Сутність пропозиції індивідом своєї праці
Якщо попит на працю пред'являють фірми, то пропозиція праці виходить від тимчасово незайнятих працівників. Яким же чином люди приймають рішення про вихід (чи про невихід) на ринок? Насамперед, вони керуються оптимальним розподілом свого часу між працею (оплачуваною зайнятістю) і дозвіллям (неоплачуваним проводженням часу). А це, у свою чергу, залежить від величини корисності, що приносять людині «праця» і «дозвілля».
Аспекти життєвого циклу в пропозиції праці. Оскільки ринкова продуктивність (заробітна плата) і продуктивність у домашньому господарстві змінюються впродовж життєвого циклу людини, шінюється також кількість годин, що вона пропонує на ринок праці. У молодому віці люди витрачають на роботу відносно невелику кількість годин у порівнянні з більш пізнім етапом, більше часу вони витрачають на навчання. По досягненню похилого віку люди ідуть на пенсію, повністю, або частково припиняючи роботу. У середньому віці (25—50 років) більшість чоловіків постійно беруть участь у робочій силі, однак рівень участі заміжніх жінок у робочій силі збільшується з віком.
Рішення індивіда про те, яку кількість праці запропонувати, можна аяалізувати як своєрідний «компроміс» між двома товарами: дозвіллям і
купленими споживчими благами. Дозвілля необхідне для розваги, відновлення сил, виконання домашніх обов'язків. Час, витрачений на дозвілля, не зайнятий основною роботою і, отже, він і не використовується для одержання доходу, що може бути витрачений на придбання споживчих благ. Вибираючи між цими можливостями, споживачі зіштовхуються з двома основними обмеженнями:
1)обмеженість часу в добі 24 години, який можна
використовувати тільки на роботу і дозвілля;
2)погодинна ставка заробітної плати, що визначає купівельну
спроможність індивіда.
Погодинну ставку заробітної плати можна розглядати як альтернативну вартість праці, тому що вона є грошовим еквівалентом товарів і послуг, що жертвує індивід для насолоди додатковою годиною дозвілля.
Підвищення ставки заробітної плати впливає на вибір між працею і дозвіллям двояко:
1.Діє ефект заміщення: підвищення ставки заробітної плати
збільшує альтернативну вартість праці, з'являється стимул заміни
дозвілля на працю (і, отже на товари, куплені за рахунок додаткових
иробітків).
Підвищення ставки заробітної плати створює «ефект доходу»,
скорочуючи кількість відпрацьованих годин. Більш висока ставка
заробітної плати — за умови, що ціни на послуги залишаться
незмінними — підвищує реальні доходи робітників. Маючи вищі
доходи, робітники схильні споживати більше нормальних товарів і
ченше — товарів нижчої якості. Дозвілля є «нормальним товаром». Як
гільки доходи починають рости,люди, за інших рівних умов, звичайно
трагнуть більше відпочивати, скорочуючи робочий час. Отже, сам пособі «ефект доходу» від підвищення заробітної плати виразиться в скороченні кількості праці, пропонованої робітником
Як показано на рисунку, величина доходу від підвищення ставки заробітної плати залежить від відносної сили «ефекту доходу» і «ефекту заміщення». Загальновизнано, що у випадку дуже низької заробітної плати переважає «ефект заміщення», і тому кількість праці, пропонована індивідами при підвищенні заробітної плати, зростає. Однак у міру росту заробітної плати посилюється дія «ефекту доходу». Здається, що люди починають відноситися до дозвілля як до предмета розкоші. Після того, як вони забезпечили собі визначений рівень матеріального благополуччя, починають витрачати дедалі менше і менше часу на роботу. Якщо стане діяти ця модель, крива пропозиції індивідом своєї праці буде мати вигнуту форму, як показано на рисунку. Поки функція зростає на відрізку низької заробітної плати, домінує «ефект заміщення», при убуванні функції на відрізку високої заробітної плати превалює «ефект доходу».
З одного боку, більш висока заробітна плата може збільшити кількість праці, пропонованої індивідом, тому що додатковий доход компенсує час, витрачений на відпочинок. З іншого — більш висока заробітна плата дозволяє людині витрачати менше часу на роботу і зберігати при цьому високий життєвий рівень. Узяті разом, розглянуті впливи дають криву пропозиції індивідом своєї праці, що має, як показано на рисунку, вигнуту форму. Така ситуація характерна для розвинутих країн, де високий рівень добробуту забезпечує людині можливість більше часу витрачати на дозвілля.
Хоча економічна теорія не в змозі передбачити який з ефектів буде домінувати, вона може сприяти формуванню більш зваженої економічної політики. Важливим прикладом цієї політики можна назвати мотиваційний ефект ставки прибуткового податку.