Види інвестиційних проектів, класифікація та методи оцінки їх економічної ефективності
Велике значення інвестиційного проекту в управлінні капітальними інвестиціями полягає в тому, що це документ, який забезпечує окремі напрями стратегічного розвитку підприємства шляхом реального інвестування, обґрунтовує потребу у відповідних інвестиційних ресурсах у різних формах їх і містить систему відповідних управлінських рішень щодо забезпечення найефективніших форм реалізації поставлених у ньому інвестиційних цілей.
Вибір ефективного інвестиційного проекту – важлива складова управління реальними інвестиціями. Під час вибору інвестиційного проекту враховують характеристики, що розрізняють проекти, їх класифікаційні ознаки. Iнвестиційні проекти можна класифікувати за такими ознаками:
1. Залежно від цільової спрямованості всі інвестиційні проекти, що розробляються підприємствами, поділяються на проекти розвитку та проекти санації.
2. За напрямами виробничого розвитку, які відповідають конкретним цілям економічної стратегії підприємств, інвестиційні проекти поділяються на проекти освоєння нової продукції; проекти вдосконалення (або впровадження нової) технології; проекти значного нарощення обсягів виробництва продукції, утому числі з регіональною диверсифікацією цього виробництва; проекти освоєння нових ринків збуту продукції; проекти розширення сировинної бази (для підприємств добувних галузей економіки) тощо.
3. Суттєвою класифікаційною ознакою інвестиційних проектів є конкретна форма здійснення реальних інвестицій. Ураховуючи ці форми, пропонується така класифікація інвестиційних проектів:
· проекти, спрямовані на придбання цілісних майнових комплексів з метою забезпечення товарної або регіональної диверсифікації виробничої діяльності підприємства;
· проекти нового будівництва об’єктів із закінченим технологічним циклом на спеціально відведених територіях;
· проекти реконструкції підприємства, пов’язані з суттєвим перетворенням виробничо-технологічних процесів на основі сучасних науково-технічних досягнень (у цих проектах може передбачатися розширення окремих виробничих і невиробничих приміщень, будівництво замість знесених нових споруд цього самого призначення на території діючого підприємства);
· проекти модернізації активної частини основних виробничих засобів при конструктивній зміні всього або основного парку обладнання, машин і механізмів, що використовуються підприємством; проекти придбання окремих видів матеріальних та інноваційних нематеріальних активів, які передбачаються до оновлення (у зв’язку із фізичним або моральним зношуванням) або збільшення
(у зв’язку із розширенням обсягу виробничої діяльності), приросту оборотних товарно-матеріальних цінностей.
İнвестиційні проекти модернізації активної частини основних засобів підприємства можуть розглядатися за класифікаційною ознакою конкретної форми їх здійснення, а саме:
· проекти, спрямовані на відтворення основних засобів;
· проекти придбання нових нематеріальних активів інноваційного характеру;
· проекти забезпечення приросту матеріальних оборотних засобів.
4. Залежно від обсягу інвестування розрізняють проекти малі, середні та великі. Критерієм такої класифікації проектів є обсяг інвестиційних ресурсів, необхідний для їх реалізації (цей показник розглядається у грошовій формі).
5. Відповідно до терміну реалізації інвестиційні проекти поділяють на три групи: короткострокові проекти (із загальним терміном реалізації до одного року); середньострокові проекти (із загальним терміном реалізації від одного до двох років); довгострокові проекти (із загальним терміном реалізації понад два роки). Наведені критерії поділу проектів за термінами реалізації використовуються як у світовій, так і у вітчизняній практиці інвестиційної діяльності.
6. Залежно від участі окремих груп інвесторів у реалізації проекту їх поділяють на такі види: проекти, які реалізуються самим підприємством без сторонньої допомоги; проекти, які реалізуються за участі інших вітчизняних інвесторів (до них відносять також проекти. які реалізуються за рахунок фінансування із державного бюджету для державних підприємств); проекти, які реалізуються за участі іноземних інвесторів. Така класифікація інвестиційних проектів певною мірою визначає вимоги до структури та рівня обґрунтування їхніх окремих розділів.
