Операційний аналіз та його елементи

Фінансовий менеджер будь-якого підприємства орієнтується на досягнення високого або постійнозростаючого обсягу прибутку від реалізації продукції. Одержання бажаного результату залежить від трьох складових – витрат підприємства, ціни одиниці продукції і обсягу її реалізації. Взаємозв’язок цих складових визначається в процесі операційного аналізу, який також називають аналізом “Витрати – Обсяг – Прибуток”(Cost-Volume-Profit Relationships, або CVP-аналіз). Такий аналіз сприяє пошуку найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною , обсягом реалізації і прибутком. Тому операційний аналіз є неможливим без розподілу витрат на постійні та змінні.

Операційний аналіз базується на таких передумовах:

· усі витрати можна чітко поділити на змінні та постійні;

· усі змінні витрати є пропорційними, а постійні не містять елементів дегресуючих витрат, які зростають менше, ніж обсяг виробництва і є лише функцією часу;

· ціни на вироби не залежать від обсягу виробництва і в межах розрахункового періоду стабільні.

Ці обмеження означають, що операційний аналіз здійснюється в межах даної виробничої та організаційної структури підприємства, тобто стосується короткострокового періоду, оскільки в довгостроковому періоді усі витрати є змінними.

Важливим елементом операційного аналізу є: фінансовий і операційний важелі, поріг рентабельності і запас фінансової надійності підприємства.

Розглянемо сутність операційного важеля. Його дія проявляється в тому, що незначна зміна виручки від реалізації завжди зумовлює суттєву зміну прибутку. Цей ефект зумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних та змінних витрат на формування фінансових результатів діяльності підприємства при зміні обсягу виробництва. Чим більший обсяг постійних витрат, тим більшою є сила впливу операційного важеля, тим вищий рівень підприємницького ризику даного підприємства.

Сила дії фінансового важеля полягає в тому, що підприємство, використовуючи залучені кошти, змінює чисту рентабельність власних коштів та свої дивідендні можливості. Рівень ефективності фінансового важеля вказує на фінансовий ризик, пов’язаний підприємством.

У практичних розрахунках для визначення сили дії операційного важеля використовують таку формулу:

, (7.8)

де СДОВ – сила дії операційного важеля;

ВМ – валова маржа;

П – прибуток.

Валова маржа – це різниця між виручкою від реалізації продукції і змінними витратами. Цей показник в економічний літературі отримав назву суми покриття, позаяк валова маржа є межею покриття постійних витрат і формування прибутку. Існує таке правило: після покриття постійних витрат прибуток приносить реалізація продукції за будь-якою ціною, що перевищує змінні витрати.

СДОВ показує, на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні виручки від реалізації продукції на 1%.

Наприклад, фірма планує збільшити обсяг виручки від реалізації продукції на 10%. Яка сума прибутку буде відповідати новому обсягу реалізації? Визначимо її традиційним способом і за допомогою операційного важеля, використовуючи такі дані:

обсяг реалізації – 50,0 тис. грн.

змінні витрати – 30,0 тис. грн.

постійні витрати – 6,0 тис. грн.

прибуток – 14,0 тис. грн.

Рішення:1спосіб: Обсяг реалізації = тис. грн. Оскільки обсяг реалізації зростає на 10%, то і змінні витрати також зростуть на 10% і становитимуть 33,0 тис. грн. Прибуток при цьому буде становити 16,0 (55,0 – 33,0 –6,0) тис грн.

2 спосіб: . Це означає, що 1% збільшення виручки від реалізації продукції збільшить прибуток на 1,43%, а 10% - 14,3 (1,43 10)%. Відповідно, прибуток становить 16,0 [14,0+(14,0 0,143)] тис. грн.

Необхідно зауважити, що СДОВ розраховується завжди для певного обсягу виручки від реалізації продукції, оскільки змінюється виручка – змінюється і СДОВ. При зниженні виручки від реалізації СДОВ зростає. Кожний відсоток зниження виручки від реалізації зумовлює значне зниження прибутку і підприємство може отримати збитки.

Операційний аналіз часто називають аналізом беззбитковості, позаяк він дозволяє визначити таку точку, при якій доходи дорівнюють витратам. В цій точці бізнес не несе збитків, але і не приносить прибутків.

Точку беззбитковості можна визначити графічно (рис. 7.3).

Рис. 7.3. Графічне визначення точки беззбитковості

Для оцінювання економічної доцільності виробництва продукції, рівня необхідної ціни та/або обсягів її реалізації з метою досягнення прибутковості можна використати такі формули:

(7.9)

(7.10)

де: Q – обсяг реалізації в точці беззбитковості, в натуральному виразі;

FC – абсолютна величина постійних витрат;

AVC – середні змінні витрати на виготовлення одиниці продукції;

р – ціна виробника одиниці продукції.

Точку беззбитковості називають ще порогом (межею) рентабельності. Чим вище поріг рентабельності, тим складніше його перейти. З низьким порогом рентабельності легше перенести зниження попиту, відмовитись від завищеної ціни реалізації. Зниження порогу рентабельності можна досягти за рахунок збільшення валової маржі (підвищення ціни або обсягу реалізації продукції, зниження змінних витрат) або скорочення постійних витрат. Ідеальні умови для бізнесу – поєднання низьких постійних витрат з високою валовою маржею.

Поріг рентабельності можна визначити за такою формулою:

(7.11)

де ПР – поріг рентабельності;

ПВ – постійні витрати;

ВМ,% - коефіцієнт валової маржі (валова маржа у відсотках до виручки від реалізації продукції).

