Що являє собою промисловий переворот як соціально-економічне явище?

а) соціальну революцію;

б) зміну ручної праці машинною;

в) переважний розвиток важкої промисловості, порівняно з легкою промисловістю;

г) технічну революцію, наслідком якої є заміна ручної праці машинною та формування нових промислових вестів населення.

д) технічні зміни.

Розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві країн США, Англії, Франції, Німеччини (ХІХ ст..). Зазначити країну.

а) «Гомстед- акт» 1862р.

б) реформи 1807,1811,1850рр

в) в основі сільського господарства було велике фермерське землеволодіння;

г) Основою господарювання в сільському господарстві було велике землеволодіння з пережитками натуральних форм;

д) в основі сільського господарства було парцелярне господарство.

е) основою сільськогосподарського виробництва складало фермерське господарство на засадах оренди землі;

є) високий рівень сільського господарства;

ж) низький рівень сільського господарства;

з) Революція 1789-1794рр.

А) США;

Б) Німеччина

В) Франція;

Г) Англія.

3. У хронологічній послідовності назвіть країни, в яких у XVIII-XIXст. відбувся промисловий переворот:

а) Іспанія;

б) Португалія;

в) Німеччина;

г) Англія;

д) США;

е) Голландія;

є) Франція.

ТЕМА 2. Розвиток економіки провідних країн світу в період (1870-1913 рр.)

План

1. Розвиток економіки Великобританії в період монополістичного капіталізму.

2. Монополістичний капіталізм Франції.

3. Особливості монополістичного капіталізму Німеччини.

4. Економіка США в умовах монополістичного капіталізму.

Література

1. Б.Д. Лановик, М.В. Лазарович, В.Ф. Чайковський, Економічна історія. Курс лекцій, Київ, Вікар, 2000 р. 250с.

2. Н.Е. Артемов Рынок технологии в мировом хозяйстве. М., 1992. 153с.

3. Т.І. Дерев’янкін “Новий курс” у Сполучених Штатах Америки (30-і роки ХХ ст..) Історія народного господарства та економічної думки України. Міжвідомчий зб. НАМу ін-т економіки. Вип.. 30 Київ-Тернопіль-1998.

4. Економічна історія Зарубіжних країн. Уперенко М.О. 2009. 450с.

5. Экономическая история зарубежных стран. Под ред. В. И. Голубовича, 2000, 403с.

6. История Европы с древних времен до наших дней. М., 1985-1990. т.1,2

7. Невинс А., Комманджер Г.С. История США: от английской колонии до мировой державы. 1991. 378с.

Основні терміни та поняття: зниження темпів економічного розвитку; міжнародна конкуренція; аграрна криза; монополізація економіки; фінансовий капітал і фінансова олігархія; колоніальний характер капіталізму; домініони; експорт капіталу; Франко-прусська війна (1870-1871 рр.); Паризька комуна (1871); Франко-прусський мирний договір (1871); світова аграрна криза (1875-1894); фінансові інвестиції; експорт капіталу; монополістичні об’єднання; лихварський імперіалізм; економічний переділ світу; концентрація виробництва; монополії; юнкери; грюндерство; картелі; синдикати; акціонерні товариства; колоніальна експансія; неоколоніалізм; іноземні капітали; розвиток капіталізму вшир та вглиб; ефективність праці; складні лінії та конвеєрна система;»науковий менеджмент»; парадигми економічного розвитку, система «ножиці цін».

1. Розвиток економіки Великобританії в період монополістичного

капіталізму (1870-1913 рр.)

Промисловий переворот, тобто перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва почався в Західній Європі наприкінці ХVІІІ сторіччя і закінчився у другій половині ХІХ ст.

Великобританія була першою з європейських держав, яка створила у себе мережу фабрик по виробництву сукняних, вовняних та бавовняних виробів, металургійних і машинобудівних підприємств. Це стало можливим завдяки англійським винахідникам, які запропонували промисловцям ткацький верстат (Джон Кей у 1733 р.), паровий двигун (Джеймс Ватт у 1769 р.), конвертори для переробки чавуну в сталь (Генрі Бесемер у 1856 р.).

Промисловий переворот зробив неминучим зміни у засобах транспорту: були поліпшені сухопутні шляхи завдяки їх твердому покриттю гравієм та щебінкою, прокладені сталеві колії, по яких паровози з вагонами перевозили вугілля, руду та інші вантажі, почалось пароплавне сполучення річок і морів, що з’єднували Велику Британію з Європою, Африкою, Америкою та Азією.

