ТЕМА 2. Загальна характеристика цінних паперів

Цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове, або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила (видала), і власником та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Сутність цінних паперів може характеризуватися з позиції юридичного (формального) та економічного підходу:

Юридичний підхід:

· цінні папери є титулами майнових прав – юридичною основою і носіями сукупності (комплексу) майнових прав, що встановлюються для особи-власника цінних паперів;

· цінні папери є особливим видом майна, що може набуватися у власність, виступати об’єктом цивільно-правових відносин.

Економічний підхід:

· цінні папери є фіктивним капіталом – особливою формою існування капіталу, відмінною від його товарної, виробничої та грошової форми, що може передаватися замість нього самого, обертатися на ринку як товар і приносити дохід;

· цінні папери є фінансовими інстру­ментами – контрактами, які одно­часно призводять до виникнення (збільше­ння) фінансових активів у одного суб’єкта і фінансових зобов’язань або інструментів власного капіталу в іншого

Формальні ознаки цінних паперів:

· є документами встановленої форми з обов’язковими реквізитами;

· посвідчують певні майнові права, які має їх законний власник по відношенню до вказаної зобов’язаної особи (як правило, емітента цих паперів);

· належать до одного з видів цінних паперів, визнаних державою (визначених у законодавстві);

· можуть змінювати власника;

· є неподільними;

· передбачають абстрактність зобов’язань – неможливість відмови від виконання зобов’язань, посвідчених цінними паперами, з посиланням на недостатність підстав для цих зобов’язань або на їх недійсність;

· передбачають властивість публічної достовірності – для реалізації прав власник цінних паперів повинен довести свою правомочність відповідно до встановленого способу легітимації.

Права, що можуть надаватися власникам цінних паперів:

1) права на цінні папери – права, що пов’язані з водінням цінними паперами як особливим видом майна:

· продавати;

· передавати: в рахунок оплати за товари (роботи, послуги); в довірче управління; як внесок до статутного капіталу; в заставу; у тимчасове користування; у спадщину (для фізичних осіб);

· позичати;

· обмінювати на інше майно;

· зберігати;

· вчинювати інші не заборонені дії цивільно-правового характеру.

2) права за цінними паперами – права, титулом яких можуть виступати цінні папери відповідно до умов випуску (ці права виникають із зобов’язання емітента за розміщеними ним цінними паперами):

· одержувати поточні доходи (дивіденди, проценти);

· одержати вартість погашення або інший визначений платіж;

· брати участь в управлінні емітентом;

· одержувати інформацію про емітента;

· одержати відповідну частку майна емітента у разі його ліквідації;

· обміняти на інші визначні цінні папери (конвертувати);

· інші права (залежно від виду цінних паперів).

Основні властивості цінних паперів, що визначають їх привабливість для набувачів і вартість на ринку:

1) ліквідність – властивість цінних паперів з певними витратами часу і коштів продаватися і перетворюватися в гроші.

2) дохідність – властивість цінних паперів примножувати кошти, що витрачаються на їхнє придбання.

3) ризикованість – властивість цінних паперів змінювати свою ліквідність і дохідність залежно від певних подій, настання яких заздалегідь абсолютно достовірно визначити неможливо.

Види вартості цінних паперів:

1) номінальна вартість (номінал) – грошова сума, яка зазначена у цінних паперах (встановлюється емітентом з урахуванням нормативних обмежень);

2) емісійна вартість – вартість, що формується на первинному ринку, в процесі розміщення цінних паперів (не обов’язково дорівнює номіналу; відображає результат узгодження інтересів емітента та перших власників цінних паперів);

3) поточна ринкова (курсова) вартість – вартість, що формується на вторинному ринку, в процесі обігу цінних паперів;

4) бухгалтерська (балансова) вартість – вартість цінних паперів, що визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку (окремо для акцій – величина власного капіталу емітента, що припадає на одну акцію);

5) внутрішня (економічна) вартість – сумарна теперішня вартість майбутніх виплат за цінними паперами (характеризує справедливу ціну цінних паперів);

6) інші види вартості – конверсійна, ліквідаційна, заставна, відклична тощо.

