Тема 8. Охорона й захист авторського права й суміжних прав

Закон докладно визначає, що є порушенням авторського права і суміжних прав. Зокрема, порушенням авторського права і суміжних прав є:

- будь-яке відтворення, розповсюдження та інше використання, а також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право чи суміжні права, примірників творів, фонограм, програм мовлення;

- ввезення на територію України примірників творів і фонограм, які в Україні охороняються, із країн, де ці твори і фонограми не охороняються.

Примірники творів і фонограм, виготовлених і розповсюджених із порушенням авторського права і суміжних прав, є контрафактними, тобто незаконно виготовленими.

Випадки використання авторських творів і об'єктів суміжних прав відбуваються в діяльності як досить більших організацій, які не перший рік працюють на відповідному ринку, і дрібних фірм-одноденок, які створюються для випуску однієї або декількох партій контрафактної продукції.

Порушниками авторського права й суміжних прав виступають як приватні фірми, так і державні організації. Нерідко серед них перебувають кілька незаконних користувачів творів і об'єктів суміжних прав, дії яких становлять окремі самостійні правопорушення. Те, що окремі користувачі можуть не знати, що вони використовують контрафактну продукцію, свідчить, у певних обставинах, тільки про їхню невинність, але не знімає самого факту порушення ними авторського права або суміжних прав.

Порушником авторських і суміжних прав є фізична або юридична особа, що не виконує вимог Закону України «Про авторське право й суміжних права» і інших законодавчих актів.

Порушником може стати будь-який учасник авторських або суміжних з ними відносин, у тому числі й самі автори твору, що ігнорує права й охоронювані законом інтереси інших осіб, особливо своїх співавторів, або не виконує умови укладеного з ними договору.

Порушниками авторського права й суміжних прав є, головним чином, особи, які незаконно використовують охоронювані твори й об'єкти суміжних прав. Подібні дії називають контрафактними, а самих порушників - піратами.

Варто розрізняти такі поняття , як «охорона» авторського права й суміжних прав і їх «захист».

Охорона авторських і суміжних прав має на увазі всю систему правових норм, спрямованих на підтримку прав авторів, суб'єктів суміжних прав і їхніх правонаступників.

Захист прав інтелектуальної власності представлений сукупністю способів, метою яких є поновлення й визнання цих прав у випадку їхнього порушення.

Порушення авторських і суміжних прав може відбуватися, як у рамках договору, укладеного між правовласником і користувачем, так і у випадку позадоговірного використання твору або об'єкта суміжних прав, коли відсутня згода правовласника й не виплачена винагорода.

У Законі України «Про авторське право й суміжні права» перелічені порушення, які дають підстави для захисту в суді. Право на захист втрачених прав може бути загублено, якщо власник авторського права або суміжних прав одержав їх з порушенням установленого порядку або, якщо він їх використовує винятково з наміром принести шкоду іншим особам.

Захист авторського права й суміжних прав і охоронюваних законом інтересів здійснюється в запропонованому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми, і способів захисту.

ЦК України (ст. 16) дає перелік способів захисту цивільних прав і інтересів. У ньому передбачені дві групи норм щодо захисту права інтелектуальної власності - загальні цивільно-правові норми й спеціальні норми, передбачені законами України про інтелектуальну власність.

Порушення авторського права й суміжних прав спричиняє як адміністративну, так і кримінальну відповідальність. Стаття 432 ЦК України передбачає спеціальні правові способи захисту в таких випадках. Кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого особистого або майнового права або інтересу (ст. 16 ЦК України).

Способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав. Якщо є достатні підстави вважати, що конкретна особа припустилась порушення авторського права чи суміжних прав, то суд чи суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону порушнику вчиняти певні дії (виготовлення, відтворення, продаж, здача в найом, імпорт тощо) та інші способи використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою випуску в цивільний оборот примірників творів, фонограм, щодо яких є підстави вважати, що вони контрафактні.

Особи, які мають авторське право чи суміжні права, можуть вимагати:

1) відновлення положення, що існувало до порушення прав, і припинення дій, що порушують авторське право чи суміжні права або створюють загрозу його порушення;

2) визнання авторського права чи суміжних прав;

3) відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду;

4) стягнення доходу, одержаного порушником внаслідок порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків;

5) виплати компенсації в сумі від 5 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених законодавством України, що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

6) вжиття інших, передбачених законодавчими актами, заходів, пов'язаних із захистом авторського і суміжних прав.

