Міжнародні фінансові інститути 2 страница

Директор-розпорядник керує роботою 2600 штатних співробітників Фонду, які розподілені між департаментами. Шість із них створені за географічною ознакою (Африканський, Азійсько-Тихоокеанський, два Європейські, Близькосхідний і Західної півкулі), п'ять - за функціональною, три - допоміжні, і п'ять забезпечують інформацію і зв'язок.

Кредити, що надаються Фондом, є не менш унікальним феноменом, ніж використовувана при цьому валюта. їх специфіка полягає в тому, що формально надання Фондом коштів є не операціями з кредитування, а операціями конвертації валюти, які називаються в офіційних документах Фонду "купівлею валюти". Вони здійснюються у такому порядку: країна-реципієнт нараховує на спеціально відкритий у своєму центральному банку рахунок МВФ свої ж грошові одиниці, після чого МВФ нараховує еквівалентну суму "корисної" валюти на свій рахунок у центральному банку тієї країни, валюта якої використовується для кредиту. Повернення кредиту ("викуп валюти") - прямо протилежна операція: повертаючи "корисну" валюту, позичальник "викупає" свої власні грошові одиниці.

Якщо, наприклад, Україна отримує від МВФ кредит в американських доларах, то на рахунок МВФ у НБУ перераховується у гривнях сума, еквівалентна величині чергового траншу виділеного кредиту.

Тема 14

Міжнародні фінанси

У відповідь на рахунок МВФ у Федеральному резервному банку Нью-Йорка нараховується відповідна кількість доларів, які передаються у повне розпорядження уряду України. На рахунках МВФ ця сума заноситься в дебет США і кредит - Україні.

Завдяки такій схемі кредитування кількість коштів на рахунках МВФ ніколи не скорочується - змінюється лише їхній якісний склад.

Використовувані в МВФ кредитні механізми є надзвичайно різноманітними. Але всім їм притаманний ряд спільних рис, і передусім те, що всі кредитні операції здійснюються тільки з офіційними державними органами. Спільними для всіх механізмів є також правила доступу до будь-якої кредитної лінії Фонду, які в усіх випадках визначаються:

■=> величиною квоти країни-реципієнта;

"=> обґрунтованістю програми економічних перетворень, розробленої претендентом на позику;

•=> величиною дефіциту платіжного балансу претендента і причинами, що його породили;

■=> здатністю отримувача кредиту його обслуговувати іповернути в обумовлені терміни.

DS" Група Всесвітнього банку.

Всесвітній банк є багатосторонньою неурядовою фінансово-кредитною установою. Під назвою "Всесвітній банк" об'єднано дві самостійні в юридичному і фінансовому відношенні організації: Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР) і Міжнародну асоціацію розвитку (МАР). Незважаючи на відокремленість цих структур, вони мають спільні керівні органи, очолювані Президентом Всесвітнього банку, спільний персонал та організаційно-технічні засоби. МБРР і МАР виконують три взаємопов'язані функції: надання позичкового капіталу, технічної допомоги, консультування у сфері економіки, а також стимулювання припливу інвестицій з інших джерел.

Всесвітній банк має три організації-філії: Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Багатосторонню агенцію гарантування інвестицій (БАГІ) і Міжнародний центр урегулювання інвестиційних суперечок (МЦУІС). Юридично і фінансово незалежні, ці установи мають власні статути й окреме членство, власний акціонерний капітал та окремі штати працівників. Філії Всесвітнього банку, як правило, діють незалежно від нього. Разом з тим усі ці установи координують свою діяльність у багатьох сферах і напрямах, мають спільне керівництво. Так, Президент Всесвітнього банку одночасно є Президентом МФК і БАГІ. Один і той самий склад виконавчих

5іо Тема 14

директорів керує МБРР, МФК і МАР. БАГІ має окрему Раду директорів, але більшість членів останньої входять одночасно до складу виконавчих директорів МБРР. Членом МАР, БАГІ або МФК може стати лише країна-член МБРР.

