ЗАГАЛЬНІ ОБСЯГИ квот товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню

ПЕРЕЛІК товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню

------------------------------------------------------------------

Найменування товару | Код згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14,

| 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 )

------------------------------------------------------------------

Диски для лазерних систем 8523 90 00 00, 8524 31 00 00*,
зчитування 8524 32 00 00*, 8524 39 00 00*

Матриці, що призначені для 8524 91 10 00,
виробництва дисків для лазерних 8524 91 90 00,
систем зчитування 8524 99 00 00

Полікарбонат для виготовлення 3907 40 00 00
оптичних носіїв інформації

ЗАГАЛЬНІ ОБСЯГИ квот товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню

------------------------------------------------------------------

Найменування товару |Код згідно| Одиниця |Експортна

|з УКТ ЗЕД | виміру | квота на

| | | рік

------------------------------------------------------------------

1. Бурштин** 2530909500 кілограмів 10000

2. Руди та концентрати 2616 -"- 35000000
дорогоцінних металів

3. Метали дорогоцінні в колоїдному 2843 -"- 120
стані; органічні або неорганічні
сполуки дорогоцінних металів, з
точно визначеним хімічним складом
чи ні; амальгами дорогоцінних
металів**

4. Діаманти оброблені або 7102 каратів 8000
необроблені, але неоправлені і
незакріплені (крім діамантів
огранених із закінченою фінішною
обробкою ***)**

5. Дорогоцінне (крім діамантів) 7103 кілограмів 900
або напівдорогоцінне каміння,
оброблене або необроблене,
підібране або непідібране, але
ненанизане, неоправлене і
незакріплене; дорогоцінне (крім
діамантів) або напівдорогоцінне
каміння, яке непідібране і
тимчасово нанизане для зручності
транспортування**

6. Срібло (включаючи срібло з 7106 грамів 1000000
гальванічним покриттям золотом
або платиною) необроблене,
напівоброблене або у вигляді
порошку (крім банківських
металів)**

7. Золото (включаючи золото з 7108 -"- 80000
гальванічним покриттям платиною)
необроблене, напівоброблене або у
вигляді порошку (крім банківських
металів)**

8. Платина необроблена, 7110 грамів 200000
напівоброблена або у вигляді
порошку (крім банківських
металів)**

9. Відходи або брухт дорогоцінних 7112 кілограмів 500
металів або металів, плакованих
дорогоцінними металами**

3. Види митного режиму, їх характеристика.

Митний режим — це сукупність правил, відповідно до яких товари переміщуються через кордон. Від нього залежить порядок оформлення і розмір митних платежів. Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджені такі види митного режиму:

— імпорт;

— реімпорт;

— експорт;

— реекспорт;

— транзит;

— тимчасове ввезення (вивезення);

— митний склад;

— спеціальна митна зона;

— магазин безмитної торгівлі;

— переробка на митній території України;

— переробка за межами митної території України;

— знищення або руйнування;

— відмова на користь держави.

Імпорт — митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

— подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

— сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

— дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Реімпорт — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони:

— походять з митної території України;

— ввозяться на митну територію України не пізніше ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України;

— не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку;

— ввозяться у тому самому стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, визначених Кабінетом Міністрів України.

Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортовані.

У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.

Експорт — митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання щодо їх повернення на цю територію та без визначення умов їх використання за межами митної території України. Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

— подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

— сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;

— дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Реекспорт— митний режим, відповідно до якого товари,

що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту. Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:

— митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним договором за участю України, укладеним в установленому законом порядку, на реекспорт товарів;

— товари, що реекспортуються, перебувають у тому самому стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

— товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

— товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

Звільнення від оподаткування товарів, що реекспортуються, регулюється виключно законами України. До товарів, що реекспортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулювання, крім випадків, визначених законом.

Транзит— митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України. Товари, що переміщуються транзитом, мають:

— перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

— не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту;

— у випадках, визначених законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

— у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами;

— бути доставленими до митного органу призначення у строк, визначений відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.