Контрафактні примірники твору або фонограми, матеріали і обладнання, що використовувались для їх відтворення, судом можуть бути конфісковані. Проте контрафактні примірники творів чи фонограм можуть бути передані позивачеві на його прохання. Не затребувані позивачем контрафактні примірники твору чи фонограми, а також матеріали і обладнання, що використовувалось для їх відтворення, за рішенням суду підлягає знищенню.

Однак конфіскації не підлягають контрафактні примірники творів чи фонограм, добросовісно придбані третіми особами.

Висновки.

1. Захист авторського права й суміжних прав гарантується Конституцією України, що діє ЦК України, Законом України «Про авторське право й суміжні права» і іншими законодавчими й нормативними актами.

2. Основу системи захисту цих прав становлять ЦК України й Закон України «Про авторське право й суміжні права», зокрема розділ 5 - «Захист авторського права й суміжних прав».

3. Ці закони містять перелік порушень, які дають підстави для судового захисту.

Питання для самоперевірки:

1. Порушники права інтелектуальної власності.

2. Підстави, що дають право на захист права інтелектуальної власності в суді.

3. Види відповідальності за порушення права інтелектуальної власності.

4. Перелік способів захисту права інтелектуальної власності.

5. Які дії називають контрафактними?

6. Що входить у поняття «охорона авторських і суміжних прав»?

Тема 9. Патентне право

В історії патентного права виділяють три важливих періоди:

- період привілеїв (15 -18 вв). Привілей є документом, яким суверен, за своїм розсудом, наділяв окремих осіб особливими правами (на розробку й застосування нових матеріалів і інструментів);

- період національних патентів (1790 - 1883 р.). Будь-який винахідник міг подати заявку на патент, видача якого залежала винятково від об'єктивних причин. Охорону місцевих винаходів в інших країнах не практикували;

- період інтернаціоналізації (з 1883 р. і дотепер) - охорона винаходів за рубежем країни походження розвивається разом з міжнародною торгівлею. Цьому сприяють різні міжнародні й регіональні конвенції.

Тож значення винахідництва для підвищення ефективності суспільного виробництва, розв'язання соціально-економічних проблем важко переоцінити. Створення і впровадження технічних удосконалень значною мірою залежить від раціонального регулювання творчої діяльності, яка полягає у пошуках нових рішень з метою підвищення рівня виробництва, його ефективності і, зрештою, підвищення рівня добробуту народу України. Тому такі пошуки мають всебічно стимулюватись із боку держави. Вони потребують докладного правового забезпечення. Розробка таких рішень, їх оформлення, використання у народному господарстві породжують низку правових відносин між авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами, що їх використовують. Ці відносини регулюються правом промислової власності або патентним правом, оскільки основним правоохоронним документом, яким захищаються об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами або посвідченнями).

Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент - це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

Патент видається вповноваженим державним органом - Державним департаментом інтелектуальної власності. Цим документом держава наділяє особу виключним правом власника на створений їм об'єкт промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорт рослин). Це юридичний документ, оскільки він закріплює за власником патенту визначені законом права. Одночасно це технічний документ, оскільки він дає технічний опис об'єкта. Патент свідчить від імені держави:

- що заявлена пропозиція є об'єктом , що має право на охорону;

- про встановлення права авторства на об'єкт;

- про визнання права власності на об'єкт;

- про визнання пріоритету на об'єкт.

Серед об'єктів промислової власності основними є результати винахідництва й промислові зразки.

Винахідництво - це один з найпоширеніших і масових видів творчості, доступний практично кожному. Країни з високим рівнем розвитку економіки відрізняються й високою винахідницькою активністю. Тому винахідництву, у тому числі правовому регулюванню відносин, які складаються в сфері створення й використання винаходів, у всіх країнах приділяється велика увага. В Україні винахідницька діяльність охороняється й регулюється Законом України «Про охорону прав на винаходи й корисні моделі» і ЦК України

Правова охорона об'єктів промислової власності в Україні регулює не творчу діяльність по створенню винаходів або інших об'єктів промислової власності, а суспільні відносини, які складаються в процесі створення, виявлення, оформлення, використання результатів науково-технічної творчості. Творчість, як відомо, регулювати неможливо, але право може створити умови, що сприяють успішній творчості.