Усі ці фінансові організації разом утворюють міждержавну інвестиційну групу- Групу Всесвітнього банку. Офіційна мета діяльності членів Групи однакова - подолання бідності й підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Втім, кожна з п'яти організацій Групи Всесвітнього банку була заснована з метою розв'язання певних конкретних завдань, отже, кожна з них має свої функції і відіграє самостійну, якісно відмінну роль. МБРР кредитує уряди країн, що розвиваються, з середнім рівнем доходу. МАР надає кредити на концесійних умовах урядам найбідніших країн. МФК сприяє економічному розвитку цих країн шляхом інвестування в їхній приватний сектор. БАГІ надає гарантії від некомерційних ризиків іноземним інвесторам, які спрямовують власні капітали в економіки тих країн-членів Всесвітнього банку, що розвиваються. А МЦУІС урегульовує спірні питання між урядами та іноземними інвесторами, які виникають у процесі залучення іноземних інвестицій.

Україна з вересня 1992 р. стала членом МБРР, у жовтні 1993 р. -учасницею МФК, а в 1995 р. - повним членом БАГІ.

eg- Міжнародний банк реконструкціїй розвитку було засновано одночасно з МВФ як частину нової структури в системі організацій міжнародного співробітництва згідно з рішенням валютно-фінансової конференції ООН, яка відбулася 1 - 22 липня 1944 р. у м. Бреттон-Вудсі (Нью-Гемпшир, США). 44 країни (найбільші з них - США, Велика Британія, Франція, Китай, Індія та СРСР), що брали участь у конференції, підписали Заключний Акт про створення МБРР. Він містив так звані Статті Угоди, які стали виконувати роль Статуту МБРР. Більшість із цих країн (29) пізніше ратифікували Статті Угоди, що набрали чинності 27 грудня 1945 p., і стали першими членами МБРР.

На сьогодні членами Банку стала більшість країн світу - 181 у 2001 p., а головними акціонерами за станом на червень 2001 р. є США (16,45 % акцій), Японія (7,89 %), Німеччина (4,51 %) та Франція і Велика Британія (по 4,32 %). Україні як члену та акціонеру МБРР виділено квоту в 10 908 акцій (0,7 %) на загальну суму в 1,3 млрд

дол. США. ______________ _^________________________

Міжнародні фінанси 511

Специфіка МБРР полягає в тому, що він не є банком у традиційному розумінні. МБРР- інвестиційний банк розвитку, який виконує функції посередника між інвестором і отримувачем, позичаючи в одного й даючи в позику іншому. За свою 55-річну історію МБРР пройшов шлях від агенції повоєнної реконструкції до інституції глобального значення.

В основу політики, що проводиться МБРР, покладено глобальний підхід до вирішення проблем розвитку світової спільноти. А саме, відповідно до нової "Комплексної стратегії розвитку" діяльність Банку спрямована на зміцнення міжнародної фінансової архітектури. Головне завдання Банку в цій сфері визначається як "сприяння створенню інституційного, структурного та соціального фундаменту для забезпечення стійкості економіки окремих країн і більш стабільної глобальної економіки". Конкретна участь МБРР у здійсненні глобальної програми розвитку спрямована на:

> підвищення ефективності державного управління;

> створення надійної правової й судової системи;

> створення міцної й регульованої фінансової системи;

> підтримку соціальної політики, яка забезпечує соціальну і політичну стабільність.

За період своєї діяльності МБРР зазнав суттєвої еволюції. Змінилися всі головні засади функціонування Банку: членство й організаційна структура, капітал і система квот країн-членів, цільові настанови діяльності в країнах-позичальниках і кредитна політика, формування ресурсів і доходу. Суттєво зросли фінансові ресурси МБРР. Посилився його вплив на економічну політику країн, що розвиваються. У міру зростання обсягу й розширення сфери діяльності Банку було створено його філії, призначені задовольняти нові потреби розвитку країн-членів.

