Особливості контролю за нарахуванням та сплатою банківською установою податку на прибуток
Специфіка розвитку та функціонування комерційних банків визначається впливом системи оподаткування та організації роботи податкових органів щодо діяльності банківських установ. Метою перевірочної роботи податкових органів є надання необхідної інформації для удосконалення податкового законодавства щодо оподаткування банківських установ та впливу держави на стабільність всієї банківської системи.
Основою стабільності та капіталізації банківської установи є прибуток, на який безпосередньо впливає розмір податку на прибуток, що сплачується, та рівень податкового навантаження.
Доходи та витрати комерційного банку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів або витрат звітного періоду на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів. Склад доходів і витрат банків наведені у табл. 16.1.
Особливу увагу при здійснені перевірочної роботи за правильністю нарахування та сплатою податку на прибуток привертає процес формування банком резервів. Так, пп.159.2.1. Податкового кодексу України закріплений обов’язок банківських установ на формування резервів для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій), коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії.
Таблиця 16.1 - Структура доходів і витрат банківської установи
| Доходи банківської установи | Витрати банківської установи |
| а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком; б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, надани-ми гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами; г) прибуток від операцій з купівлі /продажу іноземної валюти та банківських металів; ґ) позитивне значення курсових різниць д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу); є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна; ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші доходи банківської установи | а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розраху-нково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної - валюти до іноземної валюти; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати банківської установи. |
Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України. Так, банк формує резерви за кредитами та нарахованими за ними процентами самостійно в розмірі та порядку, установлених Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279.
Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики – це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.
З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства. З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна». Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора. Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.
Банки зобов’язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах. До початку 2009 р. банки повинні були формувати резерв під валютні кредити в іноземній валюті (у міжнародній практиці формування резервів під кредитну заборгованість у валюті здійснюється у валюті кредиту), однак у квітні 2009 р. під час чергової хвилі нестабільності на валютному ринку Постановою НБУ № 109 було змінено підхід до розрахунку резервів: відтоді резерви під кредитну заборгованість в іноземній валюті банки формують у гривні.
Страхові резерви під операції з цінними паперами банк формує в розмірі та порядку, установлених Положенням про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами, затвердженим Постановою Правління НБУ від 02.02.2007 р. № 31. Вказана редакція Положення затверджена Постановою Національного банку України від 23.07.2008 р. № 211, за якою банки були зобов’язані сформувати резерв під операції з цінними паперами відповідно до цієї постанови до 1 березня 2009 р. До цього оприлюднені котирування та біржові курси використовувалися для розрахунку резерву за цінними паперами незалежно від того, чи відносяться цінні папери, що обліковуються в портфелі банку на продаж, до біржового реєстру. Згідно з п. 3.2 зазначеного Положення банк для розрахунку резерву за цінними паперами, що обліковуються в портфелі банку на продаж та внесені до біржового реєстру, має брати справедливу вартість цінного папера, визначену за його котирувальною ціною покупця за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця. У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату банк має визначати справедливу вартість цінного папера, який внесено до біржового реєстру, за його останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх п’яти робочих днів звітного місяця.
Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, згідно ст.159.2.2. Податкового кодексу для банків не може перевищувати: 20 відсотків (на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2012 року - 30 відсотків) суми заборгованості за операціями, а саме: суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів і комісій, а також суми наданих гарантій на останній робочий день звітного податкового періоду. У разі якщо за результатами звітного податкового періоду сукупний розмір страхового резерву, зменшився (крім випадків його зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної заборгованості позичальника в установленому законодавством порядку за рахунок страхового резерву кредитора та зменшення нормативу формування резерву згідно із законодавством), надлишкова сума страхового резерву, яка включена до витрат, спрямовується на збільшення доходу банку за результатами такого звітного періоду.
Порядок і джерела створення та використання резервів (фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб встановлюються окремим законом, а саме Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – ФГВФО). Суми коштів, внесені до ФГВФО відносяться до складу витрат банківських установ.
За рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із Міністерством фінансів України.
Списання банками безнадійної заборгованості здійснюється відповідно до Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 13.09.2010 р. № 424 «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за № 998/18293.
Банки мають право списувати згідно з цим Порядком заборгованість за кредитами (включаючи нараховані за ними проценти), яка до дати набрання чинності цією Постановою віднесена до категорії «безнадійна» відповідно до глави 6 Постанови Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. №279 «Про затвердження положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків». Заборгованість за кредитами (включаючи нараховані за ними проценти), яка віднесена до категорії «безнадійна» після дати набрання чинності зазначеною постановою, списується банком згідно з Порядком за умови її відповідності хоча б одній з ознак безнадійної заборгованості, визначених податковим законодавством.
Питання для самоконтролю
1. Дайте характеристику банку як великому платнику податків.
2. Охарактеризуйте процес включення платника податків до Реєстру великих платників податків.
3. Який порядок проведення перевірок банків як великих платників податків?
4. Яка відповідальність за порушення банком як учасником податкових відносин законів з питань оподаткування?
5. Які, на вашу думку, питання вимагають здійснення податкового контролю під час нарахування та сплати банківською установою податку на прибуток?
6. Надати характеристику перевірочної роботи за процесом формування банком резервів для відшкодування можливих втрат.