7. У зарубіжній практиці широко використовується класифікація інвестиційних проектів за рівнем їхнього ризику. За цією ознакою найбільш поширеним є таке групування інвестиційних проектів:
· проекти з рівнем ризику нижче середнього (до них відносять, як правило, інвестиційні проекти, що мають забезпечити зниження собівартості продукції);
· проекти із середнім рівнем ризику (до них відносять зазвичай проекти реконструкції або нового будівництва, що забезпечують розширення виробництва продукції); проекти з рівнем ризику вище середнього (до них відносять, як правило, інвестиційні проекти, спрямовані на розроблення нової продукції або проникненням на інші регіональні ринки її збуту);
· проекти з найвищим рівнем ризику (до них відносять, як правило, проекти, спрямовані і на дослідження та розроблення нової технології виробництва, а також на первісне її впровадження).
Ефективність інвестиційних проектівоцінюється на основі таких методичних підходів: оцінки повернення інвестованого капіталу на основі показника грошового потоку,який формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційних проектів; обов’язкового приведення до теперішньої вартості як інвестованого капіталу, так і сум грошового потоку; вибору диференційованої ставки процента (дисконтної ставки) у процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів.
Для прийняття рішень про довгострокові інвестиції виникає потреба в прогнозуванні їх ефективності. Для цього потрібний аналіз витрат за тривалий період.
Основними методами оцінки є:
а) розрахунок строку окупності інвестицій (t);
б) розрахунок індексу рентабельності інвестицій (IR);
в) визначення чистого приведеного ефекту (NPV);
г) визначення внутрішньої норми дохідності (IRR);
д) розрахунок середньозваженого стоку життєвого циклу інвестиційного проекту, тобто дюрації (Д).
В основу цих методів покладено порівняння обсягу планових інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Перші два можуть базуватись як на облікованій величині грошових надходжень, так і на дисконтованих доходах з урахуванням часової складової грошових потоків.
Перший метод оцінки ефективності інвестиційних проектів є найбільш простим і найбільш поширеним, і полягає у визначенні строку, необхідного для того, щоб інвестиції окупили себе.
Строк окупності інвестицій визначатиметься залежно від рівномірності розподілу доходів від проекту за роками. Якщо доходи від проекту розподіляються рівномірно за роками, то строк окупності інвестицій визначається діленням суми інвестиційних витрат на величину річного доходу.
Тому, оцінюючи ефективність інвестицій, потрібно брати до уваги не тільки строки їх окупності, а й дохід на вкладний капітал, для чого розраховується індекс рентабельності (IR)і рівень рентабельності інвестицій (R):
Очікувана сума доходу
IR = ----------------------------------- ,
Очікувана сума інвестицій
Очікувана сума прибутку
R = ----------------------------------- ,
Очікувана сума інвестицій
Однак недоліком показника, розрахованого на основі очікуваної величини доходів є те, що він не враховує розподілу припливу і відпливу грошових коштів по роках і часову вартість грошей, що дуже важливо.
Сутність методу дисконтування полягає у визначенні суми грошей, яку матиме інвестор у кінці операції. У разі застосування такого методу дослідження грошового потоку ведеться від теперішнього до майбутнього. При цьому заданими величинами є вихідна сума інвестицій, строк і процента ставка дохідності, а шуканою величиною – сума коштів, яка буде отримана після закінчення операції.
Тому для визначення вартості, яку матимуть інвестиції через кілька років, згідно з методом складних процентів застосовують таку формулу:
FV = PV (1 + r)n,
де: FV – майбутня вартість інвестицій через n років;
PV – початкова сума інвестицій;
r – ставка процентів у вигляді десяткового дробу;
n – число років у розрахунковому періоді.
Якщо виникає необхідність порівняти умови фінансових операцій, що передбачають різні періоди нарахування процентів, то в цьому разі відповідні процентні ставки приводяться до їх річного еквівалента за такою формулою:
R
EFR = (1 + ---) m - 1,
M
де: EFR – ефективна ставка процента (ставка порівняння);
m – число періодів нарахування;
r – ставка процента.
