Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з географії 1 страница
УВАГА!
Авторські права на текст програми “Географія. Економіка, 6-11 кл.” належать Міністерству освіти і науки України та авторам програми. Авторське право на видрук програми (враховуючи редагування, коректуру, верстку, художнє оформлення) належить видавництву “Перун” згідно з “Угодою № 17/92-05 на випуск підручників (навчальної літератури) від 27.09.2005 р.” між Міністерством освіти і науки України та видавництвом “Перун”.
ГЕОГРАФІЯ
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Навчальна програма з географії розроблена на основі положень Державного стандарту базової і повної середньої освіти, згідно з яким шкільна географічна освіта є складовою освітньої галузі “Природознавство”. Загальноосвітня цінність шкільної географії полягає у формуванні світоглядного розуміння природи Землі, її географічної оболонки як природного та природно-техногенного середовища, в якому протікає життя людини. Шкільна географія спрямована на формування в учнів просторового уявлення про земну поверхню та розвиток умінь усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях у державі і світі. Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної поведінки в ньому.
Загальною метою шкільної географічної освіти є формування у школярів географічної картини світу. Мета реалiзується через розв’язання наступних головних завдань:
• формування в учнів цілісного географічного образу Землі через розкриття регіональних та планетарних закономірностей і процесів;
• розкриття ролі географії у вирішенні економічних, екологічних і соціальних проблем суспільства;
• розвиток у школярів геопросторового мислення та вміння логічно викладати свої думки, що співвідносяться з реально пізнаваними географічними об’єктами;
• обґрунтування доцільності наукового підходу до природокористування, єдності навколишнього середовища, людини та її діяльності в територіальному аспекті;
• формування картографічної грамотності й культури;
• виховання національно свідомого громадянина, патріота, дбайливого господаря, грамотної, освіченої людини, гуманіста і природолюба;
• вироблення в учнів умінь практично застосовувати здобуті географічні знання, користуватися джерелами географічної інформації, самостійно шукати, аналізувати і передавати її;
• розвиток здатності до співробітництва при виконанні практичних робіт та екскурсій;
• заохочення до самореалізації своїх здібностей, інтересів та життєвих планів засобами географії.
Структура і зміст програми з географії базуються на принципах неперервності й наступності шкільної географічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних зв’язків, гуманізації, гуманітаризації, диференціації навчального матеріалу в залежності від вікових можливостей учнів, практичної спрямованості.
Впрограмі знайшли відображення наскрізні для шкільної географії змістові лінії, зазначені в Державному стандарті.
Елементи географічних знань учні отримують у початковій школі. Поглиблення цих знань відбувається в 5-му класі під час вивчення пропедевтичного курсу “Природознавство”, в якому на доступному для учнів рівні формуються початкові уявлення про Всесвіт, Землю як планету Сонячної системи, про складові середовища життя людини.
“Загальна географія”(6-й клас) здійснює перехід від пропедевтичного курсу “Природознавство” до систематичних курсів географії та водночас стає основою для їх подальшого вивчення. Його основними завданнями є знайомство з географією як наукою, з процесами, що відбуваються в оболонках земної кулі як складових географічної оболонки, формування знань про існуючі в природі взаємозв’язки й закономірності та особистісно значущих вмінь щодо роботи з планом, картою, визначення місцеположення географічних об’єктів.
Початковий курс географії є основою системи природничо-географічної освіти і включає відомості про географічні подорожі та дослідження Землі, топографічний план та особливості зображення земної кулі на глобусі й карті, про сфери Землі (літо-, гідро-, атмо-, біосфера та географічна оболонка), про методи їх дослідження, планетарні закономірності, про основні компоненти природного комплексу та взаємозв’язки між ними, про кількість і рух населення земної кулі, його расовий склад, положення України та окремих держав на політичній карті світу.
У процесі вивчення загальної географії учні набувають навчально-пізнавальної, соціальної та комунікативної компетенцій: орієнтуватися на місцевості; визначати азимут, складати й читати план місцевості й карту, користуватися масштабом і градусною сіткою, описувати за картою окремі об’єкти — форми поверхні, водойми суші, моря й океани; описувати за власними спостереженнями погоду, характеризувати основні типи клімату, географічні пояси та природні зони.
Знання про літосферу, гідросферу, атмосферу та біосферу підводять учнів до поняття про географічну оболонку та прояв у ній певних закономірностей.