Формула (7.11) дозволяє визначити поріг рентабельності у грошовому вимірнику. Для визначення порогу рентабельності у натуральному вимірнику використовують таку формулу:

(7.12)

де ВМ – валова маржа.

Знаючи поріг рентабельності, можна визначити запас фінансової надійності.

(7.13)

де ЗФН – запас фінансової надійності;

ВР – виручка від реалізації;

Якщо виручка від реалізації знизиться нижче порогу рентабельності, то фінансовий стан підприємства суттєво погіршиться, що призведе до дефіциту ліквідних коштів.

Розрахунок ЗФН дозволяє визначитипрогнозний обсяг прибутку (Пп) за такою формулою:

Пп = ЗФН ВМ,% (7.14)

Запас фінансової надійності - це величина, обернена СДОВ (у відносних одиницях). Тому ЗФН можна зобразити як:

(7.15)

Отже, можна зробити такі висновки: якщо у підприємства значний запас фінансової надійності (більше 10%); сприятливе значення сили дії операційного важеля; високий рівень економічної рентабельності активів, нормальне значення диференціалу і фінансового важеля – це підприємство найпривабливіше для інвесторів, кредиторів та інших суб’єктів економічного життя.

Як бачимо, операційний і фінансовий важелі тісно пов’язані між собою. Але який з них відіграє основну роль?

Операційний важіль впливає своєю силою на НРЕІ, а фінансовий важіль – на суму чистого прибутку, рівень чистої рентабельності власного капіталу і величину чистого прибутку в розрахунку на одну просту акцію. Зростання відсотків за кредит при нарощенні ефекту фінансового важеля збільшує постійні витрати підприємства і підвищує СДОВ. При цьому зростає не тільки фінансовий, але і підприємницький ризик, що може призвести до падіння курсу акцій підприємства. Першочергове завдання фінансового менеджера в цій ситуації – знизити силу дії фінансового важеля (СДФВ). Відтак, фінансовий важіль виконує роль “жертви” з метою зниження підприємницького ризику.

Отже, чим більша сила дії операційного важеля (або чим більший обсяг постійних витрат), тим більш чутливий НРЕІ до зміни виручки від реалізації; чим вищий рівень ефекту фінансового важеля, тим більш чутливий чистий прибуток на одну акцію до зміни НРЕІ. Тому при одночасному збільшенні сили дії операційного і фінансового важелів незначні зміни обсягу реалізації призводять до масштабних змін чистого прибутку на одну акцію. Це можна представити формулою комбінованого ефекту (КЕ) операційного і фінансового важелів:

. (7.16)

Результати обчислення за цією формулою вказують на рівень сукупного ризику, пов’язаного з підприємством, і відповідають на питання, на скільки відсотків зміниться чистий прибуток на одну акцію при зміні виручки від реалізації на 1%.

Важливо знати, що поєднання високого рівня операційного важеля з високим рівнем фінансового важеля може бути небезпечним для підприємства, оскільки підприємницький і фінансовий ризики помножуються, посилюючи несприятливі ефекти. Так, за умови, коли виручка від реалізації продукції знижується, взаємодія операційного і фінансового важелів посилює негативний її вплив на величину НРЕІ і чистого прибутку.

Таким чином, завдання зниження сукупного ризику, пов’язаного з підприємством, полягає у виборі одного із трьох варіантів:

· високий рівень ЕФВ в поєднанні із незначним ЕОВ;

· низький рівень ЕФВ в поєднанні із сильним ЕОВ;

· помірні рівні ефектів фінансового і операційного важелів (цього варіанту найважче досягти).

Розрахунок комбінованого ефекту операційного і фінансового важелів дозволяє визначити, яким буде прибуток на одну акцію при зміні виручки від реалізації продукції на певний відсоток:

, (7.17)

де ЧП_а1 – чистий прибуток на одну акцію в майбутньому періоді;

ЧП_а0 – чистий прибуток на одну акцію в поточному періоді.

DВР,% - зміна виручки від реалізації продукції.

Якщо, наприклад, підприємство планує збільшити виручку від реалізації на 15% (0,15), а ЧП_а0 досяг 1,68 грн. при силі впливу операційного важеля 1,43 і фінансового важеля 3,0, то ЧП_а1 може досягти 2,76 грн.

Для вирішення важливих питань цінової та асортиментної політики підприємства використовують поглиблений аналіз. При такому аналізі постійні витрати розподіляють на прямі постійні (амортизація, заробітна плата майстрів, начальника цеху, витрати на утримання цеху) і непрямі постійні (заробітна плата керівників апарату управління та інших служб, оренда і утримання офісу тощо). Прямі постійні витрати приєднують до прямих змінних витрат на даний вид продукції і визначають проміжну маржу – результат від реалізації після відшкодування прямих змінних і прямих постійних витрат. Цей показник дозволяє визначити яку продукцію вигідно, а яку – невигідно включати в асортимент, і які встановлювати ціни. Якщо проміжна маржа покриває значну частину постійних витрат, то даний вид продукції повинен залишатися в асортименті.

Таким чином, розрахунок сили дії операційного важеля, визначення порогу рентабельності, запасу фінансової надійності, комбінованого ефекту операційного і фінансового важелів відкриває можливості підприємствам планувати на перспективу обсяги зростання прибутку і заздалегідь приймати відповідні заходи щодо зміни величини змінних і постійних витрат, цінової та асортиментної політики. Прогнозні розрахунки прибутку важливі не лише для самих підприємств, але й для акціонерів, інвесторів, банків, пов’язаних з його діяльністю. Тому прогнозування обсягу прибутку є важливим фактором успішної підприємницької діяльності суб’єктів господарювання.