Світовий досвід регулювання безпечності продуктів харчування та розв’язання глобальної продовольчої безпеки

Продовольча безпека є одним із елементів екон політики держави, яка спрямована на забезпеч стабільного виробництва продуктів харч, доступності їх отримання та використання населенням відповідно до фізіологічних норм споживання за рахунок власного в-ва та надходження від імпорту. Міжнародний акт - 1996 р. Римська декларація «Про всесвітню продовольчу безпеку» (регулює питання забезпечення міжнар продов безпеки, визнач шляхи міжнар політики щодо боротьби з голодом, комплексну стратегію подолання світової продовольчої кризи на глоб та регіон рівнях). В Конституції Республіки Молдова: кожна людина має право на безпечні продукти харчування, та держава гарантує право на вільний доступ до інформації про якість продуктів харчування. У Конституціях держав ЄС окремими положеннями передбачається захист прав споживачів. На підставі конституційних положень розробляються та приймаються законодавчі акти, які регулюють сферу забезпечення продов безпеки. Закон Республіки Болгарія «Про продовольство» регламентує шляхи та умови забезпечення продов безпеки, деталізовано вимоги щодо пакування, маркування та виробництва с/г-ої продукції. Положення цього Закону також декларують порядок та умови продажу ГМ продукції на території Республіки Болгарія.

Міжнародною організацією зі стандартизації було запроваджено стандарт ISO 22000, який об´єднує принципи аналізу небезпечних факторів і визначає положення системи менеджменту харчової безпеки — вимоги до світових виробників продуктів харчування. Мета: виготовлення безпечних продуктів харчування в системі «від лану - до столу».

Продовольча проблема належить до категорії глоб, оскільки для її розв’язання не достатньо зусиль окремих держав, а потрібне добре налагоджене спів роб-во світової спільноти, незалежно від суспільного та екон розвитку.

Головні напрямки реформування агропромислового сектору України в контексті забезпечення нац.прод.безпеки.

Для Укр проблема забезпечення прод безпеки має особливо важливе значення, що зумовлюється насамперед сучасним станом розвитку вітчизняного АПК, нарощування в-ва у якому відбувається екстенсивно. Загальносвітові та нац тенденції розвитку ринків с/г-продукції обумовлюють необхідність прискор процесів реформування АПК Укр. З цією метою необхідно здійснити низку заходів, а саме: забезпечити ефективність внутріш ринку та цінового регулювання; сприяти підвищенню ефективності та конкурентоспроможності агровиробництва, захисту інтересів вітчизняних товаровиробників на зовнішніх ринках; забезпечити цільове спрямування коштів від продажу сільгосппродукції на розвиток аграрного сектору економіки; активізувати інвестиційну діяльність у с/г-ому в-ві; оновити матер-тех базу аграрних п-ств; реформувати земельні відносини; підвищувати якість продуктів харч і забезпечувати їх відповідність міжнародним стандартам; здійснювати охорону земель. Першочерговими напрямами державної політики мають бути: - відстеження та протидія проявам монопольної поведінки у сферах мат-тех постачання агросектору, закупівлі сільгоспсировини, оптової і роздрібної торгівлі с/г-ою та харч продукцією; -створ сприят умов для розвитку ринкової інфрас-ри в АПК (товарних бірж, оптових ринків с/г-ої та харчової продукції); -забезпечити розбудову транспортної та логістичної інфрас-ри аграр ринку; -сприяння інвестуванню капіталів переробних підприємств у розвиток їх сировинної бази; -введення санкцій за неефективне с/г-е землекористування, незаконне вилучення земель із зміною їх цільового призначення, а також за застосування екологічно небезпечних технологій обробітку та вирощування сільгоспкультур, погіршення якості ґрунтового покриву.