Можна виділити такі конкретні моделі розв'зання трудового конфлікту
1.Якщо конфліктуючі сторони не бачать способу узгодження, то
вони взаємно відмовляються від власних домагань з метою збереження
соціального миру в організації чи між організаціями.
2. Одна з конфліктуючих сторін відмовляється від власних
домагань,усвідомивши їх як менш істотні, справедливі, а можливості
«виграти» конфлікт — як більш слабкі.
3. Конфліктуючі сторони знаходять варіант компромісу,
жертвуючи частиною своїх домагань, щоб створити можливість
їхнього узгодження (домагання повною мірою не можуть бути
погоджені).
4. Обидві сторони можуть реалізувати свої домагання; якщо
знаходяться «нові ресурси», якщо проблема конфлікту
«наштовхується» на якусь третю сторону, тобто вирішується за
захунок цієї третьої сторони.
Існують такі типи розв'язання конфлікту, як: автономний, коли сторони, що конфліктують у процесі соціально-трудових відносин, здатні зняти проблеми самостійно, у межах власних задач і функцій; загальноорганізаційний, якщо трудовий конфлікт розв'язується тільки в результаті організаційних змін; самостійний, коли конфліктуючі сторони самі вирішують проблему, спираючись на власні можливості, бажання і здібності; публічний, якщо в розв'язанні конфлікту беруть участь оточуючі, вони співчувають, радять, чи схвалюють засуджують, і адміністративний, коли врегулювання відбувається тільки в результаті втручання і відповідних рішень адміністрації.
38 Поняття, структура та особливості ринку праці.
Ринок праці як складова ринкової економіки є системою суспільних відносин з погодженими інтересами роботодавців і тими, кого наймають як робочу силу.
^инку праці властиві такі характеристики. Ринок праці — це: по-перше, сукупність економічних відносин між попитом та пропозицією зобочої сили; по-друге — місце перетинання різних економічних і соціальних інтересів і функцій; по-третє, з позицій підприємств — поле взаємин окремого підприємства і його співробітників, тобто потенційних чи (фактичних працівників, які думають про перехід на нове місце роботи в межах фірми
Структуру ринку праці складають:
1) конкурентні відносини між працівниками і підприємцями, а
також усередині кожної з цих груп;
2) механізм державного регулювання ринку робочої сили;
3) система соціального захисту населення, функціонування ринку
праці має ряд особливостей, а саме:
1) невіддільність прав власності на товар-працю від його
власникаЛраця є процесом витрати робочої сили її носієм, у процесі
купівлі-продажу праці виникають особливі відносини;
2) значна тривалість контакту продавця і покупця. Угода, чинна
на ринку праці, передбачає початок тривалих відносин між продавцем
покупцем;
3) дія негрошових факторів угоди (умови праці, мікроклімат у
колективі, перспективи просування по службі і професійне зростання);
4) наявність численних інституціональних структур особливого
юду.До них можна віднести: систему трудового законодавства; різні
установи і служби регулювання зайнятості, державні програми у сфері
праці і зайнятості і таке інше;
високий ступінь індивідуалізації угод. Вони відрізняються великою зозмаїтістю, оскільки кожен працівник — своєрідний, а кожне робоче місце тією чи іншою мірою відрізняється від іншого і жадає від претендента специфічних навичок.
"оловними складовими ринку праці є сукупна пропозиція (П), що охоплює всю найману робочу силу, і сукупний попит (С) як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Вони складають сукупний зинок праці
ТР = СР - ВП. де СР — сукупний ринок праці: ПР — поточний ринок праці
Поточний ринок праці утвориться за рахунок природного і механічного руху робочої сили і робочих місць (введення нових і вибуття старих). Він складається з окремих елементів:
• відкритий ринок праці - це економічно активне населення, що
шукає роботу і має потребу в підготовці, перепідготовці, а також
вакантні робочі місця в усіх секторах економіки;
• прихований ринок праці — це особи, що формально зайняті в
економіці, але у зв'язку зі скороченнями виробництва чи ж зі
зміною його структури можуть бути вивільнені.
39 субекти та конюнктура ринку праці.