Міжнародний рух технологій: предмет та сучасні тенденції

Міжнародний рух технологій - це переміщення через національні кордони інформації про способи організації виробництва, налагодження випуску конкретних товарів або послуг, сучасних та ефективних засобів виробництва, а також інтелектуально місткої продукції, що має виробниче значення.

Сучасне міжнародне співробітництво характеризується поширенням обміну високотехнологічними товарами, "невидимої торгівлі" у вигляді надання технологічних послуг (згідно з популярною міжнародною класифікацією до категорії високотехнологічних зараховують товари, у вартості яких витрати на НДДКР становлять не менше 3,5%; якщо цей показник перебуває в межах 3,5-8,5%, то товари належать до категорії "техніка високої якості", а якщо перевищує 8,5%, то їх вважають "технікою найвищої якості").

Технології як рушій прогресу, предмет і динамізуюча субстанція сучасних міжнародних економічних відносин є елементами та особливими ознаками засобів виробництва, а також методами організації виробничих процесів, які дають змогу переробляти ресурси та виробляти готову продукцію. За своєю сутністю технології можуть бути інженерно-конструкторськими рішеннями, систематичними знаннями, розробленими способами організації соціальних систем та виробничим досвідом. Технології можна визначити і як знання для виробництва товарів і надання послуг з економічних ресурсів або наукові методи досягнення практичних цілей господарської діяльності. Збільшується частка товарів, які є носіями інформаційних технологій, прямими або опосередкованими продуктами прикладних наукових розробок. У сфері "невидимої торгівлі" передання технологій формує провідні тенденції міжнародної економічної діяльності країн-лідерів науково-технічного поступу.

У межах факторного руху, основу якого становить технологічний розвиток, відбувається активна міграція наукових кадрів. Крім того, технологічний прогрес змінює уявлення про такі "класичні" фактори виробництва, як праця та капітал, адже внаслідок поступу НТП сама праця концентрується в технологічних сферах виробництва.

Міжнародне передання технологій означає переміщення результатів попередніх досягнень у сфері наукових, інтелектомістких прикладних розробок на будь-яких носіях. З огляду на носії, за допомогою яких може здійснюватися міжнародне передання технологій, визначають такі його форми:

а) інформаційні (закупівлі ноу-хау, патентів, інформаційних пакетів);

б) високотехнологічні (предметом міжнародної торгівлі стають високотехнологічні товари);

в) внесок одного з учасників міжнародного спільного підприємства до статутного фонду у формі технологій;

г) відток інтелекту (міжнародна міграція висококваліфікованих науково-технічних кадрів).

Ці форми передання технологій можна умовно зарахувати до двох класифікаційних груп, виокремивши комерційні та некомерційні форми.

Комерційні форми міжнародного передання технологій реалізуються за умови оплати покупцем науково-технічних знань і практично корисної інформації, яку передає йому продавець.

Основними каналами міжнародного комерційного передання технологій є такі: - внутрішньо фірмові; -між фірмові; - зовнішньоторговельні: завдяки їм функціонує механізм експортно-імпортних постачань; - міжнародно-інвестиційні: рух технологій відбувається як умова створення нових підприємницьких структур або переходу до донора технологій частини власності об'єкта і прав управління ним.

Некомерційні форми пов'язані з поширенням інформації про НДДКР, які не містять секретів виробництва, та патентоспроможні за своєю природою винаходи. Такими формами можуть бути науково-технічні публікації, навчальна література, довідники, огляди, реферативні видання, матеріали конференцій, симпозіумів тощо.

За сучасних умов особливо важливі канали переважно некомерційного міжнародного передання технологій існують завдяки людському фактору, а саме: а) особистим контактам учених та спеціалістів під час спільних фундаментальних досліджень, обміну та використання отриманих результатів, наукових зарубіжних відряджень і т.д. б) міграції вчених, інженерів і техніків.

Зростає роль науково-технічного співробітництва як фактора та елементу міжнародного співробітництва взагалі 3 погляду предметного аналізу інтернаціоналізації господарського життя, розвитку форм міжнародних економічних відносин можна констатувати еволюцію самої природи та матеріального змісту міжнародної торгівлі: зростає питома вага й абсолютна маса окремих вузлів, напівфабрикатів тощо, які є результатами функціонування усуспільненого у міжнародному масштабі виробництва. Активний технологічний розвиток на рівні національних господарських комплексів призводить до появи на світовому ринку нових товарів.

Науково-технічні аспекти кооперації праці є важливим чинником її прискорення та поглиблення, а в багатьох випадках - необхідною передумовою розвитку окремих її форм. Науково-технічні розробки стають предметом міжнародної кооперації виробництва, об'єктом дво - та багатосторонніх проектів із метою вивчення і практичного застосування природних закономірностей, феноменів, створення біотехнологій, полімерів, сплавів тощо. Однак науково-технічний фактор розвитку навіть не можна використати із максимальною ефективністю, якщо він лімітований міжнаціональними кордонами.