Тема 3. Народонаселення та його роль у розвитку народного господарства 4 страница
— організація системного моніторингу за трансформацією ландшафтів і агроландшафтів, зміною стану наземних і водних екосистем під впливом антропотехногенних навантажень;
— оцінка негативних впливів на людину й екосистеми стосовно гранично допустимих і критичних рівнів забруднень та антропотехногенних навантажень, а також розробка критеріїв допустимості і критичності цих впливів на різні елементи біосфери й людину;
— оцінка екологічної, економічної, соціальної та естетичної шкоди, яка завдається навколишньому середовищу внаслідок його забруднення і деградації;
— прогноз динаміки антропотехногенних впливів і навантажень на біосферу, а також оцінка негативних наслідків, що виникають при цьому;
— обґрунтування пріоритетних напрямів природоохоронної діяльності та розв'язання ресурсо-екологічних проблем соціально-економічного розвитку регіону, області й району з урахуванням вимог ресурсо-екологічної безпеки;
— розробка ефективних та екологобезпечних техніко-технологічних рішень, оптимальне, з погляду екологічних критеріїв, розміщення підприємств і виробництв, що дасть можливість істотно зменшити негативні навантаження на природу;
— визначення напрямів, способів і методів реструктуризації та модернізації екологонебезпечних виробництв і підприємств.
Питання для самоконтролю
1. Сутність сталого розвитку продуктивних сил.
2. Стратегічні напрями забезпечення матеріального, соціального і духовного прогресу суспільства
3. Передумови переходу України на модель сталого розвитку
4. Фактори переходу на моделі сталого розвитку продуктивних сил
5. Ресурсо-екологічна стратегія соціально-економічного розвитку
6. Довести на конкретних прикладах, що будь-які економічні вигоди не можуть бути виправдані, якщо їх здобуття супроводжується загрозою для довкілля.
Література
[4,9,11,12,14,15,16,21,24,25]
Тема 14.Наукові засади раціонального природокористування
Мета роботи: засвоєння, закріплення і систематизація знань з питань раціонального природокористування.
План вивчення теми
1. Поняття, види і форми природокористування
2. Загальні принципи раціонального природокористування
3. Раціональне і комплексне природокористуванняк
4. Основні положення раціонального природокористування
Методичні рекомендації
Під природокористуванням розуміють можливість використання людиною корисних властивостей навколишнього природного середовища - екологічних, економічних, культурних і оздоровчих. Звідси зміст природокористування включає три її форми економічну (ведуча), екологічну і культурно-оздоровчих.
Форми природокористування здійснюються в двох видах загального і спеціального природокористування.
Загальне природокористування не вимагає спеціального дозволу. Воно здійснюється громадянами на основі тих, що належать їм природних (гуманітарних) прав, що існують н що виникають як результат народження і існування (користування водою, повітрям і т. д.).
Спеціальне природокористування здійснюється фізичними і юридичними особами на підставі дозволу уповноважених державних органів. Воно носить цільовий характер і по видам використовуваних об'єктів підрозділяється на землекористування, користування надрами, лісокористування, водокористування, користування тваринним світом (дикими тваринами і птахами, рибними запасами), використання атмосферного повітря. Спеціальне природокористування пов'язано із споживанням природних ресурсів. У цій частині воно співвідноситься через правове регулювання з галузевим природо ресурсним законодавством Земельним кодексом, Основами лісового законодавства, Законом про надра, Водним кодексом, Законом про використання і охорону тваринного світу, Законом про охорону атмосферного повітря.
Важливим моментом в справі раціонального природокористування є планування і прогнозування використання природних ресурсів. Вдосконалення ресурсних циклів базується на ряду загальних принципів, на основі яких будується природокористування в будь-якій галузі виробництва.
До них відноситься принцип системного підходу який передбачає комплексну всесторонню оцінку дії виробництва на середовище і її у відповідь реакцій.
Принцип оптимізації природокористування полягає в ухваленні найбільш доцільних рішень у використанні природних ресурсів і природних систем на основі одночасного екологічного і економічного підходу, прогнозу розвитку різних галузей і географічних регіонів. Принцип випередження темпів заготівки і здобичі сировини темпами виходу корисної продукції заснований на зниженні кількості відходів, що утворюються, в процесі виробництва, тобто на повнішому використанні однієї і тієї ж кількості початкової сировини.