Цінні папери поділяються на види відповідно до законодавства. Окремі види цінних паперів об’єднують у групи, кожна з яких призначена для посвідчення специфічних відносин:

1. Пайові – цінні папери, що засвідчують участь в статутному (зареєстрованому) капіталі, надають право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку та частини майна у випадку ліквідації емітента.

2. Боргові – цінні папери, що засвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити визначену суму коштів у встановлений строк.

3. Похідні (деривативи) – цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом встановленого строку цінних паперів або інших активів.

4. Товаророзпорядчі– цінні папери, що надають право розпоряджатися вказаним у них майном.

5. Інші – цінні папери, що не належать до жодної із вищезазначених груп (наприклад, приватизаційні цінні папери).

Приналежність окремих видів цінних паперів до вище­зазначених груп:

1) до пайових цінних паперів належать:

· акції[8],	· сертифікати фондів операцій
· інвестиційні сертифікати,	з нерухомістю (ФОН);

2) до боргових цінних паперів належать:

· облігації, · казначейські зобов’язання, · векселі,

· ощадні (депозитні) сертифікати, · заставні, · іпотечні цінні папери[9];

3) до похідних цінних паперів належать:

· опціони, · варанти, · ф’ючерси,

· свопи, · депозитарні розписки тощо;

4) до товаророзпорядчих паперів належать[10]:

· коносаменти, · вантажні свідоцтва,

· прості та подвійні складські свідоцтва.

Цінні папери можуть випускатися у двох формах залежно від способу фіксування інформації про статус цінних паперів та права їх власника:

1. Документарна (готівкова) – форма існування, яка передбачає фіксування офіційної інформації емітента цінних паперів у вигляді документа: паперового – на спеціальних бланках із дотриманням заходів захисту від підробки у вигляді сертифікатів, що містять обов’язкові реквізити відповідного виду цінних паперів; або електронного. Паперова форма пов’язана з традиційними технологіями торгівлі цінними паперами.

2. Бездокументарна (безготівкова) – форма існування у вигляді облікових записів на спеціальних рахунках. Вона є більш ефективною для організаційно оформленого ринку і за умов комп’ютеризації технологій торгівлі цінними паперами витісняє документарну.

Вибір форми існування цінних паперів здійснює емітент з урахуванням нормативних обмежень, зокрема обмежено застосування бездокументарної форми для неемісійних та ордерних цінних паперів. Іменні емісійні цінні папери можуть існувати виключно у бездокументарній формі.

Для ведення обліку рахунків та обслуговування обігу бездокументарних цінних паперів (переказу цінних паперів з рахунку на рахунок) в Україні існує депозитарна система.

Права на бездокументарні цінні папери засвідчуються паперовими замінниками, до яких належать:

– глобальні сертифікати – документи, що оформлюються емітентом одразу на всю сукупність бездокументарних цінних паперів, передаються в депозитарій і є підставою для відкриття рахунків у цінних паперах та здійснення операцій на цих рахунках;

– виписки про стан рахунку у цінних паперах(свідоцтва про депонування) – документи, що посвідчують володіння рахунком у цінних паперах, на якому здійснено запис бездокументарних цінних паперів.

В Україні замінники не можуть здійснювати обіг на ринку окремо від тих цінних паперів, які вони посвідчують.

Спосіб легітимації власника цінних паперів – спосіб посвідчення приналежності прав або повноважень за цінними паперами певній особі. Залежно від цього способу виділяють 3 типи цінних паперів:

1. На пред’явника – цінні папери, що не містять інформації про власника. Права за такими цінними паперами належать їх пред’явникові.

