Внутрішньофірмове фінансове прогнозування і

ПЛАНУВАННЯ

Час:2 год.

Мета:розкрити сутність фінансового планування і прогнозування як основи фінансового механізму управлінням підприємством; охарактеризувати методи фінансового планування і прогнозування; висвітлити сутність бюджетування як управлінської технології розробки планів підприємства; виокремити види і особливості здійснення фінансового планування.

План

11.1 Прогнозування і планування як основа управління підприємством.

11.2. Бюджетування як сучасна система планування на підприємстві.

11.3. Перспективне фінансове планування (бюджетування) на підприємстві.

11.4 Поточне фінансове планування (бюджетування) на підприємстві.

11.5. Оперативне фінансове планування (бюджетування) на підприємстві.

Література:[11, с.42-54], [12, с. 55-64 ], [17, с.460-504], [25, с. 154-203] [26, с.43-64], [31, с. 325-340], [41, с.425-476]

11.1 Прогнозування і планування як основа управління підприємством.

Прогнозування - це постійний процес розробки науково обґрунтованих прогнозів про стан і перспективи розвитку об'єкту або явища в майбутньому під впливом різних умов і чинників.

Прогнозування завжди носить імовірнісний характер, а прогноз є сполучною ланкою між науковим передбаченням і планом.

На відміну від прогнозування планування, як правило, характеризується визначеністю і директивністю.

У основу планування покладено поняття «план». План - це документ, в якому чітко сформульовані головна і мета і завдання об'єкту або суб'єкта на заданий часовий період, визначені числові і якісні параметри його розвитку, обґрунтовані шляхи, методи, способи і механізми досягнення головної мети і вирішення конкретних завдань.

Планування - це постійний процес розробки на науково обґрунтованих планів, що забезпечують ефективне функціонування суб'єкта господарювання в майбутньому.

Процес планування на підприємстві проходить в п'ять етапів:

1) розробка головної мети суб'єкта господарювання на заданий часовий період;

2) формування підцілей або завдань кожного конкретного періоду розвитку підприємства;

3) оцінка ресурсної бази і визначення реальних можливостей реалізації конкретних завдань і підцілей за рахунок наявних або таких, що привертаються ресурсів;

4) визначення шляхів, методів, способів і механізмів досягнення поставлених підцілей і завдань;

5) облік, аналіз і контроль отриманих результатів, а також пошук, при необхідності, невикористаних резервів або коректування плану.

У системі прогнозування і планування на підприємстві істотне місце займає фінансове прогнозування і фінансове планування.

Фінансове прогнозування - це процес розробки системи фінансових прогнозів, що дозволяють суб'єктові господарювання ефективніше організувати свою фінансово-господарську діяльність, розробляти точніші фінансові плани і попереджати або згладжувати негативні дії зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування підприємства в умовах постійної невизначеності і дії різноманітних ризиків.

Фінансове планування - це процес розробки системи фінансових планів (бюджетів) і фінансових стандартів (нормативних фінансових показників) для забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання з метою досягнення високої ринкової вартості підприємства, задоволення вимог власників, інвесторів, кредиторів і держави по виплаті ним дивідендів, відсотків, податків, зборів і обов'язкових платежів.

Фінансове прогнозування, як правило, передує фінансовому плануванню і напрямлено на досягнення головної мети в області фінансів суб'єкта господарювання.

Між фінансовим прогнозуванням і фінансовим плануванням існують помітні відмінності: а) план, як правило, має строго директивний характер, тобто обов'язковий для виконання, прогноз - імовірнісний характер, тобто він може збутися або не може і ні, що обумовлено як точністю самого прогнозу, так і дією маси чинників, що впливають на формування такого прогнозу; б) план - завжди однозначне рішення, у тому числі і тоді, коли розробляється на багатоваріантній основі; в) відрізняється фінансове прогнозування від фінансового планування і за змістом. Фінансове планування спрямоване на ухвалення і практичне здійснення управлінських рішень, мета ж прогнозування - створити наукові передумови для ухвалення правильних рішень.

