Тема 1.4 Економічні відносини власності

1. Власність: поняття, суть відносин, право і економічний зміст, типи форми і види власності. Власність у системи економічних відносин.

2. Відносини власності в Україні. Закон України "Про власність".

3.Роздержавлення та приватизація. Основні напрями приватизації державних підприємств в Україні.

1.Фундаментом усієї системи економічних відносин є відносини власності.

Розрізняють економічну та юридичну трактовки власності.

З економічної точки зору власність відображує, з одного боку, відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, а з іншого - спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва.

З юридичної точки зору власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей (матеріальних, духовних).

Типи власності:

Колективна

Приватна

Державна

Наддержавна

В межах кожного з цих типів функціонують різні форми власності.

Колективна власність - привласнення певним колективом засобів виробництва, результатів виробництва , яке поєднується з колективним управлінням власністю.

Форми колективної власності:

общинна

кооперативна

колективна капіталістична

колективна трудова та ін.

Приватна власність- привласнення окремим індивідуумом або сім'єю засобів і результатів виробництва та одноосібне управління власністю.

Форми приватної власності:

приватна трудова

приватна капіталістична

Державна власність - привласнення державою, вищими чиновниками державного апарату, вищими менеджерами державних підприємств засобів і результатів виробництва та управління ними об'єктами державної власності.

Форми державної власності:

загальнодержавна

регіональна

муніципальна

комунальна

Наддержавна власність - привласнення багатьма державами, міжнародними монополіями засобів і результатів виробництва, що поєднується з колективним управлінням цими суб'єктами спільними об’єктами власності. Форми наддержавної власності:

галузеві та міжгалузеві наддержавні об’єднання.

Відносини власності виконують системно-утворювальну функцію в

структурі економічних відносин. Вони визначають:

спосіб поєднання робочої сили та засобів виробництва;

соціальну структуру суспільства, його поділ та класи;

характер використання та споживання створеного в процесі виробництва продукту;

специфіку обміну і розподілу створюваного продукту;

мету виробництва та характер управління економічними процесами.

Власність розвивається за власними законами.

Структурна складність відносин власності визначає багатоаспектність процесу її історичного розвитку.

Власність характеризує спосіб взаємодії людини з природою.

Ядром сукупності відносин власності є відносини індивідуальної власності. Індивідуальна власність людини характеризує продуктивну силу її праці.

Кожна функціональна форма власності має відбивати рівень зрілості суспільного поділу праці, бути адекватною структурі та ступеню складності суспільної продуктивної сили, що використовується у виробництві.

Кожна форма власності за своєю природою історична. Вона життєздатна лише тоді, коли визначені її економічні межі.

2. До 1991 року в Україні існувала загальнодержавна власність в 2-х формах: державна і колгоспно-кооперативна.

Власність передбачає управління. Тому право управління, використання, розпорядження було у держави. Поступово це призвело до відчуження власників (народу) від засобів виробництва, які стали чужими, нічийними.

Державна власність стала не конкурентноздатною, не змогла забезпечити ринок товарами. Все це привело до необхідності заміни відносин власності.

В 1991 році Верховна Рада України прийняла закон "Про власність". В Україні існують такі форми власності:

приватна (індивідуальна, у формі капіталу, інтелектуальна)

колективна (кооперативна, корпоративна, громадських організацій)

державна (загальнодержавна, комунальна, муніципальна).

3. Головними шляхами переходу до різноманіття форм власності є роздержавлення і приватизація.

Роздержавлення - це ліквідація механізмів прямого державного управління економічною шляхом передання відповідних повноважень на рівень підприємств.

Приватизація означає роздержавлення власності, її передачу (платну чи безплатну) в розпорядження приватних осіб.

Політика приватизації була проголошена в нашій країні ще у 1991 році, коли Верховна Рада України затвердила "Концепцію роздержавлення та приватизації майна державних підприємств, житлового фонду та землі"

Приватизаційний процес охопив усі сфери економіки.

На старті ринкових реформ в Україні було прийнято модель так званої ваучерної приватизації. Ваучери можна було обміняти на акції підприємств та організацій.

З етапи приватизації:

(1992-1994 рр.) - етап приватизації на основі індивідуальних проектів.

(1995-1998 рр.) - етап масової приватизації (проведення приватизаційних
аукціонів)

(з 1999 р.)- етап індивідуальної грошової приватизації переважно великих
(стратегічних) об'єктів.

В Україні було створено Фонд Держмайна, який має філіали у всіх містах України.