Що означає комплексний підхід до розв’язання проблем фірми в контексті її маркетингової діяльності?
1. Визначення мети фірми відповідно до її ресурсів і можливостей;
2. узгодження мети фірми з витратами на маркетингові операції;
3. поєднання цілей фірми з цілями наявної і потенційної клієнтури;
4. використання повного комплексу маркетингових операцій для освоєння відповідної ніші товарного ринку.
169. Перевага маркетингових засад функціонування підприємств полягає в тому, що в поле зору підприємця потрапляють сфери:
1. виробництва, продажу, споживання (користування);
2. управління;
3. комерційної діяльності;
4. правильної відповіді в переліку немає.
170. Концепція маркетингу виникла:
1. в Японії, в XVII ст.;
2. США, наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.;
3. європейських країнах, у XVIIІ ст.;
4. поступово, еволюційно, і тому важко встановити дату.
171. Першим, хто вказав на те, що маркетинг має стати головною функцією підприємства, а створення цільової групи споживачів — специфічною роботою менеджера, був:
1. Мак-Кармік, Міжнародна компанія прибиральних машин;
2. Пітер Друкер, відомий американський теоретик і практик маркетингу;
3. перший із клану Міцуї, японський купець середньовіччя;
4. аргументованих і спеціальних досліджень у цьому напрямі не проводилося, та й мають вони переважно пізнавальний, а не серйозний теоретичний чи практичний характер.
172. Одним із перших принципів маркетингу на ринку споживчих товарів і послуг застосували:
1. компанія «Макдональдс»;
2. купець з м. Токіо, перший із клану Міцуї;
3. компанія «Дженерал-електрік»;
4. ці принципи були відомі ще в добу першого поділу праці.
173. Що є спільного між середньовічним купцем, першим із клану Міцуї (Японія, 1650 р.), та сучасною компанією «Універмаги Міцукосі»:
1. відданість клієнтам, турбота про задоволення їхніх потреб;
2. нагромадження капіталу;
3. генетична лінія;
4. нічого спільного, крім країни функціонування.
173. У перекладі з англійської слово «маркетинг» означає:
1. результат дії на ринку;
2. ринкова діяльність;
3. прибуток від дії на ринку;
4. мета дії на ринку.
174. Американська асоціація маркетингу (ААМ) визначає маркетинг:
1. як різноманітні види господарської діяльності;
2. діяльність з доведення товарів від виробника до споживача;
3. різноманітні види господарської діяльності фірми, пов’язані з отриманням доходів;
4. усі відповіді правильні.
175. Подана ААМ дефініція маркетингу як виду господарської діяльності зі спрямування товарів від виробника до споживача не відображає суті маркетингу, оскільки:
1. стверджує, що маркетинг розпочинається там, де завершується виробництво;
2. відводить споживачеві суто пасивну роль користувача доведеними до нього товарами;
3. нехтує основним принципом маркетингу: закладати у процесі виробництва товару властивості, здатні задовольнити потреби споживача;
4. кожен варіант відповіді певною мірою доповнює інший.
176.Оцінка ефективності маркетингових рішень належить до групи цілей:
1. аналітичних;
2. облікових;
3. управління і контролю;
4. виробничо-збутових.
177. Першою організацією в історії розвитку маркетингу у США була:
1. Американське товариство маркетингу;
2. Національна асоціація викладачів курсу реклами;
3. Національна асоціація викладачів реклами, перетворена на Національну асоціацію викладачів маркетингу;
4. Американська асоціація маркетингу.
178. Назвіть кредо засновника компанії «Найк» Філа Найта, що є запорукою її успішної діяльності:
1. стопроцентне задоволення потреб клієнта;
2. стопроцентний продаж виготовлених кросівок;
3. стопроцентне охоплення клієнтів ринку;
4. стовідсоткове пропонування всіх можливих видів кросівок.
179. Необхідність застосування концепції маркетингу постала передусім у сфері:
1. економічній;
2. соціальній;
3. біологічній;
4. природній.