Основна мета фінансового прогнозування і планування - забезпечення оптимальних можливостей для успішної фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, формування для цього необхідного об'єму фінансових коштів, постійної підтримки високого рівня платоспроможності, прибутковості і ринкової вартості підприємства.

Основними завданнями фінансового прогнозування і планування підприємства є:

• забезпечення необхідними фінансовими коштами підприємства для здійснення нормальної операційної, інвестиційної і фінансової діяльності;

• визначення шляхів ефективного вкладення фінансового капіталу, оцінка ступеня його раціонального розміщення;

• виявлення внутрішньогосподарчих резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання фінансових коштів підприємства;

• встановлення раціональних фінансових взаємин з суб'єктами фінансового ринку, бюджетом і позабюджетними державними цільовими фондами, партнерами по бізнесу, власниками, інвесторами і персоналом фірми;

• дотримання інтересів власників підприємства за рахунок виплати нормальних дивідендів і постійного зростання ринкової вартості підприємства;

• облік інтересів персоналу фірми, її топ-менеджмента як основи фінансового благополуччя підприємства за рахунок участі в програмі розподілу і використання прибутку;

• постійний контроль фінансово-господарської діяльності, що забезпечує фінансову рівновагу фірми, її високу платоспроможність і кредитоспроможність.

Основними принципами фінансового прогнозування є:

1) системність фінансового прогнозування;

2) науковість фінансового прогнозування;

3) адекватність фінансового прогнозування означає;

4) альтернативність фінансового прогнозування;

5) емерджентністъ або виникнення виражається в тому, що фінансово-господарська діяльність як система набуває нових властивостей, яких немає у її окремих елементів, а також можливості відособлення (автономії) окремих елементів цієї системи;

6) обмеженість числа елементів припускає, що при розгляді фінансово-господарської діяльності як системи повинні бути узяті тільки ті елементи, які дійсно належать цій системі;

7) оптимальність результату фінансового прогнозу.

Основними принципами фінансового планування є: системність; науковість; безперервність; гнучкість; точність; пріоритетність; оптимальність.

Фінансове планування – це складний процес, що включає в себе ряд етапів, відображених на рис. 11.1.

На першому етапі на основі фінансової звітності проводиться аналіз фінансових показників діяльності підприємства за попередній період. Основна увага приділяється показникам: обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку. На другому етапі розробляється фінансова стратегія і фінансова політика за основними напрямами фінансової діяльності підприємства (складаються основні прогнозні документи, які відносяться до перспективних фінансових планів і включаються до структури бізнес-плану, якщо останній розробляється на підприємстві).

На третьому етапі уточнюються і конкретизуються основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.

На четвертому етапі погоджуються показники фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними і іншими планами і програмами, що розроблені підприємством.

На п’ятому етапі здійснюється оперативне фінансове планування шляхом розробки оперативних фінансових планів.

Завершується процес фінансового планування на підприємстві аналізом і контролем за виконанням фінансового плану.

Шостий етап полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, співставлення із запланованими показниками, виявлення причин відхилення від планових показників, в розробці заходів по уникненню негативних явищ.

Рис. 11.1. Основні етапи фінансового планування на підприємстві

Методи фінансового прогнозування:

1. «Інтуїтивні методи» використовуються в процесі розробки фінансових прогнозів в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив безлічі чинників, що мають перш за все якісний, а не кількісний вплив на об'єкт прогнозування. Саме дана група методів найчастіше використовується у фінансовому прогнозуванні при високому рівні невизначеності фінансово-господарської ситуації.

- Індивідуальні інтуїтивні методи фінансового прогнозування (метод інтерв'ю, аналітичної записки, психоінтелектуальної генерації ідей) розраховані на можливості, досвід, талант, знання одного експерта. Переваги даної групи методів - висока конфіденційність, швидкість отримання результату, чіткість формування прогнозу. При високому професіоналізмі експерта, глибокого знання ним проблеми, достатності даних фінансовий прогноз може бути дуже точним. Негативною стороною проблеми є недостатнє число професіоналів такого високого рівня, іноді суб'єктивність в прогнозних оцінках, переважання якісних оцінок прогнозу над кількісними оцінками.