У 6-му класі виконується 14 практичних робіт, які передбачають спостереження за сезонними змінами погоди, режимом водойм, рослинності і тваринного світу, систематичне використання карти та місцевого краєзнавчого матеріалу.
У курсі“Географія материків і океанів”(7-й клас) основну увагу зосереджено на вивченні фізико-географічних умов материків і океанів як цілісних природних систем. Одночасно розширюються знання про географічну оболонку та її компоненти. Зміст курсу створює необхідну основу для розуміння учнями ролі географічної оболонки в житті людей і впливу суспільства на природні умови.
Вивчення “Географії материків і океанів” є важливим етапом у формуванні регіональних уявлень про сучасний стан природи Землі як середовища життя людини, а також у розумінні елементарних зв’язків між компонентами природи, між природою і людиною. Учні отримують знання про просторову неоднорідність природи материків і океанів
У новій програмі посилено українознавчу спрямованість курсу 7-го класу, тобто вивчення територій та об’єктів здійснюється з урахуванням їх зв’язків з Україною, із сучасними пріоритетами нашої держави, що значно розширює загальнокультурну компетентність учнів.
Одним із головних завдань курсу “Географії материків і океанів” є розширення уявлень про природні закономірності на основі роботи з різними за змістом і масштабом картами, вміння складати описи природи різних територій та ін.
Програма передбачає виконання 12 практичних робіт, які проводяться з використанням атласу, контурних карт та підручника в класі. Саме цим практична частина курсу географії в 7-му класі істотно відрізняється від початкового курсу географії. Під час вивчення географії материків і океанів учні працюють з картами: фізичною, часових поясів, будови земної кори, кліматичною, ґрунтів, природних зон, політичною, комплексною. Самостійне використання кожної з названих тематичних карт неможливе без виконання низки завдань і вправ. Для якісного виконання практичних робіт учні мають оволодіти прийомами, які в сукупності й складають уміння читати різні види карт та працювати з ними. Розвиток у семикласників вміння аналізувати карти та використовувати їх як джерела різноманітної інформації сприятиме формуванню інформаційної компетенції. Вміння працювати з різними за змістом картами є одним з найважливіших показників якості підготовки учнів у цьому курсі географії.
Вивченнягеографії України здійснюється у 8-му та 9-му класах і спрямоване на формування цілісної науково-географічної картини своєї держави. У 8-му класі вивчається курс “Фізична географія України”. Особливості природи доцільно розглядати як умови життя та господарської діяльності людини. На початку вивчення курсу пропонується ознайомлення з адміністративно-територiальним поділом України, тому що при вивченні майже всіх фізико- та економіко-географічних об’єктів доводиться постійно звертатися до адміністративних одиниць, знаходячи ці об’єкти на карті.
Курс 8-го класу є завершальним для шкільної природничо-географічної освіти, тому значна увага під час його викладання приділяється, крім вивчення нових понять і закономірностей, поглибленню й узагальненню теоретичних знань з фізичної географії.
Зміст курсу представлений такими розділами: “Україна та її географічні дослідження”, “Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України”, “Ландшафти і фізико-географічне районування”, “Використання природних умов і природних ресурсів та їх охорона”.
Програма передбачає виконання 7-ми практичних робіт, які спрямовані на виявлення органічного зв’язку природи і суспільства в межах своєї країни, їх взаємний вплив, чим значно підсилюється навчально-пізнавальна компетенція і формується ціннісно-смислова та соціально-трудова компетенції.
У 9-му класі вивчається курс “Економічна і соціальна географія України”, в якому розкриваються питання населення і трудових ресурсів держави, розвитку і розмiщення господарства. Курсу географії України в 9-му класі відводиться роль завершального для основної та пропедевтичного для старшої школи. Розглядається питання про історико-географічне формування території. Значна увага приділяється вивченню проблем розміщення населення, його природного і механічного руху, національного складу. Детально аналізується географія галузей господарства країни, зовнішньоекономічних зв’язків та економічних районів України. У цьому курсі розглядаються проблеми сталого розвитку та їх прояв на території України, показано місце України в світі. Цей курс є також початковим етапом економічної освіти школярів, сприяє їхній адаптації до життя в умовах ринкової економіки, тому програма містить питання про економічну систему України, типи підприємств за формами власності, аналізуються складові економічного потенціалу країни.