180. Запровадження основних засад концепції маркетингу на початковій стадії розвитку маркетингу полягало:
1. у підпорядкуванні виробничого циклу запитам клієнтів;
2. урахуванні вимог світових стандартів щодо рівня якості;
3. забезпеченні клієнтам ринку широкого вибору товарів;
4. інтенсивному рекламуванні та стимулюванні збуту.
181. Концепцію маркетингу спочатку застосували підприємства, фірми сфери:
1. торговельної;
2. побутових послуг;
3. виробничої;
4. яку важко тепер установити.
182. Застосування концепції маркетингу на підприємствах виробничої сфери зумовлено тим, що:
1. збитки підприємств через неефективне функціонування системи «підприємство — ринок» були надто великі за обсягами;
2. вони першими зіткнулися з проблемою збуту своєї продукції;
3. там працювало найбільше фахівців, здатних підійти до розв’язання проблеми збуту з використанням концепції маркетингу;
4. на той час склалася ситуація, яка об’єктивно сприяла застосуванню концепції маркетингу.
183. Концепцію маркетингу не можуть застосовувати:
1. підприємства виробничої сфери, торгівлі, харчування, побуту, аудиторські фірми, банки, страхові й рекламні агентства;
2. адміністративні установи, обласні та районні виконкоми;
3. навчальні та лікувальні заклади, заклади культури, політичні партії та діячі, спортивні клуби, рок-групи;
4. у переліку немає правильної відповіді.
184. Мерчандайзинг слід розглядати:
1. як нову концепцію, що змінює концепцію маркетингу;
2. новий підхід у межах концепції маркетингу;
3. нову концепцію діяльності фірми, що застосовує маркетинг;
4. відповіді п. 1, 3 є правильними.
185. Мерчандайзинг застосовується:
1. виключно виробничими фірмами;
2. і виробничими, і торговельними фірмами;
3. виключно торговельними фірмами;
4. будь-якою фірмою з продажу товарів, послуг, ідей.
186. До ознак мерчандайзингу не належать:
1. зосередження уваги фірми на певній назві товару;
2. зниження ціни на товар з певною назвою;
3. стимулювання вибору покупцем товару з певною назвою;
4. створення привабливості товару в думці, уяві покупця.
187. Об’єктом мерчандайзингу можуть бути:
1. товари, пропоновані торговельною фірмою;
2. певний товар, товарна група, продаж яких здійснює торговельна фірма, що застосовує особливі прийоми і методи;
3. будь-який товар, пропонований виробничою фірмою протягом певного періоду;
4. товар, як правило, престижний, що вимагає особливих прийомів продажу.
188. Франчайзинг — це:
1. лобіювання франчайзером продажу товарів на товарному ринку;
2. система певних знижок фірми-франчайзера фірмі-оператору в процесі продажу товарів;
3. об’єднання зусиль з продажу товарів фірмою-франчайзером та фірмою-оператором за угодою;
4. надійний метод збуту товарів фірмою-франчайзером.
189. Фірма-франчайзер від фірми-оператора відрізняється тим, що:
1. перша тільки виготовляє, а друга тільки продає;
2. перша і виготовляє, і продає, а друга тільки продає;
3. перша тільки продає, а друга тільки виготовляє;
4. перша тільки продає, а друга і виготовляє і продає.
190. Фірма-оператор не зобов’язана:
1. здійснювати одноразовий платіж франчайзеру за право діяти на ринку від його імені;
2. звітувати йому про доходи та витрати;
3. нести перед ним повну відповідальність за якість обслуговування;
4. відраховувати йому певну частку власних прибутків.
191. Найпоширеніша серед країн Західної Європи система франчайзингу існує:
1. в Італії, Бельгії;
2. Франції, Німеччині, Великобританії;
3. Іспанії, Нідерландах;
4. усіх західноєвропейських країнах.
192. В Україні першими систему франчайзингу застосували галузі, підприємства:
1. металургійної промисловості;
2. лікеро-горілчаної;
3. легкої;
4. фармацевтичної промисловості.
193. Ознакою поділу підприємств, закладів на комерційні і не комерційні є:
1. засоби, інструменти у процесі діяльності;
2. остаточна, кінцева мета;
3. сфера, до якої належить підприємство, заклад;
4. масштаби, технології, ринки.
