Призначення і порядок складання Податкової декларації з податку на прибуток підприємства
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 18
1. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку. Оборотні відомості.
Інформацію поточного синтетичного і аналітичного обліку періодично узагальнюють по підприємству в цілому. Роблять це за допомогою оборотних відомостей.Узагальнення даних обліку починається з підрахунку оборотів та залишків з дебетом і кредитом з наступним обчисленням кінцевих сальдо синтетичних та аналітичних рахунків. Оборотні відомості є способом періодичного узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку, засобом перевірки записів в обліку, а також засобом перевірки правильності складання балансу. Розрізняють два види оборотних відомостей: 1) за синтетичними рахунками; 2) за аналітичними рахунками. Розглянемо порядок складання оборотної відомості за синтетичними рахунками .Оборотна відомість характеризує кожен рахунок і показує сальдо на початок періоду, обороти за дебетом і кредитом за місяць і сальдо на кінець звітного періоду. Характерною особливістю оборотної відомості є те, що вона містить три пари однакових підсумків: 1) початкових сальдо; 2) оборотів; 3) кінцевих сальдо. Тотожність підсумків початкових сальдо випливає з балансового методу. Збіг підсумків дебетових оборотів з підсумком кредитових оборотів рахунків випливають із застосування методу подвійного запису в бухгалтерському обліку. Рівність підсумків кінцевих сальдо за дебетом і кредитом рахунків випливає з двох попередніх рівностей. Якщо підсумок по дебету всіх синтетичних рахунків не збігається з підсумками по кредиту рахунків, то це вказує на помилки в поточному бухгалтерському обліку, причинами яких можуть бути неправильні записи початкових сальдо на активних і пасивних рахунках. Таким чином, оборотна відомість за синтетичними рахунками дає можливість виявити в бухгалтерському обліку помилки, пов’язані з порушенням рівності підсумків. Крім оборотної відомості за синтетичними рахунками складають також оборотну відомість за аналітичними рахунками. Ця відомість має інший вигляд, що обумовлено особливостями облічуваних об’єктів. Розглянемо оборотну відомість за аналітичними рахунками .Оборотну відомість застосовують для узагальнення даних аналітичного обліку розрахунків з дебіторами, кредиторами, підзвітними особами, робітниками та службовцями підприємства та ін., на яких аналітичний облік ведуть лише в грошовому виразі. За аналітичними рахунками, в яких обліковуються матеріальні цінності, початкові сальдо, обороти та кінцеві сальдо відображають як у грошовому так і в кількісному вимірюванні. Таким чином, оборотні відомості характеризують величину і рух конкретних видів господарських засобів. Це дає можливість контролювати збереження і правильність витрачання матеріальних цінностей.
2. Облік пайового капіталу.
Пайови́й капіта́л — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності Рахунок 40 "Зареєстровaний (пайовий) капітал" призначенo для обліку тa узагальнення інформації про стaн i рух статутного й іншогo зареєстрованого капіталу, пайового капіталу підприємствo відповідно дo законодавства i установчих документiв, a тaкож внесків до оголошеного, aле ще нe зареєстрованого статутного капіталу. Зa кредитом рахунку 40 відображається збільшення зареєстрованого i пaйового капіталу, a тaкож надходження внесків дo оголошеного, але щe не зареєстрованого статутного капіталу, зa дебетом - йогo зменшення (вилучення). Рахунок 40 мaє такі субраxунки: 401 "Статутний капітал" 402 "Пайoвий капітал" 403 "Iнший зареєстрований капітал" 404 "Внески дo незареєстрованого статутного капіталу" Нa субрахунку 402 "Пайовий капітал" відoбражається i узагальнюється інформація прo суми пайових внесків членiв споживчого товариства, колективного сільськогосподарського пiдприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитнoї спілки та іншиx підприємств, щo передбачені установчими документaми. Пайовий капітал - цe сукупність коштів фізичних i юридичниx осіб, добровільно розміщениx y товаристві для провадження йoго господарсько-фінансової діяльноcті. Колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) нa субрахунку 402 "Пайовий капітал" облікoвують частину вартості майна, якa була розпайована між йoго членами, частину вартості майна, якa не була розпайована між йoго членами, a тaкож зростання (зменшення) вартості майна пpотягом діяльності підприємства. Аналітичний облік зa субрaхункoм 402 "Пайовий капітал" ведетьcя зa видами капіталу.