- Колективні інтуїтивні методи фінансового прогнозування (метод комісій, метод «Дельфі», метод колективної генерації ідей, метод сценаріїв) базуються на досвіді, знаннях і професіоналізмі групи експертів. Перевага даної групи методів - вища точність, особливо при розробці фінансових прогнозів в складних ситуаціях, можливість отримання не тільки якісних, але і деяких кількісних параметрів, високий ступінь обґрунтованості прогнозів, формування декількох варіантів розвитку подій, їх попередня оцінка, можливість вироблення якнайкращого варіанту фінансового рішення. До негативних аспектів можна віднести: а) необхідність залучення великого числа рівних по рівню і знанням експертів; б) відсутність конфіденційності при розробці прогнозу; в) можливість домінування серед експертів тих, які менше знайомі з проблемою або мають суб'єктивний погляд на ту, що розглядається проблеми; г) тривалість процедури колективного прогнозування; д) при певних ситуаціях неможливість отримання однозначного результату роботи експертів при істотній розбіжності їх в думках.

2.«Кількісні методи» найширше використовуються в тих випадках, коли необхідно отримати в процесі розробки прогнозів обов'язково числові параметри. При цьому є достатня кількість як якісної, так і кількісної інформації.

- Економіко-статистичні методи фінансового прогнозування (методи, що базуються на концепції тимчасової вартості грошей, методи прогнозної екстраполяції). Дана група кількісних методів в даний час активно використовується при розробці кількісних фінансових прогнозів. Вона дозволяє враховувати тимчасову вартість грошей, а також зміни фінансовій інформації в часі, просторі і просторово-часові перетворення в сукупності даних, що підлягають обробці в процесі формування фінансових прогнозів. Ці методи мають ту перевагу, що при відносно стабільному якісному полі даних дозволяють отримувати цілком обґрунтовані і достовірні наукові прогнози, параметри яких можуть служити об'єктивним орієнтиром при складанні планів на різний часовий період. Проте у разі значних коливань якісного поля даних, невизначеності фінансово-господарської ситуації, дані методи дають не завжди точні прогнози, а в деяких випадках, розроблені на їх основі фінансові прогнози є абсолютно недостовірними. Тому, при використанні цих методів, обов'язково рекомендується прогнозування на основі інтуїтивних методів.

- Фінансове прогнозування на базі методів моделювання (балансові, сітьові моделі, оптимізаційні моделі, регресійні моделі, моделювання на базі системного аналізу) дозволяють розробити фінансові прогнози більш високого рівня і якості. Такі прогнози мають велику вірогідність збуватися, параметри цих прогнозів можуть використовуватися при розробці фінансових планів, вони якісно обґрунтовані як з економічної, так і з математичної точки зору. Проте недоліком таких прогнозів є складність їх розробки і тривалий період формування, потреба у великому об'ємі якісної і кількісної інформації, висока достовірність інформаційної бази.

Поєднання інтуїтивних і кількісних методів фінансового прогнозування дає найбільш точні прогнози як на найближчу, так і віддалену перспективу.

В процесі фінансового планування використовуються різні методи, серед яких можна виділити найбільш поширені і найчастіше вживані групи методів:

1. Економічні методи фінансового планування (балансовий, розрахунково-аналітичний (прямій) метод, нормативний метод) використовують при фінансовому плануванні дуже часто. Застосування цих методів дозволяє розробити практично будь-який фінансовий план. Дані методи використовували як в традиційному фінансовому плануванні, так і при сучасному формуванні фінансових бюджетів.

2. Економіко-математичні методи фінансового планування припускають використання різних методів моделювання (сітьового моделювання, кореляційно-регресійного моделювання, оптимізаційних моделей, теорії масового обслуговування, теорії ігор, теорії запасів і тому подібне) - Ці методи фінансового планування дозволяють розробити стратегічні фінансові плани, а також поточні фінансові плани і різні види фінансових бюджетів.

11.2. Бюджетування як сучасна система планування на підприємстві

В умовах розвиненої ринкової економіки планування, а. отже, і управління в крупних компаніях здійснюється на основі розробки різних бюджетів, процес підготовки яких отримав назву бюджетування.

