Доступ суб’єктів держави до інформації комерційних банків
Доступ суб’єктів держави до інформації комерційних банків регулюється відповідними законодавчими та нормативними актами.
Згідно зі ст. 25 («Права Служби безпеки України») Закону України «Про Службу безпеки України» Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов’язків надається право: одержувати на письмовий запит керівника, відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об’єднань дані та відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватися з цією метою службовою документацією і звітністю.
Крім того, відповідно до ст. 8 («Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність») Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативним підрозділам СБУ і міліції для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності надається право:
—брати участь у перевірці фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та окремих осіб;
—витребувати, збирати і вивчати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів;
—знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації.
Одержання інформації господарськими судами регулюється Господарським процесуальним кодексом України, в одному з положень якого зазначається, що у разі якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження. Крім того, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору арбітр в необхідних випадках витребовує документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, або знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.
Стаття 10 («Права органів державної статистики») Закону України «Про державну статистику» передбачає, що органи державної статистики мають право одержувати у встановленому порядку безплатно від всіх, на кого розповсюджується цей Закон, включаючи фінансові, банківські, митні та інші відомства і служби, та використовувати державну статистичну звітність й інші необхідні для проведення державних статистичних спостережень дані, а також пояснення, що доповнюють звітність; отримувати від банківських закладів у десятиденний строк інформацію про відкриття рахунків суб’єктами підприємницької, некомерційної діяльності і громадськими організаціями; вивчати стан первинного обліку і статистичної звітності, перевіряти достовірність статистичних даних на об’єктах, які входять у сферу дії цього закону.
Відповідно до ст. 13 («Право доступу до інформації») Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» державні уповноважені Антимонопольного комітету України мають право безперешкодного доступу до інформації будь-яких підприємств з питань дотримання антимонопольного законодавства.
Підприємці зобов’язані на вимогу державних уповноважених Антимонопольного комітету України подавати документи, письмові та усні пояснення, іншу інформацію, необхідну для здійснення Антимонопольним комітетом України і його територіальними управліннями завдань, передбачених цим законом.
У той же час відомості, які одержані Антимонопольним комітетом України та його територіальними управліннями і становлять комерційну таємницю, не підлягають розголошенню.
Взаємовідносини з органами прокуратури регулюються ст. 20 («Повноваження прокурора») Закону. України «Про прокуратуру».
При здійсненні загального нагляду прокурор має право:
1) безперешкодно входити у державні чи громадські установи, підприємства, міністерства, відомства за посвідченням, що підтверджує його особу, та мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки;
2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;
3) вимагати від керівників, інших посадових осіб державних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підконтрольних і підпорядкованих підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;
4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних чи письмових пояснень щодо порушень закону.
Права органів державної податкової служби на отримання інформації в комерційних банках регулюються ст. 11 («Права органів державної податкової служби») Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Державній податковій адміністрації України, державним податковим інспекціям в областях, районах і містах надається право:
1) здійснювати у будь-яких суб’єктів підприємництва, розташованих на території республіки, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, планів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов’язкових платежів до бюджету, одержувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають у ході перевірок;
2) одержувати необхідні для цілей оподаткування відомості, довідки, документи і копії з них про діяльність підприємств, установ, організацій і громадян, що перевіряються, від інших підприємств, установ, організацій (включаючи банки та інші фінансово-кредитні установи) і громадян;
3) при здійсненні своїх повноважень обстежувати (з додержанням відповідних правил) будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ, організацій і громадян, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування незалежно від місця їх знаходження.
Разом з тим закон зобов’язує службових осіб податкової інспекції зберігати відомості, що становлять комерційну таємницю, яка стала їм відома у ході службової діяльності.
У ст. 13 («Обов’язки і відповідальність посадових осіб державної податкової служби») зазначено: «Посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися комерційної та службової таємниці».
Права аудиторів регулюються ст. 22 («Права аудиторів і аудиторських фірм») Закону України «Про аудиторську діяльність».