Характер еволюції МБРР у кінцевому підсумку пов'язаний з особливостями розвитку світового економічного середовища: створенням трьох світових конкурентних економічних центрів, розпадом колоніальної системи, зростанням ролі в міжнародних економічних відносинах країн, що розвиваються, соціально-політичною та економічною трансформацією в колишніх соціалістичних країнах, поглибленням транснаціоналізації та інтернаціоналізації виробництва й капіталу, глобалізацією світової економіки та розвитком міжнародних фінансових ринків.

У Статуті МБРР, відомому як Статті Угоди, закладено структуру його функціонування. Тільки країни - члени МВФ можуть стати членами МБРР. Ця вимога пояснюється тим, що країни-члени

МБРР повинні проводити свою валютно-фінансову політику згідно з положеннями Статуту МВФ. Кожна країна представлена управляючим на рівні міністра фінансів або голови центрального банку, а також його заступником. Управляючі утворюють Раду управляючих - керівний орган МБРР. Вона збирається раз на рік для обговорення діяльності й політики Банку. За Радою управляючих закріплені певні повноваження, зокрема право прийому й виключення членів, збільшення та скорочення акціонерного капіталу.

Повноваження з проведення основних операцій МБРР делеговані Раді виконавчих директорів, яка нині налічує 24 виконавчих директори. Кожна з п'ятьох країн - найбільших акціонерів призначає одного виконавчого директора. Інші країни об'єднані в 19 виборних груп, кожна з яких також призначає одного виконавчого директора. Згідно зі Статтями Угоди виконавчі директори виконують свої обов'язки під час постійно триваючої сесії, що відбувається у штаб-квартирі МБРР у Вашингтоні. Директорат розглядає питання щодо прозиції позик, бюджету МБРР, забезпечує проведення його політики. Більшість рішень ухвалюється не в процесі голосування, а на основі консенсусу.

Головою Ради виконавчих директорів є Президент Банку. За традицією на цю посаду призначається виконавчий директор, який представляє США. Президент несе відповідальність за оперативну діяльність МБРР та організаційні й кадрові питання.

Основні фінансові ресурси МБРР, які є джерелом його позик, формуються за рахунок капіталу, забезпеченого членами Банку, запозичень на світових фінансових ринках і надходжень від погашення позик та інвестицій. Обсяг кредитних ресурсів МБРР, що формуються шляхом підписки країн-членів на його акції, доволі незначний. Це зумовлено характером забезпечення статутного капіталу Банку. Загальний початковий підписний капітал МБРР становив 10 млрд дол. США, але розширення кредитної діяльності Банку потребувало його збільшення. На сьогодні статутний капітал МБРР зріс до 189,5 млрд дол. США. Уряди країн-членів забезпечують статутний капітал нетрадиційним шляхом: вони купують акції, але в момент підписки сплачують лише частку вартості кожної акції (тепер сплачувана частка становить лише 3% вартості підписки на акції МБРР). Сплачена частка підписки поділяється на дві частини,, одна з яких сплачується золотом або в доларах США, інша - у власній валюті країни-члена в обсязі, еквівалентному стандартній доларовій вартості капіталу МБРР. Несплачена частина вартості підписки на

Тема 14

Міжнародні фінанси

акції МБРР залишається недоторканою "до запитання" і має сплачуватися лише в тому разі, якщо Банк виявиться неплатоспроможним. Цей капітал не може бути використано на покриття адміністративних видатків або надання позик. Несплачена сума є головним чином гарантійною часткою статутного капіталу для захисту інтересів кредиторів МБРР. Саме вона становить той гарантійний фонд, під який МБРР позичає кошти на міжнародних фінансових ринках.

Більшість своїх фінансових ресурсів МБРР отримує завдяки операціям на світових фінансових ринках. Стратегія МБРР щодо залучення ресурсів полягає не лише в забезпеченні достатніх довгострокових ліквідних активів для надання позик, а й у мінімізації вартості залучених коштів. З цією метою Банк диверсифікує свою програму залучення коштів на фінансових ринках за валютами, країнами, строками погашення, інвесторами, намагається максимально підвищити привабливість власних цінних паперів.

