Зовнішньоекономічна політика

Економічні функції

Важливою формою забезпечення реалізації економічної політики дер­жави є здійснення державного управління народногосподарським комплек­сом. Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є такі:

- структурно-галузева політика;

- інвестиційна політика;

- амортизаційна політики;

- політика інституційних перетворень;

- цінова політика;

- антимонопольно-конкурентна політика;

- бюджетна політика;

- податкова політика;

- грошово-кредитна політика;

- валютна політика;

зовнішньоекономічна політика .

Зміст економічної політики, як і зміст державного управління в будь-якій сфері, розкривається через зміст і характер функцій, що реалі­зуються в процесі такої діяльності. Економічні функції державного управління уособлюють господарсько-організаційну функцію дер­жави, спрямовану на керований об'єкт - національне господарство країни.

У науковій літературі описано такі головні функції органів виконавчої влади в сфері економіки:

1. Алокативна роль - виправлення викривлень у розподілі ресурсів (умови «неспроможності ринку»).

2.Розподільча (перерозподільча) роль - турбота передусім про спра­ведливість (економічна теорія добробуту).

3. Регуляторна роль - введення в дію законів та інших видів регулю­вання для ефективного функціонування ринкової економіки.

4. Стабілізаційна роль - макроекономічні функції уряду щодо контролю за інфляцією, безробіттям та економічним зростанням .

Ще один підхід визначає такі функції державного управління:

- визначення стратегії соціально-економічного розвитку країни;

- регулювання правових аспектів функціонування ринкової еконо­міки;

- вплив на діяльність суб'єктів господарювання та інтенсивність інвес­тиційних потоків через систему економічних регуляторів (державний бюд­жет, податки, кредитна політика, грошова, цінова політика тощо);

- здійснення науково обґрунтованої структурної політики з метою ін­тенсифікації виробництва, підвищення його конкурентоспроможності на світових ринках;

- коригування соціальних параметрів суспільства безпосередньо че­рез важелі соціальних гарантій, пільг, фінансування послуг, системи соці­ального страхування та інше .

Держава виступає ключовим гравцем створення економічного клімату, сприятливого для підприємницької діяльності. Але її роль має бути від­мінною від тієї, яку владні структури виконували в умовах командно-адміністративної системи. Держава, не втручаючись безпосередньо у під­приємницьку діяльність, повинна управляти ринком і підтримувати його, стримувати негативні тенденції за допомогою правових чинників, фіскаль­ну систему тощо.

Адже саме уряд несе головну відповідальність за ефективність робо­ти всіх, без винятку, галузей економіки, незалежно від того, на яких заса­дах вони функціонують (ринкових, директивних чи змішаних). Про вико­нання цієї глобальної економічної функції свідчить зростаюча роль дер­жави як підприємця, інвестора, продавця, покупця, кредитора, боржника, організатора, центральної регулюючої сили тощо. В єдності та взаємодії вони формують велику економічну основу сучасної держави.

Сьогодні вкрай важливо вирішити проблему ролі й місця держави в управлінні економікою. Це - непросте питання, адже кардинальні зміни в системі економічних відносин в Україні докорінно вплинули на роль дер­жави у сфері економічного регулювання. Цілком очевидним є лише те, що держава зобов'язана брати на себе виконання тих функцій, які не може виконати ринок. Таких функцій досить багато, а тому подати їх повний перелік досить складно.

Отже, можна запропонувати таке визначення: економічні функції державного управління - це уособлення господарсько-організацій­них завдань держави, що виходять від керованого об'єкта - націо­нального господарства країни, спрямованих на гармонійне поєднання приватних і суспільних інтересів окремих індивідів, господарств, соціальних груп, з метою забезпечення ефективності функ­ціонування ринкової економіки, справедливого розподілу доходів та сприяння макроекономічному зростанню і стабільності еко­номіки.

Звідси закономірно випливають такі економічні функції державного управління:

- забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, що сприяє ефективному функціонуванню ринкової економіки;

- загальна координація економічної політики;

- захист та заохочення конкуренції;

- регулювання грошового обігу та діяльності комерційних банків;

- контроль за оплатою праці;