Бюджет підприємства – економічна категорія, що характеризує систему управління фінансами підприємства в оперативному і поточному періодах.

З практичної точки зору, він може бути визначений таким чином.. Бюджет підприємства - це фінансовий документ для оперативного або поточного управління, в якому сформульовані і обґрунтовані основні параметри фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємництва і його структурних підрозділів, що є стандартом для оцінки ефективності господарювання.

Бюджет підприємства невід'ємно пов'язаний з процесом бюджетування і бюджетного планування.

Бюджетне планування є управлінською діяльністю, яка пов'язана з розробкою фінансових бюджетів різних видів і для різних об'єктів, формування моделі їх консолідації для отримання зведених бюджетів підприємства.

Бюджетування - технологія фінансового планування, обліку, аналізу і аудиту доходів і витрат, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю на всіх рівнях підприємства.

Бюджетування - метод формування і розподілу фінансових коштів за видами господарської діяльності і структурними підрозділами. Його можна визначити як адаптований до нових умов господарювання процес фінансового планування на підприємстві шляхом розробки системи взаємозв'язаних бюджетів, відмітною особливістю яких є їх орієнтація на ринкові потреби, а також чітке встановлення і постійне порівняння всіх видів фінансових витрат з джерелами їх покриття, очікуваними кінцевими фінансовими результатами.

Система бюджетування повинна включати такі елементи:

- цілі і стратегії визначають зміст механізму бюджетного управління, орієнтують вище керівництво компанії (підприємства) на кінцевий управлінський результат;

- види бюджетів визначаються довгостроковими, поточними і оперативними цілями підприємства, стратегією і тактикою фінансово-господарської діяльності, а також реальними можливостями суб'єкта господарювання в даних економічних умовах. Тому можна виділити такі види бюджетів:

1) по термінах - довгострокові, середньострокові, поточні, оперативні бюджети;

2) по цільовій орієнтації - стратегічні, тактичні, оперативно-тактичні бюджети;

3) за функціональною ознакою - зведений, операційний, інвестиційний, фінансовий бюджети, бюджети окремих підрозділів компанії (підприємства), бюджети центрів відповідальності;

4) по реакції на навколишнє підприємство середовище - гнучкі і жорсткі бюджети;

5) по ступені безперервності - ковзаючі і дискретні бюджети.

- етапи складання бюджетів:

1) формування основної мети бюджетування;

2) розробка стратегії досягнення основної мети в процесі бюджетування;

3) оцінка внутрішньої і зовнішньої ситуації функціонування підприємства;

4) прогнозування тенденцій в розвитку підприємства;

5) розробка різних видів бюджетів;

6) оцінка можливості виконання підготовлених бюджетів:

7) організація, координація і мотивація реалізації підготовлених бюджетів;

8) облік, аналіз і контроль бюджетного процесу на підприємстві;

9) при необхідності корегування процесу бюджетування:

10) оцінка досягнення мети в процесі бюджетування.

- функції бюджетування:прогнозування і планування; організації, координації і регулюванні; активізації і мотивації реалізації бюджетів; оцінці вартості і балансування доходів і витрат; обліку, аналізу і оцінки можливих рисок і їх мінімізації;• контролю за грошовими потоками і їх синхронізації.

- бюджетний регламент на підприємствах визначається технологією бюджетного процесу і включає:

• форми, методи, способи і прийоми аналізу, прогнозування і планування на підприємстві;

• терміни і порядок розробки різних видів бюджетів;

• суб'єкти бюджетного процесу на підприємстві і відповідальні особи;

• законодавчі акти, накази, розпорядження, інструкції, нормативи, використовувані в бюджетному процесі;

• прийнятий на підприємстві документообіг.

- організаційне забезпечення бюджетування.

У практичній діяльності підприємств можна виділити наступні підходи до здійснення процесу бюджетування.