Як і все законодавство про інтелектуальну власність в Україні, законодавство про патенти перебуває в процесі розвитку. Новим інститутом у законодавстві про промислову власність є введення в його компетенцію поняття про «корисну модель». Нова редакція Закону України «Про охорону прав на винаходи й корисні моделі» містить новий об'єкт винахідництва - використання раніше відомого продукту по новому призначенню.

Винахід - технологічне (технічне) рішення в тій або іншій області суспільно-корисної діяльності, що відповідає вимогам, що дають право на одержання патенту:

- об'єкт повинен містити нове технічне вирішення, раніше невідоме ні в Україні, ні в якій-небудь іншій країні;

- він повинен бути придатний до вживання;

- він повинен мати якості, що дають можливість застосовувати його в майбутньому;

- він повинен мати якості, що дозволяють очікувати позитивний ефект від його впровадження.

Винахід не зізнається, якщо на аналогічний винахід була подана заявка або виданий патент раніше. У видачі патенту може бути відмовлено, якщо зміст заявки був розголошений до одержання патенту, тому що в цьому випадку держава не може гарантувати охорону пропозиції.

Чинне законодавство України про інтелектуальну власність передбачає кілька видів патентів:

- патент на винахід;

- деклараційний патент на корисну модель;

- патент на промисловий зразок.

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки потребує виконання ряду формальностей. Це, передусім, подання належним чином оформленої заявки до Держпатенту України. Заявка на видачу патенту України на винахід і корисну модель має відповідати вимогам, що встановлені Правилами складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель, затвердженими наказом Держпатенту України від 17 листопада 1994 р. Заявка на промисловий зразок має відповідати вимогам Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок, затверджених наказом Держпатенту України від 15 січня 1995 р.

Наступним етапом є проведення експертиз поданої заявки в тих випадках, коли вони передбачені. Останній етап - занесення до спеціального Державного реєстру об'єктів, які відповідають умовам патентоспроможності. Після державної реєстрації видається правоохоронний документ - патент. Зараз в Україні встановлена єдина форма правової охорони винаходів, корисних моделей і промислових зразків - патент.

Право на подання заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок передусім має автор. Він може (але не зобов'язаний) подавати заявку до Держпатенту України через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу. Іноземні громадяни і юридичні особи, що мають постійне місце знаходження за межами України, подають заявки тільки через представників у справах інтелектуальної власності. Право на подання заявки має роботодавець, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службового обов'язку чи доручення роботодавця. Право на подання заявки мають також правонаступники як авторів, так і роботодавців.

Заявка складається українською мовою і має стосуватись лише одного результату технічної творчості. Об'єднання в одній заявці двох винаходів, корисних моделей чи промислових зразків не допускається.

Заявка має містити:

· заяву про видачу патенту України на винахід, корисну модель чи промисловий зразок відповідно до винаходу, корисної моделі;

· креслення (якщо на нього є посилання в описі);

· реферат;

· документ про сплату встановленого збору за подання заявки.

Заявка надсилається на адресу Науково-дослідного центру патентної експертизи. Заява на видачу патенту подається за установленою формою. У графі цієї форми заяви, що містить прохання видати патент України, необхідно вказати, на який із двох об'єктів промислової власності заявник просить видати патент - на "винахід" чи на "корисну модель". У заяві на видачу патенту обов'язково має бути вказано прізвище заявника (заявників), його адресу, а також автора (авторів) заявленої пропозиції.

Опис винаходу чи корисної моделі викладається у визначеному порядку і має розкривати їх сутність настільки ясно і повно, щоб їх зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі. Він має підтверджувати обсяг правової охорони, визначений формулою винаходу чи корисної моделі.

В описі повинні бути зазначені:

· індекс рубрики Міжнародної патентної класифікації, галузь техніки, до якої належить винахід чи корисна модель;

· рівень техніки;

· суть винаходу чи корисної моделі;

· перелік фігур, креслень, якщо на них є посилання в описі;

· відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу чи корисної моделі.

Після надходження заявки до Держпатенту України вона підлягає спеціальній експертизі. Усі заявки перевіряють за формальними ознаками (формальна експертиза), крім того, заявка на винахід підлягає експертизі по суті. Мета формальної експертизи заявки - визначити, чи належить пропозиція, що заявляється, до об'єктів винаходу, а також чи відповідає заявка вимогам Закону, і чи є в матеріалах заявки документ про сплату збору за подання заявки і чи він відповідає встановленим вимогам.

Якщо в результаті формальної експертизи буде виявлено, що в заявці наявні всі передбачені Законом документи, і вони відповідають встановленим вимогам, то Держпатент має прийняти рішення про проведення експертизи заявки по суті.

