Що означає комплексний підхід до розв’язання проблем фірми в контексті її маркетингової діяльності?

1. Визначення мети фірми відповідно до її ресурсів і можливостей;

2. узгодження мети фірми з витратами на маркетингові операції;

3. поєднання цілей фірми з цілями наявної і потенційної клієнтури;

4. використання повного комплексу маркетингових операцій для освоєння відповідної ніші товарного ринку.

169. Перевага маркетингових засад функціонування підприємств полягає в тому, що в поле зору підприємця потрапляють сфери:

1. виробництва, продажу, споживання (користування);

2. управління;

3. комерційної діяльності;

4. правильної відповіді в переліку немає.

170. Концепція маркетингу виникла:

1. в Японії, в XVII ст.;

2. США, наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.;

3. європейських країнах, у XVIIІ ст.;

4. поступово, еволюційно, і тому важко встановити дату.

171. Першим, хто вказав на те, що маркетинг має стати головною функцією підприємства, а створення цільової групи споживачів — специфічною роботою менеджера, був:

1. Мак-Кармік, Міжнародна компанія прибиральних машин;

2. Пітер Друкер, відомий американський теоретик і практик маркетингу;

3. перший із клану Міцуї, японський купець середньовіччя;

4. аргументованих і спеціальних досліджень у цьому напрямі не проводилося, та й мають вони переважно пізнавальний, а не серйозний теоретичний чи практичний характер.

172. Одним із перших принципів маркетингу на ринку споживчих товарів і послуг застосували:

1. компанія «Макдональдс»;

2. купець з м. Токіо, перший із клану Міцуї;

3. компанія «Дженерал-електрік»;

4. ці принципи були відомі ще в добу першого поділу праці.

173. Що є спільного між середньовічним купцем, першим із клану Міцуї (Японія, 1650 р.), та сучасною компанією «Універмаги Міцукосі»:

1. відданість клієнтам, турбота про задоволення їхніх потреб;

2. нагромадження капіталу;

3. генетична лінія;

4. нічого спільного, крім країни функціонування.

173. У перекладі з англійської слово «маркетинг» означає:

1. результат дії на ринку;

2. ринкова діяльність;

3. прибуток від дії на ринку;

4. мета дії на ринку.

174. Американська асоціація маркетингу (ААМ) визначає маркетинг:

1. як різноманітні види господарської діяльності;

2. діяльність з доведення товарів від виробника до споживача;

3. різноманітні види господарської діяльності фірми, пов’язані з отриманням доходів;

4. усі відповіді правильні.

175. Подана ААМ дефініція маркетингу як виду господарсь­кої діяльності зі спрямування товарів від виробника до споживача не відображає суті маркетингу, оскільки:

1. стверджує, що маркетинг розпочинається там, де завершується виробництво;

2. відводить споживачеві суто пасивну роль користувача доведеними до нього товарами;

3. нехтує основним принципом маркетингу: закладати у процесі виробництва товару властивості, здатні задовольнити потреби споживача;

4. кожен варіант відповіді певною мірою доповнює інший.

176.Оцінка ефективності маркетингових рішень належить до групи цілей:

1. аналітичних;

2. облікових;

3. управління і контролю;

4. виробничо-збутових.

177. Першою організацією в історії розвитку маркетингу у США була:

1. Американське товариство маркетингу;

2. Національна асоціація викладачів курсу реклами;

3. Національна асоціація викладачів реклами, перетворена на Національну асоціацію викладачів маркетингу;

4. Американська асоціація маркетингу.

178. Назвіть кредо засновника компанії «Найк» Філа Найта, що є запорукою її успішної діяльності:

1. стопроцентне задоволення потреб клієнта;

2. стопроцентний продаж виготовлених кросівок;

3. стопроцентне охоплення клієнтів ринку;

4. стовідсоткове пропонування всіх можливих видів кросівок.

179. Необхідність застосування концепції маркетингу постала передусім у сфері:

1. економічній;

2. соціальній;

3. біологічній;

4. природній.