Характерною особливістю МБРР як міжурядової організації є залучення значної частини коштів на ринках приватного капіталу. Банк продає облігації та інші гарантії заборгованості пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, комерційним банкам і приватним особам у більш ніж 100 країнах світу. Банк також залучає кошти шляхом продажу облігацій і векселів безпосередньо урядам, їхнім представництвам та центральним банкам. Він є головним позичальником на міжнародних ринках капіталу і найзначнішим позичальником-нерезидентом практично в усіх країнах, де продаються його цінні папери.

МБРР є головною позиковою установою Групи Всесвітнього банку. Основні принципи його кредитної діяльності зафіксовані у Статтях Угоди. Насамперед це надання зовнішніх позик тільки на продуктивні цілі з урахуванням здатності погашення заборгованості в майбутньому і стимулювання економічного зростання країн-позичальниць. Позики надаються лише урядам країн, що розвиваються, або під їхню гарантію державним і приватним організаціям та корпораціям. Чим бідніша країна, тим сприятливіші умови, на яких вона може отримати ресурси у МБРР. За Статутом МБРР, загальна сума несплачених і фактично наданих кредитних коштів, включаючи гарантії, не може перевищувати загальної вартості підписного капіталу, резервів і прибутку. Цією величиною визначається нормативний ліміт кредитування МБРР.

Позики МБРР надаються здебільшого на 15 - 20 років і мають 5-річний пільговий період, протягом якого сплачуються тільки

514 Тема 14

процентна ставка і кошти на резервування кредитної лінії для клієнта. Повернення ж основної суми позики починається лише з шостого року. Ці позики мають плаваючу (змінну) ставку, яка коригується кожні шість місяців. Коливання процентних ставок за позиками МБРР безпосередньо визначається вартістю його власних позик на ринках капіталу. Залежать вони також від розподілу залучених коштів Банку між кредитуванням і інвестиціями, а також від різниці в частках витрат за конкретними валютами.

Звичайно Банк надає позики тільки в тій валюті, в якій він позичав кошти. Це мінімізує ризик, пов'язаний з коливанням валютних курсів.

Стандартна умова позик МБРР - так зване негативне зобов'язання, спрямоване на захист фінансових інтересів Банку. Суть негативного заставного застереження полягає в зобов'язанні позичальника надати Банку додаткове забезпечення у вигляді прав контролю над активами, щоб інші кредитори не могли отримати переваг щодо заборгованості країни-позичальниці Банку.

Принцип кредитної політики МБРР полягає в тому, що він не переглядає встановлені проценти або основні платежі за позиками і не бере участі в угодах щодо перегляду боргів стосовно наданих ним позик. Це дає йому можливість мінімізувати портфель боргових зобов'язань тих країн, які мають позики зі статусом хронічної заборгованості. Для покриття таких сумнівних позик створено страховий фонд. На практиці МБРР жодного разу не мав фактичних збитків за позиками або гарантіями, наданими країнам-позичальникам. Навпаки, Банк, що формально є некомерційною, неприбутковою установою, від самого початку своєї діяльності щорічно отримує значні прибутки.

Увесь спектр позик, які надає МБРР, поділяється на дві великі групи - інвестиційні позики і системні кредити на структурну перебудову економіки.

Спільне фінансування є одним із важливих напрямів діяльності Банку. Воно є одним з основних засобів залучення іноземного капіталу до країн, що розвиваються. І якщо у 80-ті роки лише близько 1/3 проектів, що фінансуються Банком, мали ту чи іншу форму спільного фінансування, то в 90-ті роки XX ст. спільне фінансування охопило половину всіх проектів і програм Банку.

Спільне фінансування надходить із трьох основних джерел:

"^ офіційні джерела, до яких належать уряди, державні установи, багатосторонні фінансові установи;

Ч> експортні кредитні установи, які безпосередньо фінансу
ють закупівлі товарів і послуг у певній країні; ■.,-,..-

Міжнародні фінанси

Ч> фінансові посередники, які є джерелами приватного капіталу, комерційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди та ін.

