Поняття інновацій, їх класифікація

На сьогодні в науці остаточно не сформувалось єдине розуміння сутності поняття «інновація». Всі існуючі визначення поняття «інновація» можна віднести до п'яти основних підходів до трактування сутності інновацій .Сутність об'єктного підходу полягає в тому, що інновацією (нововведенням) є об'єкт — результат науково-технічного прогресу: нова техніка, технологія. Розрізняють: — базисні інновації, що реалізують значні винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямів розвитку техніки;

— поліпшуючі інновації, які реалізують дрібні і середні винаходи переважно на фазах розширення і стабільного розвитку науково-технічного циклу;

— псевдоінновації спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки і технологій і зазвичай гальмують технічний прогрес.

У рамках процесного підходу під інновацією розуміється комплексний процес, що включає розроблення, впровадження у виробництво і комерціалізацію нових споживчих цінностей — товарів, техніки, технології, організаційних форм і т. ін.

Об'єктно-утилітарний підхід визначає термін «інновація» у двох аспектах. По-перше, як інновацію слід розуміти об'єкт — нову споживну вартість, що ґрунтується на досягненнях науки і техніки. По-друге, акцент робиться на утилітарній стороні нововведення — спроможності задовольнити суспільні потреби зі значним «корисним ефектом».

Відмінність процесно-утилітарного підходу до визначення терміна «інновація» від об'єктно-утилітарного полягає в тому, що інновація в такому разі розглядається як комплексний процес створення, поширення і використання нового практичного засобу.

У рамках процесно-фінансового підходу під «інновацією» розуміється процес інвестицій у інновації, вкладення коштів у розроблення нової техніки, технології, наукові дослідження. В усіх наведених визначеннях термін «інновація» трактується стосовно конкретної формальної ситуації. При цьому не розкривається економічна сутність інновації з позицій її економічних результатів. Унаслідок цього виникає ситуація, коли будь-яке нововведення, у тому числі менш прогресивне або неефективне, трактується як інновація. Інновація— це результат інтелектуальної (науково-технічної) діяльності, що є основним джерелом економічного зростання й проявляється в розробленні нового продукту, нового методу виробництва, створенні нового ринку, освоєнні нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів, а також реорганізації структури управління.

Інновації прийнято класифікувати за низкою ознак. Так, за ступенем радикальності, їх значимості в економічном розвитку інновації можна поділити на базисні (радикальні, піонерські), поліпшуючі та раціоналізуючі. За спрямованістю результатів інновації поділяються на інновації як науковий інструментарій, інновації-процеси та інновації-продукти. Дещо інша класифікація інновацій пропонується в рамка технологічної парадигми. Прийнято виділяти прирістні інновації (пов'язані з поліпшенням властивостей існуючих процесів виробництва і продуктів), а також радикальні.

Інновації за етапами науково-технічного прогресу класифікуються так: -технічні інновації (з'являються у виробництві продуктів із новими або поліпшеними властивостями);

-технологічні інновації (виникають у разі застосування поліпшених, якісніших засобів виготовлення продукції); організаційно-управлінські інновації (пов'язані насамперед із процесами оптимальної організації виробництва, транспорту, збуту і постачання);

- інформаційні інновації (сприяють розв'язанню завдань з організації раціональних інформаційних потоків у різноманітних сферах науково-технічної і виробничої діяльності, підвищення достовірності й оперативності одержання інформації);

- соціальні інновації (спрямовані на поліпшення умов праці, розв'язання проблем охорони здоров'я, освіти, культури).

Економічна теорія розрізняє п'ять типів інновацій : • розроблення нового продукту; • розроблення нового методу виробництва; • створення нового ринку; • освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів; • реорганізація структури управління.