У випадках, передбачених законодавством України, митний орган дозволяє переміщення товарів у режимі транзиту лише за умови належного обладнання транспортного засобу та застосування заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення. Рішення про допущення товарів до переміщення в режимі транзиту приймається митним органом на підставі наявних документів і за умови виконання перевізником положень Митного кодексу та інших законів України.

Тимчасове ввезення (вивезення) — митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим подальшим поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування. Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

— подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

— надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, зумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але які не перевищують строків, встановлених Митним кодексом;

— подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.

Рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) приймається митним органом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Митні органи не допускають товари до переміщення в режимі тимчасового ввезення (вивезення), якщо немає можливості встановити надійність їх ідентифікації, а також у разі відсутності гарантій їх повернення.

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України). З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин строк, зазначений у викладених вище положеннях, може бути продовжений відповідним митним органом. Звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно законами України.

До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна:

— вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов'язанням, наданим митному органу;

— або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких товарів з додержанням вимог Митного кодексу та інших законодавчих актів України.

У разі тимчасового ввезення (вивезення) окремих видів товарів, які визначаються Кабінетом Міністрів України, митне оформлення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) здійснюється митними органами за умови гарантування відповідно до закону додержання режиму тимчасового ввезення (вивезення).

Митний склад — митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

Режим митного складу може застосовуватися щодо будь-яких товарів, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Товари, що можуть завдати шкоди іншим товарам або потребують особливих умов зберігання, мають зберігатися у спеціально обладнаних приміщеннях.

Строк зберігання товарів, ввезених з-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим. Строк зберігання в режимі митного складу підакцизних товарів, ввезених із-за меж митної території України, не може перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим.

Товари, ввезені з-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання мають бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою для отримання іншого митного режиму. Товари, що вивозяться за межі митної території України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим. До закінчення зазначеного строку такі товари мають бути вивезені за межі митної території України.

З товарами, які перебувають у режимі митного складу, можуть проводитися такі операції:

— операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів;

— підготовка товарів з дозволу митного органу до продажу (відчуження) та транспортування: подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

Конкретний перелік та порядок здійснення таких операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Для зберігання товарів у режимі митного складу використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики — митні ліцензійні склади. Ліцензування діяльності, пов'язаної з відкриттям та експлуатацією митних ліцензійних складів, здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ліцензійних умов.

Спеціальна митна зона — це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон з-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом. Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України.

Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зоною з виконання вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з товарами за умови додержання положень Митного кодексу. Перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону. З метою забезпечення виконання законів та з урахуванням характеру товарів можуть запроваджуватися окремі заборони та обмеження щодо здійснення операцій з товарами у спеціальних митних зонах. Такі заборони та обмеження стосовно спеціальних митних зон встановлюються законами. Кабінет Міністрів України може обмежувати або забороняти ввезення окремих товарів у спеціальні митні зони. Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон.

Особи, які здійснюють операції з товарами у спеціальних митних зонах, ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються, виробляються, переробляються, закуповуються та реалізуються, і подають митним органам звітність про такі операції у порядку, що встановлюється Державною митною службою України. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах спеціальних митних зон, мають відображатися в облікових документах.

У разі ліквідації спеціальної митної зони власники товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважені ними особи зобов'язані розпорядитися зазначеними товарами до моменту остаточного вирішення усіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної митної зони. У разі якщо до моменту остаточного вирішення усіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної митної зони, власник товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважена ним особа не розпорядиться зазначеними товарами, такі товари підлягають декларуванню для отримання іншого митного режиму.

Магазин безмитної торгівлі — митний режим, згідно з яким товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, перебувають та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Товари, а також супутні товарам роботи в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі). Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів мають виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України. Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:

— торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;

— допоміжні приміщення;

— склад магазину.

Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу:

— для вільного обігу на митній території України;

— вільного обігу за межами митної території України;

— поміщення в режим митного складу;

— знищення під митним контролем.

Власники магазинів безмитної торгівлі можуть мати митні склади для зберігання та подальшого постачання в магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних. Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, заборонених законодавчо до ввезення, вивезення та транзиту через територію України. Порядок відкриття (ліквідації) магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Власником магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент.

