Страхування та страховий ринок 3 страница

Тема 13

боргових фінансових інструментів є облігації, векселі, чеки тощо;

— пайові фінансові інструменти, які підтверджують пра­
во їх власника на частку (пай у статутному фонді їх емітента)
і на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду, про­
цента тощо). Пайовими фінансовими інструментами є, як пра­
вило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сер­
тифікати тощо).

Залежно від пріоритетної значимості розрізняють такі види фінансових інструментів:

— первинні фінансові інструменти (фінансові інструмен­ти першого порядку); як правило, цінні папери, що характе­ризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтвер­джують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі і т. ін.);

— вторинні фінансові інструменти, або деривативи (фі­нансові інструменти другого порядку), — виключно цінні па­пери, що підтверджують право або зобов'язання їх власника купити чи продати первинні цінні папери, які обертаються, валюту, товари або нематеріальні активи на попередньо визна­чених умовах у майбутньому періоді. їх використовують для проведення спекулятивних фінансових операцій та страхуван­ня цінового ризику ("хеджування"). Залежно від складу пер­винних фінансових інструментів або активів, відповідно до яких вони випущені в обіг, деривативи поділяють на фондові, валютні, страхові, товарні і т. ін. Основними видами дерива-тивів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні контракти.

За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструмен­ти є таких видів:

— фінансові інструменти з фіксованим доходом — фінан­сові інструменти з гарантованим рівнем дохідності при їх по­гашенні (або протягом періоду їх обігу) незалежно від кон'юн­ктурних коливань ставки позикового процента (норми прибут­ку на капітал) на фінансовому ринку;

— фінансові інструменти з невизначеним доходом — фінан­сові інструменти, рівень дохідності яких "може змінюватися залежно від фінансового стану емітента (прості акції, інвес­тиційні сертифікати) або у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку (боргові фінансові інструменти з плаваю­чою процентною ставкою, "прив'язаною" до встановленої об­лікової ставки, курсу певної "твердої" іноземної валюти тощо)-

фінансовий ринок

За рівнем ризику виділяють такі види фінансових інстру­ментів:

— безризикові фінансові інструменти — державні корот­кострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифі­кати найбільш надійних банків, "тверда" іноземна валюта, золото та інші цінні метали й каміння, придбані на короткий період. Термін "безризикові" є певною мірою умовним, оскіль­ки потенційний фінансовий ризик несе в собі будь-який із перелічених видів фінансових інструментів; вони слугують лише для формування точки відліку вимірювання рівня ризи­ку за іншими фінансовими інструментами;

— фінансові інструменти з низьким рівнем ризику — це, як правило, короткострокові боргові фінансові інструменти, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов'язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника (характеризується терміном "пер­шокласний позичальник");

— фінансові інструменти з помірним рівнем ризику — група фінансових інструментів, рівень ризику за якими при­близно дорівнює середньоринковому;

— фінансові інструменти з високим рівнем ризику — фінансові інструменти, рівень ризику за якими суттєво пере­вищує середньоринковий;

— фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні") — ті, що характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються для здійснення найбільш ризико­ваних спекулятивних операцій на фінансовому ринку. При­кладом таких високоризикованих фінансових інструментів є акції "венчурних" (ризикових) підприємств; облігації з висо­ким рівнем процента, емітовані підприємством, що перебуває в кризовому фінансовому стані; опціонні та ф'ючерсні контрак­ти тощо.

Наведена класифікація відображає поділ фінансових інстру­ментів лише за найбільш суттєвими загальними ознаками (табл. 13.2). Кожна з розглянутих груп фінансових інстру­ментів, у свою чергу, класифікується за окремими специфіч­ними ознаками, які відображають особливості їх випуску, обігу і погашення.