Найбільшим джерелом спільного фінансування є офіційні дво- і багатосторонні організації розвитку, такі як Міжамериканський банк розвитку, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції й розвитку та ін. Разом вони надають до 70 % загального обсягу спільного фінансування проектів.

Спільне фінансування набирає двох форм: паралельне фінансування і сумісне фінансування. За паралельного фінансування Банк разом з партнерами, кожний окремо, фінансують різні частини проекту. За сумісного фінансуваннязагальні витрати на проект пропорційно розподіляються між партнерами. Найбільша частка спільного фінансування припадає на інвестиційні позики у сфері інфраструктури. Для таких довгострокових проектів МБРР намагається залучити максимально можливий обсяг приватного капіталу. Банк надає позичальникам часткові гарантії, аби полегшити їм доступ до ринків синдикованих банківських позик і міжнародних ринків цінних паперів. Отже, спільне фінансування є вигідним позичальникам, оскільки відкриває їм доступ до пільгових кредитів. Але вигоди мають і кредитори, насамперед приватні, оскільки таке фінансування дає їм додаткову гарантію своєчасного повернення боргу країною-позичальницею.

На якість кредитного портфеля МБРР впливають різні чинники. Важливим фактором є стан світової економіки. Так, на умови, за яких здійснюються проекти, негативно впливають зростання міжнародних процентних ставок та інфляція, нерегульовані потоки приватного капіталу і міжнародні фінансові кризи, погіршення умов торгівлі та нестійкість світових цін на енергоносії. Низька ефективність проектів пов'язана і зі складністю проведення структурних та економічних реформ у країнах, що розвиваються. Спостерігається тісний зв'язок між успішною реалізацією проектів і сприятливим макроекономічним середовищем у період реалізації проектів. Багатоспрямованість проектів, їх надмірна складність і недостатні інституційні та бюджетні можливості країн-позичаль-ниць теж негативно впливають на якість кредитного портфеля МБРР. Однак чималу роль у загальній ефективності проектів відіграють і деякі специфічні аспекти діяльності самого Банку. Зокрема, це надмірна увага до нових кредитних операцій, складність процедур фінансування проектів, уніфікований підхід до кредитних операцій у різних країнах. Тому в березні 1997 р. Банком був запроваджений 30-місячний Стратегічний план, спрямований на

Тема 14

реформування та оновлення його діяльності. Фактично це новастратегія функціонування, яка передбачає раціоналізацію діяльності Банку на основі зміни способів виконання його роботи.

Складовими вдосконалення діяльності МБРР у рамках здійснення даного Плану стали: підвищення ефективності кредитних та інших послуг і відповідне посилення їх впливу на процес економічного розвитку; якомога повніше задоволення потреб клієнтів за рахунок розширення кількості пропонованих їм продуктів і послуг; скорочення адміністративних витрат і перерозподіл ресурсів на користь операційної діяльності; децентралізація діяльності персоналу Банку і підвищення відповідальності за виконання проектів; удосконалення взаємовідносин з клієнтами і міжнародними партнерами. Особливістю Плану є те, що він не обмежувався визначенням завдань, а й передбачав конкретну методику оцінки результатів їх виконання. Започаткована в Банку система управління проектами на основі результатів є одночасно і системою управління проектами, і системою аналізу показників. Вона дає змогу оцінювати операції у плані їхньої віддачі або впливу, а не на основі витрат чи кінцевих результатів.

За даними МБРР, після запровадження Стратегічного плану поліпшилися якість і оперативність операцій, зріс попит на продукти і послуги Банку, підвищилася ефективність виконання проектів. Однак, незважаючи на досягнуті успіхи, серйозні проблеми в діяльності Банку залишаються. Так, почали знижуватися початкові темпи загальних позитивних змін у ефективності операцій, подальшого вдосконалення потребують забезпечення стійкості програм розвитку, оцінка впливу інституційного розвитку на економічне зростання, усунення ризиків виконання проектів за умов глобальної взаємозалежності.

