Доходи населення: функції та класифікація
Види, структура та джерела доходів населення.
Види і структура доходів населення:
1) грошові і натуральні:
- грошові доходи формуються за рахунок: оплати праці, соціальних трансфертів (виплати із соціальних фондів), підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо);
- натуральні доходи: включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на особисте споживання, а також трансферти у натуральній формі.
Грошові доходи поділяють на:
- загальні: містять всі надходження, і розраховуються до сплати податків і обов'язкових платежів;
- чисті: доходи, що лишаються після здійснення зазначених платежів.
2) номінальні і реальні:
- номінальні доходи: це величина нарахованих виплат і натуральних видач;
-реальні доходи: це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги.
3) трудові і нетрудові:
- трудовий дохід: це дохід, який отримує працівник в результатів своєї економічної діяльності як наймана робоча сила або у разі самостійної зайнятості;
- нетрудовий дохід: надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від чинних у державі правових норм, норм моралі та поведінки громадян.
Структура сукупних доходів населення:
1) оплата праці
2) вартість натуральних надходжень із особистого підсобного господарства
3) соціальні трансферти в грошовій формі
4) доходи від підприємницької діяльності
5) доходи від власності
6) доходи від продажу продукції особистого підсобного господарства
7) інші надходження (аліменти, гонорари, благодійна допомога)
8) вартість безоплатних послуг
Доходи населення: функції та класифікація.
Доходи населення — це сукупність грошових коштів та натуральних надходжень, спрямованих на підтримку фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини і на задоволення їх потреб.
Доходи населення в ринковій економіці виконують такі функції:
1) добробуту -- забезпечують певний рівень життя населення;
2) мотиваційну -- сприяють ефективному включенню до виробничого процесу шляхом створення системи нових стимулів;
3) соціальну -- формують відповідну якість життя, що охоплює умови праці, життя і відпочинку, соціальні гарантії та забезпеченість, охорону правопорядку і дотримання прав людини, природно-кліматичні умови і стан навколишнього середовища, наявність вільного часу й можливості його ефективного використання, а також субєктивні відчуття спокою, комфортності та стабільності.
Класифікація доходів:
Залежно від форми отримання розрізняють:
1) грошові доходи
2) натуральні доходи.
Залежно від рівня інфляції:
1) номінальні
2) реальні.
Залежно від джерел формування доходи можуть бути:
1) трудові (доходи від основної роботи за наймом, доходи від вторинної зайнятості)
2) нетрудові (спадщина, виграші, дивіденди від цінних паперів)
3) приховані (пов’язані з тіньовою економікою).
Залежно від циклів життєдіяльності людини розрізняють доходи, які отримуються:
- до участі в праці (до працездатного віку);
- від участі в трудовій, підприємницькій, громадській діяльності;
- тимчасово непрацюючими (безробітні, переселенці тощо);
- після завершення трудової діяльності (пенсіонери).
57. Аналіз та планування продуктивності праці. Джерела та порядок розрахунку.
Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.
Основні завдання аналізу продуктивності праці:
- встановлення причин відхилення фактичних показників продуктивності праці від планових і базових;
- визначення ступеня впливу кожного чинника, що викликав ті або інші відхилення, на збільшення (зниження) прибутку;
- виявлення невикористаних можливостей скорочення чисельності працівників і витрат праці;
- оцінка стану продуктивності праці в цілому на підприємстві і його підрозділах;
- розробка організаційно-технічних заходів щодо використання виявлених резервів і визначення їх економічної ефективності [3].
При проведенні аналізу встановлюється ступінь виконання плану із зростання продуктивності праці, динаміка цього показника, якою мірою продуктивність праці забезпечує приріст обсягу виробництва, які чинники сприяли перевиконанню або недовиконанню плану зі зростання продуктивності праці.
Складання планів здійснюється за такою схемою:
— аналіз показників за попередній період, оцінка очікуваного виконання плану і виявлення наявних резервів;
— визначення основних задач і розробка основних показників плану;
— збалансування всіх розділів плану.
Інформаційною базою планування продуктивності праці є:
— баланс робочого часу підприємства;
— виробнича програма;
— план організаційно-технічних засобів;
— план капітального будівництва;
— інформація оперативного обліку витрат робочого часу в звітному періоді (табель обліку робочого часу, фотографія, самофотографія).
Планування продуктивності праці здійснюється за методом прямого розрахунку і факторним методом.
Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці (ПППЛ), виходячи із запланованого обсягу випуску продукції (QПЛ) та планової чисельності промислово-виробничого персоналу (ЧПЛ):
Поширеним методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання.
На першому етапі планування продуктивності праці варто визначити фактори, що впливають на економію робочої сили, і підсумувати їх.
До основних факторів належать:
1) Структурні зрушення у виробничій програмі.
Економія чисельності робітників за рахунок структурних зрушень у виробництві розраховується за формулою:
де Тб і Тпл – відповідно трудомісткість продукції в базовому та плановому періодах, нормо-годин; Qпл – обсяг випуску продукції за планом, грн; Фд – дійсний (ефективний) фонд робочого часу одного робітника в плановому році, год; Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку.
2) Зміни обсягу виробництва продукції.
Відносна зміна чисельності працівників при збільшенні обсягу виробництва визначається за формулою:
де Чб.ум-пост – базова чисельність умовно-постійного персоналу (ПВП мінус основні робітники), осіб; 
– приріст обсягу виробництва, %; 
– приріст чисельності умовно-постійного персоналу, %.
3) Удосконалення управління організації виробництва і праці.
Зміна чисельності працюючих за рахунок вдосконалення управління виробництвом визначається:
де ∑Чсб — сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців у базовому періоді, осіб; ∑Чс норм— те саме за прогресивних норм, прийнятих у плановому періоді, осіб.
Зміну чисельності робітників у результаті покращення використання робочого часу (ЧФРЧ) можна обчислити:
де Дб, Дпл — кількість робочих днів, відпрацьованих у середньому одним робітником відповідно в базовому і плановому періодах; Чпвп — вихідна чисельність ПВП, скоректована з урахуванням впливу структурних зрушень у виробництві, осіб; Проб — питома вага робітників у базовій чисельності ПВП, %.
4) Підвищення технічного рівня виробництва.
Економія робочої сили за рахунок зростання технічного рівня виробництва (ЧТ ) розраховується за формулою:
Де t1, t2 — трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу, нормо-годин; Nпл — плановий обсяг випуску продукції, натур, од.; Кч — коефіцієнт часу, який визначається діленням кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.
•Введення в дію та освоєння нових об'єктів.
Зміна чисельності робітників (Чосв) визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових підприємств (вона встановлюється на основі технічних проектів), і тією чисельністю, яка була б необхідна при базовій продуктивності праці по галузі загалом.
Загальну економію чисельності працівників (Езаг) вираховують як суму економії чисельності (Ч) по кожному з перерахованих факторів.
Езаг = Чстр + Чq + Ч упр + Чфрг + Ч т.р + Чосв,
На другому етапі планування продуктивності праці вихідну чисельність промислово-виробничого персоналу в плановому періоді розраховують за формулою:
де Ко — темпи зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %.
Третій етап планування продуктивності праці передбачає здійснення такого розрахунку:
Чпл = Чвих — Езаг,
На завершальному четвертому етапі планування продуктивності праці приріст продуктивності праці (ΔППпл ) у плановому періоді обчислюють за формулами:
