Окремі господарські злочини належать до злочинів з матеріальним складом

Вопрос))). Злочини у сфері господарської діяльності

Господарські злочини - це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, які посягають на господарську діяльність за відсутністю цілі послаблення чи підриву економічної основи України.

В Кримінальному кодексі України господарські злочини виокремлені в окремий розділ "Злочини у сфері господарської діяльності", який охоплює 41 злочин.

Загальна характеристика цих злочинів пов'язана з юридичним аналізом і визначенням властивостей цих злочинів з точки зору об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони господарського злочину.

Родовим об'єктом всіх господарських злочинів є економічна система господарства України.

Безпосереднім об'єктом є нормальна діяльність та інтереси окремих галузей народного господарства України. Залежно від безпосереднього об'єкта господарські злочини поділяються на групи: і,

- злочини, які посягають на встановлений законом порядок формування і функціонування грошової і банківської системи (ст. 199-200 ККУ);

- злочини, які посягають на різні форми господарської діяльності і діяльність підприємництва (ст. 202-206 ККУ);

- злочини, які посягають на відносини фінансово-кредитної системи України (ст. 207-212 ККУ);

- злочини, які посягають на економічну систему України (ст. 214-217 ККУ);

- злочини, які посягають на відносини торгівлі і сфери побутового обслуговування населення (ст. 225-227 ККУ);

- злочини, які посягають на встановлений порядок приватизації державного і комунального майна (ст. 233-235 ККУ), тощо.

Об'єктивна сторона переважної більшості господарських злочинів полягає в активній дії. У кожному складі злочину ці конкретні дії суб'єктів визначені в диспозиціях ст. 199-235 ККУ:

o об'єктивна сторона злочину, передбаченому ст. 227 ККУ полягає у випуску або реалізації недоброякісної продукції;

o об'єктивна сторона злочину, передбаченому ст. 228 ККУ полягає у змові про зміну чи фіксування цін або примушування до їх змін чи фіксування.

Деякі господарські злочини скоюються шляхом бездіяльності:

- ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 ККУ);

- ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 ККУ).

Об'єктивна сторона окремих господарських злочинів включає як обов'язкові ознаки - спосіб, час, місце скоєння злочину:

o приховуваннястійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей (ст. 220 ККУ);

o умисне обмірювання, обважування, обрахування чи інший обман покупців під час реалізації товару (ст. 225 ККУ);

o контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України (ст. 201 ККУ).

Більшість господарських злочинів належать до злочинів з формальним складом. Сам факт скоєння злочину без урахування наслідків становить закінчений злочин (ст. 199, 200 ККУ).

Окремі господарські злочини належать до злочинів з матеріальним складом.

Так, злочини з матеріальним складом є протидією законній господарській діяльності, вчиненій організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або такі, що заподіяли велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки (ч. З ст. 206 ККУ).

Суб'єктом господарського злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Окремі господарські злочини скоюються спеціальним суб'єктом:

- у разі випуску або реалізації недоброякісної продукції (ст. 227 ККУ) суб'єктом злочину можуть бути лише особи, на яких покладено відповідальність за реалізацію, а також випуск продукції належної якості, здійснення контролю за якістю продукції;

- при обмані покупців та замовників (ст. 225 ККУ) - працівники підприємств торгівлі, громадського харчування, які безпосередньо обслуговують покупців, а також працівники сфери побутового обслуговування і комунального господарства, зв'язані з обслуговуванням населення.

Деякі господарські злочини можуть скоюватися як спеціальними, так і загальними суб'єктами. Це стосується такого злочину, як виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених знаків поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних машин, а також квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу (ст. 215 ККУ).

Суб'єктивна сторона господарських злочинів характеризується у переважній більшості умисною виною, хоча деякі злочини можуть вчинятися як умисно, так і необережно (ст. 227 ККУ).

Мотив і ціль у деяких складах господарських злочинів є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони:

o умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності (ст. 232 ККУ);

o незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів (ст. 204 ККУ).

У більшості господарських злочинів мотивом є користь, а ціллю - нажива.

Продолжение 3 вопроса

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 212) є: 1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 2) фактичне ненадходження коштів у великих розмірах.Про поняття групи осіб за попередньою змовою див. ст. 28 і коментар до неї.