вэ= Міжнародна асоціація розвитку була заснована в 1960 р. з метою доповнити діяльність МБРР у сфері довгострокового фінансування розвитку найменш розвинутих країн. У МАР входять 162 країни (за станом на червень 2001 p.). Перш ніж вступити в МАР, країна має стати членом МБРР. Право кожної країни на участь в управлінні Асоціацією залежить від розміру її внеску в основний капітал МАР. Відповідно до ролі у формуванні власного капіталу МАР країни-члени поділяються на дві групи. До першої групи належать індустріально розвинуті країни, які вносять 100 % підписки у вільно конвертованій валюті. Крім того, ці країни відповідно до їх економічного потенціалу мають робити істотні внески в кожне поповнення ресурсів МАР. Країни, що розвиваються, утворюють

Міжнародні фінанси 517

другу групу. Вони мають вносити у вільно конвертованій валюті лише 10 % суми підписки, а решту - у національній валюті.

Офіційними цілями діяльності МАР є подолання бідності, забезпечення економічного зростання, захист навколишнього середовища в найбідніших країнах. Спрямованість на пільгове кредитування визначає ключову роль МАР у реалізації стратегії Всесвітнього банку з подолання бідності у світі.

Фінансові ресурси МАР формуються за рахунок її власного капіталу, внесків розвинутих країн і відрахувань від чистого прибутку МБРР. Погашення раніше наданих МАР кредитів також є джерелом грошових надходжень для подальшої кредитної діяльності Асоціації. Діяльність МАР фінансується головним чином завдяки надходженню коштів від багатших країн-членів, серед яких і деякі країни, що розвиваються. Поповнення ресурсів МАР за рахунок державних внесків відбувається в рамках угод, що визначають додатковий внесок країн-донорів до бюджету МАР. Ці внески надходять трьома річними частками і надають МАР кошти для покриття її кредитних зобов'язань на 3-річний бюджетний період. Останнє, дванадцяте, поповнення коштів МАР було узгоджене в листопаді 1998 р. Згідно з ним нове донорське фінансування на період 2000-2002 pp. дорівнює 8,6 млрд. СПЗ. Найбільшими донорами є США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада, Нідерланди. Загалом же в поповненні ресурсів МАР беруть участь близько 40 країн світу.

МАР періодично перебуває в кризовому стані у зв'язку з недофінансуванням її діяльності. Оскільки фінансування Асоціації значною мірою залежить від міжнародних зобов'язань розвинутих країн-донорів, скорочення національних бюджетів у цих країнах істотно обмежує фінансові можливості МАР.

Як і МБРР, МАР надає фінансову допомогу країнам, що розвиваються, у вигляді кредитування конкретних проектів. Рішення щодо того, яка з організацій - МБРР чи МАР - фінансуватиме проект, залежить від економічної ситуації в країні, а не від характеристики окремого проекту. Вимоги МАР щодо проектів, що фінансуються за рахунок її кредитів, ідентичні критеріям оцінки проектів МБРР. Але кредитування через МАР здійснюється на фінансових умовах, відмінних від кредитування через МБРР.

МАР надає кредити винятково найбіднішим країнам світу -близько 90 % позик МАР спрямовано в країни, де доходи населення становлять у середньому менш ніж 2 дол. США на особу щоденно.

Ці кредити надаються лише урядам країн-членів для наступного передання їх, у разі необхідності, організаціям, що відповідають за виконання проекту. МАР-кредити надаються на концесійних умовах, утім, вони не є безоплатно наданими фондами, тобто грантами: термін їх погашення становить 35-40 років і має 10-річний пільговий період. Ресурси МАР надаються в кредит без вимоги сплати за ними будь-яких процентів, але потребують сплати комісійних зборів у розмірі 0,75 % річних. Пільгові умови МАР-кредитування роблять його менш обтяжливим для платіжних балансів країн-позичальниць, ніж позики МБРР. Водночас унаслідок цих полегшених умов МАР не має прибутків і не може залучати ресурси на міжнародних фінансових ринках подібно до МБРР.

