Організація міжнародного товарно-біржового ринку
Товарно-біржовий ринок є складною соціально-скономічною категорією, суть якої розкривається найбільш повно, якщо розглядати ринок у різних аспектах його діяльності.
Товарно-біржовий ринок - це сфера товарного обміну, де реалізуються відносини щодо купівлі-продажу товарів та визначаається лінія господарської діяльності, пов'язана з реалізацією товарів.
До складових елементів товарно-біржового ринку належать:
• Товарна пропозиція - це сукупність товарів, які призначені для реалізації, основними джерелами продажу яких є: виробничі потужності підприємств, країн, товарні запаси, імпортні закупки.
• Попит покупців - це платоспроможна потреба покупців на біржах, яка забезпечується наявністю грошових запасів для придбання товарів.
• Ціна товарів - грошовий киян вартості товарів, шо залежить від грошового еквівалента, в основу якого покладено вартість золотого запасу, обсяги грошей в обігу та стан економіки країни в цілому.
Основними показниками функціонування товарно-біржового ринку є:
• місткість товарного ринку (максимально можливий обсяг реалізації товарів з урахуванням рівня платоспроможного попиту, товарної пропозиції та роздрібних цін);
• динаміка розвитку окремих галузей товарного ринку;
• ступінь диверсифікації товарно-біржового ринку (ступінь охоплення різними видами товарів (за асортиментом і ціною) географічного, етнічного, платоспроможного населення країни);
якість товарів (сукупність властивостей для задоволення потреб);
• конкурентоспроможність товарів на ринку (здатність продукції відповідати вимогам конкретного ринку, в основі якого лежить задоволення потреби завдяки якісним, економічним і комерційним чинникам впливу на попит продукції).
Класифікація товарно-біржового ринку, як правило, здійснюється за географічною та товарно-галузевою ознаками.
Географічний товарно-біржовий ринок - це поділ ринків окремих регіонів, материків, частин світу з метою виявлення товарного попиту на кожному з них.
Особливістю товарне-галузевої класифікації товарно-біржового ринку є формування ринків готових товарів, сировини, напівфабрикатів, ринку послуг.
Структура ринку - це сукупність умов, які визначають особливості його функціонування.
Головною передумовою виникнення біржової торгівлі реальним товаром є розвиток великого товарного виробництва, функціонування якого залежить від наявності ринку, здатного реалізувати великі партії товару на постійно діючій основі, за цінами, що формуються залежно від співвідношення попиту і пропозиції на товар. Первісна біржова торгівля не відрізняється від інших традиційних форм торгівлі за своїм об'єктом торгівлі, яким був реальний фізичний товар. Іншим був лише спосіб торгівлі - біржові публічні торги.
Основне завдання перших бірж полягало в тому, що вони витіснили купівлю-продаж «з рук у руки» і відкрили можливість здійснювати купівлю через замовлення. З розширенням торгових ринків та постійними коливаннями цін лише біржа могла дати термінові відомості про ціни і забезпечити торговця можливістю своєчасно здійснити закупівлю і продаж.
Основна функція біржі полягала у централізації попиту і пропозиції. Торговець терміново у доступній формі дізнається про все на світовому ринку, його настрої і прагнення.
До перших бірж відносять біржу в Антверпені, яка виникла у 1531 р. Сучасники називали цю біржу «нескінченним ярмарком», її також можна вважати і міжнародною, оскільки у торгах на ній брали участь купці і товари з багатьох країн Європи. Ця біржа мала власне примішення, над входом у яке висіла вивіска на латині «для торгових людей усіх народів і мов».
У 1549 р. виникають біржі в Ліоні і Тулузі (Франція), а згодом - біржа у Лондоні (1556 p.). В Японії біржа, яка займалася продажем рису, з'явилась в 1790 p., a в США перша біржа виникла у 1848 р. в Чикаго.
В історії бірж значне місце відводиться Амстердамській товарній біржі, шо виникла у 1608 р. На Амстердамській біржі вперше була введена торгівля зразками і пробами товарів, а в подальшому були встановлені якісні норми для товарів, що давало змогу вести торгівлю без пред'явлення самої продукції на біржу.
На території України першою біржею вважається Одеська, яка була організована у 1796 р. Згодом з'явилися біржі у Харкові, Києві, Миколаєві, Катеринославі та інших містах. У передвоєнний 1914 р. у колишній Росії діяло 110 бірж. У 1917-1918 pp. діяльність бірж була заборонена, а з переходом до НЕПу у 1921 р. вони знову почали функціонувати.
