Особливості розвитку економічної думки в до- і післяреформений період
Розглядаючи економічні проблеми в період підготовки та здійснення аграрних реформ, слід звернути увагу на «Кирило-Мефодіївське товариство», представники якого проголосили про необхідність знищення кріпацтва та царизму й об’єднання слов’янських народів на демократичній основі. Проте щодо шляхів досягнення цього кириломефодіївці не були одностайними. Крім того, з’ясуйте основний зміст поглядів В. Каразіна, А. Скальковського, Д. Журавського.
Ліквідація феодально-кріпосницької системи та зародження капіталістичних відносин сприяли активізації ліберально-буржуазної та революційно-демократичної економічної думки.
Ліберальна суспільно-економічна думка в Україні представлена громадівським рухом. У ході вивчення поглядів громадівців особливу увагу необхідно звернути на основні ідеї М. Драгоманова (1841–1895), який посідав визначне місце в громадсько-політичному та науковому житті України. Крім того, ліберальна економічна думка в 70–90-х рр. була представлена ліберальним народництвом, до якого належали П. Червінський, О. Шлікевич, В. Варзар, О. Русов, М. Левитський, Т. Осадчий. Критикуючи капіталізм, ліберальні народники протиставляли йому дрібне виробництво селян і ремісників. Визначте, які шляхи передбачали економісти для зміцнення дрібнотоварного виробництва.
Носієм революційно-демократичної суспільно-економічної думки було революційне народництво, яке представлене течіями і гуртками лавристського та бакуністського спрямування. Особливе місце посідають погляди С. Подолинського (1850–1891). Знайомлячись із його творчістю, необхідно звернути увагу на статтю «Труд человека и его отношение к распределению энергии», в якій Подолинський дав природничо-наукове пояснення процесу праці.
Зміни, що відбулися в економічному та суспільному житті країни після реформи 1861 р., позначилися й на розвитку політичної економії. Розглядаючи це питання, доцільно пригадати ідеї класичної школи, маржиналістів, марксизму, оскільки українські вчені значну увагу приділяли переосмисленню їх поглядів. Тут необхідно згадати таких професорів, як Т. Степанова, І. Вернадського, М. Вольського, Д. Піхна, А. Антоновича, М. Коссовського, М. Зібера, які розглядали проблеми формування вільного ринку та приватної земельної власності, проблеми великого і дрібного капіталу, поділу праці та ролі держави в економіці.
Далі треба показати важливу роль у вивченні процесів становлення ринкових відносин представниками Київської психологічної школи, засновником якої був професор Київського університету М. X. Бунге. Слід пам’ятати, що М. Бунге, як людина високоосвічена, прихильник економічних ідей Г. Шмоллера, Д. Рікардо і Дж. С. Мілля, виступав за розкріпачення селянства, брав участь у формулюванні фінансових аспектів реформи 1861 р.; з його іменем пов’язані податкові реформи, сутність яких полягала у скасуванні подушної податі та встановленні прибуткового податку. Він був причетний до заснування Селянського банку для допомоги селянам у придбанні землі, до перебудови залізничного господарства, запровадження фабрично-заводського законодавства та розробки проекту переходу до золотої валюти у грошовому обігу.
Наступним етапом у вивченні основних ідей представників Київської психологічної школи щодо генезису підприємницьких відносин має стати аналіз економічних поглядів послідовників М. Бунге: Д. Піхна (дослідження причин виникнення, сутності та форм монополій, ринкових аспектів розвитку залізничного транспорту тощо); О. Білимовича (теорія розподілу); Р. Орженцького (проблеми ціноутворення).
З’ясовуючи основні економічні ідеї названих учених, важливо звернути увагу на особливості методології їхніх досліджень, що дасть змогу зрозуміти, чому ідеї київської школи різко критикувала спочатку російська офіційна, а потім радянська наука. Серед поглядів, що зазнали особливо критичних зауважень названих опонентів, слід зазначити такі: критика трудової теорії вартості, неприйняття марксизму і соціалізму. Утім, попри це, М. Бунге і його прихильники підтримували ідею класичної школи щодо максимального розвитку конкуренції та приватної ініціативи, з позицій німецької історичної школи виступали за необхідність державного та суспільного регулювання економічних процесів, обстоювали позитивну роль ринку. Слід зауважити, що в їхніх працях наголошувалося на необхідності залучення до економічного аналізу психологічних, моральних, соціальних чинників, що свідчило про зародження інституційних підходів в українській економічній думці.
Вивчення економічної думки в Україні в ХІХ – на початку ХХ ст. буде неповним, якщо не згадати про представників західноукраїнської суспільної думки В. Навроцького (1847–1882), О. Терлецького (1850–1902), М. Павлика (1853–1915), І. Франка (1856–1916). Для розуміння основних ідей цих вчених опрацюйте рекомендовану літературу.