Програма передбачає виконання 10-ти практичних робіт. Більшість практичних робіт вимагає самостійного використання учнями економічних карт, статистичних даних та передбачає різноманітну роботу з текстом підручника. Курс спрямований на формування соціальної та поглиблення функціональної, інформаційної та ціннісно-смислової компетенцій.
Курс “Соціально-економічна географія світу” (10-й клас) завершує базову географічну освіту школярів. Відповідно до типового навчального плану він вивчається в 10-х класах загальноосвітніх навчальних закладів протягом 52 (1,5 години на тиждень) або 70 годин (2 години на тиждень) у класах суспільного профілю.
У курсі поєднується загальна економічна географія з економіко-географічним країнознавством. Основна мета курсу — продовжити, а для більшості учнів — завершити формування знань про географічну картину світу, які спираються на положення теорії взаємодії суспільства і природи, відтворення і розміщення населення, світового господарства та географічного поділу праці, на розкриття глобальних та регіональних явищ і процесів.
Курс “Соціально-економічна географія світу” має сформувати в учнів цілісне уявлення про навколишній світ, показати глибокий взаємозв’язок природи, населення, господарства Землі, навчити просторово мислити, сприяє вихованню поваги й любові не тільки до своєї Батьківщини, а й до історії та культури інших країн і народів, що є надзвичайно важливим сьогодні, коли світ змінюється з небаченою швидкістю.
У 10-му класі виконуються чотири практичні роботи. Наведений у програмі перелік країн є орієнтовним. Учителю надається право обирати для більш детального вивчення ті країни, які відповідають пріоритетам зовнішньої політики України, з урахуванням сучасної політико-економічної ситуації у світі.
Окремі питання курсу можна запропонувати учням опрацювати самостійно. Необхідно стимулювати самостійну пізнавальну діяльність старшокласників, спонукати їх до використання типових планів характеристики територій та об’єктів, матеріалів із засобів масової інформації та науково-популярної літератури, що допоможе їм розумiти та аналізувати сучасні події в світі, розвивати проектну діяльність. Такий підхід сприятиме актуалізації навчально-пізнавальної, комунікативної, інформаційної, ціннісно-смислової та інших компетенцій і значно поглиблюватиме загальнокультурні надбання старшокласників.
У програмі кожного класу передбачено засвоєння певної кількості назв географічних об’єктів. Окремі назви (рівнин, гір, річок, морів тощо) повторюються в програмі, проте це не означає, що при повторенні будь-якого об’єкта слід обмежитися лише показом його на карті. У кожному курсі уявлення про нього необхідно доповнювати новими характерними рисами і таким чином розширювати та поглиблювати знання учнів про об’єкти, що вивчаються.
Практичні роботи можуть виконуватися під час вивчення тем, де вони передбачені, і в окремо відведений час (за вибором учителя). Окремі практичні роботи є навчально-тренувальними, інші ж — підсумковими. Перевіряє й оцінює практичні роботи вчитель на власний розсуд: у всіх учнів чи вибірково. У кожному семестрі обов’язково оцінюються дві практичні роботи, які також обирає вчитель.
Час проведення практичних робіт на місцевості визначає вчитель, враховуючи рекомендації Міністерства освіти і науки України. У програмі подано орієнтовний розподіл годин за розділами і темами. Частину навчального часу вчитель може використати на свій розсуд з метою глибшого вивчення або повторення певного навчального матеріалу за рахунок скорочення окремих питань і тем основних курсів.
Оцінювання навчальних досягнень учнів з географії здійснюється з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і передбачає диференційований підхід щодо його організації. Критерієм оцінки роботи учнів є не стільки обсяг навчального матеріалу, що залишився в пам’яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, використовувати в життєвих ситуаціях, вміння самостійно здобувати знання. При цьому важливо використовувати під час вивчення географії мотиваційний потенціал для учнів: авансування успіху, спонукання до самоаналізу, самооцінки, самопiзнання, інтенсифікація того змісту навчального матеріалу, який має особистісне значення для учнів.
Оцінюючи навчальні досягнення учнів з географії, необхідно враховувати:
• правильність і науковість викладення матеріалу, повноту розкриття понять і закономірностей, точність вживання географічної та картографічної термінології;
• ступінь самостійності відповіді;
• логічність, доказовість у викладенні матеріалу;
• ступінь сформованості інтелектуальних, загальноосвітніх, специфічних умінь (робота з картографічними, статистичними та іншими додатковими матеріалами).
