Тема 12. макроекономічна рівновага. сукупний попит і сукупна пропозиція

Поняття економічної рівноваги. Часткова і загальна економічна рівновага.

Сукупний попит. Монетаристська теорія сукупного попиту. Кейнсіанська теорія сукупного попиту.

Сукупна пропозиція. Валовий національний продукт. Реальний валовий національний продукт. Номінальний ВНП. Сукупний суспільний продукт.

Національний доход та його складові.

Фонд нагромадження. Фонд споживання.

Національне багатство, форми його існування.

Ефективність національної економіки. Ефективність праці. Ефективність використання матеріальних ресурсів. Ефективність використання основних виробничих фондів.

СЕМІНАР 12

1. Економічна рівновага: поняття і види.

2. Сукупний попит сукупна пропозиція.

3. Національний доход і національне багатство.

ТЕЗИ ДО ЛЕКЦІЇ

В будь-якій національній економіці виникає необхідність постійно синхронізувати в часі та економічному просторі заходи, що спрямовані на розвиток та регулювання всіх ринків: товарів, фінансів, робочої сили, ін­формаційних розробок, тощо. Досвід показує, що неузгодженість в механізмах та діях господарюючих суб'єктів, яка виникає на одному з ринків, миттєво породжує ланцюгову проблемну реакцію на іншому ринку.

Щоб вирішувати ці проблеми, необхідно відокремлювати і аналізувати стани часткової і загальної економічної рівноваги економічної системи. Справа в тім, що незалежно від типу економічних і владно-господарських відносин процесу взаємодії ї зіткнення інтересів виробника (продавця) і споживача (покупця) завжди відповідає деякий усталений ("нормальний") стан економіки. Він, як правило, забезпечується традиціями та певними ін­ститутами.

"Про нормальний стан системи можна говорити тоді, - зазначав відо­мий угорський економіст Я.Корнаї, — коли існує такий механізм регулюван­ня, за якого коливання може знову і знову повертати систему до її нормаль­ного стану".

Рівновага, таким чином, виступає як "ідеальний" випадок нормального стану, для якого характерна своя логіка взаємозв'язків і

взаємозалежностей кількісних економічних параметрів (характеристик) і свій специфічний спосіб відновлення усталеного - рівноважного стану між потребами і
позиціями суспільства.

При цьому часткова рівновага відповідає стану рівноваги між попитом та пропозицією на окремих локальних ринках, наприклад, ринках і споживних та інвестиційних товарів.

Поняття "загальної" рівноваги відображає збалансоване узгоджене
функціонування всіх ринків. ,

Теорію загальної рівноваги розробив Л.Вальрас. Його модель виходи із умов досконалої конкуренції, коли жоден виробник, жоден споживач не можуть безпосередньо впливати на ринкові ціни.

Для більш детального аналізу поняття "загальна рівновага" розглянемо на основі сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Сукупний попит зводиться до платоспроможного попиту суспільства. До 30-х років XX ст. на проблему сукупного попиту суспільства давили крізь призму теорії А.Сміта, на думку якого, вартість товару (блага) складається із суми доходів:

1) заробітної плати;

2) прибуткує

3) ренти.

В міру розвитку виробництва (пропозиції) зростає сума доходів, а отже, і сукупний попит.

Якщо ж окремі індивіди не купують благ і послуг, вони вкладають свої
доходе в фінансові активи (акції, облігації, ощадні рахунки) і, таким чином
передають свої заощадження іншим особам для використання.

При такому підході до сукупного попиту економічна система уявлялась як автоматично - саморегулюючий механізм: чим більше виробництво; (пропозиція), тим вищі доходи й тим більший сукупний попит. Небезпеки недоспоживання немає. Якщо ж виникали спади виробництва та явища над­виробництва, це пояснювалось неефективною політикою держави в справі створення сприятливих умов для стимулювання інвестицій і розвитку виро­бництва. Але якщо держава створює всі умови для зростання виробництва, сукупний попит збільшуватиметься "сам собою".

Теорія неухильного зростання сукупного попиту проіснувала до кризи 1929-1933 рр. Значний спад виробництва й глибока депресія, показали, що сукупний попит не може розвиватися "сам собою", в міру розвитку вироб­ництва. З'явилися нові концепції та нова економічна політика підтримання сукупного попиту.

Є два підходи:

а) монетаристський;

б) кейнсіанський.

Монетаристський підхід до розв'язання проблеми сукупного попиту виходить з того, що в основі його лежить кількість грошей в обігу та стан грошового обігу. Якщо держава, її резервний банк збільшує кількість грошової маси, то це веде де збільшення попиту на товари й послуги, стимулює розвиток виробництва і сприяє зростанню ВНП, тобто зростанню сукупної пропозиції, що, в свою чергу, зумовить потребу в збільшенні грошей в обігу підвищення сукупного попиту.

Монетарне вважали, що підтримання оптимальної кількості грошей обігу і є умова розв'язання проблеми сукупного попиту. У різних зривах, спадах, інфляції вони звинувачували резервну систему держави, яка не вміла регулювати грошовий обіг. Отже, монетаристський погляд на проблему сукупного попиту ґрунтується на теорії впорядкованої координації, за якою:

1) в економіці діє механізм розвитку виробництва, зайнятості, доходів, грошового обігу та сукупного попиту;

2) стійкий сукупний попит забезпечується регулюванням кількості
грошей в обігу, також майна автоматично.

Але насправді виявилося, що кількість грошей в обігу і сукупний платоспроможний попит - це не одне й те саме. Між цими величинами немає прямого зв'язку. Отже, джерела нестабільності грошового попиту й грошового обігу треба шукати не в діяльності установ, які відають обігом, а в системі сукупного попиту.

