Стратегічні напрямки залучення і використання інвестицій

В умовах переходу господарства країни до ринкової економіки необхідно розвивати й удосконалювати інвестиційні процеси в Україні для забезпечення відповідним вимогам COT і ЄС відтворювальних процесів, доцільно досліджувати методи регулювання інвестиційних процесів і їхні стратегічні напрямки.

Питаннями залучення іноземних інвестицій, стратегіями залучення та дослідження сприятливості факторів клімату країни щодо іноземного інвестування займалися такі відомі вітчизняні вчені як Л. Борщ, А. Гайдуцький, Н. Титаренко, А. Поручник, М. Лучко, Н. Мокарій, І. Матюшенко та інші. Однак у працях цих фахівців, на нашу думку, недостатньо розкрита сутність стратегій залучення інвестицій, стратегії як процесу інвестування, що є невід'ємною складовою у формуванні та прийнятті рішення інвестувати в той чи інший об'єкт (країну, галузь, підприємство), не достатньо розкрито аналіз та процес вибору стратегій інвестування, формування стратегій як таких.

Дієвість інвестиційної діяльності, як на мікро-, так і на макрорівні, визначається ефективністю використання інвестиційних ресурсів. У цьому плані вирішальне значення мають результати господарської діяльності галузей, які забезпечують інвестиційний процес. їх технічний рівень, організація виробництва, розвиток підприємницької активності, здатність до освоєння інновацій суттєво впливають на інвестиційні ціни, окупність і віддачу інвестиційних ресурсів.

Нерозвинута інформаційно-консультативна інфраструктура тому числі державні й некомерційні організації, орієнтовані супроводження зарубіжного бізнесу) є слабкою ланкою в процесі залучення іноземного капіталу в українську економіку. Найпоширенішим попитом та невід'ємною складовою залучення іноземних інвестицій є попит на якісну інформацію про інвестиційні можливості України, на загальні експертні консультації й організаційно-правове супроводження. Проаналізуємо види системи оцінювання інвестиційного клімату, де основною перешкодою для іноземних інвесторів є відсутність єдиного державного органу, що має відповідати за інформаційне супроводження закордонного бізнесу.

Так, найвідомішими авторитетними системами оцінок інвестиційного клімату є рейтинги Institutional Investor, Euro money та ВЕRI.

Рейтинг Institutional Investor – це насамперед рейтинг (оцінка) кредитоспроможності країн. Він складається за участю експертів 100 провідних міжнародних банків. Такі оцінки робляться кожних півроку за комплексним показником, що враховує різні аспекти і параметри платіжної спроможності та інвестиційної привабливості 135 країн.

Рейтинг Euro money базується на дослідженні трьох груп індикаторів:

1) ринкових – 40 %; 2) кредитних – 20 % ; 3) політико-економічних, які включають політичний ризик, економічне становище та прогноз економічного розвитку, – 40 %.

При формуванні рейтингу в інформаційній системі BERI (Business Environment Risk Index) оцінюються політична стабільність, ставлення до зарубіжних інвестицій, націоналізація, девальвація, платіжний баланс, бюрократичні питання, темпи економічного зростання, можливість реалізації угод, витрати на заробітну плату, продуктивність праці, інфраструктура, умови коротко- та довгострокового кредитування.

Щодо аналізу праць вчених та фахівців, які займалися дослідженням та розробкою методик інвестиційної привабливості, то слід відмітити одну з перших комплексних методик інвестиційної привабливості регіонів України розробленої під керівництвом І.А. Бланка. Вона передбачає ранжування регіонів (областей) за п'ятьма синтетичними (узагальненими) показниками з урахуванням їх значущості:

1) рівень загальноекономічного розвитку регіону (7 аналітичних показників) – 35 %;

2) рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (4 аналітичних показники) – 15 %;

3) демографічна характеристика регіону (4 аналітичних показники) – 15%;

4) рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (6 аналітичних показників) – 25 %;

5) рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків (4 анальних показники) – 10 % ;

6) показово, що результатами оцінювання найбільш інвестиційно привабливими (як і в Росії) є провідні науково-промислові шари з розвинутою інфраструктурою – Київ і Київська область і місце), Дніпропетровська (285), Донецька (3), Харків­ська (4) та Запорізька (5 місце) області.

