Промисловий переворот у Німеччині

Промисловий переворот у Німеччині розпочався у 30-ті рр.

ХІХ ст. і лише в текстильній промисловості окремих німецьких дер-

жав. До середини ХІХ ст. він не вийшов за межі початкової стадії, що

й зумовило переважання ремісничого виробництва. Це пояснювалось

тим, що в першій половині ХІХ ст. зберігалась феодальна роздробле-

ність, продовжувалось звільнення селян, Німеччина була віддалена

від світових торговельних шляхів.

Створення митного союзу в 1833 р., який став першим кроком до

об’єднання німецьких держав в одне економічне ціле, та буржуазна

революція 1848 р., в результаті якої були ліквідовані залишки феода-

льних відносин та політичне домінування феодалів, частково усунули

перешкоди на шляху індустріалізації країни.

Промисловий переворот у Німеччині мав свої особливості. У ро-

ки перевороту в країні розвивалась переважно важка промисловість, а

легка – відставала. Основними стимулами розвитку промисловості

було будівництво залізниць та воєнні потреби. У результаті прискоре-

ного будівництва залізниць Німеччина, розташована в центрі Європи,

опинилась у центрі європейської сітки залізниць. Пруссія прагнула

об’єднати Німеччину, тому виникла необхідність виробництва пере-

дової воєнної техніки. У зв’язку з цим провідну роль у промисловості

відігравали саме воєнні підприємства, серед яких перше місце посіда-

ли артилерійські заводи Круппа.

До особливостей промислового перевороту в Німеччині варто ві-

днести ту обставину, що промислові об’єкти будувались на півстоліт-

тя пізніше англійських і тому комплектувались найновішою на той

час технікою, завезеною з Англії. У самій Німеччині в означений пе-

ріод були відкриті способи виробництва анілінових барвників, винай-

дено динамо-машину, що зумовило стрімкий розвиток хімічної та

електротехнічної промисловості.

Специфікою промислового перевороту стало використання для

розвитку промисловості капіталів поміщиків, які мобілізувались через

акціонерне підприємництво. Промислові фірми та банки створюва-

лись як акціонерні, продавали акції юнкерам, отримуючи їх капітали.

Як наслідок, юнкери отримали міцні позиції не лише в сільському го-

сподарстві, а і в промисловості.

У результаті зазначених процесів Німеччина посіла третє місце у

світі за обсягами промислового виробництва, поступившись Англії та

США. За першу половину ХІХ ст. обсяги зовнішньої торгівлі зросли

вдвічі, а в 50-60-ті рр. – втричі. В експорті країни переважала промис-

лова продукція (вугілля, машини, тканини), в імпорті – сировина та

сільськогосподарська продукція.

Розвиток капіталізму в сільському господарстві Німеччини відбу-

вався шляхом перетворення феодальних маєтків у великі капіталістичні

господарства (шляхом перетворення поміщиків (юнкерів) у сільських

капіталістів), а селян – у найманих працівників. При цьому експлуатато-

ри та експлуатовані залишались на своїх місцях, змінювалась лише

форма експлуатації. Такий шлях утвердження капіталістичних відно-

син у сільському господарстві В. Ленін назвав прусським. Він був до-

сить болісним для селян, оскільки невеликі земельні наділи не могли

забезпечити їх життя, прив’язували до господаря та дозволяли експлу-

атувати. Водночас юнкери переходили до великого товарного вироб-

ництва, застосовуючи інтенсивні технології.

40 пром. Перев.. США

США. У ХVІІ ст. Англія створила низку колоній на Атлантичному

узбережжі американського материка. У результаті боротьби з Нідер-

ландами і Францією вона значно розширила свої володіння в Північ-

ній Америці.

У північних англійських колоніях (Нова Англія) розвивались

різноманітні промисли (хутряний, рибальство, скотарство), примітивні

мануфактури (деревообробні, суднобудівні, текстильні). У сільському

господарстві домінували дрібні і середні фермерські господарства то-

варного характеру. Земля могла вільно відчужуватись.

Північні колонії виникали з вільних союзів людей, яких влада єв-

ропейських країн переслідувала за релігійні переконання (квакери,

пуритани, індепендисти, гугеноти). Вони відзначались підприємливіс-

тю та енергійністю. На півдні англійські колонії засновувались торго-

вельними компаніями та англійським урядом. Тут розвивались великі

плантаційні господарства, які спеціалізувались на вирощуванні тютю-

ну, рису, бавовни, цукрової тростини. Тютюн та рис стали основними

статтями експорту, що давало великі прибутки. На плантаціях викори-

стовувалась праця рабів.

Колонії мали свої органи самоуправління – законодавчі зібрання,

ради при губернаторах. Незважаючи на це, вони вважались частиною

Англії, а жителі – підданими короля.

Щоб обмежити конкуренцію американської буржуазії, Англія чи-

нила опір економічному розвитку колоній. На основі навігаційних актів

колонії позбавлялись права вільної торгівлі. Не дозволялось переробляти

сировину, її можна було лише вивозити, а отже, можливості створювати

фабрики обмежувались. З 1770 р. до Північної Америки заборонили ви-

возити щойно винайдені машини. Колоніям дозволялось торгувати лише

з Англією, мито на іноземні товари було збільшене.

У такій ситуації постала проблема ліквідації британського пану-

вання та творення незалежної держави. Війна за незалежність закін-

чилась перемогою північноамериканських колоній. У 1776 р. було

проголошено нову незалежну державу – Сполучені Штати Америки.

Одночасно ця війна була і буржуазною революцією, внаслідок чого

знищувались феодальні маєтки, конфісковувались і розподілялись зе-

млі прихильників Англії. На Заході створювався фонд державних зе-

мель, що сприяло розвитку фермерства.

Поява потужної самостійної держави стала головним чинником її

економічного зростання. Промисловий переворот розпочався у Півні-

чних штатах в останньому десятилітті ХVІІІ ст. і тривав до середини

ХІХ ст.