Цивілізаційнф виміри стратегій глобалізму

Глобалізм - глоб систем, новий майбутній економічний устрій і суспільно-політичний лад світового масштабу.

На нинішньому етапі розвитку теорії глобалістики серед основ них підходів до визначення природи, суті і характеру розвитку процесів глобалізації цілком оправдано домінує соціально-куль турологічний підхід, який представляє глобалізацію в найбільш широкому цивілізаційному контексті. Професор У. Мінголо (США) трактує глобалізацію як третій етап тисячолітньої глобальної трансформації. Перший — розпад колоніальної системи, другий — розпад соціалістичної системи. Відзначається нова цивілізаційна роль глобальних ТНК, які нібито підводять народи до досягнень цивілізації.

На сучасній постіндустр фазі виділ такі цивілізації, як Євразійська, східноєвропейська, західноєвропейська, північноамериканська, латиноамериканська, африканська, японська, китайська, буд дійська, індійська, мусульманська, океанічна. Сьогодні - процес висунення на перший план цивілізаційних розбіжностей і посилення диференціації локальних цивілізацій

Особливості четвертого покоління локальних цивілізацій:

1) їх більша диференціація у порівнянні з цивілізаціями третього покоління (в тому числі розшарування західної цивілізації на західноєвропейську, північноамериканську, латиноамериканську, океанічну; далекосхідна, китайська, японська, буддійська);

2) зростаюча роль цивілізаційної спільності і міжцивілізаційних розбіжностей;

3) нарощення потенціалу партнерства локальних цивілізацій, формування нового типу відносин між ними.

На початку XXI ст. у глобальному економічному просторі серед класичних цивілізаційних груп IV покоління можна виділити:

1) авангардні цивілізації, що реалізують постіндустріальну економічну програму, яка ґрунтується на високотехнологічній основі і узгоджує ринкові механізми з регулюючою функцією держави. Вони є лідерами глобальної економіки і забезпечують високий рівень. Їх представляють Північна Америка, Західна Європа, Японія, а також нові індустріальні країни;

2) цивілізації з приблизно середньосвітовим рівнем розвитку, (латиноамериканська і частково мусульманська цивілізації, а також країни Східної Європи);

3) цивілізації з низьким рівнем економічного розвитку, що перебувають у стадії застою, — африканська цивілізація (на південь від Сахари, але без ПАР), частина мусульманських і буддійських країн з низьким рівнем прибутку;

4) китайська цивілізація

5) євразійська цивілізація

З огляду на це стратегії глобалізиму повинні враховувати:

1) більшу синхронізацію економічних циклів і криз, які не матимуть штучних кордонів.

2) поетапне утвердж постіндустр ек способу виробн з характерним набором і співвіднош устроїв:

3) чітке розмежування ринк і неринк секторів

4) зміну співвідношення реаль ної і «віртуальної» економіки, що віддзеркалює пропорції відтворення у викривленій реальності фін-кред цінностей, які обертаються за вл законами.

53. Дезінтеграція та реінтеграція в глобальній економіці.

До дезінтеграційних тенденцій вчений Азроянц відносить:

•реставрацію - це відновлення та відтворення раніше втрачених духовних та національних культурних цінностей та традицій;

•етносуверенізація - це посилення інтересу до історичних коренів етносу, що визначають самобутність, характерні риси етносу;

•асоціалізація - передбачає появу автономії особистості, її звільнення від дотримання суспільних норм та традицій;

•дисоціації - це культурний та інтелектуальний скептицизм, що призводить до деформації суспільних зв’єзків як на міжнародному, так і національному рівні;

•міграція.

Отже, відповідно до концепції глобалізація є метою історичного процесу, а інтеграція, дезінтеграція є тенденціями, які визначають його динаміку, в той час як інтернаціоналізація є сучасним етапом глобалізації

Іноді виникають умови для повної, частковоюї чи розширеної реінтеграції, яка є на сьогодні практично не дослідженою в економічній науці, хоча має неабияке практичне значення

• у разі повної реінтеграції ідеться про відновлення того чи іншого інтеграційного угруповання у попередньому складі на тих самих умовах інтеграції;

• часткова реінтеграція спостерігається, коли об’єднуються окремі учасники інтеграційних угруповань на попередніх принципах або всі учасники на інших умавах;

• розширена реінтеграція характеризується включенням у інтеграційне об’єднання нових учасників на тих чи інших засадах.