За розрахунками Міжнародної фінансової корпорації, за багатьма показниками стан українського бізнес-клімату є гіршим за середній рівень в регіоні (рис. 2.2). Це також стосується відкриття бізнесу, захисту інвесторів, податкового навантаження. В Україні проводиться найбільша кількість процедур, що вимагаються для відкриття бізнесу. Мінімальний для цього стартовий капітал, порівняно із середнім доходом на душу населення, також дуже великий. Є так званий податковий тиск, який підтверджується результатами досліджень щодо скарг з боку українцях підприємців. Приклад вищенаведеного: за обсягом часу, який необхідно витратити на підготовку документів та безпосередню сплату податків, Україна є майже рекордсменом. За статистичними даними, гірше українського становища щодо дотримання багатоструктурної ланки з безпосередньої сплати усіх податків для відкриття бізнесу лише в Бразилії.

Індекс захисту прав інвесторів в Україні досяг 2,7 пункта (при максимальному значенні 10). Це один з найгірших показників регіону, який свідчить про низький захист інвесторів (зокрема, міноритарних акціонерів). Кількість документів та під­писів для експортно-імпортних операціях в Україні нижче середнього в регіоні.

Можливість оперативної доставки вантажу є не тільки умовою успішності національних компаній, але й стимулюванням припливу іноземних інвесторів, які зацікавлені у ввозі комплектуючих та вивозі готової продукції в строк.

Основними напрямками інвестиційної стратегії з погляду максимальної ефективності тепер і в найближчому майбутньому буде поліпшення відтворювальної структури капіталовкладень, підвищення частки витрат на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення частки нового будівництва у виробничій сфері. Це забезпечить удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення у їх складі частки устаткування та скорочення, відповідно, будівельно-монтажних робіт.

Проаналізуємо рекомендації німецької консультативної групи, складені за матеріалами опитування 21 зарубіжної компанії. Основними перешкодами здійснення іноземних інвестицій в Україні порівняно з іншими перехідними економіками є нестабільність законодавства, неспроможність уряду забезпечити належні умови інвестування, нерозвиненість інфраструктури.

За проведенням вищенаведеного аналізу макропоказників слід зробити висновок, що підприємства України з іноземним капіталом зіштовхуються з низкою економічних проблем, з ризиком інвестиційних вкладень, фактором робочої сили, ресурсним забезпеченням, виявленням потенційних конкурентів та ін.

Щодо стратегій у процесі інвестування, то прийняття рішення про вихід на міжнародний ринок має супроводжуватися проведенням маркетингових досліджень.

Найбільш простим способом входження на ринок є експорт продукції. При цьому виробництво та інвестування може здійснюватися у власній країні. За кордон продукція вивозиться або За допомогою міжнародних маркетингових посередників (непрямий експорт), або шляхом проведення власних експортних операцій, що пов'язано з найменшим ризиком, оскільки не потребує закордонних вкладень у виробництво товарів.

Іншим типом вкладень є спільне підприємництво, в результаті якого створюються спільні виробничі потужності з якою-небудь місцевою організацією. Закордонний інвестор може в цьому випадку купити собі частку вже в існуючому підприємстві або за згодою сторін вони можуть створити зовсім нове підприємство.

Так, можна стверджувати, що вкладаючи кошти за кордоном, фірма забезпечує повний контроль над своїми капіталовкладеннями, що дозволяє їй розробити стратегію в області виробництва на довгостроковий період. Багато фірм залучаються до діяльності кількох міжнародних ринків і стають багатонаціональними організаціями. В одній країні вони створюють свою дочірню компанію, в другій – спільні підприємства, в третю експортують продукцію. Ці фірми належать до транснаціональних компаній (ТНК). ТНК повинні мати великий досвід роботи, виходити з оцінки конкретного зарубіжного ринку, економічних та політичних особливостей кожної з країн.

Проведені маркетингові дослідження українського ринку дали змогу багатьом фірмам-інвесторам та великим світовим виробникам вийти на український ринок майже без будь-яких конкурентів. Так, компанія "Coca-Cola" володіє в Україні близько 67 % ринку, що характеризує правильні маркетингові рішення за інвестиціями в Україні. Надзвичайно великі інвестиційні вкладення, приблизно 9 млрд. доларів, дозволили їй зайняти лідируюче становище та випередити всіх конкурентів, у тому числі й "Pepsi-Cola".

