Критерії оцінки рівня економічного розвитку країн світу

Класи країн	Рівень економічного розвитку	ВНП на душу населення, $ на рік
Високорозвинені країни	дуже високий	> 20000
високий	10000 – 19999
Середньорозвинені країни	середній	5000 – 9999
нижче середнього	1000 – 4999
Низькорозвинені країни	низький	500 – 999
дуже низький	< 500

Вибір конкретних кількісних параметрів класів та підкласів країн зумовлений тим, що середньосвітовий показник наблизився до 5 тис.$ на особу за рік, а різниця між найвищим (Швейцарія[5] – 36230 $) та найнижчим (Мозамбік – 70 $) значеннями ВНП на особу за рік становить більше 500 разів.

Найзначніший масив високорозвинених країн зосереджений в Європі, зокрема Західній: Люксембург – 35260 $; Швеція – 26780 $; Данія – 25930 $; Норвегія – 25800 $; Ісландія – 23670 $; ФРН – 23030 $; Австрія – 22110 $ та інші приклади. У Центральній, Південно-Східній та Східній Європі переважають середньорозвинені країни (Польща – 2100 $, Чехія – 2540 $, Словаччина – 1920 $, Словенія – 6330 $, Естонія – 2750 $, Латвія – 1930 $, Литва – 1310 $, Молдова – 1260 $), серед них й Україна – 1690 $ на особу за рік. В Європі є лише одна низькорозвинена країна – Боснія і Герцеговина (690 $).

В Азії найвищий показник має Японія – 28220 $ на людину за рік. До високорозвинених відносяться також Сінгапур (15750 $), Ізраїль (13230 $), Тайвань (10200 $), Кувейт (10010 $) тощо. Клас середньорозвинених країн репрезентують Бруней (8100 $), Саудівська Аравія (7940 $), Оман (6940 $), Південна Корея (6790 $), Іран (2190 $), Туреччина (1950 $) та деякі інші.

Найбільші країни світу за людністю – Китай (380 $) та Індія (310 $) – відносяться до низькорозвинених. А найбідніші країни Азії – Бангладеш (220 $), Бутан (180 $) і Непал (170 $).

Серед африканських країн високорозвинених немає взагалі. Навіть нафтодобувні Лівія (7000 $) або Габон (4450 $), так точно як і країна з найбільш диверсифікованою економікою – ПАР (2670 $), є середньорозвиненими. Натомість в Африці найбільший масив низькорозвинених країн: крім згадуваного Мозамбіку, це – Ефіопія і Танзанія (ВНП по 110 $ на людину за рік), Західна Сахара (120 $), Гвінея-Бісау (210 $) та інші.

Значні внутрішні відмінності має й Америка. Один полюс представлений США (23120 $), Канадою (20320 $), Багамськими Островами (12020 $); на іншому – низькорозвинені Гондурас (580 $), Нікарагуа (410 $), Гаїті (370 $), Гайана (330 $). Найбільша латиноамериканська держава Бразилія (2770 $) відноситься до середньорозвинених, як і Мексика, Аргентина, Уругвай, Чилі.

В Австралії та Океанії безумовними лідерами за ВНП на душу населення є колонія США – Гуам (20230 $), Австралійський Союз (17070 $), Нова Зеландія (12060 $). Прикладом середньорозвиненої країни може слугувати Французька Полінезія (8000 $). Значною є група низькорозвинених країн – Соломонові Острови (710 $), Кірибаті (690 $) та інші.

Розуміння неадекватності оцінки результатів економічного розвитку тільки за допомогою суто економічних показників (валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний доход тощо) привело до спроб врахування і певних соціальних компонентів. Найбільш відомим та найчастіше цитованим серед низки таких синтетичних індексів є розроблений Програмою розвитку ООН (ПРООН) індекс розвитку людського потенціалу – ІРЛП (Human Development Index, HDI) – показник розвитку у генералізованому вигляді. Він оцінює три аспекти людського життя: досягнутий матеріальний рівень життя; здатність прожити тривале і здорове життя; знання (рівень освіти). Часткові індекси, що характеризують вказані три аспекти (індекси рівня життя, здоров’я та освіти відповідно), мають вагу у третину сумарного ІРЛП. Для їх розрахунку використовуються показники ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності у доларах США; очікувана тривалість життя при народженні; рівень писемності дорослого населення (вага у ⅔ в індексі освіти) та частка осіб, що навчаються (вага у ⅓ в індексі освіти). Нормування окремих показників здійснюється методом лінійного масштабування, завдяки чому абсолютні одиниці виміру перетворюються в індекси на шкалі від 0 до 1.

Групу країн з високим ІРЛП (>0,800) очолюють Канада – 0,950; США – 0,937; Японія – 0,937; Нідерланди – 0,936; Фінляндія – 0,934. В цю групу входить й Україна (0,842), займаючи 54 місце в світовій ієрархії. До групи країн із середнім ІРЛП (0,500-0,800) входять Казахстан – 0,798; Болгарія – 0,796; Туреччина – 0,792; Молдова – 0,757; Туркменістан – 0,731; Вірменія – 0,715; Грузія – 0,709 та інші. Низький ІРЛП (<0,500) мають Пакистан – 0,483; Гана – 0,482; Кенія – 0,481 та інші країни. На останніх місцях рейтингу знаходяться Афганістан (0,228) та африканські країни Ефіопія (0,227), Малі (0,222), Сьєрра-Леоне (0,221), абсолютно найгірший показник у світі має Нігер – 0,207.

У 2001 р. Фрейзеровський інститут в Канаді здійснив спробу модифікації ІРЛП у вигляді індексу людського прогресу (Index of Human Progress). До суттєвих змін у стані лідерів та аутсайдерів у порівнянні з ІРЛП це не призвело.

Існує також група більш «вузьких» індексів. Серед найбільш відомих – індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom), індекс політичної свободи (Freedom Score), свободи преси (Press Freedom), індекс здатності до інновацій (Innovation Capacity Index) та інші.

Типізація як метод дослідження має певні переваги перед класифікацією в силу вищого ступеня узагальнення інформації. У таблиці 3.3 наводиться схема типізації країн у відповідності до цивілізаційної теорії (детальніше про її особливості в наступних темах 4 і 5) з використанням системно-структурного підходу, який, у свою чергу, ґрунтується на аналізі структури виробленого ВНП. Зазвичай ця структура прямо корелює із структурою зайнятості економічно активного (трудоактивного) населення.

Таблиця 3.3.