1. Виробничий підхід - бюджетування використовується для організації виробничого процесу. Даний підхід отримав розвиток в плановій економіці. При цьому підході процесом бюджетування є комплекс розрахунків виробничо-економічного характеру, направлених на встановлення і реалізацію поточних і довгострокових цілей виробничо-господарської і збутової діяльності підприємства в певні планові періоди. Перевага - отримання повної виробничої програми на оперативний і поточний періоди. Недолік - слабкий зв'язок з фінансовими процесами на підприємстві, підлеглість фінансів виробничим цілям і завданням.

2. Фінансовий підхід - бюджетування виступає як засіб для визначення фінансових показників і забезпечення управління фінансами підприємства. Перевага – орієнтація на управління фінансами підприємства. Недолік – слабке врахування сучасних тенденцій у розвитку підприємницької діяльності.

3. Технологічний підхід, зміст якого полягає у тому, що з одного боку можна синтезувати загальний зміст бюджетування, а, з іншого боку - синтезувати інформаційно-комп'ютерне вирішення проблеми. Перевага - використання комп'ютерних технологій. Недолік - акцентування уваги на матеріальні ресурси і результати, а також недостатній облік фінансових параметрів функціонування підприємства.

4.Маркетинговий підхід. Виходячи з маркетингового підходу бюджетування повинне реалізувати стратегічну мету фірми, яка зазвичай передбачає довгострокові дії, підприємства, що істотно впливають на майбутні конкурентні можливості, і його позицію на ринку, а також на короткострокові тактичні ходи для миттєвої реакції на ситуацію, що включає вирішення таких маркетингових завдань, як вивчення ринку і визначення позиції фірми на ринку, прогнозування попиту, і є відправною точкою бюджетування. Переваги - можливість управляти збутовою діяльністю, а, отже, формуванням вхідного грошового потоку. Недолік - слабкий зв'язок з вихідним грошовим потоком підприємства.

5. Логістичний підхід. В умовах кризової економіки, що породжує невизначеність ситуації в суспільстві, а також високій конкуренції об'єктивно виявляється необхідність логістичного підходу в бюджетуванні. Логістичний підхід поєднує в собі маркетингову концепцію з теорією оптимального управління матеріальними потоками, від первинного джерела до кінцевого споживача з мінімальними витратами, пов'язаними з рухом товару і потоку інформації, що відноситься до нього. Переваги - можливість управління витратами підприємства, як постійними, так і змінними, а також облік чинників, що впливають на отримання доходів, що дає якнайкращий кінцевий результат - максимум прибутку Недолік - необхідність обліку великого числа чинників внутрішнього і зовнішнього середовища діяльності підприємства і його структурних підрозділів, що вимагає високого професіоналізму фінансових менеджерів і застосування передових комп'ютерних технологій.

Аналіз існуючих підходів до організації процесу бюджетування на підприємстві дозволяє зробити обґрунтований вивід, що не один з виділених варіантів повною мірою не задовольняє українські підприємства. У зв'язку з цим, пропонується упровадити в практичну діяльність вітчизняних підприємств новий - комбінований підхід до організації процесу бюджетування, який включав би кращі складові частини логістичного, фінансового, виробничого і технологічного підходів.

11.3. Перспективне фінансове планування (бюджетування) на підприємстві

Початковими передумовами для розробки перспективного плану є:

1) результати горизонтального (трендового) і вертикального (структурного) аналізу найважливіших показників фінансів підприємства за останні п'ять років. Це дозволяє виявити основні резерви стратегічного розвитку на 3-5 років вперед;

2) стратегічні цілі розвитку фінансово-господарської діяльності підприємства. Ці цілі знаходять свій вираз в системі конкретних кількісних і якісних показників. Причому, чим довше період, на який розробляється план (бюджет), тим більше використовуються якісні, а не кількісні показники;

3) основні погляди і підходи топ-менеджерів і власників підприємства на окремі аспекти фінансово-господарській діяльності, що знаходить віддзеркалення у сформованій на підприємстві політиці управління фінансами на тривалу перспективу;

4) прогноз розвитку окремих сегментів фінансового ринку, в т.ч.: грошового, кредитового, валютного, фондового, страхового;

5) прогноз інших показників зовнішнього і внутрішнього середовища розвитку підприємства на період від 3 до 5 років.

