Зайнятість населення, її структура і динаміка

В Україні

Згідно із законом України "Про зайнятість населення" до зайня­того населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме:

- працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах, організаціях неза­лежно від форм власності, у міжнародних та іноземних органі­заціях в Україні та за кордоном;

Тема 7.2.Модель соціально орієнтованої національної економіки

- громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включа-ючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;

- вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління чи в суспільних об'єд­наннях;

- громадяни, які служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;

- особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, середніх спеці­альних та вищих навчальних закладах;

- зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;

- працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій. Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову,

первинну та вторинну зайнятість.

Повна зайнятість - це діяльність протягом повного робочого

дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для

даного регіону розмірах.

Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи

або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою

чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути

явною або прихованою.

Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами,

зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити квалі­фікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо,

використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час або ж за

Допомогою спеціальних відбіркових обстежень.

Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги

між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, рекон­струкцією підприємства і виявляється в низьких доходах насе­лення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.

В Україні прихована неповна зайнятість поки шо не регламен­тована законом. Водночас прихована неповна зайнятість у нашій країні набула загрозливих розмірів.

Часткова зайнятість - це добровільна неповна зайнятість.

Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.

Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.

В Україні сьогодні є нераціональна структура зайнятості. Це пов'язано з надто великою концентрацією працюючих у сільському господарстві (5,5 млн. осіб або 26 % усіх зайнятих) і малою зайня­тістю у промисловості (біля 4 млн. осіб). Зрозуміло, що така струк­тура зайнятості не відповідає вимогам інноваційної моделі розвитку національної економіки. Окрім цього тривалий процес економічного реформування сприяв поширенню незареєстрованих (тіньових) форм зайнятості, зокрема зайнятості в натуральному сільському господарстві.

Ринкові реформи в національній економіці є передумовою зростання обсягів виробництва без збільшення попиту на робочу силу.

Тому на етапі економічного зростання національної економіки особливої важливості набувають питання здійснення адекватної регуляторної політики у цій сфері. Ця політика має бути спрямована на ліквідацію прихованого безробіття та забезпечення повної продуктивності зайнятості.

Зусилля органів державної влади мусять спрямовуватись на всебічне застосування стимулів створення нових робочих місць та запровадження системи гарантій зайнятості у процесі роздер­жавлення та зміни інституційного середовища у державі.

Стосовно сфери продуктивної зайнятості, завдання полягає у впровадженні механізмів адаптації населення до вимог ринкової економіки з одночасним врахуванням інтеграційних процесів

Тема 7.2. Модель соціально орієнтованої національної економіки

розвитку національної економіки, входження її в Європейський економічний простір. Тут перш за все необхідно забезпечити вдосконалення структури зайнятості та структури робочих місць з метою підвищення рівня конкурентноздатності національної економіки.

Розвиток підприємництва, зокрема малого бізнесу пов'язаний з певними ризиками втрати роботи.

Для цього необхідно здійснити ряд заходів, серед яких особливо важливими є: -створення мережікурсівпідвищення кваліфікації'зправовихта

економічних основ підприємництва; -сприяння об 'єднанню підприємців у громадські організації та

створення відповідного інституційного середовища в націо-

нальній економіці; - забезпечення інформаційного, рекламного та консалтингового

обслуговування бізнесової діяльності.

Водночас, виходячи з необхідності розвитку аграрного ринку в національній економіці, державна політика зайнятості у сфері аграрного сектора повинна стимулювати розвиток фермерських господарств, розвиток переробної промисловості, а також забез­печити законодавчу чіткість відносно особистих селянських господарств.