Американський вчений з університету Чикаго Роберт Хеджин визначив стратегії, що використовують кількісні методи як "інвестиційну інженерію", або технічні інвестиційні стратегії. За Хеджином, ці стратегії мають три характеристики. По-перше, стратегія опирається на обґрунтовану теорію. Це озна­чає, що має бути не тільки причина, з якої ця стратегія працювала в минулому, але й, що більш важливо, мають бути основи того, що вона буде працювати і в майбутньому. По-друге, стратегія використовує кількісні характеристики. І, нарешті, має бути можливість оцінювання того, як ця стратегія працювала в минулому. Ця остання характеристика і є причиною, з якої інвестиційні стратегії тестуються на основі минулих даних.

Оскільки портфельний інвестор зіштовхується з низкою проблем при створенні, тестуванні та застосуванні технічних інвестиційних стратегій, то до вищенаведених проблем можна віднести такі:

1. Недостатність обґрунтування. Недостатнє обґрунтування того, чому ця стратегія працювала в минулому й чому очікується, що вона буде працювати в майбутньому.

2. Приховані пропозиції. Деякі стратегії основані на прихованих пропозиціях, що деякі фактори завжди є "добрими", а деякі – завжди "поганими".

3. "Пастка даних". "Пастки даних" звичайно зустрічаються тоді, коли дослідник інвестицій знаходить статистичний зв'язок, який не погоджується з жодною інвестиційною теорією або моделлю і є всього лише результатом некоректного відбору даних, спеціальної підгонки статистичної моделі або чистої випадковості.

4. Якість даних. У пошуках технічних стратегій інвестори використовують комп'ютеризовані бази даних. Для них суттєві проблеми точності, можливих пропусків і цілісності даних. Проблема цілісності утворюється при видаленні записів, що сто­суються зниклих компаній. У результаті будь-яке тестування потенційної стратегії, яке включає тільки уцілілі компанії, буде "упередженим".

5. Кратні фактори. Багато зі спостережуваних ринкових аномалій тісно пов'язані. Додавання суттєвих коректувань в модель не збільшує прибуток, не знижує ризик. Фактори, які самі по собі не вважаються важливими, стають важливими, якщо їх комбінувати з іншими факторами. Інвестор повинен вміти розпізнавати такі зв'язки.

6. Вплив ринку. При реалізації інвестиційної стратегії одним із компонентів операційних витрат є витрати впливу рин­ку. Це потрібно при тестуванні стратегії. Прогнозоване підви­щення дохідності може бути нейтралізоване впливом ринку.

Динаміка ринкової трансформації економіки України та її розвитку за останні три роки свідчить про вихід держави на шлях сталого розвитку виробництва і підвищення його ефективності. В окремі роки Україна продемонструвала кращі результати з основних економічних показників серед колишніх соціалістичних країн. Це є важливою об'єктивною передумовою для зростання інвестицій в економіку загалом і залучення іноземного капіталу зокрема. Така об'єктивна логіка розвитку економічних та інвестиційних процесів. Однак фактичний стан залучення іноземних інвестицій в економіку України далеко не адекватний її інвестиційним можливостям. Така неадекватність фактичного стану залучення іноземних капіталів можливостям української економіки вимагає більш ґрунтовного вивчення цієї проблеми, з'ясування причин і визначення шляхів її вирішення.

Однією з головних причин цієї невідповідності є відсутність об’єктивної оцінки інвестиційної привабливості економіки, оскільки більшість оцінок щодо інвестиційних можливостей України, котрі висвітлюються в засобах масової інформації та фаховій літературі, мають дуже загальний характер. Описуються вигідне геополітичне положення України, достатність і збалансованість природних ресурсів, багаті українські чорноземи, задовільний рівень розвитку інфраструктури, високий рівень кваліфікації і низька вартість робочої сили тощо. Але далі словесних оцінок руху немає.