Тема 13

Таблиця 13.2. Класифікація інструментів фінансового ринку

№ з/п	Критерії класифікації	Види фінансових інструментів
	За окремими видами фі­нансових ринків	Інструменти грошового ринку. Інструменти ринку позичкових капі­талів. Інструменти ринку цінних паперів. Інструменти валютного ринку. Інструменти страхового ринку. Інструменти ринку золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння. Інструменти ринку нерухомості
	За термінами обігу	Короткострокові фінансові інстру­менти. Довгострокові фінансові інструменти
	За характером фінансо­вих зобов'язань	Інструменти без наступних фінансо­вих зобов'язань. Боргові фінансові інструменти. Пайові фінансові інструменти
	Залежно від пріоритет­ної значимості	Первинні фінансові інструменти. Вторинні фінансові інструменти, або деривативи.
	За гарантованістю рівня дохідності	Фінансові інструменти з фіксованим доходом. Фінансові інструменти з невизначе- ним доходом
	За рівнем ризику	Безризикові фінансові інструменти. Фінансові інструменти з низьким рівнем ризику. Фінансові інструменти з помірним рівнем ризику. Фінансові інструменти з високим рівнем ризику. Фінансові інструменти з дуже висо­ким рівнем ризику ("спекулятивні")

фінансовий ринок

13.4. Структура фінансового ринку

Єдиного методу структуризації фінансового ринку не вироб­лено. У практиці розвинутих країн оптимальна структура фінансового ринку визначається двома основними ознаками — часовою та інституціональною (рис. 13.5).

Відповідно до часової ознаки фінансовий ринок поділяють на два основних елементи:

1) грошовий ринок — ринок короткострокових капіталів (на термін до одного року) або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах;

2) ринок капіталів — це ринок середньо- та довгостроко­вих капіталів або грошових коштів (на термін більше одного року), що представляють інвестиційний фактор у розвитку економіки.

Структура фінансового ринку в інституціональному ро­зумінні складається з таких секторів:

1) кредитно-фінансових інститутів (банків та інших не-банківських фінансово-кредитних установ, тобто фінансових посередників);

2) ринку цінних паперів, який, у свою чергу, поділяється на первинний (нові емісії цінних паперів) і вторинний, який також поділяється на біржовий, або організований (фондову біржу), і позабіржовий, або неорганізований ("вуличний").

За часовою ознакою (терміном кредитних операцій та бор­гових зобов'язань) та за формою фінансових ресурсів фінансо­вий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів.

Грошовий ринок пов'язаний з готівковими грошима та ана­логічними платіжними засобами. Це ринок готівкових грошей, короткострокових кредитних операцій (до одного року), валюти.

Структуру грошового ринку можна представити таким чи­ном:

— обліковий ринок — це ринок, на якому під час укладан­ня угод в обігу перебувають високоліквідні активи (векселі, Чеки); гроші обмінюють на інші ліквідні активи за альтерна­тивною вартістю, що вимірюється в одиницях номінальної Норми процента;

— міжбанківський ринок — це ринок, на якому залуча­ються та розміщуються міжбанківські кредити, у тому числі Кредити НБУ та комерційних банків;

Тема 13

Рис. 13.5. Структуризація фінансового ринку

— валютні ринки — це ринки, що ефективно обслугову ють внутрішній та міжнародний платіжний оборот за допомо­гою обміну однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажУ-

фінансовий ринок

Це складова грошового ринку, де "зустрічаються" попит і про­позиція на валюту.

Ринок капіталів — це ринок, на якому купують грошові кошти на тривалий строк (більше одного року). Класичними операціями ринку капіталів є операції з фондовими інстру­ментами — акціями, середньо- та довгостроковими облігація­ми; довгострокові депозити та позики комерційних банків, операції спеціалізованих інвестиційних та фінансових ком­паній.

Структура ринку капіталів така:

— ринок цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються емісія та купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважується попит і пропозиція. Через ринок цінних паперів (банки, спеціальні кредитно-фінансові інститути, фондову біржу) акумулюються грошові нагромадження підприємств, приватних осіб, держа­ви, банків і спрямовуються на виробниче та невиробниче вкла­дення капіталів;

— ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів — це частина ринку позичкових капіталів, де купуються грошові кошти (кредитні ресурси) на тривалий строк (більше одного року). Ці кошти використовують для збільшення маси основ­ного та оборотного капіталу, зайнятого в обороті позичаль­ників.