Дії керівників підприємств, установ, організацій, які дали підлеглим службовим особам розпорядження підписати чи подати до контролюючих органів недостовірні документи або не сплачувати обов'язкові платежі взагалі чи сплачувати їх не у повному обсязі, а також дії службових осіб, які виконали такі незаконні розпоря-. дження, мають кваліфікуватися за ч. 2 ст. 212 як ухилення від оподаткування, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії службових осіб різних юридичних осіб - суб'єктів підприємництва та громадян-підприємців - мають кваліфікуватись як вчинені за попередньої змовою групою осіб у випадках укладення ними цивільно-правових угод, під час виконання яких кожна із сторін ухиляється від сплати належних з неї обов'язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів. Якщо згідно з укладеною угодою це має зробити лише одна із сторін, дії службової особи іншої сторони чи громадянина-підприємця, що підписали таку угоду, повинні кваліфікуватися як пособництво ухиленню від сплати податків і зборів, виконавцем якого визнається службова особа того суб'єкта підприємництва або той громадянин-підприємець, які не сплатили обов'язкові платежі податкового характеру.

Дії інших осіб, зобов'язаних сплачувати податки і збори, можуть кваліфікуватись як вчинені за попередньою змовою групою осіб лише у тому разі, коли вони згідно із законом повинні сплачувати обов'язкові платежі спільно (наприклад, якщо майно - об'єкт оподаткування - належить з правом спільної власності двом або більшій кількості осіб).

Під великим розміром коштів слід розуміти суму податків, зборів, інших обов'язкових платежів, яка в три тисячі і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 212).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. З ст. 212) є:

1) вчинення його особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів; 2) фактичне ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

Про поняття судимості див. коментар до ст. 88. Вчинення злочину особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, має місце у разі, коли злочин вчинено особою, яка має судимість за будь-якою частиною ст. 212 КК 2001 р. або за ч, 3 ст. 148-2 КК 1960 р.

Під особливо великим розміром коштів слід розуміти суму по-. датків, зборів, інших обов'язкових платежів, яка у п'ять тисяч і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 212).

7. Ч. 4 ст. 212 передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності порушника податкового законодавства.

Ч. 4 ст. 212 підлягає застосуванню судом (ч. 2 ст. 44) у тому разі, коли; 1) особа, щодо якої вирішується питання про звільнення Її від кримінальної відповідальності, вчинила ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів уперше; 2) вчинене нею діяння охоплюється ч. 1 або ч. 2 ст. 212; 3) має місце позитивна посткримінальна поведінка особи, яка полягає в тому, що винний до притягнення його до кримінальної відповідальності сплачує належні суми податків і зборів, а також пеню і фінансові санкції. Встановивши сукупність перерахованих обставин, суд зобов'язаний звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вчинила коментований злочин.

Вопрос)))).

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи. білетів державної лотереї –

1. Об'єктом злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави.

2. Предметом злочину є; 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї.

Поняттям гроші у ст. 199 охоплюються: а) національна валюта України - грошові знаки у вигляді випущених НБ паперових грошових знаків (банкнот) та розмінної металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території України;

б) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Предметом даного злочину вважаються також грошові знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові знаки, які перебувають в обігу.

Державними цінними паперами є папери, що випускаються і забезпечуються державою - облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання республіки, приватизаційні папери, у деяких випадках - векселі.

Компенсаційні сертифікати, які видавались громадянам з метою компенсації знецінених заощаджень, за своїми ознаками мають схожість з державними цінними паперами, однак законом вони не віднесені до цінних паперів, а тому не є предметом злочину, передбаченого ст. 199. Не є предметом даного злочину недержавні цінні папери. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів слід кваліфікувати за ст, 224. Предметом цього злочину не визнаються також жетони чи інші замінники грошових знаків, що використовуються у гральних закладах, телефонах-автоматах, метро тощо

Не може кваліфікуватись як злочин, передбачений ст199, зазначені у ній операції з підробленими засобами доступу до банківських рахунків (зокрема, електронними чи іншими платіжними картками, документами на переказ грошових коштів). Ці дії за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 200.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну або 7) збуті зазначених вище предметів.

Під виготовленням розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.

Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака. Державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, "переробка" грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.

Як виготовлення вказаних предметів слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання Їм більшої подібності до справжніх внесла .до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.

Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.

Виготовлення підроблених грошових знаків, які на даний час не є засобом платежу, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199. Якщо за допомогою таких підроблених грошових знаків (наприклад, підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190.

Таку само правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки взагалі не мають подібності до справжніх (у т.ч. таких, що не знаходяться в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи лотерейних білетів, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і заволодіває в обмін на ці предмети їх майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжні; грошей, цінних паперів чи лотерейних білетів і які з цієї причині неможливо збути, не є злочинним діянням.

Під зберіганням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх сплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях) . Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.

Збутом підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як сплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обміні дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програні в азартних іграх тощо).

Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.