Попит країн, що розвиваються, на пільгові кредити МАР є досить високим, але вона не надає кредити всім бажаючим. По-перше, кредитна політика МАР визначається цілями діяльності Асоціації: розподіл фінансових ресурсів між країнами залежить від ступеня вирішення ними проблем, пов'язаних із трьома головними завданнями МАР. По-друге, порядок розподілу кредитних ресурсів МАР між країнами базується на певних критеріях, таких як дохід на душу населення, показники економічної діяльності, кредитоспроможність країни-позичальника. Кредит МАР можуть отримати лише ті країни, де річний дохід на душу населення не перевищує певної офіційно встановленої межі. Виняток допускається лише для невеликих острівних держав, а також при наданні тимчасової допомоги країнам з перехідною економікою, які здійснюють кардинальну структурну перебудову, і лише за умови, що їхня кредитоспроможність не дає змоги одержувати позики від МБРР.

За час свого функціонування МАР значно збільшила обсяги кредитування найбідніших країн. Переважна частка наданих Асоціацією кредитів спрямовується в найбідніші країни Африки. Але оскільки Африка - найбідніший континент світу, то метою Асоціації є подальше підвищення частки фінансування африканських країн до 50 % ресурсів МАР.

Протягом усього періоду діяльності МАР структура та якість кредитного портфеля МАР змінювалися. Спочатку кредити МАР спрямовувалися головним чином на розвиток економічної й соціальної інфраструктури. У 80-ті роки пріоритет у кредитній політиці МАР належав сільському господарству. У 90-ті роки зросло цільове інвестування проектів, спрямованих на подолання бідності, і проектів у соціальній сфері. Новою є тенденція до охоплення

Тема 14

Міжнародні фінанси

кредитними операціями МАР екологічних питань. Впроваджується екологічна оцінка проектів, що підлягають кредитуванню. З початку 90-х років усі країни, які отримують кредити МАР, повинні мати національні програми природоохоронних заходів.

Показником ефективності кредитної політики МАР є відхід країн, що розвиваються, від фінансування Асоціацією. Із 34 найбідніших країн, які отримували МАР-кредити протягом перших років її діяльності, понад 20 країн досягли певних економічних успіхів і тому вже не мають потреби вдаватися до пільгових МАР-кредитів. Але з 80-х років якість кредитного портфеля МАР почала погіршуватися: зменшилася частка успішних проектів (насамперед у країнах Африки, розташованих на південь від Сахари), що, як і у випадку МБРР, пояснюється передусім кризовим становищем найбідніших Країн світу та зовнішніми економічними чинниками.

Світовий фінансовий ринок

♦ Світовий фінансовий ринок - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків.

Він історично виникає на базі національних фінансових ринків під впливом концентрації виробництва та капіталу й інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків. Характерними рисами світового фінансового ринку є:

> значний обсяг фінансових ресурсів та операцій;

> глобальність, тобто відсутність територіальних обмежень; У цілодобовий режим здійснення операцій;

> залучення до операцій суб'єктів (інституцій) із високим рей
тингом (репутацією);

У широкий діапазон використовуваних фінансових інструментів;

> уніфікація правил та стандартів операцій;

> високий рівень використання інформаційних технологій.
Світовий фінансовий ринок становить складну, внутрішньо

структуровану систему. Хоча єдина, загальноприйнята класифікація цієї системи ще не склалася, найчастіше виділяють чотири головні елементи світового фінансового ринку:

•" валютний ринок,

•" ринок боргових зобов'язань,

•" ринок титулів (або прав) власності,

•" ринок похідних фінансових інструментів (деривативів).

Тема 14

? Міжнародний валютний ринок - це міжнародна мережа офіційних центрів, де відбувається купівля-продаж іноземних валют.

? Міжнародний ринок боргових зобов 'язань - це сфера обігу боргових зобов'язань, що гарантують кредиторові право стягувати борг із боржника.

? Міжнародний ринок титулів (або прав) власності - сфера,

де відбувається купівля-продаж: цінних паперів, що засвідчують участь інвестора в капіталі підприємств.