В основі первинного поділу фінансового ринку лежить пев­на група фінансових активів. Це пояснюється тим, що саме фінансовий актив визначає зміст поняття "фінансовий ринок". Тоді структуру фінансового ринку можна представити у ви­гляді грошового ринку та ринку капіталів (кредитного ринку), які у свою чергу можна представити як: грошовий ринок; ринок позичкових капіталів; ринок цінних паперів; валютний ринок; страховий ринок; ринок дорогоцінних металів і камін­ня; ринок інструментів нерухомості.

Кожен виокремлений структурний сегмент фінансового ринку можна розбити на окремі сектори (мікросегменти). В основу виокремлення того чи іншого сектору (мікросегмента) покладено конкретний вид фінансового активу: конкретну Послугу (як товар); ф'ючерс; акції конкретного емітента; золо­то тощо.

Кожний із названих сегментів фінансового ринку з само­стійною ланкою національного фінансового ринку (рис. 13.6).

Тема 13

Фінансовий ринок

Для розвитку означених структурних сегментів фінансово­го ринку в регіонах країни (область, економічний район чи інше територіальне утворення) має створюватись відповідна інфраструктура. Для кожного сегмента фінансового ринку характерні своя специфіка та особливості функціонування, власні правила укладання угод із фінансовими активами тощо. Один і той самий фінансовий актив може бути товаром декіль­кох ринків. Наприклад, кредит у гривнях — це об'єкт діяль­ності грошового, кредитного а також валютного ринку.

Процес переливання фінансових ресурсів із одного виду фінансового ринку і сегмента в інші називається сек'юритиза-цією. Останніми роками процес сек'юритизації характеризуєть­ся переміщенням операцій з ринку позичкових капіталів на ринок цінних паперів (насамперед ринок облігацій) і забезпе­чує зниження витрат при залученні кредитів. Це робить виокрем­лені ринки (сегменти) тісно залежними один від одного.

13.5. Кредитний ринок та ринок цінних паперів. Види цінних паперів, їх класифікація та характеристика

За організацією торгівлі та інституціональною ознакою фінансовий ринок поділяється на кредитний ринок (сукупність фінансово-кредитних інститутів) і ринок цінних паперів.

Кредитний ринок охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод. Він має договірний характер. Кредитний ринок є основною складовою фінансового ринку. По-перше, він забезпечує найшвидший до­ступ до фінансових ресурсів. По-друге, переваги кредитного рин­ку випливають із функціонального потенціалу основних суб'єктів цього ринку — комерційних банків, які не тільки опосередкову­ють рух фінансових ресурсів, а й певною мірою продукують їх.

Сукупність фінансово-кредитних інститутів складається з таких сегментів фінансового ринку:

— банківський сектор (дворівнева банківська система: НБУ та комерційні банки);

— небанківський сектор (спеціалізовані небанківські фі­нансово-кредитні установи);

— страховий сектор (страхові компанії, пенсійні фонди та ін.).

Тема 13

Кредитний ринок належить до каналів опосередкованого фінансування, коли кошти проходять від власників заощаджень та нагромаджень до позичальників через фінансових посеред­ників. На рис. 13.4 зображено структуру фінансових інститутів — посередників на фінансовому ринку. Ринок цінних паперів структурується за двома ознаками: стадіями та місцем торгівлі.

За стадіями торгівлі розрізняють:

— первинний ринок — первинний випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголошення про емісію; тор­гівля ведеться між емітентами з одного боку та інвесторами і фінансовими посередниками — з другого;

— вторинний ринок — характеризується операціями пе­репродажу раніше випущених цінних паперів, які здійсню­ються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками.