У другій половині ХІХ ст.. Великобританія перетворилась на “фабрику світу”. На її долю припадала половина світового видобутку кам’яного вугілля, виплавки чавуну і обробки бавовни. Питома вага Англії у світовій торгівлі становила 65 відсотків. Вважалося, що англійські товари завдяки своїй високій якості і дешевизні не потребують протекціонізму, тобто захисту з боку держави, і успішно конкурують з аналогічними іноземними виробами.

Постійні потреби промисловців у великих партіях сировини та матеріалів сприяли розвитку оптової торгівлі та її центрів – товарних бірж. Так, наприклад, перша англійська біржа з продажу бавовни була створена в 1842 р. у Ліверпулі завдяки тому, що в цей час фірма “Gunard Lіne” організувала регулярну пароплавну лінію, яка з’єднувала Великобританію зі США.

Майже у кожному торговельно-промисловому місті Великобританії діяли біржі, де купці і промисловці укладали угоди з купівлі й продажу значними партіями сировини, матеріалів та готової продукції на підставі їх зразків. У Лондоні працювали зернова, вугільна і цукрова біржі, у Манчестері – бавовняна та обтиральних матеріалів тощо.

Головною перевагою бірж перед ярмарковою та базарною торгівлею було те, що вони працювали постійно, і завдяки біржовим торгам ціни на товари усюди були приблизно однаковими.

Починаючи з 1880 р. становище Великобританії на світовому ринку почалось погіршуватися. Це було викликано тим, що в англійській промисловості застосовували застарілу техніку – парові двигуни, механічні ткацькі верстати. В інших країнах, в першу чергу у США та Німеччині, на озброєння промисловості надійшли більш продуктивні устаткування, машини та обладнання, такі, наприклад, як двигуни внутрішнього згорання – карбюраторний (Н. Отто, Німеччина, 1887 р.) та дизельний (Р. Дизель, Німеччина, 1893 р.), автоматичний револьверний верстат (США, 1854 р.), фрезерний верстат (США, 1867 р.).

Собівартість і ціни іноземних виробів стали нижчими, ніж на англійські товари, а тому обсяги продажу товарів, вироблених у Великобританії, на світовому ринку почали знижуватися.

Замість того щоб вкладати кошти у модернізацію промисловості, англійські фабриканти взяли курс на поширення торгівлі з колоніями, а також почали створювати у колоніальних країнах Британської імперії філіали своїх виробництв. Завдяки дешевизні сировини та робочої сили, безжалісній експлуатації праці населення колоній англійські підприємці одержували великий прибуток без додаткових втрат.

Наприкінці ХІХ ст. Великобританія втратила роль “майстерні світу”, але в цій країні також відбувались зміни: високими темпами розвивалися сталеплавильна, електротехнічна і хімічна промисловість, створювалися монополії у промисловості, сформувався грошовий ринок з банківським капіталом на чолі. Основа могутності Великобританії перейшла від заводів і фабрик до банків і фондових бірж, а сама країна стала фінансовим центром світу.

У додатку наведено дані про динаміку індустріального розвитку найбільш розвинутих країн світу в період з 1876 до 1913 рр. (ст.. 41)

Як видно з даних, Великобританія спочатку посідала перше місце серед інших капіталістичних країн по виробництву чавуну і сталі, а потім поступилася США і Німеччині, а за темпами промислового розвитку відстала навіть від Франції. Незважаючи на структурні зміни в економіці, Велика Британія все ж таки залишилася могутньою країною, що володіла колоніями майже в усіх частинах світу.

2. Монополістичний капіталізм Франції

На початок 70-х років ХІХ ст. Франція теж являла собою розвинену капіталістичну країну з колоніями в Африці та Азії.

У Франції були створені підприємства легкої й харчової промисловості, що працювали на сировині й матеріалах місцевого і колоніального виробництва, була створена металургійна промисловість, що споживала руду і вугілля з провінції Лотарингії на півночі країни.

Французькі товари – шовкові тканини, парфумерно-косметичні та ювелірні вироби користувалися великим попитом на світовому ринку. Французькі модельєри диктували моду заможнім покупцям з Європи, Азії та Америки.