Початковий рівень навчальних досягнень характеризується фрагментарним володінням учнем навчальним матеріалом. Учень може розпізнавати окремі географічні об’єкти, намагається давати їм визначення, за допомогою вчителя знаходить їх на карті.
Середній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень може відтворити (повторити) інформацію, тобто володіє знаннями-копіями. Він розуміє основний матерiал, за допомогою вчителя визначає поняття і закономірності, частково пояснює взаємозв’язки у природі та суспільстві, використовує картографічний матеріал. У процесі виконання практичних робіт правильно використовує джерела знань. Спостерігаючи за природними та суспільними явищами, виділяє лише окремі їх особливості.
Достатній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень достатньо володіє програмовим навчальним матеріалом, самостійно виправляє допущені помилки, підтверджує свої знання відповідними аргументами, здатен застосовувати здобуті знання на практиці. Правильно відбирає джерела необхідних знань для розв’язання проблем у типових ситуаціях. Здатний вести спостереження за природними та суспільними явищами.
Високий рівень навчальних досягнень передбачає вичерпну, правильну відповідь, повне розкриття змісту понять, закономірностей і географічних взаємозв’язків, підтверджує їх прикладами. Учень грамотно і творчо використовує картографічні матеріали та інші джерела знань, вміє робити висновки та узагальнення на основі практичної діяльності; правильно проводить спостереження, оформлює та аналізує їх результати.
Тематичне оцінювання з географії проводиться у різних формах по завершенню вивчення навчальної теми або її частин, згідно з переліком тем для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів. При цьому одна письмова тематична робота на семестр є обов’язковою. Такою письмовою роботою може виступати й практична робота, якщо дата її проведення збігається з датою тематичної атестації.
Вчитель має право виставляти бали за тему без додаткового опитування (письмової роботи) тим учням, що мають достатню кількість поточних оцінок, а також якщо отримана таким чином оцінка задовольняє учня. При цьому поточне оцінювання, у разі його застосування вчителем, має відігравати заохочувальну, стимулюючу та діагностичну функції.
Перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомлені з тривалістю її вивчення (кількість занять); кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на тематичне оцінювання, якщо воно проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтовними завданнями (задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичного оцінювання; критеріями оцінювання.
Якщо темою передбачено виконання учнями практичних робіт та інших практичних завдань, то їх виконання є обов’язковою попередньою умовою для тематичної атестації, звісно, якщо мова не йде про тривалу хворобу дитини, яка завадила їй опанувати матеріал. Відпрацювання практичних робіт, які учень пропустив без поважних причин, вважаємо за недоцільне (відповідно, атестація учнів проводиться без їх урахування).
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з географії
| Рівні навчальних досягнень учнів | Бали | Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів |
| I. Початковий | Учень розрізняє окремі географічні явища чи об’єкти (гори і рівнини, суша і океан, село і місто, галузь і т. д.) та з допомогою вчителя знаходить їх на карті. | |
| Учень за допомогою вчителя відтворює окремі факти на елементарному рівні, розрізняє один або декілька запропонованих географічних об’єктів та з допомогою вчителя намагається знайти їх на карті. | ||
| Учень у деяких випадках дає нечіткі характеристики географічних об’єктів; за допомогою вчителя знаходить їх на карті, може самостійно розрізнити окремі географічні поняття. | ||
| II. Середній | Учень частково відтворює текст підручника, дає нечітке визначення основних понять і термінів за допомогою вчителя. Називає, відповідно до теми конкретного уроку, компоненти географічної оболонки та складові господарства; повторює за зразком практичну роботу; під час відповіді намагається користуватися географічною картою. | |
| Учень відтворює частину навчального матеріалу без розкриття причинно-наслідкових зв’язків, описує географічні об’єкти чи явища за типовим планом. Намагається робити висновки без підтвердження їх прикладами; частково володіє обов’язковою географічною номенклатурою. | ||