2. Ордерні – цінні папери, які мають реквізитом ім’я першого власника, що може самостійно здійснити права за цінними паперами або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу правомочну особу. Права належать пред’явникові цих цінних паперів за умови наявності безперер­вного ряду передаваль­них надписів (ордерів, або індосаментів) від першого власника.

3. Іменні – цінні папери, що укладаються на ім’я визначеної особи (це ім’я є обов’язковим реквізитом паперів), якій належать усі права, пов’язані з цими паперами.

Права за цінними паперами передаються:

· за цінними паперами на пред’явника – шляхом простого вручення цих паперів без реєстрації переходу прав власності;

· за ордерними цінними паперами – шляхом вчинення індосаменту (у письмовій формі на звороті цінних паперів або на додатковому листі – алонжі);

· за іменними цінними паперами – шляхом цесії (переписування паперів на ім’я нового власника) з обов’язковою реєстрацією в депозитарній системі переходу прав власності на рахунках у цінних паперах та відображенням у спеціальному реєстрі власників іменних цінних паперів.

Цінні папери класифікуються:

1. Залежно від кількісних параметрів емісії:

· емісійні – цінні папери, які розміщуються значними сукупнос­тями (випусками) і мають рівні обсяги та строки здійснення прав в середині одного випуску незалежно від часу їх придбання (для цих паперів передбачається необхідність проходження обов’язкових реєстраційних процедур[11] та укладення проспекту емісії– документа, що призначений для державної реєстрації та оприлюднення, з інформацією про суттєві характеристики цінних паперів нового випуску та про порядок їх розміщення);

· неемісійні – цінні папери, які розміщуються (видаються) поштучно без умови рівності обсягів та строків здійснення прав.

2. Залежно від ступеня обмеженості обігу:

· з вільним обігом– цінні папери, для яких сфера обігу не обмежується, і вони можуть вільно змінювати власника на вторинному ринку;

· з обмеженим обігом – цінні папери, для яких передбачені обмеження обігу, зокрема:

o повна заборона обігу;

o обмеження кола осіб, які можуть їх купувати;

o встановлення умови про необхідність одержання згоди інших власників або емітента на їх продаж (відчуження);

o встановлення певного строку з моменту завершення розміщення, впродовж якого їх відчуження забороняється тощо.

3. Залежно від тривалості обігу:

· безстрокові – цінні папери, які не мають визначеного моменту вилучення з обігу в зв’язку з тим, що природа цих паперів передбачає можливість їх обігу на ринку доти, доки існує особа, яка забезпечує виконання прав за ними, або доки не буде прийнято відповідне правомочне рішення про їх вилучення з обігу;

· строкові – цінні папери, які мають визначений строк обігу:

o короткострокові – до 1 року;

o середньострокові – від 1 до 5 років;

o довгострокові – понад 5 років.

Цю класифікацію можливо розширити, додавши класифікаційні ознаки: за видом емітента, його статусом та національною приналежністю; за рівнем дохідності, формами та способами нарахування й виплати доходу; за рівнем ризику; за метою придбання тощо.

Основні терміни:

Цінні папери; фіктивний капітал; фінансові інструменти; права на цінні папери та права за цінними паперами; ліквідність, доходність та ризикованість цінних паперів; номінал цінних паперів; види вартості цінних паперів: емісійна, поточна ринкова, бухгалтерська (балансова), внутрішня; пайові, боргові та товаророзпорядчі цінні папери; похідні цінні папери (деривативи); документарна і бездокументарна форма випуску цінних паперів; рахунки в цінних паперах; замінники цінних паперів; глобальний сертифікат; депозитарна система; легітимація власника цінних паперів; цінні папери на пред’явника; іменні та ордерні цінні папери; індосамент; цесія; реєстр власників іменних цінних паперів; емісійні та неемісійні цінні папери; проспект емісії; безстрокові та строкові (короткострокові, середньострокові й довгострокові) цінні папери.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