Протягом майже всього ХІХ ст. Франція посідала по рівню промислового виробництва друге місце у світі, поступаючи лише Великобританії. Значну роль в економіці країни відігравали внутрішня і зовнішня торгівля завдяки мережі залізниць і судноплавству. До речі, з 1870 р. до 1900 р. протяжність залізничних шляхів у Франції зросла з 14,4 42,8 тис. кл. І на даний період Франція суттєво випередила за цим показником Великобританію.

Провідну роль в економіці Франції відігравав банківській капітал, хоча діяльність банків була спрямована не на інвестиції у промисловість, а на позиково-лихварську діяльність. Саме у Франції біржова діяльність була спрямована не на операції з товарами, а на купівлю і продаж цінних паперів – акцій, облігацій, векселів тощо. При цьому поруч з офіційною біржовою торгівлею цінними паперами, яку здійснювали з дозволу урядовців маклерів – так званий “паркет”, діяла вільна біржова торгівля фондовими цінностями – де в торгах брали участь фізичні особи – дрібні торговці, ремісники та інші продавці та покупці акцій, облігацій, грошових забов’язань.

Зі вступом Франції у війну з Пруссією у 1870-71р. економічне становище країни погіршилось, оскільки Франція втратила провінцію Ельзас – центр текстильного виробництва та Лотарингію – сировинну базу вугілля і залізної руди. Згідно з мирним договором Франція повинна була сплатити переможнику контрибуцію у розмірі 5 млрд. франків, що теж підірвало економіку.

На занепад промислового виробництва Франції в останній чверті ХІХ ст. також вплинули невдачі у сільському господарстві. Французькі селяни вели натуральне господарство і обходились без багатьох промислових виробів. Парцелярне господарство гальмувало процеси урбанізації, оскільки робочі руки були потрібними вдома у сільській місцевості.

Франція так і не змогла перетворитися на індустріальну країну. Дві третини населення мешкали у селах. У промисловості переважали дрібні підприємства з застарілим устаткуванням. На початок ХХ ст. в країні налічувалось 76,9 тис. підприємств капіталістичного типу, з них 67,8 тис. мануфактур.

У той же час у Франції також проходила концентрація виробництва. У 1876 р. був створений металургійний синдикат, 1883 р. – цукровий картель, 1885 р. – керосиновий картель.

Незважаючи на окремі успіхи в економіці Франція подібно Великобританії зупинилась у своєму розвитку і з другого перейшла на четверте місце у світовому рангу провідних країн світу, що підтверджується даними, наведеними у додатку.

3.Особливості монополістичного капіталізму

Німеччини (1870-1913 рр.)

Німеччина внаслідок перемоги у війні з Францією одержала додаткову територію з багатими природними ресурсами і працьовитим населенням, що сприяло економічному підйому цієї країни.

У 1871 році відбулось об’єднання 22 монархій в єдину імперію. У 1877 р. у Німеччині була запроваджена єдина грошова одиниця – марка, єдина система вимірювання ваги і мір, створені загальнонімецьке залізничне і поштове право.

Для об’єднаної імперії характерною особливістю став розвиток власної важкої промисловості, яка випередила легку промисловість. Це відбулось завдяки багатим природним ресурсам, зокрема запасам вугілля у Рурському та Саарському басейнах, запасам руди в Лотарингії.

На відміну від Англії і Франції над німецькою промисловістю не тяжів тягар застарілого устаткування. Практично всі підприємства створювалися на новій технічній основі з використанням нових видів енергії, зокрема електричної, з’явились нові галузі промисловості – електротехнічна, синтетичних барвників, мінеральних добрив.

Особливістю індустріалізації Німеччини було те, що прискорений розвиток промисловості, особливо важкої, був спрямований у мілітариське русло. Державні замовлення на зброю, боєприпаси значною мірою зумовили ріст галузей важкої індустрії.

Процес монополізації у Німеччині відбувався на основі створення картелів та синдикатів. Напередодні першої світової війни у Німеччині було близько 600 монополістичних об’єднань, продукція яких за своєю якістю випередила вироби французів і англійців, стала конкурентноспроможною на світовому ринку.

Як свідчать дані у додатку, Німеччина розвивалась дуже стрімко і за темпами поступалась лише США.