У 1922 р. було заново організовано 24 товарні біржі. З 1928 по 1989 роки діяльність бірж була знову заборонена.
Найбільш відомими біржами колишнього СРСР є: МТБ - Московська товарна біржа, початковий статутний фонд якої становив 200 млн. руб.; РТСБ - Російська товарно-сировинна біржа, Москва, статутний фонд становив понад 200 млн. руб.
В Україні організовано біржі у містах Харкові, Миколаєві, Одесі, Львові, Донецьку, Києві.
Найбільш відомою серед бірж є Київська універсальна біржа, яка займається купівлею-продажем різноманітної електронної техніки, будівельної техніки зарубіжних виробників, літаків тощо.
На розвиток біржової справи у країнах, де розвивається ринок, впливають наступні чинники:
• економічний розвиток, фінансова система, кризові та інфляційні процеси і явища, домінуюче становище бартерних відносин;
• наявність та можливості матеріально-технічної бази країни;
• нерозвиненість ринкових взаємовідносин, відсутність інформації про попит і пропозицію.
Характерні ознаки діяльності перших бірж реального товару:
• торгівля здійснювалася на основі заздалегідь встановлених правил;
• угоди укладалися на реально існуючий товар;
• укладання угод відбувалося на основі опису якостей товару:
• торгівля масовими однотипними за якістю товарами;
• регулярність проведення торгів та прив'язка їх до одного ринкового місця. У процесі розвитку ринкових відносин виникла потреба збільшити обсяги біржового обороту, посилити вимоги до якості товарів, шо зумовило необхідність і створило передумови подальшої трансформації біржової торгівлі. До вимог, яких дотримувалися товарні біржі, додалися ше й такі:
• встановлення стандартів на товар;
• розробка типових контрактів;
• котирування цін;
• урегулювання спорів.
Зростання обсягів міжнародного товарообігу і формування світових товарних ринків зумовило можливість та необхідність використання в торгівлі наявним товаром, крім угод на умовах «спот», ще й угоди з відтермінованою поставкою, тобто «форвард» (forward), коли забезпечується поставка товару відповідної якості у визначений строк (на більш тривалий період) за цінами на момент укладання угоди, які, як правило, гарантують товаровиробникам певний рівень прибутку.
Перша така угода була укладена в 1730 р. на японській рисовій біржі «Долма». У цей же період така торгівля починається і на основних європейських біржах.
Економічний зміст торгівлі на строк полягає у тому, що в умовах коливання цін і через непередбачуваність ситуації на ринку вона дає можливість продавцю одержати торговий прибуток від угоди, а покупцю - максимальний спекулятивний прибуток, рівень якого залежить від оборотності угоди.
Конкуренція форм торгівлі товарами поступово привела до того, що у XX ст. торгівля реальним товаром майже повністю перемістилася у сферу позабіржового обороту. Як ринок торгівлі реальним товаром біржі далі переходять до вищої стадії свого розвитку, коли біржовим товаром стає ф'ючерсний контракт.
Ф'ючерсний контракт, на відміну від контракту на реальний товар, не передбачає зобов'язання сторін про поставку або прийом реального товару, а купівлю-продпжу прав на цей товар. Результатом такої угоди є можливість виплати або одержання різниці між ціною контракту в день його укладання та ціною в день виконання.
Здійснення ф'ючсрсних угод супроводжується обов'язковим страхуванням цінового ризику (механізм хеджування), який уперше був запроваджений 1920 р. на біржах США.
Логічним продовженням процесу хеджування в еволюції біржового товару стали опціони, що передбачають торгівлю не реальним товаром чи ф'ючерсним контрактом на його поставку, а тільки правом на володіння ним за певну премію.
Виникнувши як торгівля товарами, біржова торгівля виявилася досить перспективною формою організації торгівлі іншими активами, які з'явилися пізніше, і насамперед цінними паперами. Біржова торгівля цінними паперами нині є головною формою торгівлі ними.
Біржова торгівля сьогодні може здійснюватися не лише шляхом безпосередньої присутності торговця в біржовому залі на біржових публічних торгах, а може проводитися через комп'ютерну мережу поза біржовим залом. Комп'ютеризація біржової діяльності стирає її межі і потенційно дозволяє будь-кому безпосередньо брати участь у біржових торгах через комп'ютерну систему. В результаті відбувається поступовий процес стирання відмінностей біржової і позабіржової торгівлі, біржовим торговцем і бажаючим торгувати.
Комп'ютеризація створює широкі можливості для різноманітних біржових нововведень, дає змогу розширити коло біржових товарів, вводити різноманітні методи торгівлі, підвищує надійність операції, збільшує чисельність торговців.