| Учень самостійно дає більшість визначень, передбачених темою уроку, відтворює значну частину вивченого матеріалу у відповідності з його викладом у підручнику. З допомогою вчителя виявляє причинно-наслідкові зв’язки, ілюструє їх власними прикладами. На середньому рівні володіє географічною номенклатурою та картою. | ||
| ІІІ. Достатній | Учень має достатні географічні знання і застосовує їх для вирішення стандартних ситуацій. Має цілісне уявлення про природні та суспільні явища, вміє вести спостереження за навколишнім середовищем; достатньо володіє картографічним матеріалом. | |
| Учень засвоїв основні уявлення, поняття і категорії географічної науки про Землю та господарську діяльність людини. Застосовує здобуті знання на практиці, використовуючи прийоми аналізу статистичних даних про господарство і населення, показує їх зміну у часі. Вміє наводити приклади взаємодії людини і природи; знає обов’язкову географічну номенклатуру. | ||
| Учень на достатньому рівні володіє навчальним матеріалом, може застосовувати його для виконання практичних робіт; має чіткі уявлення про компоненти природи і просторову організацію господарства; пояснює причинно-наслідкові зв’язки в природі і господарстві; майже безпомилково працює з картографічним матеріалом. | ||
| ІV. Високий | Учень усвідомлює сучасну географічну картину світу, здійснює оцінку певних процесів та явищ, передбачених навчальною програмою; пояснює прикладне значення географічних знань, дає розгорнуту відповідь, відбирає необхідні знання; вільно застосовує більшість географічних понять та може їх класифікувати; добре володіє картографічним матеріалом. | |
| Учень має глибокі знання про об’єкт вивчення, застосовує наукову термінологію, аргументує свої твердження і висновки, вміє працювати з рекомендованими вчителем джерелами географічної інформації; на високому рівні аналізує та використовує картографічну інформацію. | ||
| Учень володіє ґрунтовними географічними знаннями у межах вимог навчальної програми, висловлює та аргументує власне ставлення до різних поглядів на об’єкт вивчення; самостійно аналізує природні та суспільні явища, робить відповідні висновки і узагальнення; здатний розв’язувати проблемні завдання; вільно володіє картографічною інформацією та творчо її використовує. |
6-й клас
ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ
(70 год, 2 год на тиждень)
| К-ть г-н | Зміст навчального матеріалу | Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів |
| ВСТУП Географія — наука про природу Землі та її різноманітність, про населення і його господарську діяльність, про взаємодію природи і людства в межах всієї планети. Що вивчає загальна географія в школі. Джерела географічних знань, методи географічних досліджень. Практична робота 1 (на місцевості) Спостереження за висотою сонця над горизонтом, погодою, сезонними змінами в природі. | Учень: називає: об’єкт вивчення географії в цілому та загальної географії зокрема; джерела географічних знань, методи географічних досліджень; порівнює та виділяє: відмінності між джерелами географічних знань; підбирає: географічну інформацію з різних джерел; оцінює: результати спостережень за висотою Сонця над горизонтом, явищами погоди; сезонними змінами в природі. | |
| Розділ І. ГЕОГРАФІЧНЕ ПІЗНАННЯ ЗЕМЛІ | ||
| Тема 1. Стародавня епоха пізнання Землі Як люди уявляли Землю в давнину. Поява географічної літератури і карт. Спеціальне навчання географії. Карта світу Птоломея. Подорожі Марко Поло та Ібн-Баттути. Розвиток країнознавства і картографії. Глобус Бехайма. Перші географічні відомості про українські землі. | Учень: називає: учасників подорожей, відкриттів, експедицій різних епох; підбирає: додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі в різних джерелах; узагальнює: зібраний матерiал про географічні подорожі та експедиції; складає: короткі повідомлення про подорожі та експедиції; характеризує: основні етапи географічного пізнання Землі; | |
| Тема 2. Епоха Великих географічних відкриттів Подорожі португальців, їх роль у відкритті нових земель (Генріх Мореплавець. Бартоломеу Діаш). Відкриття Америки Х. Колумбом. Перша кругосвітня подорож Ф. Магеллана. Походи піратів, їх негативні наслідки та географічне значення. Відкриття південного материка. Походи землепрохідців. | аналізує: карти маршрутів подорожей; порівнює: наслідки розвитку географії в різні епохи. | |
