Етична поведінка як сукупність вчинків та дій людей

У підприємницькій діяльності зустрічаються випадки більшого чи меншого відхилення від суспільних норм, що влас­не і є неетичною поведінкою. Причинами неетичної діяльності можуть бути:

конкурентна боротьба;

бажання мати великі прибутки;

невміле стимулювання керівників за етичну поведінку;

зменшення значення етики в суспільстві;

бажання досягти мети та виконати місію організації будь-якою ціною;

неетична поведінка партнерів (суміжників, засновників, постачальників тощо);

виникнення конфліктних, стресових та інших подібних явищ в організації;

невдалий підбір та невміле застосування стилів керівництва в організації;

занадто складна система розробки та прийняття рішень в ор­ганізації.

Сучасний менеджмент пропонує певні заходи для забезпе­чення етичної поведінки.

1. Впровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань та правил етики працівників в організації. Наприклад, етичними нормативами забороняються хабарі, подарунки, порушення законів, незаконні виплати політичним організаціям, необгрунтовані вимоги, роз­криття секретів фірми, використання забороненої інформації.

Західний спеціаліст Тім Граунт-Сміт підкреслює, що інстинкт наживи слід стримувати етичними нормами, створен­ням високоморального клімату в бізнесі. В розвинутих країнах ці підходи сьогодні переважають. Так, великі корпорації поси­лено афішують свою турботу про навколишнє середовище, ство­рюють механізми "екологічної безпеки". Особисто це стосується хімічних, нафтопереробних та інших підприємств із шкідливим виробництвом.

Деякі компанії під впливом етичної поведінки відмовляються навіть від вигідної експлуатації робочої сили в країнах, що роз­виваються. Наприклад, один із світових лідерів у виробництві одягу компанія «Леві Страусе» нещодавно припинила свої капіталовкладення в економіку Бірми та Китаю через порушення прав людини в цих країнах.

2. Створення комітетів з етики, основне завдання яких -оцінювати повсякденну практику з позицій етики та етичної по­ведінки. На невеликих підприємствах цю функцію може вико­нувати спеціаліст з етики бізнесу (наприклад, адвокат з етики).

3. Проведення соціальних ревізій, покликаних оцінювати вплив соціальних факторів на організацію.

4. Організація навчання етичній поведінці керівників та підлеглих.

5. Постійне інформування працівників про випадки високо-етичної поведінки через пресу, радіо, телебачення тощо.

6. Проведення нарад, конференцій, симпозіумів з проблем етичної поведінки.

Стосовно бізнесу етика визначає такі моральні критерії і па­раметри відносин між виробниками і споживачами, службовця­ми і керуючими компанії, самими компаніями і державою, які утворюють систему взаємних обов'язків індивідумів.

Без дотримання етичних норм вся інфраструктура бізнесу, яка в багатьох випадках будується на основі неформальних угод, неформальних контрактів, довіри партнерів один до одно­го, буде порушеною. Тому ступінь довіри партнерів до етичних стандартів один до одного відіграє суттєву роль в бізнесі. Опи­тування менеджерів, проведені у Франції, Німеччині, США, по­казали, що більшість з них поділяє точку зору, що здорова етика є запорукою успішного бізнесу.

Існує чимало етичних критеріїв цивілізованого підприємництва, але особливу цінність в ділових відносинах набуває чесність і порядність партнерів. Американський підпри­ємець К. Редолл писав, що в бізнесі необхідно покладатися на сумлінність індивідума: це той бік свободи, яка називається відповідальністю.

В цілому 90 % загального числа найбільших американських компаній розробили власні кодекси етики, значна частина аме­риканських шкіл бізнесу включили відповідні курси у свої навчальні програми.

Однією з найпопулярніших форм закріплення ділової етики є проголошення етичних кодексів або кодексів поведінки, які приймає корпорація. Вони є списком заповідей і правил для службовців (не зловживати службовим становищем, не давати хабарів, не приймати подарунків), або декларуванням загальних принципів.

Етичні кодекси розробляються не тільки фірмами. В США існують цехові кодекси, які застосовують групи професійних бізнесменів (спеціалісти з реклами і маркетингу, маклери, брд кери, збутовики та ін.). В деяких галузях родинні фірми застосо­вують галузеві етичні кодекси. Це дозволяє, з одного боку, роз­робити єдині етичні критерії в певній сфері бізнесу для всіх підприємців, які ведуть власну справу в цій сфері, з іншого - спрощують виявлення неетичної поведінки конкурентів, ство­рюють конкурентні стимули для підвищення доброякісності виробів.

