Маржиналізм. становлення неокласичної традиції в економічній теорії

187. Маржиналізм ґрунтується на дослідженні:

а) причинно-наслідкових залежностей між економічними змінними;

б) граничних величин на різних рівнях економічного аналізу;

в) об’єктивних економічних законів;

г) всі відповіді правильні.

188. Маржиналізм використовує в дослідженні:

а) функціональні залежності між економічними змінними;

б) граничні економічні величини;

в) рішення, спрямовані на макcимізацію цільових функцій економічних суб’єктів;

г) всі відповіді правильні.

189. Маржиналізм збагатив економічну теорію розробкою:

а) принципу рідкісності (обмеженості) ресурсів;

б) принципу раціональності поведінки економічних суб’єктів;

в) принципу спадної граничної корисності;

г) всі відповіді правильні.

190. Провідне місце в концепціях австрійської школи належить теорії:

а) додаткової вартості;

б) граничної продуктивності;

в) граничної корисності;

г) загальної економічної рівноваги.

191. Термін „граничний” був введений у науковий оборот:

а) В. Джевонсом; б) Е. Бем-Баверком; в) Ф.Візером; г) К.Менгером.

192. Представниками першої хвилі „маржиналістської революції” вважають:

а) К.Менгера, Ф.Візера, Е.Бем-Баверка, В.Джевонса, Л.Вальраса;

б) А.Маршалла, Дж.Б.Кларка, В.Парето;

б) Й.Тюнена, Ж.Дюпюї, Г.Госсена, А.Курно;

г) К.Менгера, Ф.Візера, А.Маршалла, В.Парето.

193. Представники маржиналізму та їх попередники вводять в науковий оборот поняття:

а) гранична корисність, гранична доходність;

б) гранична продуктивність, граничні витрати;

в) економічне благо, цінність;

г) всі відповіді правильні.

194. Яке із наступних визначень цінності належить маржиналістам?

а) цінність визначається кількістю праці, витраченої на виробництво золота і срібла;

б) цінність блага або його цінність визначається його граничною корисністю;

в) цінність визначається кількістю суспільно необхідної праці, витраченої на виробництво товару;

г) цінніість товару визначається витратами його виробництва.

195. „Маржинальна революція” була підготовлена дослідженнями попередників – німецьких і французьких економістів, до яких належали:

а) А.Курно, Й.Тюнен, Г.Госсен, Ж.Дюпюї;

б) Ф.Еджворт, В.Парето, Дж.Б.Кларк;

в) Ж.Б.Сей, Ф.Бастіа, В.Сеніор;

г) Л.Вальрас, А.Пігу, В.Джевонс.

196. Фундаментальні принципи оптимізації рішень споживача, згодом перевідкриті представниками австрійської школи і названі ім’ям цього економіста, були сформульовані їх попередником:

а) Й.Тюненом; б) А.Курно; в) Г.Госсеном; г) Ж.Дюпюї.

197. Центральною у концепціях австрійської школи стала теорія:

а) трудової вартості;

б) граничної продуктивності;

в) граничної корисності;

г) загальної економічної рівноваги.

198. Родоначальницею теорії граничної корисності стала:

а) лондонська школа; б) американська школа;

в) кембриджська школа; г) австрійська школа.

199. Автором суб’єктивно-психологічної теорії проценту, був:

а) К.Менгер; б) Ф.Візер; в) Е.Бем-Баверк; г) Г.Кассель.

200. Автором суб’єктивно-психологічної теорії витрат виробництва – теорії альтернативних витрат, яка становить основу сучасної мікроекономіки, був представник австрійської школи:

а) К.Менгер; б) Е.Бем-Баверк; в) Ф.Візер; г) В.Парето.

201. Термін „економікс” вперше був введений у науковий оборот:

а) Дж.М.Кейнсом; б) А. Маршаллом;

в) В.Джевонсом; г) Л.Вальрасом.

202. Термін „економікс” як початок нового напряму науки був використаний А.Маршаллом у праці „Принципи економікс” у:

а) 1615 р.; б) 1801 р.; в) 1890 р.; г) 1920 р.

203. Курс „економікс” як нового викладу економічної теорії вперше був прочитаний:

а) у 1770 р. А. Смітом у Глазговському університеті;

б) у 1801 р. Дж. Стюартом в Единбурзькому університеті;

в) у 1844 р. К. Марксом у Берлінському університеті;

г) у 1902 р. А. Маршаллом у Кембриджському університеті.

204. Основним підручником з економічної теорії в університетах Європи і Північної Америки у 90-х рр. ХІХ ст. – 40 рр. ХХ ст. стала праця:

а) Д.Рікардо „Принципи політичної економії та оподаткування”;

б) Дж.С.Мілля „Принципи політичної економії”;

в) А.Маршалла „Принципи економікс”;

г) П.Семюелсона „Економікс”.

205. Автором теорії граничної продуктивності та вчення про статику і динаміку був американський економіст:

а) В. Джевонс; б) Л. Вальрас; в) В. Парето; г)Дж. Б. Кларк.