Цей новий (кейнсіанський) підхід до теорії сукупного попиту було запропоновано видатним англійським економістом Джоном Кейнсом. У 1936 році він опублікував свою знамениту книжку "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей", де звернув увагу на те, що зростання сукупних доходів і суспільстві не збігається із зростанням сукупного попиту, бо між ними є ре така суб'єктивна, психологічна категорія як заощадження.

"Основний психологічний закон, - писав Кейнс" - ... полягає в тому, до люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходів, але не в тій мірі, в якій зростає дохід".

(Кейнс Д.М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. – М..: Соцекгиз, 1949. - с. 9І).

Тобто платоспроможний сукупний попит відстає від зростання сукупних доходів тому, що значна частина доходів іде в заощадження (нагрома­дження).

Ця психологічна закономірність поширюється й на підприємців. Вони
також не витрачають на споживання весь прибуток. При розширеному відт­воренні прибуток, поділяється на дохід, який іде на споживання, капітал,
який нагромаджується, зберігається для розширення виробництва.

За Кейнсом, чим більші доходи, тим більша, на жаль, різниця між нашими доходами і нашим споживанням.

Отже, схильність до заощадження (нагромадження) призводить до зниження сукупного попиту на капітал, на робочу силу і на споживні това­ри.

Сукупна пропозиція - вся маса матеріальних і нематеріальних послуг, вироблених у країні за певний період. Це валовий національний продукт.

Валовий національний продукт - ринкова цінність усіх кінцевих благ, вироблених в усій країні протягом року. Щоб уникнути повторного врахування одних і тих самих вартісних величин, треба враховувати у І тільки кінцеві блага. Тому ВНП можна ще визначити як суму доданих цінностей, що добавляються в ході виробництва кінцевих благ кожним виробником протягом року.

ВНП можна визначити як суму витрат на виробництво кінцевих благ, що купуються споживачами, фірмами, державою, іноземними громадянами, за винятком імпорту.

Вироблений ВНП має певний реальний обсяг, тобто певну вартість на момент його виробництва, обчислений у певних нерухомих цінах - це реальний ВНП, який обчислюється в незмінних цінах базисного року.

Номінальний ВНП - розраховується у поточних цінах на основі і цін його реалізації.

____________________________________

Національний доход - це частина ВНП, яка залишається після вираху­вання з нього матеріальних витрат. Це новостворена суспільством протягом року вартість.

За натурально-речовим складом національний доход являє собою сукупність вироблених за рік предметів споживання та певної частини засобів виробництва. Національний доход - результат дії двох факторів: кількості працівників суспільного виробництва та продуктивності суспільної праці.

З точки зору використання, національний доход поділяють на:

1) фонд нагромадження;

2) фонд споживання.

Фонд нагромадження - це частина національного доходу, яка викорис­товується для розширення виробництва, будівництва об'єктів соціального та культурно-побутового призначення, а також для створення резервів і страхових запасів.

Фонд споживання - частина НД, яка використовується для задоволен­ня матеріальних і духовних потреб членів суспільства. Фонд споживання, у свою чергу, поділяють на фонд особистого споживання працівників матеріального виробництва, фонд науки, фонд культури, охорони здоров'я, фонд соціального захисту населення, фонд державного управління та оборони.

________________

Національне багатство - це сукупність спожитих вартостей, нагромаджених суспільством за весь період його виробничої діяльності. Воно є основою розширеного відтворення і важливим фактором поліпшення матеріальних умов життя народу.

Найважливішою формою існування національного багатства є матеріальне, речове багатство, як сукупність нагромаджених матеріальних цінностей.

До них належать:

а) фонд виробничого призначення – це ___________________________

____________________________________________________

б) фонд невиробничого призначення - це _________________________

____________________________________________________

ПРАКТИКУМ 12

1. Дайте визначення: ССП - сукупний суспільний продукт – це _______

____________________________________________________

КП - кінцевий продукт-це ______________________________________

____________________________________________________

2. Виберіть правильний варіант відповіді:

а) НД = ССП + вартість спожитих засобів виробництва;

б)НД= СШ-КП;

в) НД = ССП - вартість спожитих засобів виробництва;

г) НД = проміжний продукт + КП.

3. Як Ви думаєте, чи включає поняття "національне багатство" неречові форми, наприклад, такі характеристики розвитку продуктивних сил і творчого потенціалу нації, як:

а) умілість: __________________________________________________

б) майстерність: ______________________________________________

в) кваліфікація: ______________________________________________

г) освіченість населення: ______________________________________

д) обсяги досвіду, знань: ______________________________________________

є) наукові ідеї: _______________________________________________________

Обґрунтуйте відповідь. ________________________________________________

4. Хто з наведених працівників, створює національний доход:

а) машиніст електровоза _______________

б) водій тролейбуса ________________

в) вчитель _________________

г) оперний співак _____________

д) програміст обчислювального центру _______________

5. Як змінюватиметься співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання у період докорінної технічної реконструкції та створення принципово нової технічної бази виробництва?

Поясніть ____________________________________________________________

________________

САМОСТІЙНА РОБОТА

1. Опрацюйте самостійно тему : "Показники ефективності національ­ної економіки" за підручником Гальчинського А.С "Основи економічної теорії" - К.: Вища школа. - 1995.- с. 225-299.

1. Ефективність праці - ________________________________________________

________________

2. Ефективність використання матеріальних ресурсів - _____________________

________________

3. Ефективність використання основних виробничих фондів - _______________

________________

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Ефективність національної економіки.

2 Соціальна політика та соціальний захист населення.

3. Ринковий механізм забезпечення рівноваги економічної системи.