Гарантії прав громадян на охорону праці

Законодавча база охорони праці в Україні.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності працівників під час трудової діяльності.

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України: “Про охорону праці”, “Про охорону здоров’я”, “Про пожежну безпеку”, “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України “Про охорону праці”, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Основні положення закону України “Про охорону праці”

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України “Про охорону праці”. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров’я в процесі діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці

В Законі України “Про охорону праці” (ст.4) задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

- пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- обов’язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

- здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

- співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;

- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.

Для реалізації цих принципів було створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності при Кабінеті Міністрів України, Держнаглядохоронпраці, Національний науково-дослідний інститут охорони праці, навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці.

Гарантії прав громадян на охорону праці

Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору (ст.6).

Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві (ст.7).

Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань (ст.8).

Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці (ст.9)

Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я (ст.11).

Відшкодування моральної шкоди (ст.12).

Обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці (ст.17).

Обов’язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці (ст.18).

Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій (ст.19).

Найважливіші надбання закону України “Про охорону праці”

Встановлення норм прямої дії щодо порядку організації охорони праці безпосередньо на підприємстві, в установі, організації. Зміцнення позиції та підтвердження вагомого статусу служб охорони праці. Визначення вагомого місця та ролі колективного договору підприємства. Встановлення порядку створення в Україні власної нормативної бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Визначення курсу на забезпечення безперервного якісного навчання населення з питань безпечної життєдіяльності та охорони праці. Забезпечення активної участі професійних спілок та інших громадських формувань у роботі щодо покращення охорони праці.