Чиказька школа економічної думки: Френк Найт

Засновником Чиказької школи вважається економіст, філософ і соціолог Френк Найт (1885- 1972), який визнавав пріоритетне значення "конкурентної економіки". Економісти цієї школи досліджують не стільки загальні, скільки окремі проблеми економічної науки (теорію поведінки, теорію інформації та ін.). Є відповідна специфіка і в методологічних підходах.

Згідно з поглядами Ф. Найта, закони економічної науки виводяться на основі логічних розсудів, інтуїтивно сформульованих вихідних постулатів. Економічна теорія призвана розглядати суто економічні процеси, абстрагуючись від технологічних, соціальних, структурних елементів. Ф. Найт вважав, що економічна теорія завжди абстрактна, вона змушена спиратись також і на інтуїтивне знання.

Основна праця Ф. Найта - "Ризик, невизначеність і прибуток" (1921). В ній розглядається процес створення прибутку. Прибуток, за Найтом, це не просто прибуток за управлінські послуги підприємця. В умовах стаціонарної економіки прибуток відсутній. Він створюється лише в специфічних умовах, його отримують ті підприємці, які у змозі передбачати несподівані зрушення в сфері виробництва й обміну, готові йти на ризик.

Ф. Найт пов'язує отримання прибутку з фактором невизначеності. Якщо б майбутнє було відоме, то прибуток був би неможливим. Прибуток - це результат ризику, інтуїції, удачі; свого роду премія за ризиковану справу.

Прибуток виникає в умовах невизначеності у відношенні того, що відбудеться завтра. В нормальних умовах виторг покриває всі альтернативні витрати; прибутку немає - він дорівнює нулю.

Будучи учнем і спадкоємцем Дж. Кларка, Ф. Найт полемізував із ним, стверджуючи, що прибуток - це не просто факторний дохід. В звичайних умовах підприємець як власник капіталу отримує процент (а не прибуток).

Відомий французький економіст Р. Барр писав: "Найт уявляє прибуток як компенсацію за ризик, якому піддається підприємець, який бере на себе всю невизначеність перспектив своєї справи". Функція підприємця полягає як раз у тому, щоб спробувати передбачити зміни в динамічній економіці й "направити діяльність фірми так, щоб забезпечити їй прибуток".

В розробці теорії прибутку приймали участь багато економістів.

І. Шумпетер обґрунтував теорію новатора, який отримує прибуток за нововведення. Інновація зіграла центральну роль у теорії Шумпетера. Він охарактеризував її, "як встановлення нової виробничої функції. Це може бути виробництво нового товару, впровадження нових форм організації, таких як, наприклад, злиття, відкриття нового ринку і т. п.

Деякі автори пов'язують прибуток з функцією організації виробництва (А. Маршалл), з функцією пристосування до змін. Обґрунтування прибутку базується на аналізі різниць в структурі ринку і форм конкуренції (Ф. Махлуп).

Ф.Махлуп (1902-1983). Австрійський та американський економіст.

Президент Международной экономической ассоциации (1971—1974). Президент Американской экономической ассоциации в 1966 году. Лауреат премии Б. Хармса (1974).

Основні праці:

“Проблеми верифікації в економічній теорії” (1955 р.);

“Производство и распространение знаний в США” (1966 р.)

Послідовники Ф. Найта розвили його підхід. Одним з подовжувачів ідей "конкурентної економіки" є М. Фрідмен який також був представником Чиказької школи. Професійна позиція М.Фрідмена зображена на плакаті.

Чотири теоретичних постулати Мілтона Фрідмена, викладених у кількісній теорії грошей:
-Щоб домогтися стабільності цін, важливий неінфляційний ріст кількості грошей.
- Економічний ріст досяжний як при зростаючих, так і при падаючих цінах за умови, що передбачуваний їхній ріст помірний і передбачуваний.
- Відносини між змінами в кількості грошей і змінами перемінних величин, що впливають на них, залишаються незмінними, незважаючи на розходження в наслідках, що викликав ріст кількості грошей.
- Головний канал впливу проходить через зміни в грошах до змін у доході, а не навпаки.

М.Фрідмен стверджував, що зміни росту грошової маси визначають зміни інтенсивності зростання номінальних доходів.

Наприкінці 40-х років XX ст. постала нагальна проблема промислової організації, оскільки уже вичерпався потенціал зростання, що виник у повоєнний період. Суспільство технологічно розвивалося. Для ефективного використання нових технологій необхідні були нетривіальні організації. Увага економістів була зосереджена на пошуку інтенсивних методів господарювання. Безперечно, економічні інституції капіталістичної системи різноманітні і характеризуються безліччю феноменів, вивчення яких стало можливим на основі єдиної теорії промислової організації, що водночас враховує фактори технологій, цін і механізмів управління. Теорію промислової організації, починаючи з 50-х років XX ст., розробляв американський економіст Джордж-Джозеф Стіглер (1911-1991) - американський економіст, лауреат Нобелівської премії (1982).

Дж. Стіглер обґрунтував "принцип виживання" та «мінімальний масштаб ефективності» малих фірм з аналізом їх поведінки у конкурентних і монопольних сферах промисловості та зумовленості розмірів підприємств у різних галузях, викладений у теорії промислової організації – теорії, яка пояснює функціонування ринкової економіки з погляду структури ринку, поведінки і результатів діяльності його суб'єктів.