За місцем торгівлі ринок цінних паперів поділяють:

— на біржовий ринок, що включає угоди, які укладаються на фондовій біржі, й охоплює насамперед вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних па­перів може здійснюватись через фондову біржу;

— позабіржовий ринок, що охоплює угоди, які укладають­ся і здійснюються поза біржею; він пов'язаний насамперед з первинним ринком, однак позабіржові операції можуть здій­снюватись і на вторинному ринку.

Широкий вибір інструментів ринку цінних паперів, умов їх випуску, погашення та виплати доходу, різні схеми торгівлі забезпечують максимальну мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і швидкий перерозподіл та ефектив­не використання. Це визначає велику роль і важливе місце цієї ланки фінансового ринку у фінансовій системі.

Ринок цінних паперів складається з акцій, облігацій, каз­начейських векселів, депозитних та інвестиційних сертифі­катів, комерційних паперів, що є інструментами цього ринку. Певною мірою до цінних паперів належить комерційний век­сель, однак його слід розглядати насамперед як інструмент комерційного кредиту. Крім того, є так звані деривативи — похідні інструменти (опціони, ф'ючерси та ін.), які відобра­жають різні види контрактів з торгівлі цінними паперами. У зв'язку з цим, як правило, розрізняють ринок цінних паперів і ринок похідних інструментів. Однак останній за своїм змістом не відображає самостійних фінансових ресурсів, а показує форми і методи торгівлі ними.

фінансовий ринок

Акція — це документ, який засвідчує право на певну час­тину власності у статутному капіталі акціонерного товариства І ідає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Є різні види акцій, які визначають різні права їх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред'явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом. Використання різних видів акцій пов'язане з різними цілями, якими керуються заснов­ники акціонерних товариств.

Облігація — це боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а прода-жем-купівлею спеціального цінного папера. Це такий цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів та підтверджує зобов'язання позичальника відшкодувати кре­дитору номінальну вартість облігації у визначений строк з виплатою доходу у вигляді процента або дисконту. Є різні види облігацій залежно від емітента, способу виплати доходу, тер­мінів, на які вони випускаються, умов обігу та надійності.

Функціонування ринку цінних паперів забезпечується його суб'єктами: емітентами, інвесторами, посередниками, фондо­вою біржею.

Емітент — це юридична особа чи уповноважений держа­вою орган, що здійснює випуск цінних паперів в обіг. Залеж­но від емітента розрізняють корпоративні (акціонерних това­риств) і державні цінні папери.

Інвестор — це юридична чи фізична особа. В окремих ви­падках — держава, яка, купуючи цінні папери певного емі­тента, вкладає (інвестує) кошти в його діяльність. Маючи широкий вибір різних видів цінних паперів великої кількості емітентів, інвестори обирають найкращі, на їхній погляд, ва­ріанти розміщення своїх коштів.

Посередники відіграють роль сполучної ланки між емітен­том та інвестором. Посередників на фінансовому ринку поділя­ють на фінансових, якими є інституційні інвестори, та обслуго­вуючих — реєстратори, депозитарії та ін. Інституційних інвес­торів розглядають як колективних інвесторів на ринку цінних паперів, які централізують фінансові ресурси індивідуальних інвесторів. Видами фінансових посередників є інвестиційні фонди, трасти та компанії. Вони мобілізують кошти шляхом випуску власних цінних паперів — інвестиційних сертифікатів.

Інвестиційні фонди та трасти здійснюють тільки мобіліза­цію коштів. Розміщують кошти спеціальні компанії — інвес­тиційні керуючі, а зберігання забезпечують депозитарії.

Тема 13

Обслуговуючі посередники на ринку цінних паперів нале­жать до його інфраструктури. Вони не беруть участі у мобілі­зації і розміщенні фінансових ресурсів, але сприяють цим процесам. Реєстратори надають послуги щодо ведення реє­стру власників іменних цінних паперів, а депозитарії — зі збереження та (або) обміну прав власності на цінні папери, а також обслуговують угоди, пов'язані з рухом цінних паперів. Ці незалежні від емітентів та інвесторів посередники забезпе­чують надійне функціонування ринку цінних паперів.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, будучи центром торгівлі ними. Вона виконує три ос­новні функції — посередницьку, індикативну та регулятивну. Сутність посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й усебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Торговельні угоди на біржі укладають брокери.

Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вар­тості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в орга­нізації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладення і виконання угод, механізм контро­лю за діяльністю суб'єктів біржової торгівлі.

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

1. Сутність і функції фінансового ринку.

2. Суб'єкти та інструменти фінансового ринку.

3. Структура фінансового ринку. Характеристика ринку грошей та ринку капіталів.

4. Кредитний ринок та ринок цінних паперів, їх структура» суб'єкти та інструменти.

5. Види цінних паперів, їх класифікація, характеристика-

Фінансовий ринок

Теми рефератів

1. Правове регулювання фінансового ринку в Україні.

2. Структура фінансового ринку та його суб'єкти.

3. Фінансові інструменти фінансового ринку, їх економіч­на та правова природа.

4. Міжнародні стандарти розвитку фінансового ринку.

Контрольні запитання та завдання

1. Дайте визначення фінансового ринку.

2. Розкрийте економічну сутність та роль фінансового ринку.

3. Які функції виконує фінансовий ринок?

4. Дайте характеристику структури фінансового ринку.

5. Дайте визначення та класифікуйте суб'єктів і об'єктів фінансового ринку.

6. Що являє собою ринок грошей?

7. Що входить до ринку капіталів?

8. У чому полягає значення фінансових посередників на фінансовому ринку? Класифікуйте їх.

9. Охарактеризуйте роль держави та державного регулю­вання на фінансовому ринку.

10. Дайте характеристику та класифікуйте основні інстру­менти фінансового ринку.

11. Яка основна роль емітентів та інвесторів на фінансовому ринку?

12. Як функціонує кредитний ринок?

13. Як функціонує ринок цінних паперів?

14. У чому полягає структуризація фінансового ринку? За якими критеріями вона здійснюється?

15. Які інститути входять до складу інфраструктури фінан­сового ринку? Охарактеризуйте їхню діяльність.

16. Які інструменти обертаються на фондовому ринку? Дай­те характеристику та класифікуйте їх.

Тема 13

Тести

1. Фінансовий ринок — це:

1) специфічна сфера грошових відносин, яка функціонує за умов наявності в економіці реальних власників;

2) ринок, який складається із ринку цінних паперів та рин­ку позичкових капіталів;

3) сукупність економічних відносин у сфері трансформації тимчасово вільних коштів у позичковий капітал через фінан­сово-кредитні інститути та ринок цінних паперів на основі попиту та пропозиції.

2. Фінансовий ринок — це механізм:

1) утворення капіталу;

2) використання капіталу;

3) перерозподілу капіталу;

4) акумуляції капіталу.

3. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділяють на:

1) ринок грошей та ринок капіталів;

2) фінансово-кредитні інститути та ринок цінних паперів;

3) обліковий та міжбанківський ринок;

4) ринок позичкових зобов'язань та валютний ринок;

5) ринок банківських кредитів та депозитів.

4. Фінансовий ринок за часовою ознакою поділяють на:

1) ринок грошей та ринок капіталів;

2) обліковий та міжбанківський ринок;

3) кредитний ринок та фондовий ринок;

4) ринок позичкових зобов'язань та валютний ринок.

5. Ринок капіталів включає:

1) фондовий та валютний ринок;

2) ринок грошей та довгострокових банківських кредитів і депозитів;

3) обліковий, міжбанківський, валютний ринок;

4) ринок цінних паперів, середньо- та довгострокових бан­ківських кредитів;

Фінансовий ринок

6. Грошовий ринок включає:

1) фондовий та валютний ринок;

2) ринок капіталів, довгострокових банківських кредитів та депозитів;

3) обліковий, міжбанківський, валютний ринок;

4) ринок грошових сурогатів та середньострокових фінан­сових інструментів.