Зауважимо, що суб’єктивні оцінки є важливими для інвесторів, котрі ризикують своїм капіталом, але покладання тільки на них, без знання об'єктивних характеристик, теж великий ризик. Оскільки в системі знань та інформації про економіку України достатньо відомостей для об'єктивної оцінки її інвестиційної привабливості, які мають слугувати основою для прийняття оптимальних рішень. На зазначені вище твердження наведемо деякі приклади, а саме: вдалий вибір шведською компанією об'єктом вкладення інвестицій у переробку томатів Каховського району Херсонської області (та створення компанії "Чумак") значною мірою був зумовлений тим, що місцеве населення, котре проживає навколо Каховського водосховища, традиційно успішно займалось вирощуванням томатів і відчувало гостру потребу в збуті й переробці продукції своїх підсобних господарств. Тому важливе значення має оцінка інвестиційної конкурентоспроможності конкретних регіонів, міст і районів у реалізації конкретного інвестиційного проекту.

Таким чином, інвестиційну привабливість з позиції іноземного інвестора слід розглядати як багаторівневу систему, яка включає: країну, галузь, регіон, підприємство, продукцію. Співвідношення цих рівнів для різних інвесторів може мати різне значення і послідовність. У більшості випадків інвесторів цікавлять усі рівні конкурентних переваг у звичному за масштабом розташуванні: від загального до конкретного.

Опитування інвесторів показало: приймаючи рішення про інвестування в ту чи іншу галузь конкретної країни, вони найчастіше виходять з міркувань привабливості інвестування в ту чи іншу країну порівняно зі своєю країною (або сусідніми), добре відомою їм за власним бізнесом. Для забезпечення об'єктивності такого порівняння та обґрунтованості оцінки це має бути зроблено на основі відповідної системи показників. Отже, правило, що впливає на прийняття інвестиційних рішень та стратегії закордонних інвесторів щодо обраного об'єкта інвестування можна сформулювати у трьох аспектах:

1) специфікація вимог до капіталу, основана на ризику;

2) обумовленість способів оцінки активів з метою надання звітності;

3) формулювання вимог до інвестицій.

Для зростання обсягів інвестування в економіку України необхідне належне обслуговування інвестиційних процесів та забезпечення належного захисту прав інвесторів. Необхідність прискорення економічних реформ в Україні, активізації залу­чення та раціонального розміщення інвестиційних ресурсів на конкурентних засадах, вдосконалення обігу цінних паперів та забезпечення захисту прав інвесторів на фондовому ринку потребує зосередження уваги на таких напрямах розвитку вітчизняного ринку цінних паперів:

• удосконалення системи захисту прав інвесторів;

• підвищення ролі державного регулювання ринку цінних паперів, розвиток нормативно-правової бази;

• розбудова інфраструктури фондового ринку;

• розвиток системи організованої торгівлі;

• удосконалення діяльності інститутів спільного інвестування;

• удосконалення механізмів корпоративного управління.

Отже, потрібні спеціальні зусилля з боку держави та її інститутів, спрямовані на формування ринкової економіки в цілому та відповідного соціально-культурного середовища. По-перше, необхідно розробити адаптований до умов української ментальності механізм реалізації прийнятих законодавчих актів. По-друге, одночасно з цим формувати позитивну громадську думку, максимально використовуючи засоби масової інформації.

Таким чином, із врахуванням основних стратегічних напрямів розвитку економіки України на сьогодні та за аналізом розвитку інвестиційних процесів в нашій країні досліджено сучасний стан, де суттєвою перешкодою у напрямку залучення іноземних інвестицій є відсутність переорієнтації до шляху вироблення чітких регламентуючих факторів привернення уваги іноземного інвестора з одного боку, і відпрацювання стратегії залучення іноземного капіталу – з іншого.

Викладений аналіз щодо факторів, які сприяють залученню і використанню іноземних інвестицій в аспекті захисту прав інвесторів дає можливість зробити такі висновки щодо стратегії залучення та інвестиційного зростання:

1) найбільш серйозною помилкою економічної політики слід вважати тривале утримання примусового валютного курсу. Цей захід став протидією інфляції, проте він створив умови для відпливу капіталів і розширення "тіньового сектору";

2) основними напрямками інвестиційної стратегії має бути поліпшення відтворювальної структури капіталовкладень, під­вищення частки витрат на технічне переозброєння і реконструк­цію діючих підприємств;

3)переорієнтація зовнішньоекономічної діяльності України тільки на ринки розвинутих держав без урахування ринків збуту СНД не сприяє економічному зростанню та інвестиційній активності внутрішніх і зовнішніх суб’єктів господарської діяльності.