Принцип гармонізації відносин природи і виробництва вирішується на створенні і експлуатації природно-технічних, геотехнічних або еколого-економічних систем, що є сукупністю якого-небудь виробництва і взаємодіючих з ним елементів природного середовища, і що забезпечують, з одного боку, високі виробничі показники, а з іншою підтримка в зоні свого впливу сприятливої екологічної обстановки, максимально можливе збереження і відтворення природних ресурсів. Принцип комплексного використання природних ресурсів і концентрації виробництва полягає в тому, що на базі наявних в даному економічному районі сировинних і енергетичних ресурсів створюються територіально-виробничі комплекси, які дозволяють більш повно використовувати вказані ресурси і тим самим понизити шкідливе навантаження на навколишнє середовище.
Питання для самоконтролю
1. Поняття, суть, цілі, види і форми природокористування.
2. Актуальні проблеми регулювання природокористування.
3.Форми здійснення природокористування.
4. Вимоги раціонального використання і відтворення природних ресурсів.
5. Назвіть основні принципи раціонального природокористування
Література
[4,9,14,15,17,21,24]
Тема 15.Екологічний моніторинг і система екологічної інформації
Мета роботи:засвоєння, закріплення і систематизація знань про моніторинг та оцінку якості природного середовища.
План вивчення теми
1. Моніторинг, оцінка якості природного середовища
2. Нормування природного середовища
3. Становлення сучасних поглядів щодо управління охорони навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів в Україні і в світі.
4. Системи управління якістю навколишнього природного середовища і умов життєдіяльності людини.
5. Екологічний маркетинг і менеджмент
Методичні рекомендації
В даний час використовують два основні терміни, що стосуються оцінки якості навколишнього природного середовища моніторинг і контроль. Моніторинг - система спостереження, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенної дії. Моніторинг не виключає завдання управління якістю навколишнього середовища, тоді як контроль не тільки спостереження і отримання інформації, але і управління станом середовища.
Розрізняють досить багато видів моніторингу як по характеру, так і по методам або цілям спостереження. Відповідно до трьох типів забруднень розрізняють моніторинг глобальний, регіональний, импактії; за способами - авіаційний, космічний, дистанційний, по завданням - прогностичний.
Глобальний моніторинг передбачає стеження за загальносвітовими процесами і явищами в біосфері і здійснення прогнозу можливих змін. Регіональний моніторинг охоплює окремі регіони, в межах яких спостерігаються процеси і явища, що відрізняються за природним характером або по антропогенним діям від природних біологічних процесів, импактії моніторинг забезпечує спостереження в особливо небезпечних зонах і місцях, безпосередньо примикаючи до джерел забруднюючих речовин. Базовий моніторинг - це стеження за станом природних систем, на які практично не накладаються регіональні антропогенні дії. Для здійснення базового моніторингу використовують віддалені від промислових регіонів території, зокрема біосферні заповідники.
При моніторингу якісно і кількісно характеризується стан повітря, поверхневих вод, кліматичні зміни, властивості ґрунтового покриву, стан рослинного і тваринного світу. До кожного з перерахованих компонентів біосфери пред'являються особливі вимоги і розробляються специфічні методи аналізу. Цф2. Прилади і системи моніторингу навколишнього середовища.
Вивчення цієї теми необхідно розпочати із з’ясування об’єкту управління, що являє собою складний соціально–природно-техногенний комплекс. Потім слід зупинитися на сутності управління охороною навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів, зокрема територіального і галузевого управління природоохоронною роботою.
Слід акцентувати увагу на структурі, функціях та завданнях державних органів управління в галузі охорони навколишнього середовища. З’ясувати структуру Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, склад державної екологічної інспекції, її повноваження, основні завдання органів Державної екологічної інспекції.
При вивченні теми слід зупинитися на змісті екологічного контролю, органах екологічного контролю та їх функціях. Далі необхідно розглянути загальну модель екологічного аудиту, його види та параметри.
