Методи міжнародної торгівлі: переваги і недоліки їх використання

Метод торгівлі – це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі:

· торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем)А і В – суб’єкти МЕВ

· через посередниківА і В – суб’єкти МЕВ,П – посередник

Цей метод також дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. В той же час використання торгівлі напряму передбачає наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. В протилежному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть сильно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що обумовлено економічними, політичними, правовими та соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями та звичаями, а також великими відстанями між партнерами. В результаті часто буває доцільним, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.Переваги залучення посередників:підвищують оперативність збуту;підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу;посередники знаходяться ближче до покупця, тому оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах;підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу;являються джерелом первинної інформації про рівень якості і конкурентоспроможності товарів.У межах торгівлі через посередників визначають такі види посередницьких операцій і відповідні їм види угод:операції з перепродажу (договір купівлі-продажу). Коли посередник викуповує товар у виробника і підписує угоди від свого імені і за свій рахунок (купці, дистриб’ютори, дилери);комісійні операції (договір комісії, договір консигнації). Коли посередник не викуповує товар у виробника, а підписує угоди від свого імені, але за рахунок виробника і за це отримує винагороду (до 10% від суми угоди). Посередники називаються - комісіонер, консигнатор;агентські операції (агентські угоди). Мета угоди – одна сторона доручає іншій (агенту) виконувати дії, пов’язані з продажем (частіше за все) чи купівлею товарів, а також з пошуком замовників і виконавців для надання тих чи інших послуг на обумовленій території в погоджений термін за рахунок та від імені виробника (принципала). І посередники при цьому називаються - агенти-повірені, торговельні агенти;брокерська операція. Посередник – спеціалізований професійний агент, що працює на одному сегменті і здійснює контракт між продавцем і покупцем і за цю послугу отримує винагороду до 2-3%. Підписувати угоду при цьому не має права. Назва — агент-представник, брокер, маклер.Як правило, ті чи інші посередницькі операції виконують ті чи інші посередницькі фірми. Серед них:торгові дома;експортні фірми;імпортні;оптові;роздрібні фірми;дистриб’ютори;комісійні;агентські;брокерські фектори тощо.Сучасними особливостями діяльності посередницьких фірм в МТ є:укрупнення, транснаціоналізація;спеціалізація (за товарами, видами діяльності, послугами, угодами);підпорядкування невеликих посередницьких фірм крупним виробникам;підпорядкування малих і середніх виробників крупним торговельно-посередницьким корпораціям.Серед посередників можна виділити так званих інституціональних посередників, до яких відносять товарні біржі, аукціони та міжнародні торги (тендери).

18 Характеристика інституційних посередників в міжнародній торгівлі

Інституційні посередники в МЕДУ: біржі, аукціони, виставки та ярмарки.

За допомогою виставок і ярмарок компанія мо­же отримати інформацію для аналізу SWOT - діагностики своїх сильних та слабких сторін, ризиків та шансів у порівнянні з конкурентами. Представлені на виставці нові товари та послуги ха­рактеризують зміни і тенденції, властиві певній галузі в даний час. А сьогодні, як відомо, своєчасне отримання необхідної інформації може сприяти створенню пев­ної конкурентної переваги за умов швид­кої та правильної реакції фірми.

В Україні зародження виставкової справи існуючого світового зразка по­чалося на початку 90-х років, тому цей вид бізнесу є досить молодим і перспек­тивним. Разом з тим, вже сформувались певні тенденції розвитку національного виставкового бізнесу:

• дедалі зростає частка спеціалізова­них виставкових та ярмаркових заходів у загальній їх кількості;

• більшій частині заходів, що прово­дяться а Україні, надається статус міжна­родних;

• окреслюються лідери серед компаній-організаторів на українському ринку;

• компанії-організатори тяжіють до спеціалізації (діяльність за певними тема­тиками, робота з окремими галузями).

Витрати на участь у торговельних ярмарках і вис­тавках у США становлять 18% загаль­них витрат на маркетинг. У Німеччині заданими British Exhibition Contractopi Ass, такі витрати становлять 25% витрат на рекламу.

Одним із способів МТ є аукціон. Міжнародні товарні аукціони являють собою спеціально організовані, періодично діючі у певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів у заздалегідь обумовленний час та у спеціально визначенному місці відбувається продаж попередньо оглянутих покупцем товарів, що переходять у власність покупя, який запропонував найбільш високу ціну. На аукціонах відбувається продаж товарів, що мають індивідуальні властивості. Найбільш розповсюджені А. організовані у формі АТ. У багатьох випадках це великі компанії, що монополізують торгівлю окремими видими товарів.

У проведенні аукціону розрізнюють чотири стадії: підготовка аукціону, огляд товарів, аукціонний торг, оформлення і виконання аукціонної угодиї.

Центри аукціонної торгівлі. Норка - Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, Санкт-Петербург; немита вовна є Лондон, Ліверпуль, тютюном є Нью-Йорк, Амстердам, Бремен, квітами - Амстердам, овочами та фрукти - Антверпен та Амстердам, рибою - США і порти західноєвропейських країн (крім Ісландії і Норвегії), кіньми - Довіль (Франція), Лондон та Москва.