| Тема 3. Географія Нового часу Кругосвітні експедиції (Дж. Кук, І. Крузенштерн і Ю. Лисянський). Діяльність географічних товариств у різних країнах світу. | ||
| Тема 4. Сучасні географічні дослідження Освоєння полярних широт (Р. Пірі, Р. Амундсен, О. Шмідт). Міжнародні дослідження Землі в ХХ — на початку ХХІ ст. Вітчизняні вчені-географи (С. Рудницький, П. Тутковський, К. Воблий, К. Геренчук). | ||
| Практична робота 2 Складання таблиці “Етапи географічного пізнання Землі” (протягом вивчення теми). | ||
| Розділ ІІ. ЗЕМЛЯ НА ПЛАНІ ТА КАРТІ | ||
| Тема 1. Способи зображення Землі Зображення Землі на глобусі, плані, карті, аерофотознімку, космічному знімку. План, його основні ознаки. Масштаб, види масштабів. Умовні знаки, особливості створення, практичне значення. Карти, різноманітні способи картографічного зображення. Картографічні спотворення. Класифікація карт за масштабом. Визначення напрямів на місцевості, плані і карті. Орієнтування на місцевості. Поняття про азимут. Зображення нерівностей земної поверхні на плані та карті: відносна висота і абсолютна висота точок місцевості. Зображення нерівностей поверхні місцевості горизонталями. Шкала висот і глибин. Практичні роботи 3. Розв’язування задач по переведенню числового масштабу в іменований. | Учень: називає: лінії градусної сітки: паралелі, меридіани, екватор, тропіки, нульовий меридіан, об’єкти місцевості за планом і картою; елементи плану і карти; масштаб карти, напрямки, умовні знаки; виділяє: відмінності зображення місцевості на малюнку, фото-, аерознімку, плані; користується легендою карти, різними видами масштабу; вимірює: відстані на карті та плані; визначає: абсолютну і відносну висоту, географічні координати окремих географічних об’єктів, свого населеного пункту на різних за масштабом картах; орієнтується: на місцевості та за планом; пояснює: різницю між зображенням земної поверхні на глобусі, плані, карті, аерофотознімку та космічному знімку; причини появи спотворень на карті, в яких частинах карти спотворення найбільші і чому. | |
| 4. Визначення масштабів планів та карт за даними про відстані на місцевості та відрізками на карті, що відповідають цим відстаням. | ||
| Тема 2. Градусна сітка Землі. Географічні координати точок Градусна сітка на глобусі й географічній карті. Поняття про географічні координати — широта (південна, північна) та довгота (західна і східна). Правила відліку географічної широти і довготи. Географічні координати свого населеного пункту і його висота над рівнем моря. Практична робота 5. Визначення географічних координат та відстаней за географічною картою. | ||
| Розділ III. ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ | ||
| Тема 1. Літосфера Внутрішня будова Землі. Поняття “земна кора”, “літосфера”. Будова земної кори та її склад: мінерали та гірські породи. Типи земної кори. Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори. Рухи земної кори. Землетруси. | Учень: називає: суттєві ознаки понять “літосфера”, “земна кора”, “літосферна плита”, “гора”, “рівнина”; вказує: на особливості рухів земної кори, літосферних плит; виділяє: відмінності між основними формами рельєфу Землі; показує: на карті сейсмічні пояси, різні форми рельєфу; | |
| Вулканізм і вулкани. Джерела, гейзери. Літосферні плити, їх рухи. Стійкі й рухомі ділянки земної кори. Сейсмічні пояси Землі. Походження материків і океанів. Геологічний час. Зовнішні процеси, що зумовлюють зміну земної кори: робота вітру, текучих і підземних вод, морів та льодовиків. Основні форми рельєфу Землі: гори і рівнини. Форми рельєфу суходолу. Рельєф дна Світового океану. Змiна гір та рівнин під впливом внутрішніх та зовнішніх процесів. Охорона унікальних форм рельєфу та надр Землі. Практичні роботи 6. Встановлення взаємозв’язків між будовою земної кори та формами рельєфу, визначення їх геологічного часу. 7. Позначення і підписування на контурній карті найбільших лiтосферних плит, сейсмічних поясів, вулканів, гір, рівнин. | згадує: про геологічний час; визначає: географічне положення гір і рівнин, їх висоту і вік; висловлює судження: про необхідність охорони надр та форм рельєфу; пояснює: вплив внутрішніх і зовнішніх (вітру, текучих вод, підземних вод, моря, льодовиків) процесів на рельєф; оцінює: значення рельєфу в житті та господарській діяльності людини; вплив людини на рельєф; аналізує: причини і наслідки руху літосферних плит; позначає: на контурній карті об’єкти географічної номенклатури: вулкани — Ключевська Сопка, Везувій, Кракатау; гори: Карпати, Кримські, Альпи, Уральські, Атлас, Кордильєри, Великий Вододільний хребет, Гімалаї з вершиною Джомолунгма (Еверест), Анди; хребти в океані: Ломоносова, Серединно-Атлантичний; рівнини: Східноєвропейська; Західносибірська; плоскогір’я: Декан, Середньо-Сибірське; сейсмічні пояси: Тихоокеанський, Середземноморський, Атлантичний. | |