Переробка на митній території України — митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з інших країн, здійснюються з дозволу митного органу відповідно до положень Митного кодексу та інших законів України. Дозвіл на переробку товарів на митній території України може бути скасований митним органом, якщо він виданий на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або у разі, якщо підприєм-ство-резидент, якому виданий такий дозвіл, не дотримується положень Митного кодексу та інших актів законодавства України.

Кількість операцій з переробки товарів у митному режимі переробки на митній території України не обмежується. Операції з переробки товарів можуть включати:

— власне переробку товарів;

— обробку товарів — монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержують інші товари;

— ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;

— використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

Обмеження на окремі операції з переробки товарів, порядок виконання операцій з переробки товарів, включаючи можливість та умови використання українських товарів у процесі переробки, визначаються Митним кодексом та іншими законами України.

Переробка за межами митної території України — митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та подальшого повернення в Україну.

Під час переробки товарів за межами митної території України можуть здійснюватися операції, зазначені у Митному кодексі України. Законами України можуть бути встановлені обмеження щодо окремих операцій з переробки товарів за межами митної території України.

Вивезення товарів для переробки за межами митної території України здійснюється з дозволу митного органу на основі положень Митного кодексу та інших законів України. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території України може бути скасовано митним органом у разі, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень Митного кодексу та інших законів України.

Строк переробки товарів за межами митної території України обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом товарів, що вивозяться для переробки. Строк переробки товарів за межами митної території України встановлюється митним органом під час видачі дозволу підприємству-резиденту з огляду на тривалість процесу переробки товарів, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів.

Знищення або руйнування— митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника чи іншої заінтересованої особи. Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, мають бути поміщені у відповідний митний режим як товари, ввезені на митну територію України і які перебувають під митним контролем.

Відмова на користь держави — митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Відмова від товарів на користь держави допускається з дозволу митного органу, виданого у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.

4. Основні етапи митного оформлення товарів.

В Україні передбачено чотири етапи митного оформлення:

Перший етап митного оформлення — попередні операції і перевірка ВМД та інших документів підрозділами митної статистики. Разом із ВМД направляється її електронна копія. Уміщена в ній інформація повинна відповідати тій, яка внесена в оригінал. На підставі подання ВМД підрозділи митної статистики перевіряють факти застосування до даного суб'єкта ЗЕД санкцій за порушення її правил. Перевірка на першому етапі завершується поставленням штампа «Перевірено».

До попередніх операцій належать всі дії, які мають відношення до митної справи дії і передують основному митному оформленню та приведенні товарів і транспортних засобів під визначений митний режим. При попередніх операціях митні органи роблять попереднє митне оформлення, яке спрямоване на недопущення ввезення на митну територію держави і вивезення з цієї території товарів і транспортних засобів, що заборонені до такого ввезення і вивезення, а також ідентифікацію товарів і транспортних засобів для митної мети.

Другий етап митного оформлення — перевірка ВМД і документів, оголошеної митної вартості і нарахування митних платежів відділом митних платежів митниці й відділом тарифів і митної вартості у визначеному Держмитслужбою порядку. Власне, цей етап є аналітичним. Він закінчується проставленням штампу на ВМД «Сплачено».

Третій етап митного оформлення — перевірка вантажним відділом митниці позначених декларантом у ВМД відомостей на відповідність митним правилам та поданим комерційним документам. Після такої перевірки на всіх аркушах ВМД проставляються штамп «Під митним контролем» і реєстраційний номер. Сама ВМД реєструється в журналі обліку вантажних митних декларацій. Після цього ВМД вважається прийнятою для оформлення. Це має і правовий наслідок — з цього моменту декларант відповідає за вказані в ній дані. Ця декларація не може бути відкликана декларантом. Кожній декларації присвоюється реєстраційний номер, який заноситься в журнал обліку ВМД із вказівкою: її порядкового та реєстраційного номерів, типу, відомостей про відправника й отримувача, про особу, яка відповідає за фінансове врегулювання, про декларанта. Якщо буде прийняте рішення про відмову в митному оформленні, то вказується відповідний письмовий документ.