У зв'язку з тим, що фінансово-господарська діяльність підприємства на тривалий період має імовірнісний характер, то перспективне планування (прогнозування) доцільно розробляти, як мінімум, в трьох варіантах - песимістичному, оптимістичному і як середній між першим і другим - реалістичному варіантах.

Довгостроковий фінансовий план (бюджет) на період 3-5 років складається з розбиттям по окремих роках. Форма такого фінансового плану (бюджету) і його внутрішній зміст визначається самостійно кожним підприємством.

Проте в такому фінансовому плані (бюджеті) доцільне віддзеркалення наступних фінансових показників:

1) прогнозована сума і структура сукупного капіталу підприємства, з виділенням власного капіталу і позикових засобів (з розбиттям: довгострокові і поточні позикові засоби);

2) прогнозована сума і структура активів підприємства, з виділенням необоротних і оборотних активів, основних засобів, а також по окремих групах оборотних і необоротних активів);

3) прогнозований об'єм реального і фінансового інвестування;

4) прогнозована сума чистого прибутку підприємства, валового прибутку від основної операційної діяльності, прибутку від операційної діяльності, прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, а також рівень рентабельності активів, власного капіталу, продажів, виробництва продукції;

5) прогнозована сума амортизаційних відрахувань відповідно до прийнятої на планований період амортизаційної політики підприємства;

6) прогнозований розподіл чистого прибутку по основних напрямах відповідно до обраної на майбутній прогнозований період дивідендною, соціально-економічною і відтворювальною політикою;

7) прогнозована сума чистого грошового потоку підприємства, в т.ч. по видах господарської діяльності, а також прогнозований показник достатності чистого грошового потоку.

В процесі розробки довгострокового фінансового плану (бюджету) можуть бути використані різні методи: розрахунково-аналітичний, балансовий метод; метод кореляційно-регресійного аналізу; метод оптимізаційного моделювання на основі лінійного і нелінійного програмування; метод сітьового планування; методи експертних прогнозних оцінок; економіко-статистичний метод і тому подібне.

11.4. Поточне фінансове планування (бюджетування) на підприємстві.

Поточний фінансовий план (бюджет) формується на одинрік з розбиттям по кварталах.

Початковими умовами для розробки поточного фінансового плану є:

1) результати фінансового аналізу за попередні періоди, в т.ч. останній рік, виявлені резерви фінансово-господарської діяльності, які можна використовувати в плановому періоді;

2) прогнозовані (планові) показники перспективного фінансового плану (бюджету) на конкретний рік;

3) прогнозовані (планові) об'єми виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг, а також інші економічні показники операційної діяльності;

4) система стандартів(норм і нормативів), що розробляються на підприємстві;

5) система податкових платежів, що діє, прийняті ставки податкових платежів, податкові пільги, кредити, відстрочення;

6) система норм амортизаційних відрахувань і методів нарахування амортизації відповідно до прийнятої фінансової і облікової політики суб'єкта господарювання, що діє на підприємстві;

7) середні процентні ставки по кредитах і депозитах на фінансовому ринку;

8) темпи зміни вартості цінних паперів підприємства, можливості фінансування господарської діяльності за рахунок фондового ринку.

Для розробки показників поточного фінансового (бюджету) використовують такі методи: розрахунково-аналітичний метод; техніко-економічних розрахунків; балансових розрахунків; економіко-статистичного моделювання; економіко-математичного моделювання.

Основними видами поточних фінансових планів є:

1) план (бюджет) доходів і витрат по основній операційній діяльності;

2) план (бюджет) доходів і витрат по іншій операційній діяльності;

3) план (бюджет) доходів і витрат по інвестиційній і фінансовій діяльності;

4) план (бюджет) надходження і витрачання грошових коштів по видах господарської діяльності, а також в цілому по підприємству;

5) плановий баланс підприємства.

План (бюджет) доходів і витрат по основній операційній діяльності є основним видом поточного фінансового планування. Він є основою для розробки інших видів фінансових планів. Метою даного фінансового плану є визначення суми чистого цільового прибутку по основній операційній діяльності.