Інноваційна діяльність

Інноваційна діяльність — вид діяльності, пов'язаний із трансформацією ідей (власне результатів наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень) у новий або вдосконалений продукт, впроваджений на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, використаний у практичній діяльності, або в новий підхід до соціальних послуг. Інноваційна діяльність припускає цілий комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, і саме у своїй сукупності вони ведуть до появи інновацій. Наукові дослідження і розробки є не тільки джерелом нових ідей, але можуть здійснюватися на різноманітних етапах процесу створення інновації, як засіб розв'язання проблем, потенційно можливих на будь-якій його стадії .

Виділяють шість основних видів інноваційної діяльності:

^ маркетинг нових продуктів, що передбачає види діяльності, пов'язані з випуском нової продукції на ринок, а саме: попереднє дослідження галузі, адаптацію продукту до цільових ринків, рекламну кампанію, не включаючи однак створення мереж поширення для реалізації на ринку;

^ виробниче проектування, що передбачає підготовку планів і креслень для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних характеристик, необхідних для створення концепції, розроблення, виробництва і маркетингу нових продуктів і процесів. Воно може бути частиною початкової концепції продукту або процесу, тобто наукових досліджень і розробок, але може бути також пов'язане з інструментальною підготовкою, організацією виробництва і його пуску, маркетингом нових продуктів; придбання матеріалізованої технології—машин і устаткування, за своїм технологічним змістом пов'язані з упровадженням на інноваційних підприємствах продуктових або процесних інновацій; придбання не матеріалізованої технології зі сторони у формі патентів, ліцензій, розкриття ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей і послуг технологічного устаткування;

^ інструментальна підготовка й організація виробництва, що охоплює придбання виробничого устаткування й інструменту, зміни в них, а також у процедурах, методах і стандартах виробництва та контролю якості, необхідних для створення нового технологічного процесу; запуск виробництва і передвиробничі розробки, що включають модифікацію продукту і технологічного процесу, перепідготовку персоналу для застосування нових технологій і устаткування, а також пробне виробництво, якщо передбачається подальша доробка конструкції.

Інноваційна діяльність взаємопов'язана з науково-технічною. Науково-технічна діяльність (НТД) — систематична діяльність зі створення, розвитку, поширення і застосування науково-технічних знань у всіх галузях науки і техніки. Поняття НТД, розроблене ЮНЕСКО, є базовою категорією міжнародних стандартів у статистиці науки і техніки. Відповідно до рекомендацій ЮНЕСКО НТД як об'єкт статистики охоплює три її види: наукові дослідження і розробки, науково-технічну освіту і підготовку кадрів, науково-технічні послуги.

До науково-технічних послуг статистика відносить діяльність у сфері науково-технічної інформації; НТД музеїв, ботанічних та зоологічних садів; переклад, редагування і видання науково-технічної літератури; пошукові роботи (геологічні, гідрологічні, топографічні, метеорологічні й ін.); розвідку корисних копалин; збір даних про соціально-економічні явища; випробування, стандартизацію, метрологію, контроль якості; консультування клієнтів з підготовки і реалізації конкретних проектів.

Під інноваційним процесом розуміється послідовний ланцюг подій, у перебігу яких інновація «визріває» від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги і поширюється у господарській практиці. На відміну від науково-технічного прогресу інноваційний процес не закінчується так званим впровадженням — першою появою на ринку нового продукту, послуги або доведенням до проектної потужності нової технології. Цей процес не переривається і після впровадження, адже в міру поширення (дифузії) інновація може удосконалюватися, перетворюватися на ефективнішу, набувати нових споживчих властивостей. Це відкриває для неї нові сфери застосування, нові ринки, а отже, і нових споживачів, які сприймають певний продукт, технологію або послуги як нові саме для себе.

Для забезпечення інноваційного процесу та інноваційної діяльності необхідна участь організацій науково-технічної та інноваційної сфер і розроблення відповідних класифікацій таких організацій.

Інноваційне підприємство— суб'єкт господарювання, в результаті діяльності якого виробляється інноваційна продукція, впроваджуються нові технологічні процеси або здійснюється будь-яка інша інноваційна діяльність.