7. Ринок цінних паперів включає:

1) ринок грошей та ринок капіталів;

2) первинний та вторинний ринки цінних паперів;

3) біржовий та "вуличний" ринки;

4) обліковий, міжбанківський та валютний ринки;

8. Суб'єкти фінансового ринку, що вкладають свої грошові
кошти в цінні папери виключно в цілях отримання доходу — це:

1) фінансові посередники;

2) емітенти;

3) індивідуальні інвестори;

4) портфельні інвестори;

5) стратегічні інвестори;

6) інституціональні інвестори.

9. Кредитори та позичальники — це суб'єкти:

1) страхового ринку;

2) ринку позичкових капіталів;

3) ринку цінних паперів;

4) ринку нерухомості.

10. Об'єктами фінансового ринку є:

1) фінансово-кредитні інститути;

2) інститути інфраструктури фінансового ринку;

3) держава, суб'єкти господарювання та домашні господар-тва;

4) інструменти фінансового ринку;

5) продавці та покупці фінансових активів.

11. Емітенти — це суб'єкти:

1) що залучають фінансові ресурси;

2) що вкладають грошові кошти у фінансові інструменти;

3) що перерозподіляють фінансові ресурси;

4) що реалізують різні види страхових послуг.

1 Фінанси

Тема 13

12. Суб'єкти фінансового ринку, що купують контрольний
пакет акцій для здійснення управління підприємством, — це:

1) фінансові посередники;

2) емітенти;

3) індивідуальні інвестори;

4) портфельні інвестори;

5) стратегічні інвестори;

6) інституціональні інвестори.

13. До боргових фінансових інструментів належать:

1) акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;

2) акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, об­лігації;

3) державні та корпоративні облігації, казначейські та ко­мерційні векселі, чеки;

4) первинні фінансові інструменти та деривативи.

14. За характером фінансових зобов'язань фінансові інстру­
менти поділяють на такі види:

1) інструменти грошового ринку, інструменти валютного ринку, інструменти страхового ринку, інструменти ринку цінних паперів, інструменти ринку золота та нерухомості;

2) короткострокові та довгострокові фінансові інструменти;

3) боргові та пайові;

4) первинні та вторинні;

5) з фіксованим та невизначеним доходом.

15. Деривативи в основному використовують:

1) для отримання дивідендів;

2) для отримання процентів;

3) для засвідчення права власності на депозит у банку;

4) для хеджування цінового ризику;

5) для обслуговування операцій на ринку позичкових капі­талів.

16. Фінансові інститути на фінансовому ринку — це:

1) емітенти;

2) інвестори;

3) посередники;

4) споживачі;

5) зберігачі.

Фінансовий ринок

17. Обліковий та міжбанківський ринок — це частини:

1) ринку грошей;

2) ринку капіталів;

3) валютного ринку;

4) фондового ринку.

18. До пайових фінансових інструментів належать:

1) акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;

2) акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, об­лігації;

3) державні та корпоративні облігації, казначейські та ко­мерційні векселі, чеки;

4) первинні фінансові інструменти та деривативи.

5) акції, паї, інвестиційні сертифікати.

19. Ринок цінних паперів — це частина:

1) ринку грошей;

2) ринку капіталів;

3) валютного ринку;

4) ринку банківських кредитів.

20. Спеціалізовані небанківські установи — це:

1) НБУ, спеціалізовані комерційні банки, пенсійні фонди;

2) інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, кре­дитні спілки;

3) страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, іпо­течні та ощадні банки;

4) кредитні спілки, фінансові фонди, інвестиційні та стра­хові компанії, пенсійні фонди.

21. Валютний ринок — це частина:

1) ринку грошей;

2) ринку капіталів;

3) ринку банківських кредитів;

4) фондового ринку;

5) облікового та міжбанківського ринку.

22. До вторинних фінансових інструментів належать:

1) акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;

2) акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, об­лігації;

Тема 13