| Тема 2. Атмосфера Атмосфера, її склад та будова. Температура земної поверхні та по- | Учень: називає: суттєві ознаки понять “погода”, “клімат”, “повітряна маса”; | |
| вітря, її зміни з висотою, розподіл залежно від кута падіння сонячних променів. Теплові пояси Землі. Атмосферний тиск і вітер. Постійні та змінні вітри. Основні пояси атмосферного тиску на Землі. Рух повітря, закономірності перемiщення повітряних мас, циклони та антициклони. Водяна пара, вологість повітря. Види опадів та закономірності їх розподілу на земній кулі. Погода, її елементи, типи, зміна в часі. Клімат Землі, фактори його формування. Кліматичні пояси і головні типи клімату Землі: екваторіальний, тропічний, помірний, полярний. Зміни клімату. Люди і клімат. Охорона атмосфери: причини і наслідки забруднення атмосферного повітря, способи очищення повітря. | спостерігає і фіксує: зміни погоди; пояснює, як відбувається добовий і річний хід температури повітря у зв’язку зі змiною висоти Сонця, причини утворення вітру, причини змін погоди та клімату; виділяє відмінності: між основними видами хмар і опадів; погодою і кліматом на різних широтах; визначає: середні температури, тиск атмосфери, швидкість вітру; будує: графіки ходу температури за певний період, розу вітрів, діаграму хмарності та опадів; згадує: ознаки погоди в циклоні та антициклоні; користується: термометром, барометром, флюгером; добирає: адекватні для аналізу атмосферних процесів джерела географічних знань; оцінює: наслідки впливу господарської діяльності людини на атмосферу; аналізує: карти розподілу тиску, температури, опадів, переміщення повітряних мас, | |
| Практичні роботи 8. Спостереження за погодою і опрацювання зібраних матеріалів: складання графіка температур, діаграми хмарності й опадів, рози вітрів, опис погоди. | особливості головних типів клімату. | |
| 9. Опис одного з головних типів клімату за кліматичними картами. | ||
| Тема 3. Гідросфера Гідросфера, її основні частини. Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки, протоки. Острови в океані. Властивості вод Світового океану. Рух води в океані. Вітрові хвилі, припливи, відпливи, цунамі, течії. Закономірності поширення течій в океанах. Багатства вод Світового океану. Океан та людина. Води суходолу. Річкова система, річковий басейн, вододіл. Елементи річкової долини. Пороги і водоспади. Живлення та режим рiчок, робота річок. Озера, озерні улоговини та їх утворення. Штучні водойми: канали, водосховища, ставки. Болота, їх типи, поширення. Льодовики, особливості їх утворення та поширення. Підземні води, їх типи. Використання вод суходолу людиною. | Учень: називає: суттєві ознаки понять “океан”, “море”, “затока”, “протока”, “водна маса”, “океанічна течія”, “річка”, “озеро”, “болото”, “льодовик”, “підземні води”; виділяє відмінності: між складовими частинами гідросфери; наводить приклади: основних видів вод суходолу — поверхневих і підземних, частин Світового океану; пояснює: схему світового кругообігу води, роль Світового океану у географічній оболонці; причини і наслідки рухів води в океані; особливості живлення і режиму вод суходолу; розрізняє: способи зображення вод суходолу на плані місцевості та на карті; визначає: географічне положення водних об’єктів, глибини океанів і морів; залежність напряму і характеру течії річок від рельєфу; оцінює: роль води для людини; знаходить і позначає: на контурній карті об’єкти географічної номенклатури: моря: Чорне, Азовське, Середземне, Червоне, Берингове; протоки: Керченська, | |