206. Засновником сучасного макроекономічного моделювання часто вважають автора теорії загальної економічної рівноваги:

а)В. Джевонса; б) А. Курно; в) Л. Вальраса; г) В. Парето.

207. Теоретичне вперше обґрунтував критерій ефективності розподілу ресурсів у конкурентній економіці:

а) В.Джевонса; б) В.Парето; в) Ф.Еджворта; г) Л.Вальраса.

208. Математичний інструментарій функціонального аналізу поведінки споживача, зокрема „криві байдужості”, був створений англійським економістом:

а) А.Маршаллом; б) Ф.Еджвортом; в) В.Парето; г) В.Джевонсом.

209. А.Маршалла вважають засновником:

а) математичної школи та інституціонального аналізу;

б) лондонської школи та функціонального аналізу;

в) кембриджської школи та неокласичного аналізу;

г) австрійської школи та граничного аналізу.

210. Можливість А.Маршаллу перевести "Політичну економію" в "Економікс" дало введення в предмет дослідження:

а) відносин попиту;

б) відносин пропозиції;

в) теорії трудової вартості і маржиналізму;

г) відносин попиту і пропозиції.

211. Предметом „Економікс” у А.Маршалла є:

а) виробничі відносини;

б) відносини попиту і пропозиції;

в) наука про багатство і спонукальні мотиви людей до економічних дій.

212. Неокласична школа виникає на основі синтезу класичної теорії та:

а) меркантилізму; б) монетаризму;

в) маржиналізму; г) всіх зазначених напрямів.

213. Висхідним у неокласичній теорії було положення:

а) ринкова економіка не є саморегульованою, ринки не є досконало конкурентними;

б) ціни і заробітна плата є негнучкими;

в) для забезпечення загальної економічної рівноваги необхідне активне державне втручання;

г) ринкова економіка здатна забезпечити повне і ефективне використання ресурсів.

214. А. Маршалл довів, що ринкова ціна товару визначається:

а) суспільно-необхідними витратами праці;

б) витратами виробництва;

в) корисністю благ;

г) взаємодією попиту і пропозиції.

215. Зрівноважена ціна товару А.Маршаллом визначається на основі:

а) трудової теорії вартості;

б) теорії витрат виробництва;

в) теорії граничної корисності;

г) граничної корисності та граничних витрат.

216. Згідно з теорією Маршалла, ціна попиту визначається:

а) суспільно-необхідними витратами праці;

б) витратами виробництва;

в) граничною корисністю благ;

г) суспільними потребами;

д) корисністю благ.

217. Згідно з теорією Маршалла, ціна пропозиції визначається:

а) суспільно-необхідними витратами праці;

б) витратами виробництва;

в) мінімальними витратами праці;

г) індивідуальними витратами праці.

218. Синтетична теорія А. Маршалла поєднала:

а) елементи теорії трудової вартості та теорії граничної корисності;

б) вплив об’єктивних та суб’єктивних чинників ціноутворення;

в) вплив чинників попиту та пропозиції;

г) всі відповіді правильні.

219. Для характеристики впливу попиту та пропозиції на рівноважну ринкову ціну А.Маршалл застосував відому алегорію:

а) „невидимої руки”; б) „лез ножиць”;

в) „нічного сторожа”; г) „квіткового горщика”.

220. Який новий фактор виробництва ввів А.Маршалл в свій аналіз:

а) капітал;

б) працю;

в) землю;

г) організацію.

221. Розмежування двох часових періодів дозволило А.Маршаллу здійснити поділ витрат на:

а) явні та неявні; б) постійні та змінні;

в) внутрішні та зовнішні; г) бухгалтерські та економічні.

222. Аналіз фактора часу дозволив А.Маршаллу встановити, що:

а) у довгостроковому періоді переважний вплив на ринкову ціну чинить попит, у короткостроковому – пропозиція;

б) у короткостроковому періоді переважний вплив на ринкову ціну чинить попит, у довгостроковому – пропозиція;

в) незалежно від часового періоду попит і пропозиція чинять однаковий вплив на ринкову ціну;

г) незалежно від часового періоду ціна визначається витратами виробництва.

223. Найвидатнішим учнем А.Маршалла – фундатора неокласичного напряму – став економіст, який спростував постулати класичної теорії, здійснивши новий переворот в економічній науці:

а) А.Пігу; б) Дж.М.Кейнс; в) М.Фрідмен; г) Ф.Хайєк.

224. Автором теорії „економічного добробуту” був англійський економіст:

а) А.Маршалл; б) А.Пігу; в) В.Парето; г) В.Джевонс.

225. В. Парето встановив, що розподіл ресурсів в конкурентній економіці є ефективним, коли:

а) хоча б один суб’єкт може поліпшити свій стан без погіршення стану іншого;

б) існує можливість поліпшити стан всіх економічних суб’єктів;

в) жоден суб’єкт не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого;

г)оптимальна структура споживання досягається за рівності граничних корисностей усіх благ.

226. Методу дослідження Дж. Б. Кларка відповідав поділ економіки на:

а) макроекономіку і мікроекономіку;

б) ефективну та неефективну економіку;

в) економічну статику та економічну динаміку;