Тема 6. Неокласична економiчна теорiя

Питання для вивчення

Ø Історична обумовленість та загальна характеристика неокласицизму

Ø Австрійська школа і створення теорії граничної корисності

Ø Кембриджська школа та започаткування економічного аналізу

Ø Американська школа: теорія граничної продуктивності

Ø Шведська (стокгольмська) школа економічної теорії

Ø Математична школа

Ø Фрайбурзька школа

Ø Школа монетаризму

Ø Школа економіки пропонування

Ø Школа раціональних очікувань

6.1. Історична обумовленість та загальна характеристика неокласицизму

Історичні умови

1. Домінування ринків досконалої конкуренції та ринкових форм зв’язку між самостійними економічними суб’єктами.

2. Погіршення економічної ситуації на початку 70-х рр. ХХ ст. внаслідок надмірного втручання держави в ринкові процеси.

Особливості економічних поглядів

1. Iдеалiзацiя вiльноконкурентного ринкового механiзму. Визначення його виключної ролі у вирішенні всіх економічних проблем.

2. Деiдеологiзацiя економічної науки i пошук загальних, правильних для будь-якого суспільства законів i закономірностей.

3. Акцент на дослідженні проблематики пропонування i процесів на макрорівні економки.

4. Визнання предметом економічної науки проблем раціонального використання обмежених ресурсів у виробництві благ для задоволення людських потреб.

Застосування методів

– граничного аналізу;

– рівноважного підходу до аналізу економічних явищ;

– суб’єктивiзму;

– позитивізму;

– моделювання.

6.2. Маржиналізм

Піонерами у формуванні маржинальних ідей, які використовуються в аналізі поведінки споживача і математичного аналізу функціональних залежностей для вивчення рівноваги в господарській системі, є А. Курно і Г. Госсен.

Антуан Огюстен Курно

(1801 – 1877)

Основний твір – “Дослідження

математичних принципів у теорії багатства”

1. Формулює поняття економічної рівноваги, вводе у науковий обіг поняття функції попиту, еластичності попиту. А. Курно застосовує функції попиту та пропозиції для пояснення формування ціни за ринкових умов, її еволюції, починаючи з чистої конкуренції до монополії. На його думку, економічні системи необхідно розглядати як замкнуті системи ринкових взаємозалежностей, що перебувають у рівновазі. Ціна розглядається при цьому як грошове вираження стану рівноваги попиту та пропозиції.

2. Аналізує економіку на мікрорівні, тобто поведінку окремої фірми. Вважає, що ціни диктують покупці, а продавці визначають обсяги виробництва продукції залежно від рівня попиту та ціни на товар.

Герман Госсен

(1810 – 1858)

Основний твір – “Розвиток законів суспільного життя і правил людської діяльності, що з них випливають” (1854)

Виводе два економічні закони:

1. Зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживання вона дорівнюватиме нулю

2. Оптимальна структура попиту досягається за умов однакових граничних корисностей усіх благ, що споживаються. Інакше кажучи, якщо запасів благ недостатньо для повного задоволення людини, то сукупне найбільше задоволення від них досягається тоді, коли приріст насолоди від кожного блага стає однаковим.

6.2.1. Австрійська школа і створення теорії граничної корисності

Австрійська школа виникає в 70-х рр. XIX ст. i отримує назву – “маржиналiзм” (від англ. “marginal” – граничний). Основні положення маржиналiзму настільки відрізняються від уявлень класицизму, що ця теорія була визнана переворотом в науці, який отримав надалі назву “маржиналiстської революцiї”. Австрійська школа сформувала кардиналiстський варіант теорії граничної корисності, основними ідеями якої є:

Теорія цінності

Цінність товару формується суб’єктивним відношенням до нього людини i визначається граничною корисністю, тобто корисністю останньої одиниці блага, яка задовольняє найменш нагальну людську потребу.

Теорія граничної корисності

Гранична корисність має тенденцію до зниження по мiрi того, як потреба у даному товарі насичується.

Теорія ціни

Ціна блага формується у результаті конкуренції виробника i споживача як рівнодійна їхніх суб’єктивних оцінок корисності.

Теорія альтернативних витрат

Витрати виробництвапродукту залежать від альтернативних можливостей, якими доводиться жертвувати заради виробництва.

Теорія заробітної плати

Оплата праці представляє собою дисконтовану цінність виробленого продукту, або, іншими словами, заробітна плата – це цінність майбутнього граничного продукту, помножена на кількість цього продукту та дисконтова на стосовно даного моменту.

Австрійську школу започаткували професори Віденського університету: К. Менгер, Ф. фон Вiзер, О. фон Бем – Баверк.

Карл Менгер

(1840 – 1921)

Основний твір – “Основи політичної економії” (1871)

1. Відповідно до теорії К Менгера, людина визнає важливість товару залежно від рівня його пропозиції. Не внутрішні властивості або можливості товару зумовлюють його вартість, а взаємозв‘язок між життєвими потребами людини та можливими пропозиціями товару, який забеспечує ці життєві потреби.

2. Виводе схему, що відображає криву спадання потреби людини в різних предметах залежно від їхнього значення для добробуту особистості – від найнеобхіднішої до найменш корисної.

3. Наголошує на важливості елементу часу. При аналізі попиту на товари обов’язково постає проблема з визначенням часу використання товару – споживається він негайно чи буде використовуватися у майбутньому. Тому повна система класифікації товарів за рангами ґрунтується тільки на елементі часу.

Фрідріх фон Вiзер

(1851 - 1926)

Основні твори – “Витоки i основні закони господарської цінності” (1884), „Закон влади” (1926)

1. Цінність продуктів визначає як цінність витрат виробництва, а цінність останніх – граничною корисністю граничного споживчого блага. На думку Ф. фон Візера, витрати – це корисність, що приносять у жертву.

2. Виводе закон (закон Візера), згідно з яким вартість витрат виробництва є похідною від вартості продукту.

3. З позиції рідкості трактує природу власності. Виникнення і суть приватної власності породжується рідкістю та обмеженням кількості предметів споживання.

Ойген фон Бем - Баверк

(1851 – 1919)

Основні твори – “Основи теорії цінності господарських благ” (1886), „Капітал та прибуток” (1889)

1. Розрізняє два види корисності: просту і кваліфіковану. Проста розглядається як корисність взагалі, що притаманна матеріальним благам, які є у достатній кількості (корисність одиниці блага до уваги не береться). Кваліфікованою корисністю наділяються блага, запас яких обмежений і зменшення його хоча б на одиницю негайно позначається на добробуті індивіда.

2. Праця – це „благо майбутнього”, бо вона створює продукт тільки через певний час, тоді робітник стає власником „майбутнього часу”. Підприємець, наймаючи виробника, дає йому „теперішнє благ” у вигляді заробітної плати. Таким чином, вони обмінюються цими благами. з часом праця створює якісь певні блага, і ці блага через більш низьку оцінку майбутніх благ порівняно з теперішніми, за вартістю колись перевищуватимуть заробітну плату. Це перевищення і становитиме прибуток підприємця.