194. Феноменальний злет «Пепсіко» на світовому ринку безалкогольних газованих напоїв можна пояснити:
1. унікальними споживчими властивостями напою «Пепсіко», які винайдено внаслідок тривалих наукових досліджень;
2. майстерністю віце-президента «Пепсіко» Джона Скаллі в управлінні маркетингом;
3. розгалуженою мережею продажу «Пепсіко» на всіх континентах;
4. феномен цього явища ще не досліджено.
195. Різниця між підприємством та фірмою, яка діє на засадах маркетингу, полягає в тому, що:
1. підприємство намагається досягти мети завдяки автономним зусиллям кожного підрозділу, а фірма об’єднує спільні зусилля всіх відділів;
2. підприємство спрямовує зусилля фахівців на досягнення мети, а фірма домагається такого самого результату завдяки високій кваліфікації працівників;
3. жодної принципової відмінності між ними нема, оскільки змінюється лише форма;
4. у переліку немає правильної відповіді.
196. Кінцева мета фінансового, технологічного та маркетингового відділів фірми в далекій перспективі:
1. максимізація прибутків;
2. мінімізація витрат;
3. оптимізація доходів;
4. ощадливість.
197. Проміжна мета поточного періоду діяльності фірми, орієнтованої на маркетинг, полягає:
1. у максимальному покритті витрат доходами ;
2. тимчасових збитках, виправданих потребою залучити якнайбільше потенційних покупців;
3. задоволенні запитів клієнтів будь-якою ціною;
4. відповіді п. 1 і 3 є правильними.
198. До маркетингової підсистеми фірми варто включити:
1. підсистему кадрів, підсистему фінансів;
2. підсистему технолога, підсистему виробництва;
3. підсистему збуту, реклами;
4. таку підсистему у відповідях не названо.
199. Дослідження маркетингу є складовою:
1. системи фірми;
2. підсистеми маркетингу;
3. підсистеми фірми;
4. підсистеми фірми і маркетингу.
200. До підсистеми маркетингу фірми не належать:
1. реклама;
2. продаж;
3. інформаційне забезпечення;
4. фінансове забезпечення.
201. Управління маркетингом потрібно розглядати:
1. як оцінку ситуації та перевірку виконання;
2. діагноз фірми та прогноз ринку;
3. всеохоплюючий процес пристосування фірми до ринку та використання нею найвигідніших з ринкових можливостей;
4. спостереження за станом та змінами на ринку для виявлення суттєвих розбіжностей між очікуваними і фактичними результатами діяльності фірми та коригування дій.
202. Управлінською називається та система, в якій наявні:
1. керівник та його підлеглі, засоби управління;
2. керівна та керована підсистеми;
3. засоби керівництва, мета, стимули;
4. об’єкт управління, керівна та керована підсистеми.
203. Об’єктом управління маркетингу можуть бути:
1. інші підрозділи фірми;
2. підпорядковані фірмі підприємства;
3. ринок як сукупність покупців, споживачів, підприємств та організацій покупців (потенційних покупців) товарів чи послуг фірми;
4. підприємства та організації, постачальники, банки, рекламні агентства, транспортні контори.
204. Об’єктом управління фірми можна назвати ринок:
1. однозначно;
2. за певних умов;
3. неоднозначно;
4. за багатьох умов.
205. Неоднозначність ринку як об’єкта управління полягає в тому, що:
1. ринок не завжди діє так, як цього хоче фірма;
2. поведінка покупців на ринку зумовлена іншими чинниками, ніж бажання фірми;
3. ринок, у свою чергу, керує фірмою;
4. ринок тільки за певних дій фірми стає об’єктом її управління.
206. Функції маркетингу об'єднуються у групи:
1. управління і контролю, виробничо-збутові, аналітичні;
2. виробничо-збутові, фінансові, аналітичні;
3. управління і контролю, аналітичні, кадрові;
4. облікові, виробничо-збутові, аналітичні.