Метод дисконтування грошових надходжень (ДГН) – дослідження грошового потоку – від майбутнього до поточного моменту. Він дає змогу привести майбутні грошові надходження до нинішніх умов. Для цього використовується така формула:
FV 1
PV = --------- = FV --------- = FV . Kd,
(1 + r)n (1 + r)n
де: Kd – коефіцієнт дисконтування.
Якщо нарахування процентів здійснюється m раз у році, то для розрахунку поточної вартості майбутніх доходів PV використовується така формула:
FV 1
PV = --------------- = FV --------------- .
(1 + r/ m)mn (1 + r/ m)mn
İнакше кажучи, дисконтування грошових надходжень використовується для визначення суми інвестицій, які необхідно вкласти нині, щоб довести їх вартість до необхідної величини за заданої ставки процента.
Дисконтування грошових надходжень покладено в основу методів визначення чистої приведеної (поточної) вартості проектів і рівня їх рентабельності.
У процесі фінансового аналізу використовують насамперед два основні показники оцінки ефективності інвестиційних проектів, що ґрунтуються на методі дисконтування грошових потоків у часі – ”чиста приведена вартість” (net present value, NPV) та ”внутрішня норма доходності” (internal rate of return, IRR). Вони мають певні особливості застосування для оцінювання ефективності інвестиційних проектів, що полягають в такому.
Показник чистої приведеної вартості дає змогу порівняти теперішню вартість майбутніх доходів від реалізації інвестиційного проекту (у фазі його експлуатації) з інвестиційними витратами, які необхідно здійснити в поточному періоді. Чиста приведена вартість являє собою різницю між теперішньою вартістю (сумою) чистого грошового потоку та сумою інвестиційних витрат за проектом. При цьому сума чистого грошового потоку має дисконтуватися до того інтервалу часу, в якому передбачається початок реалізації інвестиційного проекту, а відповідно і здійснення інвестиційних витрат за ним (таке дисконтування має провадитись за постійною ставкою процента, обраною для проведення розрахунків, окремо за кожним інтервалом часу, що передбачається).
Розрахунки за методом чистої приведеної (поточної) вартості (NPV) здійснюються у такій послідовності.
1. Визначається поточна вартість витрат (Io), тобто обсяг інвестицій, який потрібно зарезервувати для проекту.
2. Розраховується поточна вартість майбутніх грошових потоків від проекту, для чого доходи за кожний рік CF (кеш-флоу) приводяться до поточної дати:
СF
PV = ∑ --------- ,
n-1 (1 + r)n
де r – ставка процента.
3. Поточна вартість витрат (Io)порівнюється з поточною вартістю доходів (PV).Різниця між ними складає чисту приведену (поточну) вартість доходів (NPV):
СF
NPV = PV – Io = ∑ --------- - Io.
n-1 (1 + r)n
Найбільш складним у розрахунках чистої приведеної вартості є визначення ставки дисконту (процента), що індивідуально обирається для кожного інвестиційного проекту, який розглядається, бо ця ставка суттєво впливає на кількісний показник відносної вартості чистого грошового потоку в кожному інтервалі часу. Відповідно до рекомендацій UNIDO ”норма дисконту прирівнюється до фактичної ставки процента за довгостроковими позиками на ринку капіталу або до ставки процента (вартості капіталу), який сплачується отримувачем позики”.
У випадку, коли гроші в проект інвестуються не разово, а частинами протягом декількох років, для розрахунку NPV застосовують наступну формулу:
СFnIj
NPV = PV – Id = ∑ --------- - ∑ ---------
n-1 (1 + r)n j=1 (1 + r)n
де: Id – дисконтована сума інвестиційних витрат;
n – число періодів отримання доходів;
j – число періодів інвестування коштів в проект.
У процесі оцінки ефективності інвестиційних проектів широко використовують також показник внутрішньої норми доходності. Він характеризує ставку дисконту, за якої дисконтована вартість чистого грошового потоку за інвестиційним проектом дорівнює теперішній вартості інвестиційних витрат за ним. Отже, внутрішня норма дохідності являє собою таку ставку дисконту, за якої показник чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом набирає нульового значення.