| Практичні роботи 10. Позначення на контурній карті гідрологічних об’єктів. 11. Складання порівняльної характеристики водних об’єктів (за вибором). 12. Визначення за картою географічного положення, напряму течії та найбільших приток однієї з річкових систем світу (за вибором). | Босфор, Гібралтарська, Мексиканська, Магелланова, Дрейка, Берингова; затоки: Біскайська, Бенгальська, Мексиканська, Гвінейська; острови: Велика Британія, Шрі-Ланка, Великі Зондські, Великі Антильські, Гренландія, Мадагаскар; півострови: Аравійський, Кримський, Апеннінський, Індостан, Індокитай, Лабрадор, Сомалі; западина: Марiанська; течії: Західних вітрів, Гольфстрім, Північноатлантична; Північнотихоокеанська, Північна та Південна Пасатна; річки: Дніпро, Дунай, Янцзи, Ніл, Амазонка, Міссісіпі; озера: Каспійське, Великі озера, Байкал, Танганьїка. | |
| Тема 4. Біосфера Складові біосфери. Географічні закономірності поширення ґрунтів, рослин і тварин. Вплив господарської діяльності людини на ґрунтовий та рослинний покриви, тваринний світ суходолу і океану. Охорона біосфери. | Учень: називає: суттєві ознаки понять “біосфера”, “ґрунт”, “рослинність”, “тваринний світ”; пояснює: причини поширення ґрунтів і живих організмів на Землі на основі встановлення міжпредметних зв’язків між географією та природознавством; порівнює: типи ґрунтів, видів рослин і тварин, що поширені на різних широтах; оцінює: зміни ґрунтів, рослинності і тваринного світу в результаті господарської діяльності людини. | |
| Тема 5. Географічна оболонка Географічна оболонка, її властивості. Загальні закономірності географічної оболонки: цілісність, кругообіг речовини та енергії, ритмічність, зональність. Взаємодія компонентів географічної оболонки. Взаємодія атмосфери, океану та суходолу, її наслідки. Поняття про природні комплекси. Географічні пояси та природні зони. Екологічні проблеми географічної оболонки. | Учень: називає: суттєві ознаки понять “географічна оболонка”, “природний комплекс”, “географічний пояс”, “природна зона”; пояснює: взаємодію компонентів природи у природному комплексі на суходолі та в океані; наслідки взаємодії оболонок Землі; формулює: загальні закономірності географічної оболонки; оцінює: практичне значення кругообігів речовин і енергії, цілісності, ритмічності для життя і діяльності людини; аналізує: особливості географічних поясів і природних зон; наводить приклади: впливу природи на людину та людини на природу; ілюструє: конкретними прикладами екологічні проблеми своєї місцевості та земної кулі. | |
| Практична робота (на місцевості) 13. Ознайомлення з компонентами природи своєї місцевості, виявлення взаємозв’язків між ними. | ||
| Розділ ІV. ЗЕМЛЯ — ПЛАНЕТА ЛЮДЕЙ | ||
| Тема 1. Кількість і розміщення населення Землі Зміна кількості населення впродовж історичного часу, причини цих змін. Густота населення Землі. Розміщення населення. Найбільш заселені території земної кулі. Людські раси, рівність рас. | Учень: називає: кількість населення Землі та населення України й своєї місцевості; розпізнає: способи зображення держав і столиць на полiтичній карті світу, населених пунктів на плані місцевості; визначає: за планом місцевості та картою населені пункти, найбільші держави, держави-сусіди України та їх столиці; позначає: на контурній карті кордони держав, підписує їх назви та назви столиць. | |
| Тема 2. Народи і держави Найбільш чисельні народи світу. Найбільші держави та держави-сусіди України на політичній карті світу. Населені пункти. Свій населений пункт, господарська діяльність і побут його населення. Тип житла, традиційні промисли рідного краю. | ||
| Практична робота 14. Позначення на контурній карті кордонів найбільших держав та їх столиць на всіх материках. | ||
| Розділ V. ЛЮДИНА І ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА | ||
| Тема 1. Зміни природи під впливом господарської діяльності людини Види господарської діяльності людей. Зміни компонентів природи в результаті діяльності людей. Зміни природних комплексів Землі. | Учень: називає: суттєві ознаки понять “природні багатства”, “навколишнє середовище”; наводить приклади: природних багатств за особливостями їх вичерпності та відновлюваності; порівнює: забруднення навколишнього середовища в різних частинах Землі; висловлює судження: про практичні заходи щодо усунення негативних наслідків взаємодії населення з природою в своїй місцевості. | |
| Тема 2. Населення і природокористування Використання природних багатств, проблема їх вичерпності. Населення і навколишнє середовище, проблеми його забруднення і охорони. | ||
| РЕЗЕРВ ЧАСУ |