Все більше американських компаній вводять посаду «посередника по скаргах працюючих». У функції посередників входять дослідження етичних питань, консультації для служ­бовців, аналіз потенційних проблемних галузей. Будь-який слу­жбовець корпорації може звернутися до посередника і одержати кваліфіковану консультацію з морально-етичних проблем, які його цікавлять.

Велике значення надається етичній стороні відносин підприємців із споживачами. Мова йде про адекватність рекла­ми товарів, які виробляються фірмами, їх характеристики.

Виховання в персоналі таких рис, як чесність, уважність, надійність формує високу культуру обслуговування клієнтів. Пояснюючи думку про підлеглість виробництва інтересам спо­живача, К. Мацусіта - глава японської корпорації «Мацусіта Денкі» відмічає, що споживач - король. Роль відданого підлеглого полягає в тому, щоб допомогти королю прийняти правильне рішення. Тоді разом, мудрий правитель і його вірні піддані, в стані забезпечити процвітання суспільства і нації. Таке кредо багатьох компаній у відношенні до споживача.Багато компаній ідуть на значні фінансові витрати. Так, американська компанія «Дженерал моторе» одного разу втратила 3,5 мільйона доларів на одні тільки поштові послуги, щоб попередити 6,5 млн. володарів автомобілів про дефекти в кріпленні двигунів.

В корпорації «Кеситл», яка продає складне медичне облад­нання, існує традиція: три рази на тиждень керуючі зобов'язані зателефонувати клієнту, який купив у них обладнання до 15 місяців тому, і поцікавитися, чи задоволений клієнт її продукцією. В результаті вигоду має як клієнт, так і компанія. Клієнт відчуває свою важливість для компанії, компанія, в свою чергу, знаючи думку клієнта, має можливість знайти малі проблеми до того, як вони переростуть у великі.

Складовою частиною підприємницької етики є культура ведення ділових переговорів між потенційними партнерами. Ділові переговори проводяться з метою встановлення контактів, обговорення проектів майбутніх угод, сумісних дій, вирішення питань, які становлять взаємний інтерес для сторін.

Організація ділових переговорів вимагає ретельної підготовки, вивчення можливостей потенційного партнера, вміння спілкуватися в будь-якому культурному середовищі, знання національних традицій, звичок; правил етикету. Оволодіння етикою ведення переговорів є основою для встановлення щирих і міцних відносин між бізнесменами.

Якщо в західноєвропейських і американських фірмах для налагодження ділових зв'язків достатньо обміну офіційними листами, то японським бізнесменам важливий безпосередній контакт з потенційним партнером і особиста зустріч. При ор­ганізації такої зустрічі необхідно звертатися до послуг впливового в японських колах посередника. Японські компанії розгля­дають контракт не як юридичний інструмент, а як основу для налагодження відносин. Усна угода має для японського партне­ра більшу вагу, ніж письмовий контракт. Це випливає з оргалізації японського ділового спілкування на досягнення гармонії, консенсусу і компромісів. Багато японців народжуються і помирають, ніколи в житті не звернувшись до юриста, а багато японських компаній не мають юридичної служби для вирішення конфліктних ситуацій. Згідно з національною традицію, сторо­на, яка змушена в ході ділового спілкування піти на поступки, має право розраховувати на одержання переваг при вирішенні якого-небудь питання.

При встановленні ділових відносин з японськими бізнесменами важливо пам'ятати про дотримання «права стату­су». Офіційне спілкування на рівних з нижчестоячими, згідно з уявленнями традиційної моралі японців, може нести «втрату власного обличчя». Тому для досягнення успіхів у переговорах необхідно, щоб спілкування велося між людьми, які мають при­близно рівне становище в діловому світі, а будь-яке знайомство з представниками японського бізнесу повинно починатися з обміну візитними карточками. В ході переговорів важливо до­тримуватися терпимості, коректних і доброзичливих стосунків між співбесідниками, яких би суперечливих поглядів вони не дотримувалися. Японські бізнесмени намагаються уникнути відмов у проханні, вони намагаються вживати вирази типу «це дуже важко», «це необхідно ретельно вивчити».