3. Ризики суттєвого викривлення в аудиті.
Аудиторський ризик (англ. Audit risk) — ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку в разі, якщо фінансова звітність суттєво викривлена. Аудиторський ризик є функцією ризиків суттєвого викривлення та ризику невиявлення.[1] АР = ВР х РК х РН Ризик суттєвого викривлення (англ. Risk of material misstatement) — ризик того, що фінансова звітність містить суттєве викривлення до початку аудиту. Складається з двох компонентів, як визначено нижче, на рівні тверджень: 1) властивий ризик (англ. Inherent risk)— чутливість тверджень щодо класу операції, залишку на рахунку або розкриття інформації до викривлення, яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, не враховуючи будь-які відповідні заходи контролю; 2) ризик контролю (англ. Control risk) —ризик того, що потенційне викривлення у твердженні стосовно класу операцій, залишку на рахунку або розкриття інформації, яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, не буде попереджено або своєчасно виявлено та виправлено за допомогою внутрішнього контролю суб’єкта господарювання. 3) Ризик невиявлення (англ. Detection risk) — ризик того, що процедури, виконані аудитором для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня, не дадуть змоги виявити викривлення, що існує, та яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями. Кінцевою метою розуміння та опису внутрішнього контролю є оцінка ризиків суттєвого викривлення в показниках фінансової звітності підприємства, що перевіряється. Працюючи на великих господарських системах, аудитор планує свою роботу таким чином, щоб оцінюваний рівень ризику суттєвих викривлень вважався низьким щодо більшості сегментів аудиту. Процес оцінки ризиків суттєвого викривлення можна поділити на два основних етапи. Перший етап - це визначення слабких місць у процедурах СВК підприємства, які можуть мати вплив на достовірність фінансової звітності, а отже формують ризики суттєвого викривлення. Другий етап - це визначення того, які з ідентифікованих складових ризиків суттєвого викривлення вимагають особливого розгляду аудитором, тобто є суттєвими ризиками. Важливим моментом у процесі визначення складників та оцінки ризиків суттєвого викривлення є ідентифікація виявлених ризиків з конкретними класами операцій, показниками фінансової звітності та інформацією, яка підлягає розкриттю.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 34
1. Господарський облік, його характеристика та види.
Послідовна сукупність господарських операцій утворює собою складний процес, для управління яким організовується господарський облік - комплексна система спостереження, вимірювання, реєстрації та обробки фактів господарської діяльності з метою її контролю. Представлений господарський облік трьома основними видами: Оперативний облік Здійснюється під час виробництва і відображає дані, необхідні для управління цим процесом. Його характерна особливість: терміновість отримання і представлення даних, тому він короткий, лаконічний. Представляється у вигляді довідок, зведень, донесень або списків. Може вестися усно, по E - mail, телефоном. Дані передаються керівникові для прийняття рішень. Цикл оперативного обліку формується в міру необхідності. Інформація, надана цим способом, потрібна апарату управління остільки, оскільки вона може дати відповідь про зміст окремих господарських операцій: щоденної відвантаженні переліку готової продукції, надходження коштів за реалізовану продукцію, і т. п. Обмеженість дії інформації у часі - головна властивість оперативного обліку. При необхідності оперативний облік використовує дані, отримані статистичними та бухгалтерським обліком. У цьому - ще одне відмітна його властивість, і використання будь-яких специфічних прийомів обробки такої інформації в оперативному обліку не має сенсу. Статистичний облік Досліджує масові явища або окремі типові явища у виробництві. Використовує спеціальні прийоми: статистичні вибірки; середні показники; індекси. Вивчає чисельність працівників, середню заробітну плату, продуктивність праці. На базі статистичних даних державні органи управління розробляють прогнози, приймають рішення в області економічної політики, визначають конкретні заходи з управління економікою країни. Бухгалтерський облік Спосіб суцільного, безперервного відображення з документальним оформленням господарських явищ і процесів. Являє собою систему взаємозв'язаного безперервного спостереження, реєстрації, узагальнення і контролю господарської діяльності організації з метою оцінки показників та надання їх відповідним користувачам для обгрунтування або прийняття управлінських рішень. Вся технологія формування облікової інформації спрямовані на оцінку та рух майна економічного суб'єкта, його зобов'язань і пов'язаних з ними господарських операцій. Серед окремих видів господарського обліку бухгалтерський займає центральне місце. А пріоритет облікової інформації, її корисність визначаються значимістю і достовірністю. У сучасних умовах бухгалтерський облік представлений трьома видами обліку: 1)Фінансовим, орієнтованим на задоволення інформацією зовнішніх користувачів; 2)Управлінським, обслуговуючим апарат управління фірми і спрямованим на вирішення, як її поточних завдань, так і стратегічних цілей; 3) Податковим, покликаним правильно розраховувати базу оподаткування за видами податків, їх суму і своєчасно проводити розрахунки з бюджетом. Таким чином, утримання зазначених функцій управління у вигляді планування, контролю і оцінки ефективності прийнятих рішень, в більшій мірі реалізується завдяки саме бухгалтерського обліку. Адже його інформаційна система дає внутрішнім і зовнішнім її користувачам повну картину фінансово-господарської діяльності фірми.
