Пенсійна реформа в Україні

Головне завдання Пенсійної реформи — підвищення ефективності пенсійної системи на основі персоніфікації страхових внесків і посилення залежності пенсії від виробничого стажу, величини заробітної плати, величини і тривалості виплати страхових внесків; підвищення мотивації праці, поліпшення контролю за правильністю нарахування пенсій.

Для реалізації завдань реформування пенсійного забезпечення Указом Президента України від 4 травня 1998 року передбачено поетапне впровадження персоніфікованого обліку збору (внесків) на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом відкриття персональних рахунків у банківських установах на всіх застрахованих осіб і пенсіонерів, запровадження системи пенсійного страхування, посилення контролю за сплатою збору (внесків).

Персоніфікований облік — організація (збір, обробка, збереження передбачених законодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зведень) та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відповідно до Закону.

Наразі відбувся перехід від однорівневої солідарної моделі пенсійного забезпечення до змішаної трирівневої системи пенсійного забезпечення, про що свідчить Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 р.

Перший рівень — солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, заснована на принципах солідарної взаємодопомоги і відповідальності працюючих за власний стан пенсійного забезпечення, тобто держава ставить за обов'язок працюючому населенню або його роботодавцям і 232 деяким іншим категоріям фізичних і юридичних осіб виплачувати регулярні пенсійні внески, що зараховуються в загальнодержавний Пенсійний фонд і використовуються державою для виплати пенсіонерам поточних пенсій, існуючих у країні. Виплати з такого загальнодержавного Пенсійного фонду є головним джерелом пенсійних доходів пенсіонерів на основі заробітної плати протягом трудового періоду.

Другий рівень — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб із фіксованим розміром відрахувань із заробітної плати, що зараховуються в накопичувальні пенсійні фонди, враховуються на персоніфікованих пенсійних рахунках працюючих і використовуються для виплати пенсій після досягнення ними пенсійного віку.

Третій рівень— система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень

3 метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбаченому законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Розповсюдженим типом заощаджень третього рівня системи пенсійного забезпечення є корпоративні (професійні) пенсійні фонди, що пропонуються роботодавцями для своїх працівників, і особисті пенсійні заощадження у формах, установлених законодавством країни.

Передбачається поступове поглиблення диференціації розмірів пенсій залежно від трудового внеску та страхового стажу кожної застрахованої особи, збільшення їх середнього розміру до рівня межі малозабезпеченості, впровадження накопичувальних персональних рахунків у системі обов'язкового пенсійного страхування.

Перший етап пенсійної реформи в Україні успішно втілюється в життя — запроваджено пенсійне страхування.

Після перерахунку пенсій за новим Законом близько 4 мільйонів пенсіонерів отримали диференційовані пенсії - їх розмір збільшився за рахунок високого заробітку і тривалого трудового стажу. Отже, зрівняльний підхід було відмінено.

Пенсії людей, розміри яких після перерахунку за нормами нового закону не збільшились, або збільшились менше, ніж на

12%, підвищені в квітні 2004 ще на 12% (з врахуванням підвищення на 4,2%), яке було здійснено раніше. Причому перерахунок цей відбудеться з 1 січня 2004 року. Тобто мінімальна пенсія після збільшення на 12% становитиме 102 гривні 82 коп., пенсії в 150 грн зростуть до 168 грн. Середній же розмір пенсії з врахуванням 12-відсоткового підвищення становитиме 185 грн. У табл. 8.7 подано прогноз розвитку пенсійного забезпечення за соціальними групами пенсії, то її розмір буде збільшено за відповідною шкалою — від 3% за один рік відстрочки до 85,32% за 10 років більш пізнього призначення пенсії. Проте у новій системі передбачена індексація пенсій: відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення та з 1 березня 2005 року з урахуванням не менше, ніж 20% зростання середньої заробітної плати по країні.

Чинним законодавством України передбачено розмір пенсії, який відповідає 50—60% рівня заробітної плати, тобто досить високий коефіцієнт заміщення. На кінець 2000 р. середній розмір пенсії за віком при повному стажі становив лише 30% середнього рівня заробітної плати. Така ситуація виникає внас- ■ лідок обмеження максимального розміру пенсії. Це обмеження також обумовлює відсутність її суттєвої диференціації.

Крім цього, до основних проблем пенсійної системи України належать:

• висока питома вага пенсій, що призначаються на пільгових умовах стосовно стажу та розміру;

• фінансування пенсій за інвалідністю внаслідок загального захворювання, забезпечення контролю за процесом їхнього призначення та перегляду;

• невирішеність питання щодо сплати внесків пенсійного страхування особами, які оподатковуються в особливому порядку: суб'єктами малого підприємництва, платниками єдиного сільськогосподарського податку.

Програма здійснення пенсійної реформи в Україні передбачає реалізацію таких основних заходів:

* визначення розміру пенсії на основі персоніфікованого обліку внесків, виходячи із загального обсягу сплати внесків за весь період страхування (на основі стажу та розміру заробітної плати);

* формування загальнообов'язкового державного накопи чувального сектора, який має доповнити розподільчу систему;

* встановлення норм правового регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів та інших форм недержавного пенсійного забезпечення.

При цьому передбачається, що максимальний розмір пенсії в розподільчій системі не може перевищувати 40% заробітної плати (зазначений розмір визначено як мінімальний, що має гарантувати система пенсійного забезпечення Конвенцією МОП № 102 "Про мінімальні норми соціального забезпечення"). В розподільчій системі не передбачено будь-якої гарантії щодо мінімального розміру пенсії, він має забезпечуватися за рахунок бюджетних коштів на основі програми соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам.

Програма реформування має охопити приблизно 30 років. На першому етапі реформи (він має тривати приблизно від 15 до 20 років після прийняття відповідного закону) пенсії мають призначатися на умовах, які наближаються до визначених чинним законодавством про пенсійне забезпечення. Далі має бути здійснено «м'який» (пов'язаний зі зміною поколінь, із формуванням корпоративних пенсійних систем, недержавних пенсійних фондів та державного накопичувального фонду) перехід до нового порядку пенсійного забезпечення.

Остаточне формування програми пенсійної реформи в Україні вимагає вирішення низки проблем, зокрема;

* більш чіткого визначення гарантій щодо мінімального розміру пенсії, враховуючи соціальну функцію системи пенсійного забезпечення;

* встановлення гарантій перегляду розміру пенсій у зв'язку зі зростанням цін та заробітної плати;

* встановлення надійних механізмів забезпечення захисту майнових прав і законних інтересів застрахованих осіб приформуванні і використанні накопичувального сектора пенсійного забезпечення.