Поняття світової валютної системи, основні складові
Валютна система —форма організації та регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством чи міжнародними угодами. Розрізняють національну, світову й міжнародні (регіональні) валютні системи.
Національна валютна система —це форма економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.
Світова та міжнародна валютні системи —це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася та закріплена міждержавною домовленістю, тобто це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у межах світового господарства.
Основні елементи національної та світової валютних систем [10, с. 33]
| Національна валютна система | Світова валютна система |
| Національна валюта | Резервні валюти, міжнародні рахункові валютні одиниці |
| Умови конвертування національної валюти | Умови взаємного конвертування валют |
| Паритет національної валюти | Уніфікований режим валютних паритетів |
| Режим курсу національної валюти | Регламентація режимів валютних курсів |
| Наявність чи відсутність валютних обмежень, валютний контроль | Міждержавне регулювання валютних обмежень |
| Національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни | Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності |
| Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу | Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу |
| Національна валютна система | Світова валютна система |
| Регламентація міжнародних розрахунків країни | Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків |
| Режим національного валютного ринку та ринку золота | Режим світових валютних ринків та ринку золота |
| Національні органи, що керують валютними відносинами країни та регулюють їх | Міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання |
Валюта — перший елемент валютної системи, світовий грошовий товар, носій міжнародних валютних відносин, приймається кожною країною як еквівалент вивезеного нею багатства. У широкому розумінні означає грошову одиницю будь-якої країни.Національна валюта — грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип (грошова, срібна, паперова). Іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках. Міжнародна (регіональна) валюта — міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР (спеціальні права запозичення (СПЗ)) — міжнародні платіжні засоби, які використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ; ЕКЮ — регіональна розрахункова одиниця, яку було введено в 1979 р. у межах Європейської валютної системи та яка пізніше стала розрахунковою одиницею Європейського валютного союзу (сьогодні це ЄВРО).
Поняття валютного курсу розкривається як мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Є такі види валютних курсів: фіксований та плаваючий.
Найважливішою якісною характеристикою валюти є ступінь її конвертування. За ступенем конвертування валюти бувають такі: вільно конвертовані, частково конвертовані, неконвертовані, зовнішньо конвертовані, внутрішньо конвертовані. Визначення інших елементів валютної системи подано в термінологічному словнику.
Рис. 4. Класифікація конвертованості валюти [1, с. 98]
Регламентацією діяльності національних органів управління та регулювання валютних відносин країни займаються: центральний банк, Міністерство економіки, Міністерство фінансів; у деяких країнах — органи валютного контролю.
Міждержавне валютне регулювання здійснює МВФ (1944 р.), а в Європейській валютній системі — Європейський фонд валютного співробітництва (1973—1993 рр.), замінений Європейським валютним інститутом (1994—1998 рр.), а з 1 червня 1998 р. — Європейським центральним банком.