Призначення і порядок складання Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.
Враховуючи положення п. 49.18 Податкового кодексу, подання податкових декларацій з пoдатку на прибуток здійснюється таким чином: 01) для базового звiтного (податкового) періоду - кaлендарного року - протягом 60 кaлендарних днів, що настають зa останнім календарним днем звiтного періоду; 02) для базового звiтного (податкового) періоду - калeндарного кварталу - протягом 40 калeндарних днів, що нaстають за останнім календарним днем звiтного періоду. Згідно п. 137.4 ПКУ загальними податковими (звітними) пeріодами для податку на прибуток вважаються календарні: квартал, півріччя, тpи квартали, рік. Виняток з цього правила - річний податковий (звiтний) період, який встановлено для таких платників податку: 01) новостворені платникі податку; 02) виробники сільськогосподарської продукції; 03) платникі податку, у якиx річний дохід (за вирaхуванням непрямих податків), визначений зa пoказниками Звіту про фінансові результати (Звiту про сукупний дохід), зa попередній річний звiтний (податковий) період, нe перевищує 20 мільйонів гривень. одаткова декларація з податку на прибуток зaповнюється наростаючим підсумком з пoчатку року. Форма складається з самої Декларації тa 9 додатків. Ця форма Декларації призначена для всіх платників податків, як «звичайних», так і «специфічних» (тобто банків, страховиків, букмекерів, лотeрейників і так далі.). Рядки 9 "Особливі відмітки" у вступній частині та 07-15 в основній частині декларації призначені саме для таких «особливих» платників податків і звичайними платниками податків не заповнюються. Нова декларація по своїй структурі не дуже-то відрізняється від попередньої форми. Але, в завершальну частину додано два нові інформаційні поля: 01) про подання з декларацією форм фінзвітності (потрібно зробити відмітки, які саме форми фінзвітності подаються разом із декларацією); 02) для відмітки платником податків з доходом дo 20 млн. грн., що вирішили не коригувати фінансовий результат на податкові різниці. Із завершальної частини декларації зникла довідкова таблиця-розшифровка для виправлення помилок по щомісячних авансах. Кількість додатків до декларації скоротилася з 14 до 9. Ставка податку на прибуток 18 % Різні ставки застосовуються: 01) при здійсненні страхової діяльності (3%, згідно п.136.2 cт.136); 02) до доходів нерезидентів тa прирівняних до них осіб (вiд 0% дo 20%, згiдно п. 136.3 cт. 136). 03) з 01 сiчня 2015 року введені спеціальні ставки, які застосовуються при здійсненні букмекерської діяльності, діяльності по випуску тa прведенню лотерей, азартних ігор (y тoму числі казино) - 10% і 18%, згідно пп. 136.4 cт. 136.
3. Аудиторський висновок та його види.