У господарчому житті Німеччини суттєве місце посідали товарні біржі – осередки оптової торгівлі сировиною матеріалами та готовими виробами. Держава сприяла біржовій торгівлі і контролювала її розвиток, не дозволяючи масової спекуляції. Так, у 1896 р. у Німеччині був виданий закон про заборону укладання угод на продаж зерна і борошна на строк, оскільки аграрії побачили у таких угодах загрозу для своєї діяльності. Поруч з товарними діяли корабельні біржі, де можна було замовити річкове чи морське судно для перевезення товарів, придбаних за допомогою бірж. Працювали фондові біржі, які також здійснювали операції з валютою.

Слабким ланцюгом економічного механізму Німеччини слід вважати наявність крупних землевласників – юнкерів, яким належали значна частина родючих земель. Із-за відсутності землі дрібні селянські господарства були неспроможними виробляти у значному обсязі зерно та овочі, а беручи землю в оренду, не покривали своїх витрат по сплаті внесків.

В останні тридцять років ХІХ ст.. і на початку ХХ ст.. Німеччина щорічно імпортувала зерно, вовну, шкіру та інші товари сільгоспвиробництва. Залежність від імпорту сировини стримувала розвиток легкої промисловості. Саме в цей період у Німеччині виникла теорія про нестачу життєвого простору і перерозподіл колоній, що належали Великобританії, Франції, Росії.

4.Економіка США в умовах монополістичного капіталізму

Кінець ХХ ст.. став справжнім бенефісом економічного піднесення Сполучених Штатів Америки.

До початку 70-х років США оволоділи великою територією, витиснувши корінних мешканців – індійців. Крім того, у 1867 р. було взято в оренду, а фактично за безцінь викуплено у Росії Аляску з її запасами нафти, золота, вугілля. Колоніями США стали Куба, Пуерто-Ріко, Філіппіни та ще ряд островів у Тихому океані.

Економічному зростанню Сполучених Штатів сприяли як зовнішні, так і внутрішні фактори: високі митні тарифи на ввіз готових виробів і повна свобода для ввозу іноземних капіталів, що йшли у промисловість, сільське господарство, торгівля, банківська справа. Дешевизна землі і практична відсутність ренти обумовили високу конкурентноздатність експортованих зі США в Європу пшениці, м’яса та птиці.

До США приїхало багато працьовитих і енергійних людей – хліборобів, робітників, бізнесменів, інженерів і вчених. Усі вони своєю працею та інтелектом сприяли розвитку промисловості, транспорту, сільського господарства, що можна проілюструвати даними у додатку. За всіма показниками економіки США вийшли на перше місце у світі.

Знаменита на цілий світ Уолл-Стріт з її банками перетворилася на символ могутності банківського капіталу Америки. Нью- Йорська фондова і Чикагська товарна біржі вже наприкінці ХІХ ст.. почали обслуговувати клієнтів майже з усіх країн світу і одержали назву “барометрів економіки”.

В США особливо швидкими темпами створювались монополістичні об’єднання, які незабаром оволодіють світовими ринками. Наприклад, одна з найбільших – “Стандарт-ойл-Компані” була створена у 1872 р. і вже через 10 років реорганізована у трест, що зосередив виробництво понад 90 відсотків очищеної нафти в США, а ім’я її фундатора Дж. Рокфеллера було назавжди внесено у список найбагатших людей світу.

Таким чином, економічна історія провідних країн світу у період з 1870 до 1914 рр. свідчить про те, що економічне процвітання неможливе без постійного удосконалення техніки і технології виробництва, комплексного розвитку галузей народного господарства.

Додаток

Основні показники розвитку економіки провідних

країн світу в період з 1870 до 1914 р.

№	Показники	1876-1880
І	Індекс промислового розвитку (1880 р.-100 %) Великобританія Франція Німеччина США
ІІ	Частка країн у світовому виробництві окремих видів продукції: а) видобуток вугілля, у % до світового обсягу Великобританія Франція Німеччина США б) виробництво чавуну, у % до світового обсягу Великобританія Франція Німеччина США в) виробництво сталі, у % до світового обсягу Великобританія Франція Німеччина США	36,6 4,4 8,8 9,8 32,7 6,4 7,0 9,2 47,0 1,9 4,7 16,9	4,4 14,5 32,1 22,2 6,6 20,9 34,8 16,7 5,4 22,5 34,8	3,1 14,6 39,1 13,4 6,6 24,3 38,8 10,0 6,1 24,1 41,0
ІІІ	Частка країн у світовому промисловому виробництві, у % на 1880 р. Великобританія Франція Німеччина США	28,0 9,0 13,2 28,0	18,6 7,1 16,6 31,0	14,1 6,4 15,7 35,8