180. Запровадження основних засад концепції маркетингу на початковій стадії розвитку маркетингу полягало:

1. у підпорядкуванні виробничого циклу запитам клієнтів;

2. урахуванні вимог світових стандартів щодо рівня якості;

3. забезпеченні клієнтам ринку широкого вибору товарів;

4. інтенсивному рекламуванні та стимулюванні збуту.

181. Концепцію маркетингу спочатку застосували підприємства, фірми сфери:

1. торговельної;

2. побутових послуг;

3. виробничої;

4. яку важко тепер установити.

182. Застосування концепції маркетингу на підприємствах виробничої сфери зумовлено тим, що:

1. збитки підприємств через неефективне функціонування системи «підприємство — ринок» були надто великі за обсягами;

2. вони першими зіткнулися з проблемою збуту своєї продукції;

3. там працювало найбільше фахівців, здатних підійти до розв’я­зання проблеми збуту з використанням концепції маркетингу;

4. на той час склалася ситуація, яка об’єктивно сприяла застосуванню концепції маркетингу.

183. Концепцію маркетингу не можуть застосовувати:

1. підприємства виробничої сфери, торгівлі, харчування, побуту, аудиторські фірми, банки, страхові й рекламні агентства;

2. адміністративні установи, обласні та районні виконкоми;

3. навчальні та лікувальні заклади, заклади культури, політичні партії та діячі, спортивні клуби, рок-групи;

4. у переліку немає правильної відповіді.

184. Мерчандайзинг слід розглядати:

1. як нову концепцію, що змінює концепцію маркетингу;

2. новий підхід у межах концепції маркетингу;

3. нову концепцію діяльності фірми, що застосовує маркетинг;

4. відповіді п. 1, 3 є правильними.

185. Мерчандайзинг застосовується:

1. виключно виробничими фірмами;

2. і виробничими, і торговельними фірмами;

3. виключно торговельними фірмами;

4. будь-якою фірмою з продажу товарів, послуг, ідей.

186. До ознак мерчандайзингу не належать:

1. зосередження уваги фірми на певній назві товару;

2. зниження ціни на товар з певною назвою;

3. стимулювання вибору покупцем товару з певною назвою;

4. створення привабливості товару в думці, уяві покупця.

187. Об’єктом мерчандайзингу можуть бути:

1. товари, пропоновані торговельною фірмою;

2. певний товар, товарна група, продаж яких здійснює торговельна фірма, що застосовує особливі прийоми і методи;

3. будь-який товар, пропонований виробничою фірмою протягом певного періоду;

4. товар, як правило, престижний, що вимагає особливих прийомів продажу.

188. Франчайзинг — це:

1. лобіювання франчайзером продажу товарів на товарному ринку;

2. система певних знижок фірми-франчайзера фірмі-оператору в процесі продажу товарів;

3. об’єднання зусиль з продажу товарів фірмою-франчайзером та фірмою-оператором за угодою;

4. надійний метод збуту товарів фірмою-франчайзером.

189. Фірма-франчайзер від фірми-оператора відрізняється тим, що:

1. перша тільки виготовляє, а друга тільки продає;

2. перша і виготовляє, і продає, а друга тільки продає;

3. перша тільки продає, а друга тільки виготовляє;

4. перша тільки продає, а друга і виготовляє і продає.

190. Фірма-оператор не зобов’язана:

1. здійснювати одноразовий платіж франчайзеру за право діяти на ринку від його імені;

2. звітувати йому про доходи та витрати;

3. нести перед ним повну відповідальність за якість обслуговування;

4. відраховувати йому певну частку власних прибутків.

191. Найпоширеніша серед країн Західної Європи система франчайзингу існує:

1. в Італії, Бельгії;

2. Франції, Німеччині, Великобританії;

3. Іспанії, Нідерландах;

4. усіх західноєвропейських країнах.

192. В Україні першими систему франчайзингу застосували галузі, підприємства:

1. металургійної промисловості;

2. лікеро-горілчаної;

3. легкої;

4. фармацевтичної промисловості.

193. Ознакою поділу підприємств, закладів на комерційні і не комерційні є:

1. засоби, інструменти у процесі діяльності;

2. остаточна, кінцева мета;

3. сфера, до якої належить підприємство, заклад;

4. масштаби, технології, ринки.

