Фактори впливу на форм-ня дивідендної політики підп.-ва

У процесі формування дивідендної політики підприємства необхідно врахувати значну кількість факторів, що визначають її кінцеві параметри. У практиці фінансової діяльності ці фактори прийнято поділяти на наступні чотири групи:

а) Фактори, що характеризують інвестиційні можливості підприємства. До числа основних факторів цієї групи відносяться: стадія життєвого циклу підприємства (на ранніх стадіях життєвого циклу підприємство змушене більше коштів інвестувати у свій розвиток, обмежуючи виплату дивідендів); необхідність розширення підприємством своїх інвестиційних програм (у періоди активізації інвестиційної діяльності, спрямованої на відновлення і розширене відтворення основних фондів і нематеріальних активів, потреба в капіталізації прибутку зростає); ступінь готовності окремих інвестиційних проектів з високим рівнем ефективності; можливість впливу на інтенсивність інвестиційного процесу (окремі проекти вимагають прискореної реалізації в силу об’єктивних причин, що не залежать повною мірою від інвестора; це вимагає максимальної концентрації власних фінансових ресурсів в окремі періоди часу).

б) Фактори, що характеризують можливості формування капіталу з альтернативних джерел.У цій групі факторів основними є: достатність резервів власних фінансових ресурсів, сформованих у попередньому періоді; вартість залучення додаткового акціонерного капіталу; вартість залучення додаткового позикового капіталу; доступність позикових засобів на фінансовому ринку; складність залучення позикових коштів у зв’язку з низьким рівнем платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.

в) Фактори, пов’язані з об’єктивними обмеженнями. До числа основних факторів цієї групи відносяться:рівень оподаткування дивідендів; рівень оподаткування майна підприємства; досягнутий ефект фінансового левериджу, обумовлений його диференціалом; фактичний розмір прибутку і рівень рентабельності власного капіталу.

г) Інші фактори. В складі цих факторів можуть бути виділені: кон’юнктурний цикл (у період підйому кон'юнктури ефективність капіталізації прибутку значно зростає); рівень дивідендних виплат підприємствами-конкурентами; невідкладність платежів по раніше отриманих кредитах (підтримка платоспроможності є більш пріоритетною задачею в порівнянні зі збільшенням дивідендних виплат).

49. Оцінка ефективності дивідендної політики політики на підприємстві

Метою дивід. політики є оптимізація пропорцій розпо­ділу чистого прибутку на поточне спожив. у формі дивідендів і виробн. розвиток з метою максимізації ринкової вартості п-ства.

До осн. показників, що характериз. ефективність дивід. політики, відносять: 1. Коефіц. виплати, або дивідендний вихід, характ. пропорції розподілу чистого прибутку (після погаш.фіксова­них зобов'язань) на виплату дивідендів та фінансув. інвести­ц. потреб. До фіксов. зобов'язань належ. виплата за рах. прибутку осн. суми боргу за кредитом, погаш.облігаційних позик, виплата дивідендів за привілейов. ак­ціями. Є два способи визнач. коефіцієнта виплати дивідендів: 1-й спосіб: де Кв — коефіцієнт виплати дивідендів; Да — поточн. дивіденд на одну акцію, виплач.грошима; ЧПа — чистий прибуток акціон. т-ства в розрахун­ку на одну акцію після погаш. фіксованих зобов'язань. 2-й спосіб: де ФВД — фонд виплати дивідендів за вирахуванням фіксованих зобов'язань (або інакше назив."масою" дивідендів); ЧП чистий прибуток AT після погаш. фіксованих зобо­в'язань. 2. Рівень дохідності акцій характ. розмір доходу, отри­м. акціонерами на кожну гривню, вкладену в акції. Визна­чається за формулою де РДа — рівень дохідності акцій; РЦа — ринкова ціна (курс) акції.3.Акціон. т-ства для оцінки розробл. політики визнач. показник, аналогічний РДа, за результатами сумар­ної оцінки всіх дивід. виплат і вкладеного акціон. капіталу. Назив. такий показник ставкою доходу на опла­чений капітал і визнач. за формулою де СД — ставка доходу на оплач. капітал; АКа — оплач.акціон. капітал.4. Коефіцієнт співвідношу. ціни та доходу на акцію (Кц/д)визнач. за формулою .Крім перелічених показників для оцінки ефективності диві­дендної політики можна використовувати показники зростання ринкової вартості акцій.