Доходи підприємств, їх зміст та види

Згідно із Законом України «Про Оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997р. (із змінами) валовий дохід визначають як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, морській економічній зоні, так ї за її межами.

Доходи підприємства можна поділити на такі групи:

♦ від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

♦від іншої операційної діяльності - реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості, одержані гранди, субсидії, інші доходи;

♦ від здійснення фінансових операцій - від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані доходи за облігаціями тощо;

♦ від іншої звичайної діяльності - реалізація фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів; безоплатно одержаних оборотних активів тощо;

♦ від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів й таке інше.

Розмір виручки від реалізації продукції залежить від:

кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

рівня реалізаційних цін.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого рахунку за формулою:

В = Р х Ц, (8.1)

де В – виручка;

Р – кількість реалізованих виробів;

Ц – ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на початок планового періоду. Плановий обсяг реалізації обраховують з формули:

Р = З₁ + Т – З₂, (8.2)

де Р – обсяг реалізації в плановому періоді;

З₁ – залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду;

Т – випуск товарної продукції в плановому періоді;

З₂ – залишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду.

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового періоду, які коригуються на передбачувані зміни в плановому періоді, у тому числі з урахуванням попиту і пропонування.

Важлива роль прибутку, яка формується з розвитком підприємництва, визначає необхідність правильного його нарахування.

Від того, на скільки вірно визначено плановий прибуток, залежить успішна фінансово-господарська діяльність.

Планування прибутку здійснюється за допомогою трьох методів: прямого рахунку, аналітичного і змішаного.

Метод прямого рахунку є основним у промисловості.

Його сутність полягає у поасортиментному розрахунку прибутку від випуску та реалізації продукції.

Більш простий варіант припускає узагальнений розрахунок за позиціями плану. Прибуток від випуску товарної продукції розраховується як різниця між вартістю всього товарного випуску за цінами продажів (без ПДВ, акцизів, митних платежів, торгових і збутових знижок) і повною собівартістю товарної продукції планового періоду.

Прибуток від реалізації продукції розраховується як різниця між розмірами виручки в цінах продажу (без ПДВ, акцизів, торгових і збутових знижок) і повною собівартістю реалізованої продукції. Розмір виручки і повна собівартість реалізованої продукції визначаються з урахуванням перехідних залишків готової продукції на початок і кінець планового періоду. Для розрахунку застосовується універсальна формула:

Р_ПР = В_ІН + Т_ПР – О_К, (8.3)

де Р_ПР – обсяг реалізованої продукції, обчислений у двох оцінках: за цінами продажу та повною собівартістю;

В_ІН і О_К – залишки готової продукції на початок і кінець планового періоду, обчислені в двох оцінках: за цінами продажу і по повній собівартості;

Т_ПР – обсяг випуску товарної продукції, обчислений за цінами продажу і за повною собівартістю.

Після того, як обсяг реалізованої продукції буде розрахований у двох оцінках – за цінами продажів і повної собівартості, визначається прибуток від реалізації як різниця між ціною і собівартістю:

П_Р = В_РП – С_РП, (8.4)

де П_Р – прибуток від реалізації продукції;

В_РП – виручка від реалізації продукції;

С_РП – собівартість реалізованої продукції.

Планову суму прибутку також можна розрахувати, виходячи з відомих показників ціни і собівартості випуску товарної продукції і залишків готової продукції на початок і кінець планового періоду. Тоді формула приймає вигляд:

П_Р = П_ОН + П_ТП – П_ОК, (8.5)

де П_Р – прибуток від реалізації продукції в плановому періоді;

П_ОН і П_ОК – прибуток у залишках готової продукції відповідно на початок і кінець планового періоду;

П_ТП – прибуток від випуску товарної продукції в плановому періоді.

Другий метод планування прибутку – аналітичний – застосовується при незначних змінах в асортименті продукції та при відсутності інфляції, росту цін і собівартості. При використанні аналітичного методу розрахунок ведеться роздільно за порівняною і непорівнянною товарною продукцією. Порівняна продукція випускається в базисному році, по ній є вся необхідна інформація (ціни, собівартість, обсяг виробництва і т. д.), і тоді рентабельність визначається за формулою (Р_О):

Р_О = (П_О : С_ТП) *100%, (8.6)

де П_О – очікуваний прибуток;

С_ТП – повна собівартість товарної продукції базисного року.

Розрахунок ведеться у визначеній послідовності:

1) за допомогою базової рентабельності орієнтовно розраховується прибуток планового року на обсяг товарної продукції планового року, але за базовою собівартістю;

2) розраховується зміна (+,-) собівартості продукції в плановому році;

3) визначається вплив зміни асортименту, якості, сортності продукції. Такі розрахунки виконуються в спеціальних таблицях на основі планових даних про асортимент продукції, її якості, сортності;

4) після обґрунтування ціни на готову продукцію планового року визначається вплив росту (зниження) ціни;

5) вплив на прибуток усіх перерахованих факторів складається. Прибуток від виробництва порівняної продукції в плановому році визначається з обліком прибутку, обчисленого на першому і наступному етапах;

6) далі враховується зміна прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок і кінець планового періоду.

Аналітичний метод має ту перевагу, що показує вплив різних факторів на величину прибутку.

Змішаний метод планування прибутку базується на двох попередніх методах: прямого розрахунку з використанням елементів аналітичного методу.

При плануванні слід пам’ятати, що реальний прибуток з’явиться у випадку, коли будуть покриті усі витрати підприємства. Іншими словами, реальний прибуток з’явиться тоді, коли при продажу буде перейдена межа точки без збитків. У вартісному виразі точку без збитків можна виразити наступною формулою (в натуральному виразі):

Т_min = З_ПОСТ , (8.7)

де З_ПОСТ – постійні затрати;

З_ПЕР – змінні затрати.

Прибуток- мета підприємницької діяльності й водночас - джерело витрат для розвитку виробництва. Це одна з основних фінансових категорій ринкової економіки.

У прибутку концентруються фінансові інтереси усіх суб'єктів підприємницької діяльності, він характеризує ефективність виробництва, свідчить про примноження фінансових ресурсів.

Господарюючий суб'єкт самостійно визначає напрям використання тієї частини прибутку, яка залишилася в його розпорядженні. При цьому порядок розподілення й використання прибутку на підприємствах фіксується в його статуті та визначається положенням, розробленим відповідними економічними службами підприємства і затвердженим його керівництвом.