194. Феноменальний злет «Пепсіко» на світовому ринку безалкогольних газованих напоїв можна пояснити:

1. унікальними споживчими властивостями напою «Пепсіко», які винайдено внаслідок тривалих наукових досліджень;

2. майстерністю віце-президента «Пепсіко» Джона Скаллі в управлінні маркетингом;

3. розгалуженою мережею продажу «Пепсіко» на всіх континентах;

4. феномен цього явища ще не досліджено.

195. Різниця між підприємством та фірмою, яка діє на засадах мар­кетингу, полягає в тому, що:

1. підприємство намагається досягти мети завдяки автономним зусиллям кожного підрозділу, а фірма об’єднує спільні зусилля всіх відділів;

2. підприємство спрямовує зусилля фахівців на досягнення мети, а фірма домагається такого самого результату завдяки високій кваліфікації працівників;

3. жодної принципової відмінності між ними нема, оскільки змінюється лише форма;

4. у переліку немає правильної відповіді.

196. Кінцева мета фінансового, технологічного та маркетингового відділів фірми в далекій перспективі:

1. максимізація прибутків;

2. мінімізація витрат;

3. оптимізація доходів;

4. ощадливість.

197. Проміжна мета поточного періоду діяльності фірми, орієнтованої на маркетинг, полягає:

1. у максимальному покритті витрат доходами ;

2. тимчасових збитках, виправданих потребою залучити якнайбільше потенційних покупців;

3. задоволенні запитів клієнтів будь-якою ціною;

4. відповіді п. 1 і 3 є правильними.

198. До маркетингової підсистеми фірми варто включити:

1. підсистему кадрів, підсистему фінансів;

2. підсистему технолога, підсистему виробництва;

3. підсистему збуту, реклами;

4. таку підсистему у відповідях не названо.

199. Дослідження маркетингу є складовою:

1. системи фірми;

2. підсистеми маркетингу;

3. підсистеми фірми;

4. підсистеми фірми і маркетингу.

200. До підсистеми маркетингу фірми не належать:

1. реклама;

2. продаж;

3. інформаційне забезпечення;

4. фінансове забезпечення.

201. Управління маркетингом потрібно розглядати:

1. як оцінку ситуації та перевірку виконання;

2. діагноз фірми та прогноз ринку;

3. всеохоплюючий процес пристосування фірми до ринку та використання нею найвигідніших з ринкових можливостей;

4. спостереження за станом та змінами на ринку для виявлення суттєвих розбіжностей між очікуваними і фактичними результатами діяльності фірми та коригування дій.

202. Управлінською називається та система, в якій наявні:

1. керівник та його підлеглі, засоби управління;

2. керівна та керована підсистеми;

3. засоби керівництва, мета, стимули;

4. об’єкт управління, керівна та керована підсистеми.

203. Об’єктом управління маркетингу можуть бути:

1. інші підрозділи фірми;

2. підпорядковані фірмі підприємства;

3. ринок як сукупність покупців, споживачів, підприємств та організацій покупців (потенційних покупців) товарів чи послуг фірми;

4. підприємства та організації, постачальники, банки, рекламні агентства, транспортні контори.

204. Об’єктом управління фірми можна назвати ринок:

1. однозначно;

2. за певних умов;

3. неоднозначно;

4. за багатьох умов.

205. Неоднозначність ринку як об’єкта управління полягає в тому, що:

1. ринок не завжди діє так, як цього хоче фірма;

2. поведінка покупців на ринку зумовлена іншими чинниками, ніж бажання фірми;

3. ринок, у свою чергу, керує фірмою;

4. ринок тільки за певних дій фірми стає об’єктом її управління.

206. Функції маркетингу об'єднуються у групи:

1. управління і контролю, виробничо-збутові, аналітичні;

2. виробничо-збутові, фінансові, аналітичні;

3. управління і контролю, аналітичні, кадрові;

4. облікові, виробничо-збутові, аналітичні.