На етапі завершення аудиту аудитор складає аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок. Аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки — це документальне відображення аудитором виявлених порушень, помилок та відхилень від чинного законодавства та встановлених стандартів здійснення господарської діяльності, ведення обліку та складання звітності, а також проведена аудитором оцінка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності на певну дату. Інформація, що наводиться в аудиторському звіті, має бути більш детальною, надійною і компетентною, а також незалежною, об’єктивною і правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, призначений для замовника, і його зміст не підлягає оприлюдненню. Зміст цього документа залежить від конкретних обставин та результатів перевірки. В зв’язку з цим форма аудиторського висновку може бути довільною, але обов’язково в ньому мають бути такі розділи: 1) заголовок; 2) вступ; 3)масштаб перевірки; 4) висновок аудитора стосовно питання, яке перевіряється; 5) дата аудиторського висновку; 6) адреса аудиторської фірми; 7) підпис під аудиторським висновком Висновок може бути позитивним (безумовно—позитивний, позитивний висновок, що містить пояснювальний параграф), умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора видати такий висновок, який відрізняється від позитивного. За необхідності більш докладного опису цих аргументів аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, що наводиться в додатку до висновку.
| Вид висновку | Типові формулювання думки аудитора | |
| Позитивний (існує безумовна позитивна згода) | Підтверджуємо, то надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерського обліку, що використовується на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам. Фінансову звітність підготовлено на основі реальних даних бухгалтерського обліку. Вона достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01.01.200... р. згідно з нормативними вимогами щодо ведення бухгалтерського обліку та звітності в Україні | |
| Позитивний (існує нефундаментальна невпевненість) | У зв'язку з неможливістю перевірки фактів через аудитор не може висловити думку з приводу них моментів. Однак обмеження мають незначний вплив на фінансову звітність та на етап справ у цілому. Підтверджуємо, що за винятком обмежень, які зазначені вище (або які викладені у додатку 1 до аудиторського висновку), фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01.01.200... р. згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні | |
| Умовно-позитивний висновок (існує нефундаментальна незгода) | Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства. Підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у додатку, фінансовий звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01.01.200... р. згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні | |
| Негативний | У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дасться їх перелік або наводяться у додатку до цього висновку). Допущені порушення суттєво виливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність мас суттєві перекручення і недостовірне подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01.01.200... р., не виконані вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні (в стислій формі наводиться перелік питань, щодо яких не виконані вимоги з організації обліку). Отже, дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на Підприємстві, що склався на 01. 01. 200... р. | |
| Відмова від надання висновку аудитора | У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини неможливості), не можемо виказати своє професійне судження. Наведені вище моменти суттєво впливають на дійсний стан суб'єкта перевірки в цілому (основному), У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів не можемо видати об'єктивний аудиторський висновок по фінансовій звітності станом на 01.01.200... р |
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 35
1. Класифікація документів.
Документ (від лат. взірець, зразок) – це засіб закріплення на спеціальному матеріалі (папері) результатів діяльності установи або фірми. Класифікація документів — це одне з завдань інформаційного пошуку, яке полягає у зарахуванні документа до однієї з кількох категорій на підставі його змісту. Класифікація службових документів – це поділ їх на класи за найбільш загальними ознаками схожості та відмінності. Мета класифікації полягає в підвищенні оперативності роботи апарату управління та відповідальності виконавців. Документи поділяють за такими основними ознаками: 1) за назвою - наказ, протокол, статут, акт, довідка; 2) за походженням - службові та особисті; 3) за місцем складання - внутрішні та зовнішні; 4) за напрямком - вхідні та вихідні; 5) за формою - типові, трафаретні, індивідуальні; 6) за способом фіксації -письмові, графічні, акустичні, фото- та кінодокументи; 7) за стадіями створення - оригінали та копії; 8) за терміном зберігання -тимчасового зберігання (до 10 років), тривалого зберігання (понад 10 років), постійного зберігання;9) за змістом - організаційно–розпорядчі, фінансово–розрахункові, постачально–збутові тощо. В управлінській (службовій) діяльності установ і фірм особливе місце займає організаційно-розпорядча документація (ОРД), яку поділяють на 5 груп: 1) організаційна –положення, правила, статути, інструкції; 2) розпорядча – розпорядження, постанови, накази; 3) довідково-інформаційна – листи, телеграми, доповідні записки, довідки, акти тощо; 4) з кадрових питань (по особовому складу) – заяви про працевлаштування, автобіографії, резюме, характеристики, накази по особовому складу, особові листки з обліку кадрів, особові картки, трудові книжки тощо; 5) офіційно-особисті документи -пропозиції, заяви та скарги громадян, розписки та доручення.