207. Виберіть відповідь, яка б відображала класичну форму впливу керованої системи (ринку) на керівну систему (фірму):
1. продавець морозива складає асортиментну заявку виробнику залежно від обсягів залишку продукту;
2. потенційні покупці пива, безалкогольних напоїв, соків у літню спеку ігнорують ці продукти в крамницях, де їх реалізують неохолодженими;
3. покупець залишається байдужим до тканин з домішками лавсанових, поліамідних, капронових ниток і відповідно зменшеним вмістом натуральної сировини, незважаючи на помітне зниження цін;
4. усі ситуації можна назвати класичними.
208. Визначення маркетингу як виду людської діяльності, спрямованої на задоволення нужд і потреб людини шляхом обміну належить:
1. Полу Мейзуру;
2. Теодору Левіту;
3. В. Прауде;
4. Філіпу Котлеру.
209. Якщо фірма запропонувала металопродукцію, сертифіковану міжнародним стандартом, і з цим пов’язує свій успіх на ринку, то їй треба застосовувати концепцію управління:
1. удосконалення виробництва;
2. якісного продукту;
3. інтенсифікації комерційних зусиль;
4. соціально-етичного маркетингу.
210. Маркетинг є ключовою функцією менеджменту, оскільки:
1. більшість управлінських рішень ґрунтуються на маркетингових розробленнях;
2. найвідповідальніші рішення потребують даних маркетингу;
3. тільки функція управління колективом людей не потребує маркетингу;
4. усі відповіді є правильними.
211. Для ефективнішого управління маркетингом необхідно всі операції з управління поділити:
1. на головні і другорядні;
2. результативні і забезпечувальні;
3. обов’язкові і необов’язкові;
4. у переліку немає правильної відповіді.
212. Наступним після прийняття фірмою концепції маркетингу кроком має бути:
1. створення відділу маркетингу;
2. відкриття фінансування маркетингових робіт;
3. вибір системи управління маркетингом;
4. пошук кваліфікованих спеціалістів з маркетингу.
213. До маркетингових цілей підприємства не належить:
1. організація рекламних заходів;
2. здійснення цінової політики;
3. збільшення обсягів продажу продукції, послуг;
4. організація конкуренції.
214. Попередні, домаркетингові школи наукового управління підприємствами зосереджували свою увагу на певному колі проблем, крім однієї:
1. поліпшення технології виробництва;
2. добір висококваліфікованих кадрів інженерів, працівників адмінапарату;
3. вплив середовища на діяльність підприємства;
4. вдосконалення внутрішньої структури підприємства.
215. На фірмах, де акценти зосереджені на внутрішніх і переважно на технологічних проблемах, досягнення мети оцінюється:
1. як закономірне;
2. швидше випадкове;
3. випадкове і, головне, не тривале;
4. однозначно успішне.
216. До забезпечувальних цілей маркетингу не належить:
1. здійснення цінової політики;
2. організація рекламних заходів;
3. стимулювання збуту;
4. покращання споживчих якостей товару.
217. Складовими маркетингового середовища фірми є:
1. макросередовище в його різноваріантних виявах;
2. мікросередовище і засоби нейтралізації його негативного впливу;
3. макро- і мікросередовище;
4. різноманітні інструменти впливу на це середовище.
218. Твердження Е. Елбінга щодо феномена середовища фірми полягає:
1. у переоцінюванні впливу середовища на результативність діяльності фірми;
2. недооцінюванні впливу середовища на досягнення цілей;
3. необхідності зосередження уваги на середовищі як на джерелі проблем та пристосування внутрішньої структури фірми до їх подолання;
4. у переліку правильної відповіді немає.
219. Необхідність вивчення середовища діяльності фірми можна пояснити тим, що:
1. фірма — відкрита система;
2. ціна помилки є досить високою;
3. зовнішнє середовище є непередбачуваним і впливовим;
4. зовнішнє середовище є динамічним, складним та невизначеним.
220. Між теорією природного добору Ч. Дарвіна та функціонуванням фірми спільним є те , що:
1. дію законів природи за певних умов можна перенести на функціонування економічних систем;
2. виживають ті фірми (як і біологічні види), котрі швидше еволюціонують у напрямі пристосування до зовнішнього середовища;
3. функціонування складових економічної системи у контексті зовнішнього середовища є віддзеркаленням біологічного виживання окремих видів у природі;
4. відповіді п. 1, 3 доповнюють одна одну.