Четвертий етап митного оформлення — проведення, в разі необхідності, огляду товару і повне оформлення ВМД. Огляд товару здійснюється за його зовнішніми ознаками вибірково чи повністю. На цьому етапі митниця також може відмовити в митному оформленні товару після прийняття ВМД лише в передбачених законом випадках. Такі випадки є поодинокими.

5. Документи, які подаються для митного оформлення товарів у режимі експорту.

6. Поняття, об'єкти, суб’єкти та способи здійснення митного контролю.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм Митного Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Об'єктами митного контролю є:

• товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон;

• документи і відомості про них;

* фізичні і юридичні особи, що мають відношення до цих товарів — власники товарів, особи, що діють за їхнім дорученням (митні брокери, декларанти, митні перевізники та ін.), їх документи;

« відповідність фактичних обставин установленому порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон;

* можливість надання і дотримання митних режимів, обраних декларантами за згодою митних органів стосовно товарів і транспортних засобів.

Суб'єктами митного контролю є система митних органів, посадові особи, що виконують функції представників влади у взаємовідносинах з учасниками ЗЕД, пов'язані з переміщенням через митний кордон товарів і послуг, а також транспортних засобів, з іншими особами, що перетинають митний кордон і переміщають особисті речі.

Суб'єкти митного контролю наділені певною компетенцією (сукупністю прав і обов'язків) на виконання конкретних дій, пов'язаних з підготовкою інформаційної основи для перевірки додержання учасниками ЗЕД та іншими особами вимог митного законодавства, підготовки, прийняття і реалізації рішень за фактами, встановленими у процесі такої перевірки.

Митний контроль здійснюється у таких формах, визначених ст. 41 МКУ. Так, застосовуються такі форми, як:

1. перевірка документів і відомостей, необхідних для митного контролю;

2. митний огляд (огляд та переогляд товарів і ТЗ, особистий огляд);

3. облік товарів і ТЗ, що переміщуються через митний кордон України;

4. усне опитування громадян і посадових осіб підприємств;

5. перевірка системи звітності й обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

6. огляд територій і приміщень СТЗ, МЛС, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і ТЗ, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7. в інших формах, передбачених МК та іншими законами України з питань митної справи.

7. Випадки, в яких здійснюється обов’язкове заповнення вантажної митної декларації.

ВМД заповнюється на товари, фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 євро, а також на товари незалежно від їх фактурної вартості:

1. при надходженні товарів на митний ліцензійний склад (п. 6.2 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України (далі - ДМСУ) від 31 грудня 1996 р. № 592 (редакція від 27.05.2010);

2. під час митного оформлення товарів, які підлягають експортному контролю (п. 6.8 Порядку пропуску через митний кордон України і митного оформлення товарів, які підлягають експортному контролю, затвердженого наказом ДМСУ від 20 січня 1999 р. № 38 (від 10 вересня 2007 року N 743));

3. ввезення (пересилання) підакцизних товарів на митну територію України (пункти 1, 2 наказу ДМКУ «Про особливості митного оформлення підакцизних товарів, що ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності» від 17 січня 1996 р. № 18(редакція від 22.04.2004 N 290));

4. надходження в Україну вантажів гуманітарної допомоги (Закон України «Про гуманітарну допомогу» від 22 жовтня 1999 р. № 1192-XIV (документ 1192-14, остання редакцiя вiд 31.12.2009 на пiдставi 1760-17), постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок митного оформлення вантажів гуманітарної допомоги» від 22 березня 2000 р. № 544 (від 22 березня 2000 р. N 544 Київ), наказ ДМСУ «Про затвердження Інструкції про першочергове безкоштовне спрощене декларування гуманітарних вантажів» від 24 грудня 1999 р. № 852 ( редакція 07.09.2010 №852) (пункти 4, 13)).