При вивченні останніх питань особливу увагу слід звернути на відмінності в поняттях “екологічне управління” і “екологічний менеджмент”, функції екологічного менеджменту і управління, економічні інструменти екоменеджменту. Далі слід приділити увагу значенню та складовим екологічного маркетингу у сучасному суспільстві. Розглянути принципи екологічного маркетингу та визначити роль екологічного маркетингу у регіональному розвитку.
Питання для самоконтролю
1. Що таке моніторинг?
2. Основні види моніторингу
3. В чому полягає управління охороною навколишнього середовища?
4. Наведіть структуру управління охороною навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів.
5. У чому полягає значення екологічної експертизи?
6. Поясніть необхідність планування природоохоронної діяльності.
7. Які Відмінності в поняттях "екологічне управління" і "екологічний менеджмент" ? Назвіть основні інструменти екоменеджменту.
8. Що таке екологічний маркетинг? Розкрийте його основні принципи.
Література
[4,14,15,21,24]
Тема 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
Мета роботи:засвоєння, закріплення і систематизація знань з питань ролі еколого-економічного аналіза в ефективній реалізації економічного механізму природокористування.
План заняття
1. Економічний механізм управління охороною навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів
2. Економічні методи управління природоохоронною діяльністю
3. Механізми реалізації еколого-економічної політики
4. Оцінка рівня впливу на навколишне середовище як основа запуску економічного механізму природокористування
Методичні рекомендації
Можна виділити три механізми реалізації еколого-економічної політики: пряме регулювання (державна дія), економічне стимулювання (ринкові механізми), змішані механізми. Найбільш прийнятні змішані механізми, що дозволяють реалізовувати еколого-економічну політику на основі державного регулювання і ринкових інструментів. • Проведення ефективної еколого-економічної політики припускає поєднання макроекономічних заходів і заходів, що мають власне екологічну спрямованість.
Серед економічних важелів і стимулів основне місце займають платежі і податки за забруднення. Вони є непрямими важелями дії і виражаються у встановленні платні на викиди або скидання. Субсидії є спеціальні виплати фірмам-забруднювачам за скорочення викидів. Серед субсидій найчастіше зустрічаються інвестиційні податкові кредити, позики із зменшеною ставкою відсотка, гарантії позик, забезпечення прискореної амортизації природоохоронного устаткування, засоби на регулювання цін первинних ресурсів і кінцевої продукції. Системи обов'язкової відповідальності.
Ефективна концепція раціоналізації природокористування і відповідний економічний механізм природокористування в секторах/комплексах можуть бути розроблені і реалізовані тільки після розробки концепції розвитку самих секторів/комплексів і всієї економіки. У загальному вигляді можна виділити три типи економічних механізмів природокористування:
- м'який і "наздоганяючий", ліберальний в екологічному відношенні;
- стимулюючий розвиток екологозбалансованихі природоохоронних виробництв і видів діяльності;
- жорсткий, пригнічуючий і гальмуючий розвиток природоємких і забруднюючих видів діяльності.
Можна виділити наступні елементи економічного механізму природокористування, що формується, в умовах переходу до ринку: платність природокористування; система економічного стимулювання природоохоронної діяльності; платня за забруднення навколишнього природного середовища; створення ринку природних ресурсів; вдосконалення ціноутворення з урахуванням екологічного чинника, особливо на продукцію природо-експлуатуючих галузей; екологічні фонди; екологічні програми; продаж прав на забруднення; система "застава-повернення"; екологічне страхування.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте джерела фінансування природоохоронних заходів.
2. Які принципи формування державного та місцевих природоохоронних бюджетів?
3. Особливості розподілу і використання бюджетних коштів природоохоронного призначення.
4. Які існують прийоми і методи фінансово-кредитного регулювання природоохоронної діяльності? Охарактеризуйте один з них.
5. Які особливості застосування екологічних податків?
6. Перелічіть об’єкти екологічного ліцензування та охарактеризуйте особливості здійснення цієї діяльності в ринкових умовах.
7. Розкрийте мету, основні принципи та порядок здійснення екологічного страхування.
8. Що таке екологічний паспорт? Запропонуйте структуру екологічного відомого вам об’єкта.