Експертиза заявки по суті провадиться за рахунок коштів заявника і лише за наявності документа про сплату збору за проведення експертизи заявки на винахід. Мета цієї експертизи встановити відповідність заявленої пропозиції умовам патентоспроможності.

По завершенні експертизи заявки по суті Держпатент України має прийняти рішення про визнання заявленої пропозиції винаходом, якщо вона відповідає умовам патентоспроможності. У противному разі заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.

Однією з форм реалізації прав інтелектуальної власності є патентування в закордонних країнах. Твори науки, літератури й мистецтва не підлягають патентуванню ні в Україні, ні за рубежем. Звідси випливає важливий висновок про те, що охорона цих об'єктів, створених в Україні, здійснюється в закордонних країнах по одним правилах, а об'єктів промислової власності - по іншим.

Україна є членом міжнародних угод по авторському праву, згідно яким твори українських авторів, незалежно від місця їхнього створення, мають такий же правовий захист, як і твори громадян цих країн.

Для одержання правової охорони об'єкта промислової власності в закордонній країні необхідно запатентувати цей об'єкт у тій країні, де потрібна правова охорона. Без патенту об'єкт промислової власності може бути використаний у будь-якій країні без дозволу патентовласника в Україні й без виплати йому відповідної винагороди.

Патентування за рубежем тривалий і дорогий процес, що вимагає великих витрат енергії, чинностей і грошей, тому, якщо можна обійтися без цього, краще й не починати.

Патентування за кордоном можливо, якщо патентоспроможність об'єкта відповідає законодавству країни патентування й об'єкт має патентну чистоту, тобто він не порушує патентних прав інших осіб і не підпадає під дію інших патентів. Якщо виявляться порушення, можуть бути накладені серйозні штрафи й навіть ув’язнення.

Відповідно до Конституції України суб'єкти патентних прав мають право володіти, користуватися й розпоряджатися приналежними їм об'єктами промислової власності. Однак для того, щоб запатентувати об'єкт за кордоном необхідно одержати дозвіл в Україні. Для цього заявник повинен подати заявку у відповідну інстанцію про намір здійснити патентування за кордоном. Якщо протягом трьох місяців після подачі заявки не отримане повідомлення про заборону на закордонне патентування, заявник має право подавати заявку в патентний орган іноземної держави.

Строк дії патенту на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Держпатенту України. Строк дії патенту на корисну модель - 5 років від дати подання заявки до Держпатенту України, і за клопотанням власника його чинність може бути подовжена, але не більш як на 3 роки. На промисловий зразок патент видається строком на 10 років від дати подання заявки до Держпатенту України і його чинність може бути подовжена за клопотанням власника патенту, але не більше як на 5 років. За одержання патенту та підтримання його чинності необхідно сплачувати спеціальний збір, розмір і порядок сплати якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дія патенту на винахід, корисну модель і промисловий зразок може достроково припинятися повністю або частково з двох підстав:

- за заявою власника патенту;

- за несвоєчасну сплату встановленого річного збору за підтримання чинності патенту.

Патент може бути визнаний недійсним повністю або частково у випадках:

- встановленої невідповідності запатентованого об'єкта умовам патентоспроможності;

- наявності у формулі винаходу чи корисної моделі ознак, яких не було у поданій заявці;

- порушення порядку зарубіжного патентування.

Щодо промислового зразка, то патент на нього може бути визнано недійсним повністю або частково через невідповідність запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності; за наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка, яких не було у поданій заявці, а також в разі порушення порядку зарубіжного патентування.

Висновки:

1. Науково-технічні досягнення можуть бути визнані об'єктами промислової власності тільки після їхньої кваліфікації в якості таких відповідним державним органом, одержання державної реєстрації й видачі охоронного документа;

2. Державна кваліфікація науково-технічних досягнень здійснюється Державним підприємством «Український інститут промислової власності», що входить до складу Державного департаменту інтелектуальної власності на підставі проведення спеціальних експертиз - формальної й кваліфікаційної (експертизи по суті);

3. Всі види експертиз проводяться відповідно до патентних законів і відомчим нормативним актам.

Питання для самоперевірки:

1. Зміст терміна «патент».

2. Періодизація історії патентного права.

3. Типи об'єктів промислової власності.

4. Що регулюється правовою ознакою об'єктів промислової власності в Україні?

5. Види патентів.

6. Правила патентування за рубежем.