Внутрішня норма дохідності визначає максимально допустиму ставку дисконту, за якої можна інвестувати кошти без яких-небудь втрат для власника. Її значення знаходять із такого рівняння.
СFn
∑ -------------- - Io = 0
n-1 (1 + IRR)n
Економічний зміст даного показника полягає в тому, що він визначає очікувану норму дохідності або максимально допустимий рівень інвестиційних витрат в проект, що оцінюється. IRR має бути вищим середньозваженої ціни інвестиційних ресурсів:
IRR > CC,
де СС – середньозважена ціна інвестиційних ресурсів.
Якщо ця умова витримується, інвестор може прийняти проект, у противному разі його слід відхилити.
Визначення показника внутрішньої норми дохідності на практиці є досить складним процесом, змістом якого є послідовний багатоваріантний вибір різних ставок дисконту з поступовим наближенням до нульового значення чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом. З метою спрощення таких розрахунків складено спеціальні фінансові таблиці та комп’ютерні програми, які дають змогу автоматично визначати показник внутрішньої норми доходності за різних значень грошових потоків за інвестиційними проектами.
Значення показника внутрішньої норми дохідності за конкретним інвестиційним проектом може бути інтерпретоване як рівень чистого грошового потоку, який можна отримати на інвестований капітал у процесі реалізації цього проекту. Одне й те ж значення показника внутрішньої норми дохідності можна отримати за інвестиційними проектами з різною структурою чистого грошового потоку як за обсягом, так і в часі (кількості досліджуваних інтервалів часу реалізації інвестиційних проектів). Тому в процесі фінансового аналізу і розрахунків цього показника завжди розглядають і зіставляють структуру та розподіл у часі дисконтованих чистих грошових потоків за різними інвестиційними проектами (у нашому прикладі проекти А і Б) – тільки за цих умов порівняння показників внутрішньої норми дохідності за ними буде коректним.
Значення IRR знаходять за наступною формулою:
NPVА
IRR = rA + (rБ - rA) -------------------
NPVА - NPVБ
При цьому повинні дотримуватися такі нерівності:
rA < IRR < rБ, аNPVА 0 > NPVБ
Позитивне інвестиційне рішення про реалізацію проекту на основі показника внутрішньої норми дохідності можна прийняти за умови, що значення цього показника перевищує ставку дисконту, яка дорівнює мінімальному рівню норми прибутку на ринку капіталу з урахуванням відповідного рівня інвестиційного ризику.
Показники NPV і IRR взаємно доповнюють один одного. Якщо NPVвимірює масу отриманого доходу, то IRR оцінює спроможність проекту генерувати дохід з кожної гривні інвестиції.
Iснує ще ряд показників оцінки ефективності інвестиційних проектів, які можна розраховувати на основі інформації про грошові потоки. Найчастіше з цією метою розглядаються показники: ”індекс дохідності інвестицій” (profitability index; PI); ”індекс прибутковості інвестицій” (return on investment; ROI); ”період окупності інвестицій” (payback period; PP).
Показник індекс дохідності інвестицій потребує для розрахунку ту саму інформацію про дисконтовані грошові потоки, що й показник чистої приведеної вартості. Однак при розрахунках індексу дохідності замість знаходження різниці між поточною вартістю інвестиційних витрат і дисконтованою (теперішньою) вартістю майбутнього чистого грошового потоку, пов’язаного з реалізацією інвестиційного проекту, визначають співвідношення цих показників. Загальна формула, за якою ведуться розрахунки індексу дохідності за інвестиційним проектом, має такий вигляд:
ЧГП
IДI = ---------,
IВ
де: ІДІ – індекс дохідності за інвестиційним проектом;
ЧГП –загальна сума дисконтованого чистого грошового потоку за інвестиційним проектом;
ІВ – загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом.