При встановленні ділових контактів із західними бізнесменами слід мати на увазі їх певний інфантилізм, неба­жання перетворювати бізнес в науку або важку роботу. Крім телефонного і особистого спілкування, проведення ділових ланчів, обідів, британські підприємці підтримують ділові конта­кти, регулярно відвідуючи конгреси, семінари та виставки, бе­ручи участь в роботі престижних клубів. Англійський бізнесмен дотримується «ритуалістичних концепцій в поглядах на життя», завжди робить так, як прийнято в суспільстві. На переговорах позиція англійських бізнесменів досить жорстка, торгово-політичні фактори переважають над чисто комерційними. При веденні переговорів залучається багаточисельний фактичний, довідковий і стратегічний матеріал. Прораховується кожна по­зиція, точно фіксується будь-яка деталь і позиція контракту. При проведенні ділових переговорів з англійськими бізнесменами обговорюється не тільки контракт, але й широке коло питань, які зачіпають перспективи подальшого співробітництва.

Перед початком ділових переговорів з англійськими бізнесменами партнеру необхідно вияснити структуру ринку товарів тієї чи іншої фірми, її комерційне і корпоративне «обличчя». Починати переговори доцільно із звичних людських проблем: погода, спорт, діти. Проводити їх слід не на базі суто комерційної угоди, а в сфері людських відносин. Перед почат­ком зустрічі необхідно поцікавитись часом, який є в розпоря­дженні партнера. Слід пам'ятати, що коли англійський партнер запросив вас на ленч, необхідно в зручний для нього час провес­ти такий же захід у відповідь, В Німеччині для налагодження ділових зв'язків достатньо обміну офіційними листами з пропо­зиціями про співробітництво і проханням про організацію осо­бистої зустрічі з представниками фірми. Доцільно при закінченні контрактів використовувати практику роботи через агентські фірми.

Необхідними елементами етики ділового спілкування є по­дання знаків поваги до тих, з ким велись переговори.

В Англії відправлення поздоровчої листівки до Різдва або до дня народження, привіти близьким розцінюються як прояв ввічливості і добрих людських якостей, що буде допомагати укріпленню ділового авторитету.

В англійському суспільстві і ділових сферах розроблений пе­вний ритуал дарування і визначене коло товарів, які вважаються подарунками, а не хабарами. В їх числі записники, календарі, запальнички, фірмові авторучки, на Різдво - алкогольні напо

У Франції не прийнято вручати подарунки партнеру в хода першої зустрічі. Коли укладена угода, може бути організована вечеря на честь успішного завершення переговорів. При бажанні можна вручити сувенір, книгу, яка відповідає смакам партнера, або платівку.

Однак етика бізнесу зачіпає не тільки проблему соціальне відповідальної поведінки. Вона зосереджена на широкому спек­трі варіантів поведінки керуючих і керуємих. Більше того, в фо­кус її уваги - і цілі, і засоби, які використовуються для досяг­нення тими і іншими. Наприклад, майже всі американці раху­ють, що неетично давати взятку іноземному чиновнику заради одержання контракту. Дії керівників або рядових працівників, які порушують закон, також слід розцінювати як неетичні.

Таким чином, дуже важливо, щоб керівники високого рівня служили рольовими моделями належної етичної поведінки, а організації мали можливість підвищити свої етичні стандарти.

Вступ

Відтак загальнонаціональне опитування з питань соціальної відповідальності українського бізнесу і корпоративної філантропії, що виконувалось Українським жіночим фондом спільно з Консорціумом із удосконалення менеджмент освіти в Україні, було спрямоване саме на виявлення сучасних тенденцій у ставленні українських підприємців та власників бізнесу до філантропічної діяльності, сферам надання благодійної допомоги, існування чіткої політики в організаціях щодо благодійності, формам підтримки тощо.

Цілі дослідження включали виявлення стратегій сучасних українських компаній та підприємств у наданні благодійної підтримки, а саме, які фактори впливають на прийняття рішень щодо надання благодійної допомоги; сфери благодійної діяльності, які є найбільш цікавими для компаній, ставлення до проектів з проблем жінок; а також виявлення перешкод на шляху розвитку філантропії та благодійництва в Україні.

Результати цього дослідження стануть у нагоді не тільки пошукачам благодійної підтримки, але і допоможуть сучасним українським підприємцям, організаціям і установам сформувати своє бачення щодо філантропічної діяльності на власних підприємствах. Адже благодійність свідчить про стан моралі суспільства.