Науково-технічний потенціал

Науково-технічний потенціал – це здатність науково-технічної сфери ефективно вирішувати господарські завдання. Він включає такі елементи, як наукові кадри, наукове обладнання та лабораторії, методологічне забезпечення, наукові школи, наукові та науково-провадницькі установи й організації і т.д.

Науково-технічний потенціал оцінюється за кількістю науково-технічних працівників, кількістю науково-технічних розробок, винаходів, досягнень, а також за інноваційною активністю виробничих підприємств (впровадження).

Науково-технічний потенціал України зосереджений у економічно розвинутих регіонах – м. Київ (близько чверті), Харківській області (близько 15%), Дніпропетровській, Донецькій, Львівській та Одеській областях (від 5 до 7%%). У період трасформаційної кризи 90-х років науково-технічний потенціал України зазнав значної деградації через недофінансування НДДКР, відтік кадрів та інші деструктивні процеси. Проте й по сьогодні він залишається одним з найпотужніших у Європі. Але реалізується цей потенціал недостатньо, про що свідчать низький рівень інноваціційної активності економічних суб’єктів, нерозвинутість інноваційної інфраструктури тощо.

Інформаційний потенціал

Інформаційний потенціал країни – це сукупність задокументованої інформації в усіх сферах суспільного буття, її носіїв, а також здатність інформаційної системи країни генерувати процес зберігання, нагромадження і відтворення інформації.

Інформація – це єдиний ресурс із усіх, що використовуються в процесі виробництва і життєдіяльності, кількість якого не зменшується, а зростає, і таке зростання прямо впливає на підвищення ефективності і виробництва, і всіх інших сфер життєдіяльності.

Важливою складовою інформаційного потенціалу є інформаційні технології – сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, які забезпечують збір, зберігання, обробку, передачу й використання інформації.

Зовнішньоекономічний потенціал

Зовнішньоекономічний потенціал характеризує ступінь відкритості національної економіки й інтеграції її до глобального економічного середовища. По суті це здатність підсистем національного господарства генерувати потік взаємообміну між національною і глобальною економіками продуктами і ресурсами.

Основу зовнішньоекономічного потенціалу України становлять:

- вигідне географічне і геополітичне становище;

- велика кількість природних ресурсів;

- розвинута інфраструктура;

- спеціалізація в рамках міжнародного поділу праці.

Реалізація зовнішьоекономічного потенціалу залежить від зовнішньоекономічної політики, що є регулюванням державою зовнішньоекономічної діяльності з метою:

- сприяння ефективному використанню конкурентних переваг країни;

- підтримки та підстраховки вітчизняного товаровиробника на міжнародних ринках;

- захисту національного ринку від недобросовісної конкуренції та недоброякісної продукції.

Екологічний потенціал

Екологічний потенціал – це здатність національної економіки забезпечити екологічну рівновагу на території країни. Сутність екологічної рівноваги полягає в збалансуванні техногенного навантаження на довкілля з його асиміляційним потенціалом. Екологічний потенціал України знаходиться на низькому рівні через такі чинники.

1. Радіоактивне забруднення значних територій внаслідок аварії на ЧАЄС, проблеми експлуатації ЧАЕС і 30-ти кілометрової зони, а також комплекс медико-соціальних проблем, пов’язаних із наслідками Чорнобильської катастрофи.

2. Застаріла структура виробничої сфери з високою питомою вагою сировинних галузей і галузей ПЕК, що здійснюють значне техногенне навантаження на довкілля. Ситуація загострюється високим рівнем концентрації цих галузей в окремих регіонах, що перетворює їх на зону екологічного лиха.

3. Незавершеність формування інституційного та правового середовища національної економіки, що призводить до розбазарювання національних ресурсів і створення екологічно шкідливих об’єктів.

З метою посилення екологічного потенціалу України необхідні комплексні заходи з енерго- та ресурсоощадності й екологізації виробничої діяльності, підкріплені політичною волею керівництва держави та відповідними нормативно-правовими актами.

ТЕМА 5