Аудитори і аудиторські фірми України мають право:
1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договорів із замовником, професійних знань та досвіду;
2) отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб.
Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмету перевірки, зобов’язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;
3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;
4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб’єкта підприємницької діяльності проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;
5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Отримання інформації органами внутрішніх справ регулюється ст. 11 («Права міліції») Закону України «Про міліцію». Міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право:
— входити безперешкодно у будь-який час на територію і в приміщення підприємств, установ і Організацій та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;
— одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності на письмовий запит відомості (у тому числі й ті, що становлять комерційну таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції.
Згідно із Законом України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» у Міністерстві внутрішніх справ та Службі безпеки України створено спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю. У ст. 12 («Права спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та їх співробітників») зазначається, що при здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надаються повноваження:
— на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю одержувати від банків (незалежно від форми власності)інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, [ внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо — не пізніше десяти діб;
— у разі одержання фактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевірки витребувати та одержувати від підприємств, установ (незалежно від форми власності) інформацію і документи.
Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд у справах, які знаходяться в їх провадженні, вправі вимагати від підприємств, установ, організацій, службових осіб і громадян пред’явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані. Виконання цих вимог є обов’язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.
Правоохоронні органи можуть керуватись крім законодавчих актів також деякими актами, що регламентують їх діяльність та взаємовідносини з банком. Так, згідно зі ст. 5 Положення про Державну службу по боротьбі з економічною злочинністю, яка була створена постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 510, працівники цієї служби при наявності даних про порушення законодавства, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність, мають право:
1) вилучати необхідні документи про кредитні і фінансові операції у встановленому законодавством порядку;
2) отримувати безплатно від підприємств, установ, організацій і громадян інформацію, за винятком випадків, коли законом встановлено спеціальний порядок її отримання;
3) отримувати у встановленому порядку від Національного банку України і його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та про залишки коштів на рахунках об’єктів, що перевіряються.
Такі широкі права зазначена служба здобуває при отриманні даних про порушення законодавства незалежно від того, порушено кримінальну справу чи ні. Але треба мати на увазі, що за будь-яких умов надані права реалізуються у встановленому законодавством порядку або коли законом встановлено спеціальний порядок одержання інформації.
Строк вивчення запиту відповідних суб’єктів держави щодо можливості його виконання передбачається ст. 33 Закону України «Про інформацію». Цей строк не повинен перевищувати десяти календарних днів, протягом яких банк письмово доводить до зацікавленої особи, що її запит буде виконано або що це зробити неможливо з тих чи інших причин. Виконання запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Як зазначалося вище, відповідно до деяких законів встановлюється особливий термін надання інформації, який і є основою для виконання запиту (зокрема Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»).
Повноваження деяких інших суб’єктів держави регулюються відповідними законами України, зокрема такими:
1) «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Органам цієї служби надається право одержувати від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об’єктів, що ревізуються або перевіряються;
2) «Про адвокатуру». Адвокату надано право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:
—запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій;
—ознайомлюватися в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
3) «Про нотаріат». Нотаріус має право витребувати від установ відомості і документи, необхідні для здійснення нотаріальних дій;
4) «Про зайнятість населення». У ст. 132 цього закону зазначено, що Державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ, організацій (незалежно від форми власності) статистичні дані про наявність вакантних місць, характер і умови роботи на них, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про зміни, що передбачаються в організації виробництва і праці, інші заходи, які можуть призвести до звільнення працівників.
Таким чином, при виконанні вимог усіх законодавчих і підзаконних актів щодо надання інформації банку, його таємниці стають досить прозорими. В той же час, спираючись на законодавчу базу, банк може вимагати від посадових осіб вищезазначених суб’єктів держави забезпечувати захист банківської і комерційної таємниці, яка стала їм відома у зв’язку зі службовою діяльністю, від розголошення, а у випадку її втрати через таких суб’єктів порушувати клопотання про покарання винних та відшкодування збитків у встановленому законом порядку.