В процесі розробки цього плану (бюджету) повинен бути забезпечений чіткий взаємозв'язок планових показників доходів від реалізації продукції (послуг), витрат виробництва і реалізації продукції (послуг), податкових платежів, валового і чистого прибутку підприємства.

План (бюджет) надходження і витрачання грошових коштів по видах господарської діяльності і по підприємству в цілому покликаний відображати результати прогнозування (планування) грошових потоків по видах господарської діяльності і по підприємству в цілому.

Метою цього плану є визначення загальної величини фінансових коштів, а також джерел їх надходження на підприємство в планованому році з урахуванням розбиття по кварталах; розподіл фінансових коштів по видах і напрямах господарській діяльності підприємства; забезпечення його постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду.

Плановий баланс підприємства дозволяє представити склад і структуру активів і пасивів підприємства на кінець планового періоду. Оскільки бухгалтерський баланс є найважливішим інструментом для управління фінансами на підприємстві, то розробка планового балансу повинна бути проведена з особливою ретельністю.

Метою розробки планового балансу є визначення необхідної зміни активів і пасивів, окремих груп і видів активів і пасивів, формування необхідного об'єму і структури капіталу і активів підприємства.

При цьому підприємство прагнути досягти необхідного рівня фінансової стійкості, певного рівня фінансової незалежності і стабільного рівня платоспроможності.

При розробці планового балансу використовується укрупнена схема статей балансу підприємства, тобто так званий нетто баланс.

11.5 Оперативне фінансове планування (бюджетування) на підприємстві

Розробка оперативних фінансових планів або оперативних бюджетів направлена на вирішення таких завдань:

а) визначення об'єму і складу планових витрат, пов'язаних з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;

б) забезпечення покриття цих планових витрат планованими фінансовими коштами з різних джерел.

Складання планових оперативних бюджетів має безперервний характер. На кожен квартал розробляється самостійний бюджет з розбиттям по місяцях.

Оперативні бюджети складаються з урахуванням параметрів, встановлених в річних бюджетах. Тому річні і оперативні бюджети повинні повністю бути узгоджені. Оперативні бюджети дозволяють своєчасно реагувати на ті або інші зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищі діяльності підприємства, врахувати різноманітні ризики, які виникають в умовах невизначеності підприємницької діяльності.

Оперативні бюджети можуть бути самими різними, наприклад, по видах діяльності:

а) бюджет по операційній діяльності; б) бюджет по інвестиційній діяльності; в) бюджет по фінансовій діяльності; г) зведений бюджет підприємства.

По видах витрат: квартальний поточний бюджет; квартальний капітальний бюджет і тому подібне

Основними методами оперативного планування при складанні квартальних бюджетів є: метод експертних оцінок; розрахунково-аналітичний; техніко-економічних розрахунків; балансовий; нормативний.

Особливою формою бюджету як оперативного фінансового плану підприємства виступає платіжний календар, що розробляється за окремими видами руху грошових коштів і по підприємству в цілому.

Контрольні питання:

1. Охарактеризуйте сутність, мету і завдання фінансового планування і прогнозування на підприємстві.

2. Виділіть основні відмінності між процесами фінансового планування та прогнозування.

3. Сформулюйте основні принципи фінансового планування підприємства.

4. Виділіть основні принципи фінансового планування підприємства.

5. Сформулюйте основні етапи проведення фінансового планування на підприємстві і охарактеризуйте кожен з них.

6. Назвіть основні методи фінансового планування..

7. Виділіть і охарактеризуйте основні методи фінансового прогнозування.

8. Охарактеризуйте сутність системи бюджетування та її складових елементів.

9. Виділіть підходи до здійснення процесу бюджетування.

10. Охарактеризуйте сутність і передумови здійснення перспективного фінансового планування на підприємстві.

11. Виділіть основні види поточних фінансових планів, що складаються на підприємстві та охарактеризуйте сутність і мету розробки кожного з них.

12. Сформулюйте мету, завдання і складові оперативного фінансового планування на підприємстві.

ТЕМА 12