Критерій прийняття інвестиційних рішень на основі розрахованого індексу доходності однаковий для всіх типів інвестиційних проектів: якщо значення цього показника перевищує одиницю, інвестиційний проект може бути прийнято до реалізації, і навпаки, якщо його значення менше ніж одиниця, або дорівнює одиниці, інвестиційний проект має бути відхилений (значення РІ = 1 у цьому разі відповідає значенню NPV = 0, економічний зміст якого було розглянуто раніше).
Показник індекс прибутковості інвестиційрозраховується на основі інформації про обсяг інвестованого капіталу і суми чистого прибутку від операційної діяльності в процесі експлуатації інвестиційного проекту. Цей показник визначають на основі прибутку за один рік, коли інвестиційний проект має уже експлуатуватись. Однак у процесі фінансового аналізу інвестиційних проектів розрахунки цього показника можуть проводиться і для різних ступенів використання виробничих потужностей в окремі роки їх експлуатації. Суму чистого прибутку в окремі роки майбутньої експлуатації інвестиційного проекту має бути відповідно дисконтовано (тобто визначено у теперішній вартості).
Iндекс прибутковості інвестицій розраховують за такою формулою:
ЧП
IПI = ------ × 100,
IВ
де ІПІ – індекс прибутковості за інвестиційним проектом, %;
ЧПр – річна сума дисконтованого чистого прибутку у фазі експлуатації інвестиційного проекту;
ІВ– загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом.
Оцінюючи ефективність інвестиційного проекту за індексом прибутковості, необхідно зважити на його недоліки: складність визначення року експлуатації проекту після досягнення ним передбаченої виробничої потужності, який можна вважати найбільш репрезентативним у розрахунках дисконтованого чистого прибутку (бо прибуток збільшується кожного року), використання підприємством пільг у перші роки експлуатації проекту, тому чистий прибуток у цьому періоді не коректно порівнювати з прибутком в умовах нормального його оподаткування. Для усунення цих недоліків доцільно було б показник річної суми чистого прибутку розраховувати як середньорічний за весь період експлуатаційної фази інвестиційного проекту.
Критерієм прийняття інвестиційних рішень на основі розрахованого показника індексу прибутковості інвестицій може бути фактичний рівень прибутковості власного капіталу за операційною діяльністю підприємства. Позитивне інвестиційне рішення щодо реалізації інвестиційного проекту слід приймати, якщо індекс прибутковості інвестицій перевищуватиме фактичний рівень прибутковості власного капіталу за операційною діяльністю підприємства, і навпаки, якщо індекс прибутковості інвестицій буде нижчим, проект має бути відхилено.
Показник періоду окупності інвестицій характеризує обсяг часу, необхідного для повного повернення інвестиційних витрат, пов’язаних із реалізацією проекту. Таке повернення відбувається у формі чистого грошового потоку, який складається із суми як чистого прибутку, так і амортизаційних відрахувань за основними фондами і нематеріальними активами, що використовуються.
Період окупності інвестицій розраховують за такою формулою:
IВ
ПОI = --------- ,
ЧГПр
де ПОІ – період окупності інвестицій за проектом;
ІВ – загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом;
ЧГПр – середньорічна сума дисконтованого чистого грошового потоку за інвестиційним проектом.
Показник період окупності інвестицій має суттєву ваду, яку слід враховувати в процесі проведення оцінки ефективності інвестиційних проектів. Вона полягає в тому, що на його основі не можна врахувати ті чисті грошові потоки, які буде отримано після повної окупності інвестиційних витрат. Але перевагою цього показника є те, що він чітко визначає, коли підприємство поверне інвестований капітал, що в сучасних умовах жорсткого обмеження вільних грошових коштів має велике значення в процесі оцінки інвестиційної привабливості проекту. Кожне підприємство самостійно визначає критеріальне значення показника періоду окупності для різних типів інвестиційних проектів.
Однак, роль окремих показників у процесі прийняття інвестиційних рішень щодо реалізації проектів нерівнозначна.
У виборі методу оцінки ефективності інвестиційних проектів пріоритетним серед розглянутих показників оцінкиє показник чистої приведеної вартості, потім – показник внутрішньої норми дохідності. Iнші оціночні показники слід використовувати в процесі фінансового аналізу інвестиційних проектів лише як допоміжні.