Розділ 4. Суб’єкти ринкової економіки

Домогосподарства

1.Суть і роль домогосподарств в ринковій економіці.

2.Кругообіг господарств.

Термін “домогосподарство” більш чітко прив’язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами, і передбачає існування економічних відносин власності всередині домогосподарства та виробничих відносин (якщо вони існують). У ринковій економіці вони виконують дві основні економічні функції:

• Основного постачальника економічних ресурсів

• Основної витратної групи в національному господарстві

В економічній системі суспільства домогосподарства безумовно виступають у ролі отримувачів доходів. Важливо проаналізувати такі основні джерела доходів домогосподарств, як заробітна плата, відсотки на вкладений капітал, доходи від інвестиційних товарів, дивіденди, отримання плати за кредит, доходи від ведення особис­того підсобного господарства тощо.

Вивчаючи розподіл доходів, важливо звернути увагу на при­чину такого явища ринкової економіки, як нерівномірність роз­поділу доходів. Необхідно проаналізувати сутність категорій про­житковий мінімум, оптимальний споживчий бюджет, мінімальний споживчий бюджет, трансфертні платежі.

Отримавши доходи, кожне домогосподарство їх витрачає. То­му аналізуючи доходи господарюючих одиниць, не можна обійти увагою витрати домогосподарств. Отриманий дохід витрачається у двох основних напрямах, з метою задоволення таких цілей: споживання і заощадження.

Закономірності поведінки господарюючих суб’єктів на ринку допомагає зрозуміти аналіз таких понять: ефект доходу, ефект заміщення, закон спадної граничної корисності, правило максимізації корисності, бюджетні лінії, криві байдужості.

У першу чергу, домогосподарство — це важіль встановлення економічної рівноваги. У даному разі слід проаналізувати рівність інвестиції і заощаджень, сукупних витрат і вартості виробленого продукту, попиту і пропонування. Домогосподарства також мають надзвичайно важливе значення в економіці суспільства, оскільки вони разом узяті формують сукупний попит, який зорієнтовує всю ринкову систему в цілому. Безумовно, роль домогосподарств у державі визначається їх статусом постачальників ресурсів, а саме: робочої сили, капіталу, грошей, готових товарів, призначених для задоволення потреб особистих і суспільних.

Сьогодні інтерес до вивчення діяльності домосподарств зростає, оскільки постійно з року в рік посилюється їх значення в економіці. В Україні, наприклад, значно збільшилась їх частка у валовому внутрішньому продукті.

В Україні доходи домогосподарств слід поділяти на грошові та натуральні (отримані внаслідок праці на присадибних та дач­них ділянках). До грошових доходів також зараховують оплату робочої сили у сільськогосподарських підприємствах, коопера­тивах, доходи від продажу сільськогосподарської продукції на ринку, надання послуг тощо. У 1999 р. індекс реальних грошо­вих доходів населення щодо 1991 р. становив 28 %, у 2002 р. середня зарплата в Україні становила близько 60 дол., в Росії — понад 110 дол. СІЛА

Витрати домогосподарств та їхня структура. Витрати до­могосподарств як політекономічна категорія— це сукупність грошових коштів та матеріальних благ, які витрачаються у про цесі виконання ними (передусім, сім'ями) економічних функцій, з приводу витрачання яких між членами сім'ї, сім'єю у цілому, з одного боку, різними гілками державної влади, фінансово-кре­дитними інститутами та іншими суб'єктами з другого боку, фор­муються відносини приватної та неприватних типів власності в окремих сферах суспільного відтворення.

Отримавши доходи, кожне домогосподарство їх витрачає. Отриманий дохід витрачається у двох основних напрямках, з метою задоволення таких цілей споживання і заощадження.

Основними статтями витрат домогосподарств є: податки; витрати на харчування; витрати на одяг і взуття; витрати на оплату квартири; транспортні витрати; витрати на опла­ту комунальних послуг (електроенергії, води, газу, телефону); витрати на отримання освіти; витрати на відпочинок, подо­рожі та розваги; внески у фонди соціального страхування; нагромадження; добровільні пожертвування та внески на громадські організації; придбання цінних паперів; спла­та заборгованості за