9. В чому суть і значення екологічного фонду?
10. Що повинна стимулювати система платежів за природокористування?
11. Що таке норми та принципи їх встановлення.
12. Що таке нормативи та основні підходи щодо визначення ГДВ і ГДС?
13. Охарактеризуйте критерії оцінки стану та якості атмосферного повітря і водних ресурсів.
14. Охарактеризуйте критерії оцінки стану та якості земельних ресурсів і продуктів харчування.
15. Що таке спеціальне використання.
Література
[4,14,15,21,24]
Тема 17.Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища
Мета роботи:засвоєння, закріплення і систематизація знань про міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.
План вивчення теми
1. Напрями державної екологічної політики
2. Глобалізація екологічних проблем
3. Міжнародні зобов'язання України щодо навколишнього природного середовища
4. Форми міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища
5. Досвід розвинутих країни у сфері охорони навколишнього природного середовища
Методичні рекомендації
Міжнародне співробітництво України в екологічній сфері визначається Основними напрямами державної екологічної політики, а також міжнародними та міждержавними договорами та угодами. Значну роль в реалізації положень цих документів та інших міжнародних конвенцій (див. додат.) відіграє спеціалізована організація під назвою Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), а також інші структури Організації Об’єднаних Націй (ЮНЕСКО, ФАО, ВОЗ, МАГАТЕ).
Розв'язання сучасних екологічних проблем в Україні можливе тільки в умовах широкого й активного міжнародного співробітництва всіх країн у цій сфері. Це зумовлено насамперед такими обставинами:
- глобальним характером екологічних проблем;
- транскордонним характером забруднення навколишнього середовища;
- міжнародними зобов'язаннями України щодо охорони навколишнього природного середовища;
- необхідністю міжнародного обміну досвідом і технологіями, можливістю залучення іноземних інвестицій.
Україна є учасником понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища.
Інтерес може становити доступ до ринку з метою залучення екологічно чистих технологій та обладнання для захисту навколишнього природного середовища України. Інтеграція незалежної України у світове співтовариство уможливила безпосередньо міжнародну економічну, технічну та експертну допомогу.
Головними її напрямами є:
- гранти (безоплатна допомога) та в майбутньому можливі кредити Програми розвитку ООН, Програми охорони навколишнього природного середовища. Перші гранти було спрямовано на збереження біорізноманіття (дельта Дунаю та Східні Карпати), а також регіонально важливий проект — захист Чорного моря від забруднення;
- допомога Європейського Союзу в рамках технічної допомоги країнам СНД (TACIS). Хоча проблеми охорони навколишнього природного середовища не належать до пріоритетних програм TACIS;
- міжнародна допомога окремих розвинутих країн (США, Канади, Нідерландів, Німеччини, Данії, Великобританії) як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод.
Механізм управління процесом природокористування у більшості країн сформувавсь у 70-х роках XX ст. Він відзначається високим організаційним рівнем, гнучким застосуванням адміністративно-нормативних методів у поєднанні з фінансово-економічним стимулюванням приватного сектора, активним використанням найновіших досягнень НТП. У більшості країн уряди мобілізовували матеріальні, фінансові, науково-технічні ресурси для вирішення завдань охорони довкілля і досягли певних результатів у цьому напрямі.
Питання для самоконтролю
1. Основні принципи міжнародного співробітництва в екологічній сфері.
2. Форми участі України в міжнародному співробітництві з питань охорони довкілля.
3. Принципи екологічної політики економічно розвинених країн
4. Охарактеризуйте комплекс правових інструментів з охорони навколишнього середовища економічно розвинутих країн
5. Екологічні нормативи і стандарти якості середовища економічно розвинених країн
6. Види економічного стимулювання природоохоронної діяльності у розвинених країнах
Література
[4,14,15,21,24]
Тема 18. Біоетичні проблеми і стійкий економічний розвиток регіонів
Мета роботи:засвоєння, закріплення і систематизація знань про екологічну етику, природоохоронні заходи та соціально-економічну ефективність раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища.
План вивчення теми
1. Особливості екологічної етики.
2. Сутність та визначення екологічної етики.