Положенням установлено, що ВМД заповнюється на партію товарів, які належать юридичним чи фізичним особам (підприємцям), за умови, що до всіх товарів цієї партії застосовується єдиний митний режим. Положенням також установлено, що ВМД заповнюється:

- на товари, що підлягають державному експортному контролю;

- на товари, що переміщуються в режимі митного складу;

- на товари, що безпосередньо ввозяться фізичними особами в супроводжуваному багажі або пересилаються в несупроводжуваному багажі, надходять на адреси фізичних осіб чи вивозяться фізичними особами у випадках, передбачених законодавством;

- на товари незалежно від їх митної вартості в інших випадках, передбачених законодавством;

- на транспортні засоби у випадках, передбачених законодавством.

8.Види операцій, що відносяться до імпортних. Переваги та недоліки імпортних операцій. Сутність реімпортних операцій.

Імпортна операція - комерційна діяльність, що пов'язана з закупівлею та ввезенням в Україну іноземних товарно-матеріальних цінностей для їх наступної реалізації на внутрішньому ринку або використання у виробничо-господарській діяльності.
До імпортних операцій відноситься: придбання товарно-матеріальних цінностей від іноземних постачальників на умовах комерційного кредиту; ввезення товарно-матеріальних цінностей або отримання послуг в порядку бартерних угод; ввезення товарів в рахунок централізованих імпортних закупок; придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з оплатою готівкою; отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг в якості безоплатної допомоги.
Основними завданнями бухгалтерського обліку імпортних операцій є: перевірка правильності документального оформлення товарних та розрахункових операцій; дотримання вимог валютного та митного законодавства; формування достовірної інформації про рух імпортних товарів (купівля, зберігання, реалізація); формування достовірної інформації про курсові різниці.

Види митних режимів

Види операцій	Митні режими
Експорт	1. Експорт 2. Переробка поза митною територією 3. Тимчасове вивезення
Реекспорт	4. Реекспорт
Транзит	5. Транзит
Імпорт	6. Митний склад 7. Випуск у вільний обіг 8. Магазин безмитної торгівлі 9. Переробка на митній території 10. Переробка під митним контролем 11. Вільна митна зона 12. Вільний склад 13. Знищення 14. Тимчасове ввезення 15. Відмова на користь держави
Реімпорт	16. Реімпорт

Реімпорт товарів — митний режим, за якого вітчизняні товари, вивезені раніше з митної території країни відповідно до режиму експорту, зворотньо ввозяться у встановлені терміни без стягнення мит і податків, а також без вжиття щодо них заходів економічної політики.

Товари можуть розміщуватись у митний режим реімпорту будь-якою особою, незалежно від того, хто їх вивозив. Для розміщення товарів у митний режим реімпорту вони повинні одночасно відповідати ряду умов:

• бути вивезеними з території країни відповідно до митного режиму експорту;

• бути до моменту вивезення вітчизняними товарами;

• бути завезені на митну територію країни протягом певного терміну з моменту вивезення (в Україні цей термін обмежений 10 роками);

• перебувати в тому ж стані, в якому були на момент вивезення, за винятком природного зносу або зменшення за нормальних умов транспортування або зберігання.

Використання товарів у виробничих або комерційних цілях за межами країни не є перешкодою для їх розміщення у митний режим реімпорту за умови виконання вищезгаданих умов.

Зазначені товари можуть також піддаватися операціям по забезпеченню їх цілісності, дрібному ремонту, упорядкуванню за умови, що вартість їх, зумовлена на момент вивезення, не збільшилась у результаті таких операцій.

При реімпорті товарів протягом трьох років з моменту вивезення митний орган повертає сплачені суми, вивізних мит і податку на експорт, якщо:

• товари вивозилися і ввозяться тією самою особою, що оплатила вивізне мито або податок на експорт;

• у митний орган, що робить митне оформлення, надається вантажна митна декларація (ВМД), на підставі якої нараховувались і стягувались мита, і письмове підтвердження митного органу, якому вони сплачувалися, про фактичне надходження платежів на рахунок митниці. При реімпорті товарів, експортованих з території країни після 1 січня 1992 р., декларант сплачує митному органу суми ПДВ, що були повернуті в зв'язку з експортом, або від яких товари були звільнені в зв'язку з експортом, а також акцизи по ставках, що діяли на момент вивезення товарів.

9.Методи визначення митної вартості товарів, що імпортуються.