечить завершений технологічний цикл від проведення досліджень до впровадження їх результатів у виробництво.

Стороною виконавцем за даним договором як правило виступають суб’єкти господарюванню науково-дослідні, конструкторські, проектно-конструкторські, науково-технічні установи та організації.

Порядок виконання регулюється нормами ГК, ЗУ «Про інноваційну діяльність», «Про наукову та науково-технічну діяльність» та іншими НПА або договором.

  1. Договір оренди.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК.

Об’єктом оренди можуть бути:

- цілісні майнові комплекси підприємств чи їх структурних підрозділів, тобто господарські об’єкти, що забезпечують завершений цикл виробництва продукції (робіт, послуг), з відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об’єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання. Проте оренда структурних підрозділів державних і комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб’єктам господарювання.

Істотними умовами (відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК) є: об’єкт оренди
(склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендар (основні права та обов’язки визначені ст. 285 ГК):

- має переважне право перед іншими суб’єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди;

- зобов’язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню; здійснювати поточний ремонт орендованого майна (якщо інше не передбачено договором оренди), своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, відшкодувати орендодавцю варл’сть орендованого майна у разі його втрати, знищення чи псування з вини орендаря; може бути зобов’язаний використовувати об’єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.

Орендодавець:

- має права: на отримання орендних платежів, повернення майна у разі припинення чи розірвання договору оренди, відшкодування збитків за рахунок орендаря у разі втрати, псування чи знищення об’єкта оренди з вини орендаря;

- зобов’язаний: передати об’єкт оренди орендарю у вста- ІІ новлений договором строк та у належному стані; здійснювати капітальний ремонт переданого в оренду майна (якщо інше не встановлено законом та договором оренди).

Орендна плата (фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю, незалежно від наслідків своєї1 господарської діяльності) встановлюється у грошовій формі (залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі); розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також у передбачених законодавством випадках (зокрема, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об’єкта оренди); строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об’єкта оренди; ліквідації суб’єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об’єкта оренди.Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін або на вимогу однієї зі сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму (ст.ст. 783-784), в порядку, встановленому ст. 188 ГК України (загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів). Так, відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу дострокове розірвання договору на вимогу наймодавця можливе у випадках, якщо наймач:

- користується річчю (майном) всупереч договору або призначенню майна;

- без дозволу наймодавця передав річ (майно) у користування іншій особі;

- своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі (майна);

- не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Наши рекомендации