207. Виберіть відповідь, яка б відображала класичну форму впливу керованої системи (ринку) на керівну систему (фірму):

1. продавець морозива складає асортиментну заявку виробнику залежно від обсягів залишку продукту;

2. потенційні покупці пива, безалкогольних напоїв, соків у літню спеку ігнорують ці продукти в крамницях, де їх реалізують неохолодженими;

3. покупець залишається байдужим до тканин з домішками лавсанових, поліамідних, капронових ниток і відповідно зменшеним вмістом натуральної сировини, незважаючи на помітне зниження цін;

4. усі ситуації можна назвати класичними.

208. Визначення маркетингу як виду людської діяльності, спрямованої на задоволення нужд і потреб людини шляхом обміну належить:

1. Полу Мейзуру;

2. Теодору Левіту;

3. В. Прауде;

4. Філіпу Котлеру.

209. Якщо фірма запропонувала металопродукцію, сертифіковану міжнародним стандартом, і з цим пов’язує свій успіх на ринку, то їй треба застосовувати концепцію управління:

1. удосконалення виробництва;

2. якісного продукту;

3. інтенсифікації комерційних зусиль;

4. соціально-етичного маркетингу.

210. Маркетинг є ключовою функцією менеджменту, оскільки:

1. більшість управлінських рішень ґрунтуються на маркетингових розробленнях;

2. найвідповідальніші рішення потребують даних маркетингу;

3. тільки функція управління колективом людей не потребує маркетингу;

4. усі відповіді є правильними.

211. Для ефективнішого управління маркетингом необхідно всі операції з управління поділити:

1. на головні і другорядні;

2. результативні і забезпечувальні;

3. обов’язкові і необов’язкові;

4. у переліку немає правильної відповіді.

212. Наступним після прийняття фірмою концепції маркетингу кроком має бути:

1. створення відділу маркетингу;

2. відкриття фінансування маркетингових робіт;

3. вибір системи управління маркетингом;

4. пошук кваліфікованих спеціалістів з маркетингу.

213. До маркетингових цілей підприємства не належить:

1. організація рекламних заходів;

2. здійснення цінової політики;

3. збільшення обсягів продажу продукції, послуг;

4. організація конкуренції.

214. Попередні, домаркетингові школи наукового управління підприємствами зосереджували свою увагу на певному колі проблем, крім однієї:

1. поліпшення технології виробництва;

2. добір висококваліфікованих кадрів інженерів, працівників адмін­апарату;

3. вплив середовища на діяльність підприємства;

4. вдосконалення внутрішньої структури підприємства.

215. На фірмах, де акценти зосереджені на внутрішніх і переважно на технологічних проблемах, досягнення мети оцінюється:

1. як закономірне;

2. швидше випадкове;

3. випадкове і, головне, не тривале;

4. однозначно успішне.

216. До забезпечувальних цілей маркетингу не належить:

1. здійснення цінової політики;

2. організація рекламних заходів;

3. стимулювання збуту;

4. покращання споживчих якостей товару.

217. Складовими маркетингового середовища фірми є:

1. макросередовище в його різноваріантних виявах;

2. мікросередовище і засоби нейтралізації його негативного впливу;

3. макро- і мікросередовище;

4. різноманітні інструменти впливу на це середовище.

218. Твердження Е. Елбінга щодо феномена середовища фірми полягає:

1. у переоцінюванні впливу середовища на результативність діяльності фірми;

2. недооцінюванні впливу середовища на досягнення цілей;

3. необхідності зосередження уваги на середовищі як на джерелі проблем та пристосування внутрішньої структури фірми до їх подолання;

4. у переліку правильної відповіді немає.

219. Необхідність вивчення середовища діяльності фірми можна пояснити тим, що:

1. фірма — відкрита система;

2. ціна помилки є досить високою;

3. зовнішнє середовище є непередбачуваним і впливовим;

4. зовнішнє середовище є динамічним, складним та невизначеним.

220. Між теорією природного добору Ч. Дарвіна та функціонуванням фірми спільним є те , що:

1. дію законів природи за певних умов можна перенести на функціонування економічних систем;

2. виживають ті фірми (як і біологічні види), котрі швидше еволюціонують у напрямі пристосування до зовнішнього середовища;

3. функціонування складових економічної системи у контексті зовнішнього середовища є віддзеркаленням біологічного виживання окремих видів у природі;

4. відповіді п. 1, 3 доповнюють одна одну.

Наши рекомендации