У цьому напрямку можна зробити прогноз, що подальший розвиток ринку призведе до того, що торгівля цінними паперами в переважній більшості буде здійснюватися на позабіржовому ринку, як це сталося з торгівлею товарами, а сама біржова торгівля трансформується в електронну торгівлю ф'ючерсними контрактами.
Система електронних торгів сьогодні виступає рівноправним учасником у торговому залі. У конкурентній боротьбі за виживання переможе та система торгів, що дозволить на базі найдешевшого механізму встановлювати правильні, реальні ціни, забезпечувати високу надійність угоди, швидке її виконання. Електронна торгівля дозволяє підвищити ліквідність фондового ринку.
Світовії практика свідчить, що торгова система має три модулі:
• метчінг (автоматична система вибору контрагента);
• акцепт;
• звітність.
Система «метчінг» передбачає, що брокери мають увести в комп'ютер код цінного паперу, характер угоди (купівлю або продаж), ціну і кількість цінних паперів. Така реєстрація заявок може відбуватися 24 години на добу, і електронна система автоматично фіксує час уведення та присвоює номер. Як правило, заявка не приймається до виконання, якщо вона не забезпечена попередньо внесеними коштами, необхідними для виконання замовлення на купівлю. За правилами безупинного порівняння заявок автоматично (миттєво) включена в систему електронних торгів заявка перевіряється на наявність зустрічних заявок.
Зустрічні заявки - заявки, подані на купівлю і продаж одного і того ж цінного паперу. При цьому заявки на купівлю завжди будуть зустрічними стосовно заявок на продаж і навпаки.
Основною функцією товарних бірж є формування ринкових цін, які у світовій практиці застосовуються як загальний індикатор цін.
Для кожного конкретного світового центру торгівлі характерна своя ціна, яка має назву ринкової ціни (market price).
Якщо ринок дефіцитний, тобто попит на його товари перевищує пропозиції, то він вважається ринком продавця і на ньому диктується ціна продавця (seller's price).
Якщо пропозиція на ринку перевищує попит, то цей ринок є ринком покупця і на ньому диктується ціна покупця (buyer's price).
Загалом у світі існує два типи бірж - товарна та фондова. Якщо товарна біржа — це постійно діючий оптовий ринок однорідних товарів, то на фондовій біржі обертаються цінні папери й іноземна валюта.
Основні ознаки міжнародних бірж:
1). ціни світового ринку;
2). товари - активні суб'єкти міжнародної торгівлі;
3). вільний валютний і податковий режим торгівлі (як правило).
Серед найбільших товарних бірж сьогодення можна виділити два типи:
• універсальні (до універсальних бірж належать: Чиказька торгова біржа і Чиказька товарна біржа (США), «Болтінг скечейндж» (Великобританія), Токійська товарна біржа (Японія), Сіднейська ф'ючерсна біржа (Австралія), Сінгапурська міжнародна валютна біржа (дизельне паливо, золото, валюта, індекси акцій) і товарна біржа в Сан-Паулу (агропромислова продукція, золото, індекси акцій);
• спеціалізовані:
-широкопрофільні (біржі, які здійснюють торгівлю металами у Лондоні і Нью-Йорку, енергоносіями у Нью-Йорку, Лондоні, біржа МАТІФ у Парижі, лондонські біржі ФОКС і Міжнародна нафтова та багато інших);
-вузькопрофільні (біржа пшениці «Канзас сіті борд офтрсйд» (СІЛА), японські біржі цукру, каучуку, текстильної сировини, зернобобових), їх стає все менше, багато з них зливаються з іншими або розширюють коло своїх товарів).
Залежно від своєї ролі в торгівлі тим чи іншим товаром можна виділити біржі міжнародного значення, регіональні і національні.
• Міжнародний характер товарних бірж визначається кількома критеріями. Насамперед це мають бути центри, які обслуговують потреби всього світового ринку відповідного товару, ціни на яких відображають коливання попиту і пропозиції.
• Регіональні біржі орієнтовані на операції з більш вузьким колом учасників. Такі біржі обслуговують ринки кількох країн. Для прикладу можна назвати «Болтік ексчейндж» у Лондоні, операції з зерновими на якій проводяться в рамках ЄЕС, Сіднейську, Сінгапурську біржі та ін.
• Національними вважаються більшість японських, бразильських бірж і навіть окремі американські. Вони здійснюють операції, орієнтовані на внутрішній ринок, при цьому часто мають обмеження в торговельному і податковому режимах, що робить неможливим участь іноземних осіб в операціях і проведенні арбітражних угод.