3. Сутність та визначення стійкого розвтку. Економічні, екологічні та соціальні результати природоохоронної діяльності.
4. Чинники впливу на ефективність стійкого розвитку теріторії.
5. Еколого-економічні проблеми етикі та відношення до навколишнього середовища.
6. Методи виховання еколого-етичної свідомості.
Методичні рекомендації
Розглядаючи питання самостійної роботи слід звернути увагу на види еколого-соціальних заходів, їх стислу характеристику і роль у суспільному виробництві, особливості оцінки економічногої стійкого розвитку, чинники впливу на ефективність втілення екологічної етики.
Далі слід звернути увагу на сутність природоохоронних діяльності, відношення до цілісності екосистем, методи оцінки ефективності природоохоронних інвестицій в сталому розвитку, їх недоліки і переваги. Потім слід зупинитися на методологічному підході до оцінки економічної діяльності щодо втілення екологічної етики, показниках економічної ефективності сталого економічного розвитку: загальна економічна ефективність, порівняльна економічна ефективність, чистий економічний ефект та методики їх розрахунку. Слід звернути увагу на економічні, екологічні та соціальні результати економічної та природоохоронної діяльності.
Слід акцентувати увагу на понятті і різновиду екологічної етики як різновиду екологічної та соціальної свідомості, механізмі формування сталого економічного розвитку. Потрібно визначити вплив факторів формування економічного розвку (факторів впливу, факторів сприйняття, факторів стану) на величину та масштаби еколого-етичної свідомості. При вивченні останніх питань особливу увагу слід звернути на методи визначення величини економічного збитку привідсутності втілення еколгічної етики, їх зміст.
Питання для самоконтролю
1. Наведіть приклади заходів (цільових і багатоцільових) стосовно екологічної етики. Приклади прокоментуйте.
2. Досягнення яких основних цілей – забезпечують сталий розвиток теріторії?
3. Які види діяльності належать до здійснення екоетики? Наведіть приклади.
4. Які наслідки можна розглядати як соціально-економічні результати виховання в еколого-етичних рамках ?
5. Що розуміється під економічною ефективністю сталого розвитку?
6. Наведіть методологічний підхід до визначення економічної ефективності капіталовкладень на сталий економіко-соціальний розвиток.
7. Чим обумовлюється необхідність у визначенні економічної ефективності сталого розвитку?
8. Якими методами необхідно виховувати еколого-етичну свідомість?
9. Як визначається ефект від втілення екологічної етики?
10. Охарактеризуйте збитки у разі відсутності еколого-етичного виховання.
Література
[4,14,15,21,24]
4. методичні рекомендації до практичних занять
Семінарські заняття необхідно проводити після вивчення відповідних тем курсу, що дозволить забезпечити комплексний та систематичний підхід до організації навчання.
Мета семінарських занять – допомогти студентам глибше розібратись у найбільш важливих і важких для засвоєння тем дисципліни, які потребують додаткового опрацювання.
На семінарських заняттях з дисципліни студенти мають змогу оволодіти знанням економічних законів і зрозуміти механізм їх впливу на розвиток розміщення продуктивних сил: визначати найважливіші умови і фактори (екологічні, економічні, соціальні, політичні, історичні, природні, технологічні, демографічні), які впливають на розвиток розміщення продуктивних сил; вивчити сучасний стан і територіальну організацію виробництва в Україні, його особливості в різних економічних районах; навчитись враховувати вплив світових інтеграційних процесів; вміти аналізувати проблеми і приймати правильні рішення щодо розміщення продуктивних сил.
Модуль 1. Регіональна економіка і екологія
Змістовий модуль 1. Регіональна економіка
ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯ № 1
Тема: Продуктивні сили України та економічних районів
Мета заняття: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:
- визначення продуктивних сил України;
- кількісну та якісну оцінку природних ресурсів і природних умов;
- основні шляхи ресурсозбереження;
- вторинні ресурси, їх класифікація та економічна оцінка
План заняття
1. Природний потенціал і його структура.
2. Кількісна та якісна оцінка природних ресурсів і природних умов.
3. Ресурсозбереження як головний напрям використання природного потенціалу.
4. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
Методичні рекомендації
Вивчення теми слід починати з засвоєння поняття природний потенціал і визначення його структур, про місце України у світових сировинних і паливно-енергетичних ресурсах та ступінь забезпечення власних потреб. Далі слід приділити увагу вивченню і засвоєнню методів та втіленню найважливіших завдань кількісної та якісної оцінки природних ресурсів і природних умов: балансові, промислові, геологічні та прогнозні запаси сировини й палива. Охарактеризувати природноий потенціал економічних районів, їх сировинні, паливні, біологічні, земельні, водні, рекреаційні та інши ресурси.
Питання для обговорення
1. Розкрийте сутність природного потенціалу і його структури.
1.1. в просторому аспекті;
1.2. в регіональному аспекті.
2. Визначте тенденції, що характеризують місце України у світових сировинних і паливно-енергетичних ресурсах та ступінь забезпечення власних потреб
3. Розкрийте зміст наукового обґрунтування ресурсозбереження як головний напрям використання природного потенціалу
4. Перелічите і дайте стислу характеристику основних шляхів ресурсозбереження, освоєння вторинних ресурсів.
5. Охарактеризуйте засоби регулювання ринку праці.
Питання для повторення
1 Що таке природний потенціал.
2 Основні інструменти і механізми регулювання балансу природноресурсного потенціалу.
3 Охарактеризуйте мету й завдання ресурсосбереження.
4 Охарактеризуйте принципи раціональнеого природокористування.
5 Найважливіші завдання до формування ефективної політики використання природноресурсного потенціалу.
Теми для підготовки доповідей та рефератів
1. Становлення державного регулювання регіонального розвитку в перехідному періоді.
2. Пріоритети державної регіональної політики України.
3. Проблемні регіони та програми регіонального розвитку.
4. Наднаціональна регіональна політика Європейського Союзу.
5. Інституційні і правові основи регулювання регіонального розвитку.
Тести
1. Що вивчає регіональна економіка:
а) об’єктивні передумови економічного розвитку регіонів;
б) виробничу структуру;
в) соціальну сферу і умови життя;
г) систему розселення і розміщення господарства;
д) механізм функціонування й управління економікою;
е) вірні відповіді „а”, „б”, „в”, „г”, „д”.
2. Метою регіональної політики в Україні е:
а) піднесення життєвого рівня громадян через відродження національного багатства та економіки;
б) удосконалення міжнародних зв’язків та розширення масштабів співробітництва з розвиненими країнами.
3. Головними складовими частинами предмету регіональної економіки є:
а) система світогосподарських зв’язків;
б) економіка певного регіону;
в) економічні зв’язки між регіонами;
г) регіональні системи;
д) національні особливості суспільства політичного життя;
е) вірні відповіді „а”, „д”;
ж) вірні відповіді „а”, „в”, „г”.
4. Регіональна політика держави ‑ це:
а) сфера діяльності з управління економічним, соціальним і політичним розвитком в країні у просторовому регіональному аспекті;
б) сфера діяльності з налагодження економічним, політичним і культурних зв’язків між Україною та країнами Європейського співтовариства.
5. Цілі регіональної політики економічної політики висловлюють компроміс між:
а) безмежними потребами і обмеженими ресурсами;
б) економічною ефективністю і соціальною справедливістю;
в) державними та регіональними рівнями влади.
6. Головним об’єктом регіональної економічної політики є:
а) регіональні (просторової) нерівності;
б) галузі спеціалізації певних регіонів;
в) система міжнародного поділу праці.
7. До основних причини регіональних нерівностей відносять:
а) різкі відмінності природнокліматичних умов життя і підприємництва в окремих регіонах країни;
б) „продуктивність” регіонів;
в) демографічні відмінності;
г) стадія технологічного розвитку;
д) вірні відповіді „а”, „в”;
е) вірні відповіді „а”, „б”, „в”, „г”.
8. Суб’єктами державної регіональної політики виступають:
а) законодавчі і виконавчі влади центру і регіонів;
б) законодавча, виконавча і судова вітки влади;
в) органи місцевого самоврядування;
г) різного роду міжрегіональні асоціації;
д) співвідношення між державою та районами, а також районами між собою;