Основні елементи платіжних систем

Відмінність ознак, характерних для окремих країн (розмір, обставини історичного розвитку, правова система, ділова практика, комунікаційна система, інфраструктура, ступінь розвитку закладів та їх інструментів тощо), роблять національну платіжну систему унікальною. Однак існує низка елементів, життєво необхідних для кожної ефективної системи платежів (рис. 1.1).

Сукупність бухгалтерських та організаційних заходів, що застосовуються у банківсько-фінансовій сфері, є основним операційним механізмом здійснення платежів. Конкретні характеристики відповідної моделі можуть бути різними і залежать від багатьох факторів.

Ефективна та надійна технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи. Така інфраструктура включає, зокрема, технічні засоби обробки та передачі даних і може бути надзвичайно складною.

Зважаючи на конфіденційний характер інформації, що задіяна у платіжних системах, у більшості випадків висуваються суворі вимоги щодо її безпеки та захисту. Це вимагає створення і підтримання спеціальних процедур та систем незалежно від технології, яка використовується.

Базові елементи платіжної системи тісно пов'язані між собою і не можуть розглядатися окремо один від одного. Складність структури платіжних схем також вимагає міждисциплінарного підходу. Наприклад, питання права повинні розглядатися з позиції економіки і фінансів, а також інформаційної технології і математики. Розгляд "виробничих" або "технічних" питань окремо від інших не обіцяє великих результатів і навіть може негативно вплинути на практику та структуру, що встановилася, особливо якщо заходи вживаються в адміністративному порядку, без належної гнучкості й співпраці.

Платіжна система країни — це сукупність законодавчо регульованих елементів, котрі забезпечують виконання боргових зобов'язань, які виникають у процесі економічної діяльності. Можна виділити такі основні елементи платіжної системи України:

- суб'єкти розрахункових взаємовідносин;

- об'єкт розрахунків (призначення платежу);

- місце проведення розрахунків (внутрішньодержавні та міждержавні розрахунки);

- принципи організації безготівкових розрахунків;

- час платежу (терміновий, достроковий, відстрочений платіж);

- комунікаційні системи переказу грошей;

- форма розрахунків, встановлена законодавством;

- наявність гарантії платежу;

- наявність посередницьких ланок у розрахунках;

- ризики при розрахунках;

- черговість платежів;

- величина платежів;

- нормативно-правова база;

- бухгалтерська і технологічна модель, що включає платіжні інструменти, механізми переказу коштів, принципи бухгалтерського обліку та звітності;

- технологічна інфраструктура, що містить засоби обробки даних, засоби телекомунікації, організацію експлуатації тощо;

- захист інформації, що включає програмно-технічні, нормативно-правові та адміністративно-організаційні засоби.